Быстрый поиск

Дипломная работа: Празька весна та "Ніжна революція" як основні чинники краху комуністичної системи в Чехословаччині

Київський славістичний університет

Інститут славістики та міжнародних відносин

Кафедра міжнародних відносин

Спеціальність - 7030401.

Дипломна робота

На тему

“Празька весна” та “Ніжна революція як основні чинники краху комуністичної системи в Чехословаччині

Студента 5-го курсу

Горішного Миколи

Михайловича

Науковий керівник

док. іст. наук., проф.

Мартиненко А.К.

Київ - 2006

ЗМІСТ

Вступ ..................................................................................................................................................с. 3-9

РОЗДІЛ 1

СТАНОВЛЕННЯ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ У ЧЕХОСЛОВАЧЧИНІ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА СПРОБИ ЙОГО РЕФОРМУВАННЯ........................................................с. 9

1.1 Соціально-політична ситуація в Чехословаччині після Другої Світової війни. Становлення комуністичного режиму..................................................................................................................... с. 9-14

1.2 Початок соціально-економічних та політичних реформ у Чехословаччині. Протистояння між їх прихильниками та противниками.....................................................................................................с. 14-19

1.3 “Програма дій” Чехословацьких реформаторів........................................................................с. 19-26

РОЗДІЛ 2.

ПРИДУШЕННЯ “ПРАЗЬКОЇ ВЕСНИ”, ОКУПАЦІЯ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ ВІЙСЬКАМИ КРАЇН ОВД ............................................................................................................................................с.26

2.1 Військова інтервенція в Чехословаччину.............................................................................с.26 - 29

2.2 Переговори лідерів Празької весни” у Москві та підписання документів про вихід з кризово ситуац ................................................................................................................................................с.29-31

2.3 Повернення Чехословаччини до старого курсу - “нормалізація” .....................................с. 31-32

2.4 Наслідки збройної окупац Чехословаччини.......................................................................с. 32-38

РОЗДІЛ 3

“НІЖНА РЕВОЛЮЦІЯ” – ОСНОВНИЙ ФАКТОР КРАХУ КОМУНІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ В ЧЕХОСЛОВАЧЧИНІ ТА ЗМІНИ СУСПІЛЬНОГО ЛАДУ........................................................................................................................................……........с.38

3.1 Соціально-економічна ситуація в Чехословаччині напередодні “Ніжної революції”..........с.38-48

3.2 Хартія-77 як головна опозиція КПЧ..........................................................................................с.48-55

3.3 Передумови, початок та хід “Ніжної Революції”...................................................................с.55-63

3.4 Створення Громадянського Форуму та його роль в подіях “Ніжної революції...................с.63-82

3.5. Зміни в політиці КПЧ після початку Ніжної революції”......................................................с.82-85

3.6 Новий курс внутрішньо політики після перемоги “Ніжної революції” в Чехословаччині..с.85-98

Висновки. ....................................................................................................................................с. 99-104

Посилання ...............................................................................................................................с. 104-111

Список використаних джерел та літератури ...................................................с. 111-114

Вступ

Кінець 80-х і початок 90-х років ХХ століття став переломним в історії країн Центрально-Східної Європи. Країни даного регіону Європи – Польща, Чехословаччина, Угорщина, Румунія, Югославія, Болгарія зробили рішучий поворот у бік демократичного розвитку, почали поривати традиційні зв’язки з СРСР і орієнтуватися на зближення з новими європейськими структурами

Соціалістичні відносини, тоталітарна політична система, утверджені в цих країнах після 1945-48 років, переживали глибоку кризу. Народи бачили вихід із становища в розриві з соціалізмом, тоталітарною системою і в переході на європейські рейки розвитку – рейки західних демократій та ринкової економіки.

Процес переходу був дуже складним тривалим. Він залежав від розстановки сил як в середині кожної країни, так і на міжнародній арені. Особливо велике значення мали реформи в самому Радянському Союзі, який очолював соціалістичний табір і створені ним міжнародні організац Раду Економічної взаємодопомоги та Організацію Варшавського Договору. Чим глибші були кризи перетворення в Радянському Союзі, тим гострішою була криза соціалізму і тоталітарних форм управління країною, чим більше проявлялася криза економіки, політичної системи, соціальних відносин, тим швидше в країнах вс системи соціалізму створювалися умови для пошуків нових шляхів розвитку, переходу до загальноєвропейської системи демократії та ринкової економіки, як в 60-80-х роках ХХ століття продемонстрували свої переваги над соціалістичним світом.

Кожна з країн Центрально-Східно Європи мала свій шлях переходу до нової системи. В одних він тривав багато років і був дуже складним (Польща, Угорщина, НДР), в інших супроводжувався збройними сутичками, громадянською війною (Румунія, Югославія). Чехословаччина стала прикладом порівняно цивілізованого і мирного відходу від комуністично системи. Сучасники знайшли влучну назву тим подіям, які визначили новий шлях розвитку Чехословаччини: “ніжна революція”, або “оксамитова революція”. В цьому розкривається специфіка краху комуністичної системи в Чехословаччині. Здійснивши переворот в країні швидко, без особливих складностей і жертв, народи Чехословаччини тим самим збагатили історичний досвід розвитку людства

Саме тому актуальність теми обумовлена цілим рядом чинників, які призвели до краху комуністичного режиму в Чехословаччині, та особливістю швидкого, цивілізованого безкровного відходу країни від тоталітарної влади комунізму.

Об’єктом дослідження т. з. “Ніжна революція” в Чехословаччині в контексті тогочасної політично соціальної ситуації в країні.

Предметом досліджень є причини виникнення, форми, хід і перебіг “ніжної революції” в Чехословаччині, як основного чинника краху тоталітарної комуністичної системи в країні.

Хронологічними межами роботи є 1945-ий рік, коли відбулося закінчення Другої Світової війни і Чехословаччина стала на соціалістичний шлях розвитку, та 1993-ій рік, коли після закінчення “ніжно революції” і остаточно відходу від тоталітарної комуністичної системи Чехословаччина розпалася на дві нові, незалежні держави – Чехію і Словаччину.

Метою дослідження є спроба проаналізувати та прослідкувати зародження і розвиток причин виникнення “Ніжно революції” в Чехословаччині, як основного фактору краху комуністичної системи у цій країні в 1989 році, визначити роль “Празької весни”, як першої спроби чехословацького народу реформувати існуючу на той час комуністичну систему. Виходячи з мети у роботі поставлено такі завдання:

· розкрити та проаналізувати процес встановлення соціалістичного ладу в Чехословаччині.

· проаналізувати розвиток Чехословаччини за часів панування комуністичної партії.

· визначити негативн соціально-економічні тенденції в житті Чехословаччини за часів комуністично системи.

· розглянути роль Празької весни” як спроби реформування тогочасного державного устрою та одн з причин подальшої ескалації антикомуністичних настроїв чехословацького народу.

· дослідити под ніжної революції”, як основного чинника краху комуністичної системи в Чехословаччині та її впливу на подальший розвиток держави.

Наукова новизна досліджень полягає у тому, що на рівн магістерської роботи зроблено спробу узагальнюючого, системного дослідження сторичних коренів краху комуністичного режиму в Чехословаччині, ролі таких події як “празька весна” та “ніжна революція” на шляху до переходу Чехословаччини до загальноєвропейської системи демократії.

Огляд літератури. При написанні роботи автором було опрацьовано велику кількість літератури, яку можна поділити на кілька груп. Зокрема до найважливіших джерел слід віднести матеріали XVII1 та XVIII2 з’їздів КПЧ, у яких висвітлюється діяльність комуністичної партії Чехословаччини, соціально-економічне становище у країні, зокрема, після подій “Празької весни” 1968 року та подій “Ніжно революції” 1989 року відповідно. Порівняння цих документів дало змогу не тільки скористатися інформаційно-статистичними матеріалами, які розміщені в них, а прослідкувати процес еволюції КПЧ на різних етапах проходження революційних перетворень у Чехословаччині. Також слід відзначити заяву радянського уряду про визнання помилковим ввід армій п’яти армійських соціалістичних країн на територію Чехословаччини і 19681 році, яка відіграла важливу роль у історії протистояння чехословацького суспільства і КПЧ та в русі до демократичних перетворень. Важливим джерелом інформації для роботи стала нова програма дій КПЧ прийнята в грудні 1989 року2, у якій робився аналіз суспільно-політичної ситуації в країні та визнавалося, що внаслідок невірно політики КПЧ Чехословаччина зайшла в глибоку кризу.

Що стосується монографій, то особливу увагу слід приділити роботі західного автора Владіміра Тисменяну “Поворот у політиці: Східна Європа від Сталіна до Гавела”3, у якій ґрунтовно висвітлено ідейні та сторичні процеси розвитку та виходу з під Радянської сфери впливу країн Східної Європи. Важливою є також монографія Віктора Приходька “Ніжна революція в Чехословаччині та формування нового курсу внутрішньої та зовнішньої політики країни”1, де автор робить спробу проаналізувати причини виникнення “Ніжної революції” у Чехословаччині, її хід і наслідки для внутрішнього розвитку країни. Ґрунтовними роботами з цієї проблематики є також монографії чеських авторів – свідків учасників революційних подій, які є одним з найважливіших джерел з ц проблематики, це, зокрема, книга Вацлава Гавела ”Заочний допрос”2, у якій автор розповідає про перебіг подій, активним учасником яких він був, та відкриває раніше невідомі сторінки Ніжної революції” в Чехословаччині.

Дуже цінним джерелом нформації є і газетні та журнальні статі, серед яких особливо варто відзначити наступні, зокрема, публікацію газети “Правда” під назвою “Путь без насилия: Беседа с Президентом ЧССР В. Гавелом”3, у якій вже на той час Президент ЧСФР Вацлав Гавел розповідає про причини виникнення та безкровного перебігу “Ніжної революції” в Чехословаччині. Багато матеріалу, при написанні роботи, було взято автором з публікації газет Світ про Україну” частини книги з мемуарами Олександра Дубчека4, де він детально розповідає про хронологію подій після введеня військ країн-членів ОВД на територію Чехословаччини та про переговори з Л.Брежнєвим у Москві. Варто також зазначити, що велика кількість літератури, виданої за часів Радянського Союзу і яка стосується проблематики, що досліджується автором в цій роботі, є необ’єктивною у висвітленні подій “Празької весни” та “Ніжної революції” і розкриває перебіг тих подій однобоко, суто з точки зору комуністичної ідеології.

Структура роботи підпорядкована меті та основним завданням дослідження, яке здійснювалось за планом, що складається з : вступу, трьох розділів, висновків, посилань, списку використаних джерел та літератури.

У вступній частині йдеться про актуальність обраної теми, визначено мету, об’єкт та предмет дослідження, названо основні завдання роботи, визначено хронологічні межі, подається аналіз джерельної бази, розповідається про наукову новизну дослідження, стан науково розробки проблеми та подається власне структура роботи.

Перший розділ роботи присвячено розвитку Чехословаччини від Другої Світової війни до “Празько весни”, другий розділ розповідає про поразку “Празької весни”, окупацію Чехословаччини та її наслідки, третій розділ присвячено “Ніжній революції” та краху комуністичної системи в Чехословаччині. У висновках підводяться підсумки роботи, зроблено спробу осмислити, проаналізувати і систематизувати причини, які призвели до падіння комуністичної системи в Чехословаччині.

РОЗДІЛ 1

СТАНОВЛЕННЯ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ У ЧЕХОСЛОВАЧЧИНІ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА СПРОБИ ЙОГО РЕФОРМУВАННЯ

1.1 Соціально-політична ситуація в Чехословаччині після Другої Світової війни. Становлення комуністичного режиму.

На новий, соціалістичний шлях розвитку Чехословаччина, як ряд інших країн Центральної та Південно-Східної Європи, стала уже в перш повоєнні роки. У травні 1945 року була визволена Прага. Вирішальну роль у визволенні країни від фашизму відіграла Радянська Армія. Понад 165 тисяч радянських воїнів загинули в боях за визволення Чехословаччини. Посильний внесок в розгром фашистських сил, зосереджених в Чехословаччині, зробили американські війська, які наступали із заходу. Про це відверто почали говорити лише останніми роками1. Серед борців за визволення були болгарські, і румунські частини, патріоти Угорщини і Австрії. Бойовою славою вкрили себе бійці чехословацького військового корпусу під командуванням Л.Свободи. На вівтарі слави - подвиги учасників чехословацького Руху Опору2.

Отже, свободу чеському і словацькому народам було завойовано спільними зусиллями антигітлерівської коаліції, представниками різних країн Європи, і це не могло не позначитися на житті країни.

Після війни, у політичному житті країни дедалі більшу роль починала відігравати Комуністична Партія Чехословаччини і Комуністична Партія Словаччини. Навий лад, який починав формуватися в Чехословаччині, як і в нших країнах, назвали “народною демократією”. На той час перед Чехословаччиною відкривалися два можливих шляхи розвитку. На чолі держави стояв Е. Бенеш, його спільником був міністр закордонних справ Я. Масарик. Їх програмою виступала орієнтація на західні демократії, на Англію, Францію, а особливо на Швецію Данію. Вони були прихильниками старих демократичних режимів, виступали проти поспішних реформ, закликали приєднатися до системи міжнародних відносин західних країн, в тому числі до плану Маршала, не пориваючи союзу з СРСР та країнами Центральної та Південно-Східної Європи3.

Другий курс політики (під впливом СРСР) висували КПЧ та КПС, які діяли спільно і відстоювали шлях прискореного переходу до соціалістичного будівництва, встановлення планового розвитку господарства. У зовнішній політиці їх орієнтирами були Радянський Союз, країни народно демократії Європи. КПЧ рішуче виступала проти приєднання Чехословаччини до плану Маршала, активно пропагувала ідеї “холодної війни”.

Головне зіткнення цих двох курсів припало на 1948 рік. Великі сили мали прихильники Е. Бенеша, а ще більші К. Готвальда. Боротьбу їх в лютому 1948 року раніше оцінювали як перемогу пролетарської революції мирним шляхом без громадянської війни4. Нові ж данні свідчать, що в лютому 1948 року діяли не тільки робітники, демократична інтелігенція, селяни, але і сила впливу СРСР, радянські радники в Празі. К. Готвальд вийшов переможцем у цій боротьб Чехословаччина різко взяла курс вліво, по шляху соціалістичного будівництва. Ідеали західної демократії змушені були поступитися. Відомий політичний діяч Р. Сланський справедливо зазначав, що після 1948 року Чехословаччина стала частиною радянської сфери впливу в Європі5. Відразу після цього, стрімко почала посилюватись роль КПЧ, зріс її вплив на всі сфери життя, до не вступали мільйони громадян. Посилення ролі КПЧ вело до утвердження адміністративно-командних методів управління.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11