Дипломная работа: Вдосконалення організації технічного обслуговування виробництва (на прикладі ПП "Ларіс")
Дипломная работа: Вдосконалення організації технічного обслуговування виробництва (на прикладі ПП "Ларіс")
Міністерство освіти і науки України
Тернопільський національний економічний університет
Вінницький інститут економіки
Кафедра економіки підприємств і корпорацій
Дипломна робота за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст»
ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА (НА ПРИКЛАДІ ПП «ЛАРІС»)
Спеціальність 7.050107 - економіка підприємства
Студентка групи ЕПс-51
Ванжула І.П
Науковий керівник:
к.е. н., доц. Чорнодон В.І.
Вінниця – 2010
АНОТАЦІЯ
Ванжула І.П. Вдосконалення організації технічного обслуговування виробництва. - Рукопис.
Дослідження на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» за спеціальністю 8.050107 «Економіка підприємства» - ВІЕ ТНЕУ. - Вінниця, 2010.
Розглянуто актуальні питання організації процесу технічного обслуговування виробництва. Досліджується доцільність організац технічного обслуговування виробництва. Робота пройшла апробацію на ПП «Ларіс» та відображена в доповіді: «Шляхи удосконалення процесу технічного обслуговування виробництва на підприємстві», де підтвердили актуальність даного дослідження.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ
1.1 Поняття та сутність технічного обслуговування виробництва на підприємстві
1.2 Нормативно-правове забезпечення організації технічного обслуговування на виробництві
1.3 Методичн підходи до організації технічного обслуговування виробництва
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА НА ПП «ЛАРІС»
2.1 Організаційно-економічна та фінансова характеристика ПП «Ларіс»
2.2 Аналіз показників процесу організації та технічного обслуговування виробництва на ПП «Ларіс»
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА
3.1 Напрямки вдосконалення організації технічного обслуговування на виробництві
3.2 Покращення системи технічного обслуговування на підприємствах із застосуванням комп’ютерних технологій
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність теми. Найважливішими тенденціями, що визначають перспективи економіки в епоху інформаційного суспільства, нтелектуальні складові економічної моделі. Відбувається не просто поступовий перехід до нового технологічного укладу, а глобальна неоекономічна революція, обумовлена, перш за все, технологічними змінами, переходом на новітн наукоємні, високопродуктивні та гнучкі види виробництва, що затверджують домінування інтелектуальної економіки.
Тому особливе значення набуває визначення пріоритетів розвитку, які забезпечать як зростання конкурентоспроможності українсько економіки, так і економічну безпеку країни.
Серед найбільш пріоритетних напрямків розвитку економіки України необхідно виділити технологічне і технічне відновлення базових галузей економіки.
Приладобудівна галузь переживає період серйозних випробувань. Особлива роль приладобудування обумовлена тим, що в структур економіки країни воно виступає як фондостворюючий комплекс, що формує основн фонди практично для всіх галузей національного господарства і тим самим вплива на рівень науково-технічного потенціалу країни. Першочерговою задачею державно науково-технічної політики для промисловості України є прискорений розвиток виробничого і науково-технічного потенціалу. Це, в свою чергу, потребу дослідження етапів розвитку техніко-технологічних систем підприємства відповідних до них рівнів технічного обслуговування виробничих систем. Саме в подоланні традиційного відставання розвитку обслуговування техніко-технологічних систем від розвитку самих цих систем полягає один із головних резервів підвищення ефективності функціонування підприємств країни, зріст рівня конкурентоспроможності продукції.
Проблемами ефективного відтворення виробничих фондів на підприємствах займалася значна кількість науковців. Цій тематиці присвячен роботи Александрової В.П., Акбердина Р.З., Бельтюкова Є.А., Борисова Ю.С., Буркинського Б.В., Бутенко А.І., Галперіна А.С., Грузнова І.І., Захарченко В.І., Колегаєва Р.М., Консона А.С., Маліцького Б.А., Покропивного С.Ф., Орлова П.А., Осипова В.М., Яковлєва А.І. та інших.
Але недостатнє вивчення питань організації системи обслуговування технічної бази сучасних підприємств, їх важливість для забезпечення ефективного розвитку підприємства зумовили вибір теми роботи і окреслили основні напрямки, внутрішню логіку і структуру дослідження.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в розробц теоретичних положень та розробці практичних рекомендацій щодо організац системи обслуговування технічної бази сучасних підприємств, удосконаленн функціонування.
Досягнення зазначеної мети зумовило вирішення таких основних завдань:
- дослідити поняття та сутність технічного обслуговування виробництва на підприємстві;
- проаналізувати нормативно-правове забезпечення організації технічного обслуговування на виробництві;
- дослідити методичні підходи до організац технічного обслуговування виробництва;
- розширити аналіз показників технічного обслуговування виробництва;
- сформулювати напрямки вдосконалення організац технічного обслуговування на виробництві;
- проаналізувати покращення системи технічного обслуговування на виробництві із використанням комп’ютерних технологій.
Об’єкт дослідження – процеси, пов’язані з організацією системи обслуговування технічної бази підприємства.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичн підходи до організації системи обслуговування технічної бази сучасних підприємств.
Методи дослідження. Методологічною основою виконаного дослідження є діалектичний метод, що дозволяє розглядати явища і процеси в динаміці. Теоретичною основою є сучасні концепції розвитку економіки, науков праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених з проблем розвитку на підприємствах виробничих процесів. Для дослідження існуючих підходів використовувалися такі методи дослідження: системний підхід - у визначен сукупності теоретичних, концептуальних і методичних питань, які потребують, відповідно до мети роботи, дослідження і розв’язання; економіко-статистичний, порівняльного і структурного аналізу - для визначення місця технічного обслуговування в удосконаленні організаційно-економічного розвитку підприємства; проблемно-цільовий і економіко-математичний метод - для розробки концепції організації на виробничому підприємстві системи технічного обслуговування.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та інш нормативні документи методичного характеру, статистичні дані Держкомстату України, нормативно-правові документи різних рівнів управління, публікації у наукових та періодичних виданнях з досліджуваної проблеми.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ
1.1 Поняття та сутність технічного обслуговування виробництва на підприємстві
Технічне забезпечення є важливою передумовою виробничого процесу. Без нього неможливе виробництво продукції, забезпечення населення продуктами харчування, а промисловість – сировиною.
Товарообмін між промисловістю і сільським господарством є одним із неодмінних умов розвитку всіх галузей народного господарства України, в тому числі й аграрної. Без оснащення агарних товаровиробників різноманітною сільськогосподарською технікою (машинами, агрегатами, обладнанням) не можна чекати тієї кількості сільськогосподарсько продукції, яка необхідна для задоволення потреб населення країни. Отож неминучий належний розвиток таких галузей народного господарства, які покликан забезпечувати потреби сільськогосподарських товаровиробників. В свою чергу, оснащення товаровиробників сільськогосподарської продукції технічними засобами, а також утримання їх в належному стані створюють умови для збільшення обсягів сільськогосподарської продукції для забезпечення продовольчої безпеки країни. Цими та іншими факторами обумовлюється необхідність належної організац технічного забезпечення товаровиробників.
Організація технічного забезпечення господарства це процес своєчасного і комплексного задоволення потреб підприємств у технічних засобах [19, 114].
Н.Н. Вєдєнін вважає, що відповідно до господарства доцільно використовувати нарівні з терміном «матеріально-технічне забезпечення» ширше поняття «виробничо-технічне забезпечення», яке охоплює як матеріально-технічне забезпечення господарства, так і різні види його технічного обслуговування.
Об’єднуючи поняття «матеріально-технічне забезпечення» та «виробничо-технічне обслуговування» в одне загальне поняття - виробничо-технічне забезпечення господарства, Н.Н. Вєдєнін робить висновок, що поняття матеріально-технічне забезпечення не є рівнозначне «виробничо-технічному обслуговуванню». Матеріально-технічне забезпечення господарства і його виробничо-технічне обслуговування - це дві різні, хоча і взаємопов’язані, форми виробничо-технічного забезпечення господарства, їх об’єднання в одне поняття не виключає можливості самостійного розгляду цих правових категорій. Матеріально-технічне забезпечення може бути кваліфіковано і як складова частина виробничо-технічного забезпечення сільського господарства (Рис. 1.1), і як самостійна функція відповідних органів [19, 58].
Рис. 1.1. Функції виробничо-технічного забезпечення господарств
Виробничо-технічне забезпечення включає широке коло різних дій з обслуговування підприємств та організацій. До них відносяться:
1) матеріально-технічне забезпечення господарств технікою, запасними частинами, мінеральними добривами та іншими матеріально-технічними засобами;
2) механізовані роботи, меліоративне, агрохімічне та інш види виробничого обслуговування підприємств та організацій;
3) ремонт та технічне обслуговування техніки.
На наш погляд така точка зору має право на існування з нею можна погодитися, але при умові, що вище вказані положення були характерні для товарно-виробничих відносин радянському періоду господарювання [11, 82].
Прогрес у розвитку техніки та технології основного виробництва викликає необхідність адекватних змін виробничої - інфраструктури підприємств. Підвищення рівня механізації і автоматизації виробничих процесів збільшує обсяги та складність робіт щодо ремонту, догляду та налагоджування устаткування, передбачає значне розширення номенклатури інструменту, оснастки та пристосувань. Перехід до нових технологій та прискорення технологічних режимів роботи устаткування підвищу вимоги до якості і збільшує потреби у різних видах енергії. Ускладнення виробничих процесів та поглиблення внутрішньовиробничих зв'язків між підрозділами збільшують обсяги робіт по транспортуванню. Постійно зростають навантаження на комунікаційні мережі підприємства. Все це суттєво підвищує роль значення виробничої інфраструктури підприємства [5, 93].
Для досягнення високих господарських результатів діяльності підприємства недостатньо раціонально організувати робочі місця, налагодити їх забезпечення та функціонування. Важливо створити комфортне соціальне середовище, сприятливий психологічний клімат, активізувати соціальну мотивацію праці. Все це безпосередньо впливає на продуктивність праці і кінцеві результати діяльност підприємства.
В сучасних умовах досягнення високих техніко-економічних показників виробництва неможливо без збалансованого розвитку як основного виробництва, так виробничої та соціальної інфраструктури.
Необхідними умовами нормального перебігу виробничого процесу на підприємстві є: підтримання у робочому стані машин та устаткування; своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментами; живлення агрегатів енергією, виконання транспортних операцій. На підприємстві для позначення всіх цих процесів у сукупності використовується поняття - система технічного обслуговування виробництва.
В рамках системи технічного обслуговування виробництва виконуються такі функції:
- ремонт технологічного, енергетичного, транспортного та іншого устаткування, догляд за ним та налагоджування;
- забезпечення робочих місць інструментом та пристосуванням як власного виробництва, так і придбання на стороні;
- переміщення вантажів та виконання вантажно-розвантажувальних робіт;
- забезпечення підрозділів підприємства електричною і тепловою енергією, паром, газом, стиснутим повітрям тощо;
- забезпечення цехів сировиною, основними та допоміжними матеріалами, паливом, зберігання напівфабрикатів власного виготовлення та готової продукції.
До системи технічного обслуговування виробництва входять підрозділи, що здійснюють названі функції.
Ремонтне господарство машин і устаткування складаються із багатьох конструктивних елементів, які у процесі експлуатації зазнають різних навантажень і тому зношуються нерівномірно. Виникає необхідність відновлення та заміни зношених частин устаткування, яке ще придатне для подальшого використання.
Ремонт це процес підтримка устаткування у робочому стані та відновлення його початкової діє спроможності, яка була втрачена в результаті виробничого використання. Підрозділи, що входять до :кладу ремонтного господарства, здійснюють технічне обслуговування та ремонт основних засобів, монтаж та введення в дію нового устаткування, виготовлення запасних частин, нестандартного обладнання та модернізацію діючого [14, 51].
За централізованої форми весь ремонтний персонал підприємства підпорядкований головному механіку. Децентралізована форма, навпаки, передбачає, що всі види ремонтних робіт виконуються персоналом цехових ремонтних баз, що підпорядкован начальникам цехів [27, 59].
Змішана форма організації ремонту поєднує у собі централізовану та децентралізовану: технічне обслуговування та поточний ремонт здійснює ремонтний зал виробничих цехів, а капітальний ремонт, модернізацію, виготовлення запасних частин та стандартного устаткування - персонал ремонтно-аналітичного цеху.
В залежності від того, як визначаються потреби у ремонтних роботах, розрізняють систему планово-попереджувального ремонту та систему ремонту за результатом технічної діагностики.
Суть системи планово-попереджувального ремонту полягає у тому, що всі запобіжн заходи та ремонти устаткування здійснюються за встановленими попередньо нормативами. Після відпрацювання кожним верстатом певної, визначено нормативами кількості годин проводять його огляди та планові ремонти, черговість та послідовність яких залежить від призначення верстата, його: конструктивних особливостей, умов експлуатації, типів ремонтних робіт в систем результатів технічної експлуатації.
Система планово-попереджувального ремонту найбільш поширена на вітчизняних підприємствах. Вона передбачає проведення технічного (міжремонтного) обслуговування устаткування, його періодичних планових ремонтів та модернізацію.
В процесі технічного обслуговування усуваються дрібні ушкодження та дефекти устаткування, проводяться огляди стану вузлів, агрегатів, деталей, здійснюється заміна мастила та регулювання окремих механізмів. Планові ремонти в залежност від обсягу, складності та терміни проведення робіт поділяються на поточні та капітальні. Поточний ремонт здійснюється для гарантованого забезпечення дієспроможност устаткування. У процесі поточного ремонту замінюються або відновлюються окремі частини (деталі, вузли) устаткування, регулюються його механізми. Під час капітального ремонту обладнання повністю розбирається, здійснюється ремонт зношених деталей та вузлів, в тому числі і базових, заміна тих, що не підлягають ремонту, регулюються механізми устаткування та його випробування під навантаженням. Модернізація - це процес підвищення технічного рівня діючого устаткування шляхом внесення до його конструкції часткових змін.
Регламентація ремонтних робіт в системі планово-попереджувального ремонту здійснюється за допомогою декількох нормативів. Головними з них є:
1) ремонтний цикл – проміжок часу між двома капітальними ремонтами або між початком експлуатації та першим капітальним ремонтом;
2) міжремонтний період – проміжок часу роботи устаткування між двома суміжними (черговими) ремонтами;
3) структура ремонтного циклу – перелік та послідовність планових ремонтів та процесів технічного обслуговування в межах одного ремонтного циклу;
