Дипломная работа: Інвестиційний клімат в Україні та шляхи його поліпшення
Такий досить ефективний спосіб активізації інвестиційної діяльності як нвестиційний податковий кредит (податкові канікули на час фінансування нвестиційних проектів) у сучасних умовах не може бути впроваджений через його високу вартість, а також через труднощі формування доходної частини бюджету.
У умовах сучасної економіки необхідним є розвиток конкуренції. Основними методами стимулювання конкуренції є:
- проведення політики обмеження створення монополій;
- створення рівних стартових умов для суб'єктів господарювання;
- підтримка вільної торгівлі;
- ліквідація обмежень розвитку підприємницької діяльності;
- спрощення процедур відкриття підприємств;
- спрощення системи оподатковування.
Економічн результати діяльності країни в значній мірі залежать від економічної політика якості інституціонально-правової системи. Недостатня інституціонально-правова система сприяє посиленню зловживань державних організацій і чиновників. Потрібно підвищувати ефективність системи за рахунок правил і нормативів, які б стимулювали чиновників діяти в інтересах суспільства й обмежували корупцію. Що стосується загальних правових рамок, ситуація характеризується непевністю суперечливим законодавством, що часто змінюється, а іноді навіть зі зворотною дією.
Сучасна макроекономічна теорія підтверджує, що вихід економіки з кризової ситуац можливий тільки за умови зростання виробництва, тобто пропозиції. А для цього необхідно активізувати попит. Але щоб, з одного боку, збільшилася пропозиція, а з іншого боку - попит додатково стимулював виробництво, необхідно знизити податковий тиск на виробника. У свою чергу, розвиток виробництва неможливо без росту інвестиційної активності, збільшення загального обсягу інвестицій в усіх секторах економіки. Проте, домогтися цього в наш час, в умовах вкрай низького рівня заощаджень населення, досить важко. Заощадження населення впливають на темпи економічного росту в країні, якщо вони сягають не менше 12-14% валового внутрішнього продукту .
Дослідження Світового банку свідчать, що одна третина громадян України залишилась за межею бідності, причому загальний рівень їх споживання приблизно на 10% нижче меж фізичного виживання. В той же час особливістю економіки є і те, що приріст заощаджень населення в усіх формах залишається високим при відносно низьких офіційних прибутках . Причина цього в значному тіньовому секторі в країні, що, по визначеннях деяких дослідників, охоплює 60% економіки. Біля 40% населення одержують офіційно незареєстрованні прибутки. Залучення цих засобів, хоча б частково, дуже важливо, тому що, по різних розрахунках, вони складають досить велику суму - 10-15 млрд. дол .
Це досить складне питання, тому що велика частина інвестиційного потенціалу націлена на вкладення в житло (через валютні заощадження). Крім того, значна частина заощаджень вкладається в короткострокові активи, що забезпечують високу прибутковість, або вивозяться за кордон. Крім привабливості для населення того або іншого фінансового інструменту вкладення засобів, велику роль грають психологічні чинники, насамперед ступінь довіри населення тим структурам, що мобілізують заощадження.
Кошти населення - не повною мірою реалізоване в Україні джерело інвестиційних ресурсів. За прогнозом, зробленим Німецькою консультативною групою при Міністерстві економіки України і Міжнародним Валютним Фондом, заощадження населення України в найближчі 4 - 5 років підвищаться в середньому до 20,5% у ВВП, тому зможуть реально впливати на темпи економічного росту. У зв'язку з цим необхідно вже зараз вирішувати питання створення економічного механізму високопродуктивного функціонування інститутів інвестиційної інфраструктури (інвестиційних банків, страхових компаній, інвестиційних фондів).
Значним потенційним джерелом реального інвестування є кошти, що вивозяться за меж країни. Безумовно, навіть при сприятливому інвестиційному кліматі в держав далеко не всі кошти були б використані на інвестування всередині країни. Потенційні можливості цього джерела дуже великі, з огляду на те, що, по оцінках спеціалістів, оборот капіталу, вивезеного за межі України за останні два роки, складає близько 5 млрд. дол., а загальна його сума за роки реформ досягла . [94,21]
Застосувавши світову практику спеціального регулювання грошових потоків в Україні необхідно відпрацювати регулятори, які роблять невигідним відтягнення коштів з їх основної сфери до спекулятивної. Вигідним має стати капітал, що фінансує довгострокові реальні проекти. Належна мотивація, використання механізмів переливу коштів у реальний сектор економіки і стимулів заміщення коротких” грошей “довгими” - передумови вкрай необхідні, але за браком вільних коштів - недостатні. Справа навіть не в діях українського Уряду, “стратегічна воля” якого паралізована дуже важливою, але в кінцевому підсумку тактичною проблемою - будь-якими заходами зберегти атрибути “макроекономічно стабілізації”. Справа в тому, що реанімування й пожвавлення економіки дійсно не можливі без наповнення сфери виробництва реальним капіталом.
Існує багато способів вирішення цієї проблеми: послаблення податкового тягаря з розширенням податкової бази і легалізацією “тіньовою" економіки, пошук шляхів залучення заощаджень населення, мобілізація коштів через цінн папери, селективне стимулювання великих прямих іноземних інвестицій, використання іноземних кредитів тощо. Важливо усвідомлювати, що масштабність, швидкість та ефективність використання цих способів можуть суттєво різнитися, що залежить не тільки від їх значних природних відмінностей, а й від того, наскільки аналогічні способи були успішними чи неуспішними у поточній практиц реформування І наскільки вони адекватні сучасній фінансово-економічній ситуації. Так, зміщення податкового механізму в бік стимулювання виробника і, відповідно, послаблення фіскальної та перерозподільної функцій податків загальну ситуацію одразу не поліпшить. Послаблення фіскального начала може не супроводжуватися легальним нагромадженням капіталу в ринковому секторі. Внаслідок цього держава не зможе компенсувати втрати від зниження рівня оподаткування збільшенням загальної суми надходжень від податків. Може утворитися вакуум внаслідок інерції практики ухилення від податків через приховування прибутку. Самі собою кошти не "випливуть” з схованок. Тут потрібні зміни у законодавстві, які б посилювали довіру й надавали відчуття надійності й безпеки легальній підприємницькій діяльності.[91,45]
У цьому зв'язку необхідно ввести практику експертизи — і щодо ймовірних негативних наслідків, і щодо засобів подолання перешкод на шляху кожного заходу, пов'язаного з мобілізацією й переливом фінансів, насамперед, у вигляд заощаджень. Одночасно важливо долати недовіру населення до ринкових інститутів спільного інвестування, які були дискредитовані внаслідок державного дерегулювання при їх створенні та функціонуванні.
Використання державних цінних паперів як методу швидкого отримання коштів потребує детального планування фінансування відповідних проектів. Наповнення реального сектора грошима, одержаними від реалізації державних цінних паперів, стає і реальним, і дійовим заходом лише за умови, що ці кошти будуть направлен на фінансування інвестиційних проектів з високою і швидкою віддачею. Мається на увазі, що держава, фінансуючи високоліквідний проект, залучає до нього підприємницькі структури, але утримує контрольний пакет акцій. Повертаючи грош з прибутком, вона має можливість розширювати таку практику. Принцип спільно участі у високоприбуткових проектах держави і підприємницьких кіл може набути значного поширення й реалізовуватись у різноманітних формах. Адже саме такий симбіоз, заснований на взаємодії керма (держава) і мотора (підприємництво), не раз викликав до життя ефект економічного дива” (класичний приклад — Південна Корея). Практично невикористаним залишається потенціал залучення внутрішніх та ноземних інвестицій через муніципальні та, особливо, корпоративні цінн папери.
Селективне стимулювання великих проектів залишається практично єдиним способом залучення прямих іноземних інвестицій до української економіки, оскільки формування загального сприятливого інвестиційного клімату - процес досить тривалий.
Перерахован вище чинники і проблеми інвестиційного клімату повинні відповідати концепц соціально-орієнтованої ринкової економіки. Їхнє виконання і підтримка з боку держави дозволить Україні стати демократичною країною з розвинутою економікою, промисловістю, сільським господарством і науково-технічним комплексом.
Для України снують три основні напрямки подальшого економічного розвитку:[36,21]
1) Традиційний, що передбачає модернізацію суспільства, здійснюється «поверх». Умовами реалізації такого сценарію є зусилля центрально державної влади, побудовані на авторитарності.
2) Прихід до влади олігархії.
Веде до збільшення соціальної диференціації, послабленню державної влади, росту соціальної напруги з можливістю використання армії для досягнення миру.
3) Демократичний шлях. Модернізація суспільства здійснюється «знизу». Прихід до влади нових людей, що опираються на підтримку малого і середнього бізнесу, вільного від корумпованої державної номенклатури. Останній напрямок найбільше прогресивним для України, але найменш можливий. На сьогодні найбільше реалістичним є розвиток по першому шляху. З цією умовою варто створити чинний механізм управління, який був би в змозі не допустити авторитарності влади.
Для реконструкції і модернізації української промисловості і розвитку вітчизняної економіки необхідні значні кошти. Обмеженість внутрішніх можливостей робить принципово важливе залучення в Україну іноземних інвестицій. За роки незалежності всі українські уряди "зазивали" у країну ноземних інвесторів, при цьому так і не зумівши створити прийнятні умови діяльності інвесторів з-за кордону. Позитивні результати, що демонстру українська економіка зараз, можуть залучити ряд інвесторів, однак лише на досить короткий проміжок часу.
3.3 Шляхи удосконалення механізму залучення іноземних інвестицій в Україну
Україна має великий споживчий ринок. За рівнем промислового виробництва Україна посідає одне з провідних місць у світі, зокрема за видобутком руди виробництвом сталі. Перспективними є чорна та кольорова металургія, як становлять майже чверть усього промислового виробництва, машинобудування, хімічна та нафтохімічна галузі, легка промисловість.
Науково-технічний комплекс України за своїм обсягом потенціалом залишається одним з найбільших в Європі і другим після Росії серед країн СНД. Країна має статус атомної і космічної держави (має власне Національне космічне на внутрішній і зовнішній ринки.
Тому для перетворення зазначених сприятливих факторів у переваги України в справі створення її високої інвестиційної привабливості з боку держави, насамперед, необхідно здійснення відповідних заходів.
З цієї метою в Україні розроблена програма розвитку нвестиційної діяльності на 2002 – 2010 роки.
Ця Програма ґрунтується на положеннях Послань
Президента України до Верховної Ради України "Україна: поступ у XXI
століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004
роки" і "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000
році", Указів Президента України від 22 лютого 2001 р. N 108 "Про
додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку
України" і від 12 липня 2001 р. N 512 "Про заходи щодо поліпшення
нвестиційного клімату в Україні", Концепції регулювання інвестиційно
діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, затвердженої постановою
Кабінету Міністрів України від 1 червня 1995 р.
384.
Насамперед для активізац нвестиційної діяльності передбачається:
Ø знизити рівень державного регулювання підприємницької діяльності та забезпечити стабільність відповідного законодавства;
Ø усунути неоднозначність трактування нормативно-правових актів та завершити судову реформу;
Ø удосконалити нормативну базу з питань реалізації прав власності;
Ø завершити адміністративну реформу, забезпечити публічність та прозорість у прийнятт рішень органами влади і в результаті подолати бюрократизм та прояви корупції;
Ø запровадити ефективні методи корпоративного управління;
Ø сприяти розвиненості ринків капіталу, в першу чергу банківського сектору, фондового та страхового ринків;
Ø знизити податкове навантаження та забезпечити стабільність політичного середовища;
Ø активізувати діяльність із створення позитивного іміджу держави.
Серед основних завдань, зазначених Програмою слід вказати такі, як:
ü створення привабливого інвестиційного середовища для приватного непозичкового капіталу;
ü лібералізація ділової активності;
ü завершення формування стабільної нормативно-правової бази, яка б ґрунтувалася на принципах рівності всіх інвесторів;
ü забезпечення прозорості процедур прийняття рішень центральними та місцевими органами виконавчої влади;
ü удосконалення механізмів управління корпоративними правами, в тому числі тими, що належать державі, посилення захисту прав дрібних акціонерів;
ü підвищення ефективност процедур банкрутства;
ü забезпечення подальшого реформування податкової системи, в тому числі шляхом зниження податкового навантаження, оптимізації та підвищення прозорості процедури адміністрування податків, безумовного додержання прав платників податків;
ü підвищення інвестиційно привабливості об'єктів приватизації;
ü зміцнення банківської системи України, сприяння концентрації банківського капіталу, практичне запровадження іпотечних механізмів;
ü пожвавлення нвестиційної діяльності у спеціальних економічних зонах та створення додаткових стимулів для залучення інвестицій у пріоритетні галузі українсько економіки, залучення інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність.;
ü розширення модернізація транспортної інфраструктури, (зокрема газотранспортної системи), створення умов для зростання обсягів транзитних перевезень, створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів на основі залучення нвестицій у розвиток транспортної інфраструктури, дорожнього господарства, з використанням механізмів концесії та лізингу та інші.
Слід зазначити, що реалізацію Програми розвитку інвестиційної діяльност передбачається здійснити на протязі 2-х етапів:
На першому етапі (2002-2004 роки) основна увага приділятиметься лібералізації підприємницької діяльності, створенню оптимального правового середовища, гармонізації національного законодавства з європейським та світовим законодавством, забезпеченню політичної стабільності і консолідованих дій усіх гілок влади, розширенню внутрішнього купівельно-споживчого попиту, активізац нвестиційно-інноваційного впливу на вітчизняне виробництво, послабленню податкового тиску, переорієнтації з суто фіскальних цілей на стимулювання економічного зростання, збільшенню припливу іноземного приватного капіталу, нформуванню ділових кіл України та іноземних держав про конкретні можливост залучення інвестицій та найбільш привабливі можливості їх вкладення.
На другому етапі (2005-2010 роки) передбачається продовжити виконання завдань з оптимізації структури економіки та промислового виробництва, ефективного використання енергетичних та матеріальних ресурсів, оздоровлення економічного середовища, розвитку експорту наукоємної, високотехнологічної, з високим ступенем переробки продукції, забезпечення зміцнення фондового ринку, розвитку інститутів спільного нвестування, страхових, пенсійних фондів, ринку корпоративних цінних паперів, його інтегрування у міжнародні ринки капіталів, реалізації конкурентних переваг галузей національної економіки, презентації інвестиційних проектів, вітчизняних товарів та послуг на міжнародних виставках і ярмарках.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14
