Дипломная работа: Витрати підприємства
Дипломная работа: Витрати підприємства
Зміст
Вступ
1. Економічна характеристика витрат підприємства
2. Визнання, класифікація та оцінка витрат
3. Первинний облік витрат
4. Аналітичний та синтетичний облік витрат
4.1 Облік витрат від звичайної діяльності
4.1.1 Облік собівартост реалізації продукції
4.1.2 Облік адміністративних витрат
4.1.3 Облік витрат на збут
4.1.4 Облік інших операційних витрат
4.1.5 Облік інших витрат
4.2 Облік витрат від надзвичайної діяльності
5. Формування показників звіту про фінансові результати
Висновки
Список використано літератури
Додатки
Вступ
Останнім часом в українському суспільстві відбулися значні зміни, які стосуються перш за все економічного життя. Перехід України до ринкових відносин і пов’язані з цим процеси приватизації, корпоратизації, акціонування та інших форм підприємництва призвели до значних змін у бухгалтерському обліку господарської діяльності, появи системи фінансового та управлінського обліку.
У період переходу України до ринкових відносин зростає роль бухгалтерського обліку як однієї зі складових загальної системи управління. Бухгалтерський облік відображає на мікроекономічному рівні кругообіг суспільного продукту, капіталу, доходів і витрат. Без даних бухгалтерського обліку неможливо дати об’єктивно оцінки результатам господарської діяльності підприємства.
У міжнародній практиці склалися дві системи бухгалтерського обліку: фінансовий облік та управлінський.
Фінансовий облік – це комплексний синтетичний облік усієї господарської фінансово діяльності підприємства, який уцілому характеризує майновий стан підприємства, його фінансовий стан і прибутковість. В основі фінансового обліку лежить метод затрати-випуск”, суть якого в тому, що фінансовий результат діяльност підприємства визначається шляхом зіставлення доходів із затратами. При цьому облік затрат ведеться не за статтями калькуляції, а за економічними елементами згідно з 8 класом Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, зобов’язань господарських операцій підприємств та організацій. Крім цього фінансовий облік дає інформацію, що характеризує стан необоротних і оборотних активів, капітал за видами та зобо’язаннями перед юридичними та фізичними особами. Згідно даних фінансового обліку складається фінансова звітність підприємства (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та інші).
Ведення фінансового обліку є обов’язковим для всіх підприємств незалежно від форм власності, галузевої належності, розмірів. Основні положення фінансового обліку регламентовано державою.
Часто фінансовий облік називають зовнішнім обліком, який потрібний для зовнішніх споживачів: акціонерів, інвесторів, ділових партнерів, банку, а також державних органів для оподаткування.
Узагальнен дані бухгалтерського обліку, обліку перевірені незалежними аудиторами, можуть бути офіційно оприлюднені в пресі.
Управлінський облік ведеться виключно для внутрішніх інформаційних потреб підприємства. Ведення управлінського обліку не є обов’язковим, його параметри, напрями, глибину визначає само підприємство.
Обидв бухгалтерії, як фінансова, так і управлінська, при певній автономії тісно пов’язані між собою, будуються на єдиній інформаційній базі, окремі показники внутрішнього управлінського обліку входять у загальну систему фінансового обліку.
Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визнача загальні принципи, правила й обов’язкові умови ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні. Цим законом чітко визначено відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві.
План рахунків та їх кореспонденцію, а також Інструкцію до Плану рахунків, яка містить характеристику кожного рахунку за економічним змістом, призначенням структурою, у централізованому порядку розробляє Міністерство фінансів України. Інструкцію затверджено наказом №291 від 30 листопада 1999 року. На підприємствах розробляється порядок ведення синтетичного рахунку і субрахункута в аналітичному розрізі стосовно конкретних умов його роботи. Важливе значення у веденні фінансового обліку відіграють Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку, які визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Складовою частиною загального фінансового обліку становить тема „Фінансовий облік витрат підприємства”, оскільки будь-яка діяльність підприємства завжди пов’язана з витратами. Цю тему я досліджувала на прикладі обласного комунального будівельного підприємства „Рівнеінвестбуд”, яке розташоване в місті Рівне на вулиці Кавказька в будинку №2, це підприємство недержавної форми власності. ОКБП „Рівнеінвестбуд” створене 17 лютого 2000 року, зареєстроване розпорядженням міського голови міста Рівного В. Чайки №313-Р. Основна діяльність підприємства – ремонтно-будівельні роботи. Структура управління: директор, головний бухгалтер, головний інженер, два виконавчі робітники.
До витрат підприємства ОКБП „Рівнеінвестбуд” належать такі витрати, як адміністративні, витрати від звичайної діяльності, витрати на збут, інш витрати операційної діяльності, інші витрати.
Для розкриття теми обліку витрат підприємства доцільним є висловлення таких питань: економічна характеристика витрат, визнання та класифікація витрат, первинний облік витрат, аналітичний та синтетичний облік витрат. При написанні курсово роботи я користувалася законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, деякими періодичними виданнями, П(С)БО №16, П(С)БО №1, П(С)БО №3, П(С)БО №9, а також працями таких авторів, як Бутинець Ф.Ф., Лишиненко О.В., Грабова Н.Н., Чебанова Н.В., Василенка Ю.А.
Отже, бухгалтерський облік є невід’ємною складовою управлінської системи світово економіки, без якої неможливе управління будь-якою ланкою. Він використовується в усіх сферах підприємницької діяльності – виробничій, комерційній, банківській, страховій, у всіх галузях та підгалузях господарювання промисловості, сільському господарстві, будівництві тощо. У кожній сфер діяльності, у кожній галузі господарювання бухгалтерський облік має специфічн особливості, проте вихідні положення бухгалтерського обліку єдині та спільн для всіх видів діяльності.
1. Економічна характеристика витрат підприємства
У процесі своєї діяльності підприємство здійснює матеріальні та грошові витрати. Залежно від ролі, яку вони відіграють у процесі відтворення, їх поділяють на три групи:
1. Витрати, пов’язані з основною діяльністю підприємства. Це витрати на виробництво та реалізацію продукції, так звані поточні витрати, як відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції (послуг).
2. Витрати, пов’язані з інвестиційною діяльністю, тобто на розширення та оновлення виробництва. Одноразові витрати на просте та розширене відтворення основних фондів, приріст оборотних коштів та формування додаткової робочої сили для нового виробництва. Джерелами фінансування цих витрат є амортизаційн відрахування, прибуток, емісія цінних паперів, кредити тощо.
3. Витрати на соціальний розвиток колективу (соціально-культурні, оздоровчі, житлово-побутові та інші потреби). Ці витрати не пов’язані з процесом виробництва, а тому джерелом їх фінансування є прибуток.
Найбільшу питому вагу у загальному обсязі витрат підприємства мають витрати на виробництво.
Розрізняють витрати економічні та бухгалтерські. Економічні витрати – це вс види виплат постачальникам за сировину та матеріальні ресурси. Ці витрати складаються із зовнішніх (явних) та внутрішніх (неявних або імпліцитних). Зовнішн витрати – це платежі постачальникам матеріальних ресурсів, виплата заробітної плати, нарахування амортизації тощо. Ця група витрат і становитиме бухгалтерські витрати, які фактично відповідають витратам наших підприємств.
Внутрішн витрати мають неявний, імпліцитний характар, оскільки відображають використання ресурсів, що належать власнику підприємства у вигляді землі, приміщень, активів тощо, за які він формально не платить. Підприємець фактично здійснює ці витрати, але не в явній формі не в грошовій. Звідси бухгалтерськ витрати - це різниця між економічними та імпліцитними витратами.
Поняття економічні витрати” є загальноприйнятим, бухгалтерські – обчислюються на практиці для визначення реальної суми фактично здійснених витрат, оподаткованого прибутку тощо.
Витрати майже завжди здійснюються у натуральній та грошовій формі. Планування та облік витрат у натуральній формі має важливе значення для організації виробництва. Проте, для оцінки результатів виробництва необхідна грошова оцінка витрат.
Методологічн принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”.
Витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
Якщо хоча б одна з умов визнання активів не виконується, актив не визнається, а витрати з придбання цього активу списуються у поточному періоді на „Інш операційні витрати”.
Із зменшенням активів виникають такі витрати:
- списання матеріалів на виробництва продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;
- списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними;
- нарахування амортизації;
- втрати від знецінення запасів;
- нестачі запасів (товарів, готової продукції, комплектуючих виробів, сировини);
- належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки;
- нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторсько заборгованості, яка не сплачена;
- благодійні внески.
Зобов’язанням заборгованість, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють економічні вигоди.
До витрат, що збільшують зобов’язання, належать такі нарахування:
- заробітної плати працівникам підприємства, які перебувають з ним у трудових відносинах;
- податків, зборів, обов’язкових платежів;
- відрахувань на страхування;
- орендної плати, комунальних послуг, витрат зв’язку, послуг реклами;
- послуг сторонніх організацій (медичних, консультаційних, юридичних, аудиторських).
До витрат, згідно П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” та П(С)БО 3 Звіт про фінансові результати”, також належать: нестача запасів, списання запасів або необоротних активів, які визнано активами, сплата штрафних санкцій, витрати на заохочування, соціальний і виробничий розвиток, нарахування податків, в тому числі податку на прибуток.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати” визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та розкриття у фінансовій звітності.
Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.
Витрати звітного періоду визначаються або зменшенням активів, або збільшенням зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Елемент витрат – сукупність економічно однорідних витрат.
Об’єкт витрат – це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, як потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.
2. Визнання, класифікація та оцінка витрат
Критер визнання витрат передбачають, що:
ü витрати відображають у бухгалтерському обліку одночасно з зменшенням активів або збільшенням зобов’язань;
ü витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;
ü витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого їх здійснено;
ü витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображають у витратах того звітного періоду, в якому їх було здійснено;
ü якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.
Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:
ü платежі згідно з договорами комісії, агентськими угодами та іншими подібними договорами на користь принципала та ін.;
ü попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;
ü погашення одержаних позик;
ü нші зменшення активів чи збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам властивим витратам;
ü витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Ус витрати підприємства, згідно з П(С)БО 16, поділяються на виробничі, операційн та інші витрати діяльності (рис.1).
Рис.1. Склад витрат підприємства
Виробництво подукції пов’язане з витратами, які називаються „виробничі” (рис.2).
Виробнич витрати – витрати на виготовлення продукції та загальновиробничі (накладні) витрати.
 |
Рис. 2. Класифікація виробничих витрат
Виробнич витрати поділяються на прямі та загальновиробничі або накладні витрати.
Прям витрати включають:
Þ прямі матеріальні витрати (напівфабрикати, вартість сировини та матеріалів, які є основою продукції, що виготовляється тощо);
Þ прямі витрати на оплату праці;
Þ нші прямі витрати – усі інші виробничі витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні цілі, плата за оренду земель і майнових паїв, амортизація, витрати від браку.
До загальновиробничих (накладних) витрат належать:
Þ витрати на управління виробництвом, відрахування на соціальн заходи тощо;
Þ амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
Þ амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
Þ витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
Þ витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи для працівників, що зайнят вдосконаленням технології та оранізації виробництва, поліпшення якост продукції, підвищення її надійності та ін.);
