Дипломная работа: Облік виробничих витрат у птахівництві
Дипломная работа: Облік виробничих витрат у птахівництві
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ЗАТРАТ
ПРОДУКЦІЇ ПТАХІВНИЦТВА
1.1 Сучасний розвиток птахівництва
1.2 Склад витрат в птахівництві
1.3 Облік витрат і обчислення собівартості продукції
1.4 Внутрішньогосподарський контроль: поняття, завдання, суб’єкти та об’єкти
2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ І КОНТРОЛЮ ВИТРАТ
ПРОДУКЦІЇ ПТАХІВНИЦТВА
2.1 Організаційно – економічна характеристика підприємства
2.2 Синтетичний і аналітичний облік витрат на виробництво продукції птахівництва.
2.3 Обчислення собівартості продукц птахівництва
2.4 Контроль витрат
3. ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ ЗАТРАТ
3.1 Вдосконалення контролю витрат продукції птахівництва
3.2 Вдосконалення обліку витрат продукції птахівництва
4. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
4.1 Заходи щодо забезпечення безпеки та охорони праці у птахівництві.
4.2 Облік витрат на охорону праці
5. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
У нашій країн птахівництво, як галузь, відіграє важливу роль в народному господарстві, так як постачає дієтичні продукти харчування – яйця і м’ясо. За поживністю вони переважають більшість продуктів тваринництва. Економічні переваги цієї галуз полягають у тому, що птиця відрізняється від домашніх тварин високою плодючістю, скоростиглістю та продуктивністю.
Дуже важливу роль при виробництві продукції птахівництва має правильний облік витрат. Він необхідний для обчислення собівартості продукції. Облік і контроль витрат виробництва і калькуляція собівартості продукції господарство здійснює згідно з Типовим положенням № 452 і частині, яка не суперечить вимогам П (С) БО 16 „Витрати”.
Процес праці – це поєднання трьох обов’язкових елементів: доцільної діяльності людей (живо праці), предметів та засобів праці. Два останніх елементи є матеріальними умовами праці - засобами виробництва, створеними раніше затраченою працею. Сукупність витрат живої та уречевленої праці на виробництво продукції складають дійсні витрати виробництва. Вони вимірюються часом, необхідним для виробництва продукції в певних організаційно – технічних та економічних умовах.
П(С)БО 1 визнача витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
Об’єктами обліку виробничих витрат у птахівництві, яке є спеціалізацією СВК „Вільнянськ”, виступають доросле стадо птиці, молодняк на вирощуванні та інкубація яєць. На кожну таку групу птиць відкривають окремі аналітичні рахунки, на яких відображають витрати на утримання птиць і вихід продукції птахівництва.
На кожному аналітичному рахунку облік витрат ведуть за такими статтями: витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, засоби захисту тварин, корми, роботи та послуги, витрати на утримання основних засобів (амортизація, паливо, будівельн матеріали тощо) та інші.
Ці статті витрат можуть коригуватися в залежності від особливостей вирощування та годівлі дано вікової групи та породи.
Важливою умовою успішної діяльності підприємств є досягнення оптимального рівня витрат на виробництво, внаслідок чого зросте конкурентноздатність продукції та стане реальним досягненням довгострокового економічного зростання підприємств. При управлінн підприємством найбільш важливе значення має управління витратами, яке включа контроль і регулювання витрат.
Основними передумовами управління витратами є наступні напрями:
1. В управлінн витратами найбільш важливе значення має оперативно отримана інформація про витрати, що дозволяє втручатись у виробничий процес і оптимізувати його.
2. Основним принципом управління витратами є відповідність системи обліку цілям управління.
3. Критерієм точності при обчисленні собівартості продукції повинна бути не повнота включення витрат, а спосіб віднесення витрат на ту чи іншу продукцію.
4. Основна увага повинна приділятись розподілу непрямих витрат та визначенню точної фактично собівартості на прогнозні розрахунки собівартості, складання обґрунтованих нормативних калькуляцій та організацію контролю за їх дотриманням в процес виробництва.
5. Виявлення відхилень до або під час здійснення виробничого процесу дозволяє менеджерам оперативно втручатись в хід виробництва і попереджувати виробничі витрати, що має велике значення у мобілізації резервів виробництва і підвищенні його ефективності.
6. Управління витратами може бути досягнуто, якщо встановити чіткий взаємозв’язок між величиною витрат і особами, які за них відповідають та їх контролюють. Досягнення цього завдання можливе в умовах обліку витрат за центрами відповідальності.
Облік витрат відображає оцінку майбутнього стану витрат і фінансових результатів, дозволя керівництву вносити коригування.
Для збереження покращення загальної прибутковості підприємства керівництво повинне знати розміри специфічних витрат і прибутків на будь – який момент на окремих видатках продукції, по кожному цеху та по інших структурних підрозділах підприємства. Облік витрат дає цю інформацію, допомагає контролювати витрати, встановлюючи критер ефективності виробництва. Перевірка витрат за кожен тиждень або місяць надає керівництву нформацію про ефективність діяльності підприємства. Вона показує, на якій ділянці потрібно вжити заходів для того, щоб привести витрати у відповідність.
Основні переваги обліку витрат полягають в тому, що він точно відображає, де були здійснен витрати і створює передумови для їх скорочення.
Облік затрат по птахівництву ведеться в розрізі окремих об’єктів обліку по певним статтям витрат: оплата праці; відрахування на соціальні заходи, корми, утримання основних засобів, амортизація основних засобів, інкубаційні яйця, нші прямі затрати, управління і обслуговування виробництва загально виробничого призначення.
Треба замітити, що вартість робіт і послуг власних допоміжних виробництв записують на витрати птахівництва виходячи зі зробленого обсягу робіт і їх фактичної собівартості, яку визначають щомісячно.
Облік витрат потрібен для обчислення виробничої собівартості продукції. Для цього треба враховувати прямі матеріальні затрати, прямі витрати для оплати праці, інш прямі витрати, які включають відрахування на соціальні заходи, плата за оренду землі, амортизація і інші витрати.
Собівартість – це грошове вираження витрат підприємства пов’язаних з виробництвом та збутом продукції. Собівартість продукції птахівництва визначається діленням витрат на утримання або вирощування відповідної групи птиці (без вартості побічної продукції) на кількість відповідної продукції. Одиницею вирахування собівартост продукції, отриманої від дорослого стада птиці на вирощуванні – 1ц. приросту живої ваги.
Мета дано дипломної роботи: розглянути та проаналізувати на прикладі СВК ”Вільнянськ виробничу собівартість продукції птахівництва, знайти раціональні шляхи поліпшення обліку внутрішнього контролю виробничої собівартості.
Об’єктом дослідження є СВК Вільнянськ” Вільнянського району, Запорізької області.
1. ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ЗАТРАТ
ПРОДУКЦІЇ ПТАХІВНИЦТВА
1.1 Сучасний розвиток птахівництва
На даному етап темою розвитку птахівництва в сучасних умовах займаються такі вчені як: О.І Дацій, О.О Кузнєцов, Ф.О. Ярошенко.
Без розвитку ндустріального птахівництва на базі власного кормовиробництва практично неможливо вирішити завдання забезпечення зростання виробництва м’яса птиці на одну людину. За розрахунками академіка І.Р.Юхновського, в Україні на одну особу має припадати до 25 кг. м’яса птиці на рік, хоча це цифра й завищена, бо в країнах Європейського Союзу вона становила у 2001 році 23,5 кг.
Відомо, що в усіх країнах світу продукти птахівництва постійно високоприбуткові. В Україн традиційно склалося так, що продукти цієї галузі серед продуктів тваринництва були й залишаються другорядними.
Для відродження індустріального птахівництва потрібна модернізація існуючих і будівництво нових промислових виробництв, розширення виробництва обладнання для птахофабрик та птахо племінних заводів для селекційної роботи.[22].
Створити сприятливі умови для підвищення ефективності птахівництва в цілому, забезпечити населення високоякісними продуктами харчування, витримати значну конкуренцію на внутрішньому ринку і знайти шляхи виходу на зовнішній ринок можливо тільки за допомогою інновацій, спрямованих на зростання рівня індустріалізації у галузі. Одним із факторів, що спричинили значне зниження рівня виробництва яєць і м’яса птиці у 90 х роках, став розвал великих господарств, внаслідок чого значна частина продукції для населення виробляється саме селянськими й невеликими фермерськими господарствами.[11].
Індустріалізація в птахівництві практично не можлива без інновацій і науково – технічного прогресу в цій галузі. В той же час перспективи технічного переоснащення галуз залежать від багатьох факторів, які потребують вирішення. Перш за все, основою ндустріального птахівництва є комплексна механізація та автоматизація всіх виробничих процесів – виробництво, переробка і реалізація.
Нині реальністю те, що вітчизняні товаровиробники віддають перевагу імпортному обладнанню. Основна причина цієї переваги полягає у вищій технологічній та економічній ефективності імпортного обладнання.
Технологічні й економічні характеристики яскраво свідчать, що українська техніка в значній мірі поступається іноземному обладнанню. Наприклад, строк використання вітчизняного обладнання – 8 років, а західних фірм – 12 – 20 років, сучасне обладнання для прибирання посліду знижує витрати електроенергії у 5 – 10 разів, вологість посліду знижується до 15 – 20% , транспортні витрати і витрати на переробку посліду – на 2 – 3%, при цьому продуктивність птиці в таких умовах підвищується в середньому на 10 – 15%.
Купуючи іноземне обладнання для виробництва продукції, птахівники керуються ще й тим, що обладнання для вирощування птиці при його виготовленні має враховувати нормативи застосування новітнього вентиляційного й опалювального обладнання випуск комплектів вентиляційного обладнання продовжує здійснюватися без комп’ютеризації та за відсутністю систем обігріву, охолодження і збагачення повітря вологою. Обладнання для автономного опалення взагалі відсутнє не тільки в галузі птахівництва, а й у країні в цілому, бо діючі підприємства промислового птахівництва використовують теплову енергію від центральних котелень. В Україні зовсім відсутнє промислове виробництво інкубаторів та обладнання для них, без якого не обходяться підприємства птахівницької галузі.[33].
Державна промислова політика має визначити напрями вирішення задачі забезпечення власних виробників продукції птахівництва обладнання для технічного переоснащення вітчизняної галузі. Безперечно, тут потрібна чітка і зрозуміла для виробників державна стратегія технічної й економічної політики. В наукових колах і у фахівців птахівників сформовані два напрями, серед яких необхідно визначити пріоритет. Один шлях – закупівля високоякісного обладнання за кордоном, другий – розвиток власного обладнання на інноваційній основі.
Для національно економіки найбільш доцільним є розвиток власного виробництва високоякісного обладнання. У нашій країні є певний науково – технічний потенціал, який потребує подальшого розвитку. Існуюча машинобудівна база здатна сприйняти інноваційн технології. В країні є в наявності сировинна і матеріальна бази. До того ж, розвиток машинобудування створює вкрай необхідні робочі місця і дає змогу ефективніше використовувати банківські кредити.
Виробництво вітчизняного обладнання саме для птахівницької галузі має ще ряд позитивних факторів:
- інноваційн витрати дадуть швидку віддачу, адже птахівництво - високоприбуткова галузь;
- виника можливість залучення в українську економіку іноземні капітали та інновац через створення спільних підприємств;
- стане можливим розробка й реалізація державних програм розвитку птахівництва і виробництва обладнання для цієї галузі, застосування пільгового оподаткування та кредитування;
- створяться сприятливі умови для розвитку машинобудування, в тому числі сільськогосподарського; виробники одержать допомогу з боку держави для розвитку селекції у птахівництві;
- науков установи та виробничники надаватимуть допомогу у розробці сучасного обладнання технологічних процесів у цій галузі саме вітчизняним конструкторам.[22].
Тому в сучасних умовах досить актуальним стає забезпечення особистих селянських і фермерських господарств всіма необхідними засобами ефективного ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до розмірів їхніх господарств і звичайно, певними методами виробництва, а саме: новітніми технологіями, кращими здобутками селекції, кормами, відповідною технікою й обладнанням, засобами захисту рослин тварин, створенням сприятливих економічних умов виробництва. Спрямування економічної й технологічної політики до потреб цих господарств викликано об’єктивними умовами: особист селянські й фермерські господарства забезпечують левову частку виробництва сільськогосподарської продукції, особливо тваринницької.[11].
Таким чином, вітчизняне птахівництво потребує державної підтримки у напрямі налагодження випуску технологічного обладнання з урахуванням інноваційних технологій.
1.2 Склад витрат в птахівництві
Зважаючи на те, що виробничі витрати є породженням відповідних факторів виробництва, їх економічний зміст можна визначити як спожиту частку виробничих ресурсів.
Витрати – це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст терміну витрат і собівартістю поєднується в понятті витрати виробництва.
Визначення витрат. Згідно з П(С)БО 16 „Витрати” витратами визнаються:
- витрати відображуються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.
- витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ц витрати можуть бути достовірно оцінені.
- витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу, для отримання якого вони здійснені.
- витрати, як неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у склад витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
- якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.
Витратами не визнаються:
- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.
- погашення одержаних послуг.
- інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).
- витрати, як відображуються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Завдання обліку витрат є:
1. скорочення витрат шляхом порівняння фактичних витрат з витратами, передбаченими кошторисі;
2. збалансування виробництва по підрозділах, щоб підтримувати рівномірний потік матеріалів;
3. забезпечення повних, точних даних про діяльність підприємства;
4. розподіл накладних витрат.
Якість облікових даних про витрати оцінюється адміністрацією підприємства з позиції їх придатності для прийняття управлінських рішень.
Випуск готово продукції, яка призначена для реалізації, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. В процесі виробництва формуються витрати на виробництво продукції і її виробнича собівартість.
Витрати виробництва класифікують за: складом, економічним змістом, характером участі у виробництві, способом віднесення на собівартість продукції, відношенням до обсягу виробництва.
За складом витрати бувають простими (одноелементними) і комплексними (складними). До простих витрат належать такі, як за економічним змістом не поділяються на складові частини, наприклад вартість кормів, амортизація основних засобів, заробітна плата робітників тощо. Комплексні витрати складаються з кількох елементів. Так, вартість поточного ремонту складається з вартості матеріалів, запасних частин, зарплатні тощо.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
