Дипломная работа: Форми і методи здійснення екологічної освіти молодших школярів на уроках курсу "Я і Україна"
Дипломная работа: Форми і методи здійснення екологічної освіти молодших школярів на уроках курсу "Я і Україна"
Дипломна робота
"Форми і методи здійснення екологічної
освіти молодших школярів на уроках курсу "Я і Україна"
Зміст
Вступ
1. Проблема екологічної освіти в педагогічній теорії та практиц початкової школи
1.1 Теоретичні основи здійснення екологічної освіти в початковій школі
1.2 Стан здійснення екологічної освіти на уроках курсу «Я Україна» у практиці початкової школи
2. Дослідно-експериментальна робота здійснення екологічної освіти молодших школярів на уроках курсу «Я і Україна» у 2 класі
2.1 Аналіз навчальної програми з курсу «Я і Україна» (2 клас)
2.2 Вибір та оптимальне поєднання форм і методів екологічної
освіти на уроках курсу «Я Україна» у 2 класі
2.3. Результати експериментальної роботи
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Одними із найважливіших проблем сучасності, які турбують людство, є екологічні. Це зумовлено тим, що в умовах сьогодення, коли невпинно погіршується екологічна ситуація в світі, підготовка людей освічених, здатних оптимізувати природне середовище стала без перебільшення велінням часу. Людство почало усвідомлювати, що від розв’язання екологічних проблем залежить подальше його існування.
У найважливіших міжнародних документах останнього десятиріччя, присвячених проблемам навколишнього середовища і гармонійного розвитку людства, велика увага приділяється екологічний культурі й свідомості, інформованості людей про екологічну ситуацію в світі, регіоні, у місці проживання, їх обізнаності з можливими шляхами вирішення різних екологічних проблем, з концептуальними підходами до збереження біосфери та цивілізації.
Виховання екологічної культури – тривалий шлях формування правильних способів взаємодії з природою. Учень має усвідомлювати загальні закономірності природи суспільства, вважати природу своїм рідним домом, який потрібно берегти і про який треба піклуватися.
Майбутній стан природного середовища значною мірою залежить від успішного формування нового, свідомого, відповідального ставлення до природи, розвитку екологічно етики, заснованої на ідеї співпереживання, самооцінки всього живого.
Шлях до високої екологічної культури лежить через ефективну екологічну освіту. У зв’язку з цим важливого значення надається сьогодні вдосконаленню змісту, форм методів екологічної освіти в школі, які спрямовані на формування у школярів системи екологічних знань, переконань, навичок, поглядів, моральних почуттів, що ґрунтуються на ставленні до природи як універсальної, унікальної цінності.
Сформоване у підростаючого покоління бережливе ставлення до всього живого, на думку вчених, вбереже природу від непоправної деградації, що її невпинно наближа господарська діяльність людей. Обов’язок берегти природу, її багатства вимогою Конституції нашої держави. Щоб це стало нормою поведінки кожної людини, треба з дитинства виховувати почуття відповідальності за стан довкілля.
У системі навчання екологічної компетентності молодого покоління важливе місце займає початкова школа, у якій створюються надзвичайно сприятливі умови для екологічної освіти і виховання учнів завдяки природній допитливості дітей та щирому інтересу до пізнання навколишнього світу.
У працях О.Біди, Н. Ващенка, А. Захлєбного, Г. Ковальчук, Н. Пустовіт та інших показано, що шляхами реалізації екологічної освіти в початковій школі є екологізація змісту навчальних предметів, організація позакласної та позаурочної роботи екологічного спрямування.
Великі можливості щодо здійснення екологічного освіти виховання закладені у змісті навчального курсу «Я і Україна». Його мета полягає у формуванні у молодшого школяра: потреби до пізнання світу і людини в ньому, спілкування з природою; уявлень і понять про цілісність світу, про природу та взаємозв’язки у ній, про людину як частину природи; ціннісного ставлення до природи, розуміння взаємодії і взаємовпливу людини і природи, навичок екологічно доцільної поведінки.
Від того, як вчитель початкової школи здійсню екологічну освіту молодших школярів на уроках з курсу «Я і Україна» залежить формування інтересу в учнів до пізнання природи, розвиток у них почуття відповідальності за стан довкілля, потреби з охорони і покращення навколишнього середовища.
Актуальність даної проблеми зумовила вибір теми дослідження – «Форми і методи здійснення екологічної освіти молодших школярів на уроках курсу» Я і Україна».
Об’єктом дослідження є екологічна освіта у початковій школі.
Предмет дослідження – форми і методи екологічної освіти молодших школярів на уроках курсу «Я і Україна» у 2 класі.
Мета дослідження полягає у виборі та оптимальному поєднанні форм і методів екологічної освіти молодших школярів на уроках курсу «Я і Україна» у 2 класі.
У процесі дослідження ми виходили з такої гіпотези: якщо вдало поєднати різні форми, методи та засоби навчання на уроках курсу «Я і Україна», то це сприятиме підвищенню якості екологічних знань молодших школярів.
Завдання дослідження:
1) вивчити стан розробки досліджуваної проблеми за літературними джерелами та в практиці роботи початкової школи;
2) схарактеризувати основні форми і методи екологічної освіти;
3) здійснити аналіз програми курсу «Я і Україна» для учнів 2 класу;
4) здійснити відбір форм, методів та засобів екологічної освіти до уроків з курсу «Я і Україна» та перевірити їх ефективність у педагогічному експерименті.
З метою реалізації поставлених завдань застосовувались такі методи дослідження:
1) теоретичний аналіз нормативних документів з питань екологічної освіти та виховання, методичної літератури, навчальних програм, підручників;
2) педагогічне спостереження за навчально-виховним процесом початкової школи, бесіди з учителями, учнями;
3) моделювання в процесі відбору змісту, форм, методів, засобів екологічної освіти до уроків з курсу «Я і Україна»;
4) педагогічний експеримент (констатувальний формувальний);
5) математичний у процесі обробки експериментальних даних.
Дослідження виконувалось протягом 2007–2008 н.р. Його можна розділити на три етапи. На першому, констатуючому етапі дослідження, проводився теоретичний аналіз проблеми. Вивчалась психолого-педагогічна література з питань екологічної освіти і виховання школярів, проводилось спостереження за навчально-виховним процесом, формувалась робоча гіпотеза, розроблявся зміст, визначалися і добиралися форми і методи екологічної освіти до уроків з курсу «Я Україна».
На другому етапі проводився педагогічний експеримент. Здійснювався аналіз та узагальнення експериментальних даних.
На третьому етапі оброблялися й узагальнювалися результати формуючого експерименту, здійснювалось оформлення роботи.
Практичне значення дослідження поляга у відборі та поєднанні форм, методів та засобів екологічної освіти молодших школярів та апробації їх в умовах початкової школи на уроках курсу «Я Україна».
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось на базі навчально-виховних комплексів с. Цеценівка та с. Людвиці Шумського району Тернопільської області. Участь в експерименті взяли 36 учнів других класів даних комплексів.
1. Проблема екологічної освіти в педагогічній теорії та практиц початкової школи
1.1 Теоретичні основи здійснення екологічної освіти в початковій школі
Аналіз педагогічної літератури [5; 8; 14; 17; 27 та ін.] показав, що проблема екологічної освіти в початковій школі є актуальною. Про це свідчить значна кількість публікацій, що стосуються:
розробки системи безперервної екологічної освіти;
оновлення змісту шкільних навчальних предметів початкової школи шляхом розкриття системи екологічних знань на міжпредметній основі;
створення системи практичної діяльності учнів в галузі покращення навколишнього середовища;
коректування взаємодії шкільної та позашкільної систем.
У Концепції екологічної освіти України екологічна освіта розглядається як цілісне культурологічне явище, яке включає процеси навчання, виховання і розвитку особистості, спрямовується на формування екологічної культури, цілісного екологічного знання й мислення [29, 4].
Мета екологічної освіти полягає у формуванні системи наукових знань, поглядів переконань, спрямованих на виховання моральної відповідальності особистості за стан навколишнього середовища, усвідомлення необхідності постійного піклування у всіх видах діяльності [51, 602].
У педагогічній літературі термін «екологічна освіта» трактується як елемент загальної освіти, що пов’язаний з оволодінням учнями науковими основами взаємодії суспільства та природи.
Методисти О. Біда, Т. Байбара, К. Гончарова, Н. Пакулова та інші розглядають трактування поняття «екологічне освіта» у зв’язку із «екологічним вихованням», відмічаючи, що екологічна освіта і виховання – це педагогічний процес, спрямований на формування екологічної культури особистості
Зокрема, О. Біда зазначає, що поняттям «екологічне виховання і освіта» визначається дина система заходів, направлена на формування тих якостей людини, як необхідні для гармонійних відносин суспільства та природи. [6, 304].
К. Гончарова, Г. Ковальчук, Л. Нарочна, вважають, що екологічне навчання виховання – це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування у людини знань наукових основ природокористування, необхідних переконань практичних навичок, певної орієнтації і активної життєвої позиції в галуз охорони природи, раціонального використання і відтворення природних ресурсів [37, 38].
Г. Бачинський під екологічним вихованням розуміє «передачу від покоління до покоління певно сукупності норм і правил, що регламентують бережливе ставлення людей до природи в процесі життя і виробничої діяльності і цим самим охороняють природу від руйнування» [38, 50].
У педагогічних джерелах [21; 22; 23; 29; 30 та ін.] визначено завдання екологічної освіти, що стоять перед початковою школою:
– сформувати елементарні знання про природу та взаємозв’язки у ній, взаємодію і взаємовплив людини і природи, про норми і правила екологічно доцільної поведінки;
– забезпечити розуміння погіршення стану навколишнього середовища внаслідок нераціонально господарської діяльності та особистої причетності до екологічних проблем;
– розвивати ціннісне ставлення до природи як джерела задоволення естетичних, комунікативних, пізнавальних, рекреаційних та інших потреб особистості; – формування екологічної свідомості і мислення, морально-естетичного сприйняття природи;
розвивати потребу у спілкуванні з природою;
виховання у школярів відповідального ставлення до навколишнього середовища здоров’я, формування готовності до його активної охорони
– формувати здоровий спосіб життя та навички екологічно доцільної поведінки.
Таким чином, під екологічною освітою розуміють неперервний процес навчання, виховання розвитку особистості, спрямований на формування системи екологічних знань, ціннісних орієнтацій, поведінки і діяльності, які забезпечують відповідальне ставлення людини до навколишнього середовища.
Як зазначено в Концепції екологічної совіти України, в основу екологічної освіти покладено принципи: гуманізму, науковості, неперервності, наскрізності та систематичност [29]. Екологічна освіта передбачає формування в учнів розуміння необхідності побудови взаємовідносин людини з природою на базі принципів добра і краси, розуму й свідомості, патріотизму та універсалізму, наукових знань і дотримання екологічного права.
У педагогічних дослідженнях А. Захлєбного [21], В. Кучменко [31], І. Суравегіно [55], Л. Салєєвої [53] та інших визначено такі основні принципи екологічно освіти:
– міждисциплінарний підхід у формуванні екологічної культури школярів. Він опирається на конкретний зміст кожної навчальної дисципліни.
– систематичність і безперервність вивчення навчального екологічного матеріалу. Він забезпечує організаційні умови формування екологічної культури особистості між окремими ланками освіти: дошкільної, шкільної, позашкільної, професійно-технічної, вищої та післядипломної.
– дність інтелектуального і емоційно-вольового начал у діяльност учнів з вивчення і покращення навколишнього середовища. Цей принцип орієнтує на поєднання раціонального пізнання з художньо-образним, враховуючи безпосередн спілкування з природою. Взаємозв’язок раціонального й емоційного у практичній діяльності динамічний й різноманітний, залежить від віку учнів. У дітей молодшого шкільного віку переважає емоційно-естетичне сприйняття середовища.
– взаємозв’язок глобального, національного і краєзнавчого розкриття екологічних проблем у навчальному процесі. Цей принцип передбачає розгляд локальних, регіональних екологічних проблем у взаємозв’язку з глобальними.
У Концепції екологічної освіти України відзначено, що взаємозв’язок краєзнавства, національного і глобального мислення сприяє поглибленому розумінню екологічних проблем на різних рівнях [29, 8].
Принципи екологічної освіти реалізуються в практиці школи через засвоєння основних понять і наукових фактів про природу. На основі цих принципів визначається
– вплив людини на природу відповідно до її законів;
– розуміння багатогранної цінності природи як джерела матеріальних духовних сил суспільства і кожної людини;
– оволодіння прикладними і практичними вміннями вивчення і оцінки стану навколишнього середовища;
– розвиток потреби спілкуватися з природою, свідомого дотримання норм поведінки в природі;
– активізація діяльності з покращення навколишнього природного середовища.
На думку А. Захлєбного, І. Суравегіної та інших педагогів екологічна освіта школярів – не лише одне з найважливіших завдань сучасного суспільства, але й умова його подальшого виживання. «Тому важливе значення має зміст екологічно освіти, той науковий багаж, фундамент знань, який повинен ввійти в світогляд нового покоління, стати основою його діяльності» [22, 25].
Зміст екологічної освіти включає такі компоненти:
1) систему знань про взаємодію суспільства та природи;
2) систему норм і правил ставлення до природи;
3) вміння і навички з вивчення природи та її охорони;
4) емоційно-ціннісні екологічні орієнтири [51, 605].
Реалізується зміст екологічної освіти через міжпредметні зв’язки і ґрунтується на систем наукових ідей, що закладені у відповідних навчальних предметах: розвиток цілісність природи; взаємозв’язок історії суспільства і природи; зміни природи у процесі антропогенної діяльності; вплив середовища на здоров’я людини; природа як фактор морально-етичного розвитку особистості; оптимізація взаємодії в системі «природа – суспільство – людина».
Оскільки характер екологічної освіти є міжпредметним, то необхідними умовами реалізації є:
1) врахування вікових, індивідуально-психологічних та пізнавальних особливостей учнів;
2) організація безпосередньої діяльності учнів з питань охорони навколишнього середовища, своє місцевості під час навчально-пізнавальної і суспільно-корисно праці;
3) відбір оптимальних форм, методів та прийомів екологічного виховання;
4) виховання учнів особистим прикладом бережливого, чуйного, господарського ставлення до навколишнього середовища;
5) дність дій всього педагогічного колективу школи в екологічному вихованні.
Основною метою шкільної екологічної освіти є формування екологічної культури особистості. В основі екологічної культури лежить відповідальне ставлення особистості до навколишнього середовища, усвідомлення закономірностей розвитку природи та суспільства, розуміння того, людина – частина природи. «Екологічна культура особистості передбачає наявність у людини певних знань, переконань, моральних установок, готовності до діяльності, які узгоджуються з вимогами бережливого ставлення до природи [51, 607]. У такому розумінні екологічна культура показником свідомого, відповідального ставлення особистості до природи, яка характеризується:
готовністю особистості до грамотної екологічної поведінки і діяльності у навколишньому середовищі, у відповідності з мораллю і нормами права в суспільстві;
