Контрольная работа: Криві байдужості, їх властивості. Параметри підприємства як мікроекономічної моделі. Виробнича функція
Контрольная работа: Криві байдужості, їх властивості. Параметри підприємства як мікроекономічної моделі. Виробнича функція
Міністерство освіти і науки України
Дніпропетровський національний університет
Факультет додаткових професій
Реферат
з курсу: мікроекономіка
тема: Крив байдужості, їх властивості.
Параметри підприємства як мікроекономічної моделі. Виробнича функція
м.Дніпропетровськ
2005
Зміст
1 Крив байдужості. Властивості кривих байдужості. . . . . . . . . . . . . . . . 2
1.1 Мета споживача. Ординалістський підхід. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2
1.2 Суть особливості побудови кривих байдужості. . . . . . . . . . . . . . 4
1.3 Властивості кривих байдужості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
2 Параметри підприємства як мікроекономічної моделі. Виробнича
функція. . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
2.1 Організаційні форми і функції підприємства. . . . . . . . . . . . . . . . . .11
2.2 Поняття виробничої функції. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18
1 КРИВІ БАЙДУЖОСТІ. ВЛАСТИВОСТІ КРИВИХ БАЙДУЖОСТІ
1.1 Мета споживача. Ординалістський підхід
В основі теор поведінки споживачів лежить поняття корисності. Модель поведінки споживача будується за загальними правилами мікроекономічного моделювання і включає три основних елементи: мету, обмеження, вибір.
Мета споживача полягає в отриманні якомога більшого задоволення від споживання певного набору благ, тобто в максимзаціі корисності. Обмеженням є всі обставини, які не дозволяють споживачу отримати все, що забажається, найважливішими з них є ціни товарів і послуг та доход споживача. Вибір полягає у прийнятт та реалізації рішення щодо обсягу і структури споживчого набору за даних обмежень, який дозволив би максимізувати задоволення потреб.
Ординалістський підхід на основі виявлених переваг виходить з того, що раціональний споживач знає, чого він бажає, він може порівнювати набори товарів, його поведінка несуперечлива, він послідовний у своєму вибор обирає кошик, якому віддає найбільшу перевагу. Суттєвим є те, що споживач віддає перевагу певному набору товарів. Тепер не потрібно знати, наскільки кошик А корисніший за кошик В , досить того, що кошику А надається перевага. Наданням переваг певному кошику споживач визначає порядкову корисність кошиків, робить порядкове їх ранжирування. Порядковими змінні, які можна розташувати у певній послідовності без виміру кількісно різниці. Впорядкованість наборів благ за ступенем їх привабливості для споживача називають порядковою вимірністю корисності або ординальною корисністю
( від лат. ordinalis - порядковий).
В основ ординалістського підходу лежать наступні припущення (аксіоми уподобань):
§ порівняність: людина здатна з двох наборів благ вибрати для себе привабливіший набір, або вказати на їх еквівалентність з її точки зору;
§ транзитивність: споживач встановлює певний порядок уподобань. Якщо набір благ А привабливіший для суб'єкта, ніж набір В , той в свою чергу переважає привабливістю набір С , то набір А буде привабливішим також і за набір С ;
§ ненасичуваність (монотонність): всі блага бажані для споживача, збільшення благ в наборі робить його привабливішим, споживач завжди відда перевагу набору, в якому більша кількість товарів.
Припущення щодо уподобань завжди стосуються однієї особи. У колективі (наприклад, в одній сім'ї) уподобання можуть не співпадати, - для кожного члена родини привабливішим може бути інший набір. Ситуація з неспівпадінням уподобань називається парадоксом Ерроу: за транзитивності уподобань кожного з ндивідів може виникати нетранзитивність колективних уподобань.
Споживчі рішення завжди розглядаються на певний момент часу. Вони стійкі в часі, якщо інші умови залишаються незмінними, а поведінка споживача несуперечлива.
Спочатку розглянемо "модель бажаного", тобто поведінку споживача без врахування видатків на будь-який кошик. На ринку існує множина споживчих кошиків. Серед них споживач завжди може знайти такі кошики, як однаково привабливими для нього, тому що вони мають однаковий рівень корисності. Набір споживчих кошиків з однаковим рівнем корисності називається набором, байдужості споживачу байдуже, який набір обрати.
Множина еквівалентних з точки зору споживача наборів благ створює поверхні байдужості. Кількість поверхонь байдужості нескінченна, - кожна людина має свої уподобання, що відображають системи поверхонь байдужості. Окремий випадок поверхонь байдужост складають двопродуктові набори товарів. Для двопродуктових кошиків поверхні байдужості можуть бути зображен набором кривих, які називаються кривими байдужості або індиферентності.
В ординалістській моделі криві байдужості стали новим інструментом аналізу, замінивши поняття граничної корисності. Поняття корисност залишається, але відкидається її числовий вимір. Вперше криві байдужост для аналізу поведінки споживача застосував Ф. Еджворт. пізніше цей метод вдосконалили Є. Слуцький, В. Парето, Дж. Хікс та інші. Найбільш поширеною є модель Хікса.
Будь-яка комбінація двох благ може бути показана точкою в прямокутній систем координат. З'єднавши точки з такими комбінаціями товарів, які забезпечують однаковий рівень задоволення потреб, ми одержимо криву байдужості.
1.2 Суть і особливості побудови кривих байдужості
Крива байдужості - це лінія рівно корисності, всі точки якої показують множину наборів комбінацій двох благ, що забезпечують один і той же рівень корисності. Кожна крива відображає окремий рівень корисності.
Крива байдужост представляє функцію, яка є окремим випадком кардиналістської функц корисності, що має тільки дві змінних. Математично - це лінія рівня функції корисності. Лінією рівня функції корисності називається сукупність значень аргументів, для яких функція постійна:
TU = U(X, Y); U(X, Y) = const. (1)
Побудуємо криву байдужості за допомогою тривимірного графіка
Рис 1.1 Побудова кривої байдужості |
(рис. 1.1). На осях х та у відкладемо кількості товарів X і Y, на осі z - сукупну корисність цих двох благ. Якби споживач мав лише одне благо X, то сукупна корисність від його споживання зростала б по кривій 0D , якби споживач купував лише благо Y, то сукупна корисність зростала б по кривій ОС. Припустимо, що для кількості блага X, рівній 0G , його корисність становитиме величину DG . Така сама величина корисності для блага Y дорівнює CF для кількості OF , отже, DG = CF . Оскільки величина корисності є однаковою, споживачу байдуже - мати 0G блага X чи OF блага У.
Так само може бути представлена множина інших комбінацій благ X і Y з рівною корисністю, яка відповідатиме сукупній корисності кількості OF блага Y або 0G блага X. Ми одержимо ряд точок (А, В і т.д.) на кривій CD і площу корисності CFGD для комбінацій благ ON і ОМ , ON і ОМ, т.д. Ці комбінації благ X і Y будуть байдужими для споживача, оскільки мають однакову корисність.
Тепер для спрощення аналізу перенесемо проекцію CD на площину ху (рис. 1.2). Такою проекцією є пунктирна лінія FG з точками А1, В1 графіка (рис.1.1), що відображає комбінації благ X і Y з однаковою корисністю. Це і є крива байдужості.
Рис 1.2 Крива байдужості
Рухаючись вздовж обраної кривої байдужості, споживач залишається на одному і тому ж рівні корисності, але може змінювати набір товарів у кошику. Опуклість кривої байдужості до початку координат означає, що збільшення кількості одного товару в кошику супроводжується зменшенням кількості іншого на певну величину, тобто споживач може лише замінювати один товар іншим. Кількість одного блага, від якої споживач змушений відмовитись, щоб одержати додаткову одиницю іншого блага, називається граничною нормою заміни.
Вона може бути визначена як кутовий коефіцієнт кривої байдужості в кожній точці:
MRSXY= -ΔY/ΔX або
MRSxy= dY/dX= limΔx>0 (-ΔY/ΔX).
Рис. 1.3 показує, що крива байдужості стає пологішою в міру просування вздовж неї донизу, а гранична норма заміни зменшується від точки А до В і С, тобто споживач готовий відмовлятись від все меншої кількості блага У для одержання додаткової одиниці товару X у міру зменшення в кошику запасу товару Y і збільшення запасу товару X.
Відрізок криво байдужості, де заміна товарів у кошику можлива, називається зоною субституції (заміни). За межами цієї зони (відрізки кривої байдужості поза точками Е і F) заміна товарів неможлива, тому що крива байдужості ста паралельною осям координат.
Для описання уподобань споживача щодо всіх можливих кошиків товарів застосовується карта байдужості - сукупність кривих байдужості,
Рис. 1.4 Карта байдужості |
кожна з яких представляє інший рівень корисності
(рис. 1.4). На графіку зображені три криві байдужості, але реально існує безліч таких кривих, які можуть бути представлені для кожного з можливих рівнів корисності.
Форма кривих байдужості визначається уподобаннями споживача залежить від ступеня замінності благ у споживанні. Оскільки більшість товарів є неповними замінниками, то їхні криві байдужості є монотонно спадними, опуклими до початку координат, як зображені на графіку 1.4.
Проте якщо за умови абсолютної необхідності двох благ споживач все ж таки віддає перевагу благу Y, то для одержання додаткової одиниці X він буде готовий відмовитись від незначної кількості Y, тому крив байдужості будуть пологішими відносно осі абсцис (рис. 1.5 а).
Рис. 1.5 Залежність форми кривих байдужості від уподобань споживача |
Якщо ж споживач, віддає перевагу благу X, він буде готовий відмовитись від значної кількості блага Y, щоб одержати додаткову одиницю X . Тому криві байдужост споживача будуть типовими спадними, але більш стрімкими відносно осі абсцис (рис. 1.5 б). Наприклад, якщо споживчий кошик складається з двох благ — тістечок (X) і фруктів (У), то для любителя фруктів криві байдужост будуть подібні до зображених на графіку 1.5 а, а для любителя тістечок - подібні до кривих графіка 1.5 б.
Функція, яка враховує схильність споживача до споживання того чи іншого блага, називається мультиплікативною функцією корисності.
Рис.1.6 Крив байдужості абсолютних замінників доповнювачів |
Разом з тим, криві байдужості можуть мати й іншу форму. Ми знаємо, що існують товари замінники і товари — доповнювачі. Якщо споживачу байдуже, який з товарів споживати, такі товари є абсолютними замінниками. Наприклад, споживачу байдуже - випити склянку апельсинового чи мандаринового соку. У цьому випадку гранична норма заміни є сталою, а криві байдужості мають вигляд прямих ліній (U1,U2 на рис. 1.6).
Це означає, що споживач завжди готовий замінити один товар іншим в сталих пропорціях, наприклад, поміняти зошит з обкладинкою синього кольору на такий самий зошит з обкладинкою зеленого кольору в якій завгодно кількості, подібно до того, як ми без вагань міняємо дві монети по 5 копійок на одну монету в 10 копійок.
Протилежний випадок - це товари, які є абсолютними взаємодоповнювачами, наприклад, взуття на праву та ліву ногу. Для таких товарів заміна неможлива. Коли правих черевиків (X) більше, ніж лівих (Y), гранична норма заміни лівих правими дорівнює нулю, оскільки споживач не відмовиться від будь-якого лівого черевика, щоб одержати ще один правий. Одночасно споживач може відмовитись від усіх, крім одного додаткового правого, щоб одержати один додатковий лівий черевик. У цьому випадку гранична норма заміни є нескінченною. Криві байдужості абсолютних доповнювачів мають вигляд
прямого кута (U3, U4 на рис. 1.6).
Якщо споживач абсолютно байдужий до блага X, наприклад, він зовсім не споживає тістечок, намагаючись уникнути зайвої ваги, його криві байдужості будуть прямими горизонтальними лініями (рис. 1.7), а гранична норма заміни Y на X дорівнює нулю. Рівень сукупної корисності визначає тільки корисність блага Y. Благо X виступає для споживача як нейтральне,
тобто таке, споживання якого не впливає на рівень сукупної корисності. Якби споживач вважав нейтральним благо Y, криві байдужості були б вертикальними прямими. Для випадку одного нейтрального блага не справджується аксіома ненасичуваності (чим більше благ, тим краще).
Нарешті, можлива ситуація, коли одне з пари споживаних благ є для
споживача антиблагом (X). Якщо
споживання X негативно вплива на корисність індивіда, то підвищення рівня корисності пов'язане зі скороченням споживання даного блага. Крив байдужості є висхідними (рис. 1.8), а рівні корисності зростають
ліворуч - вгору (U1, U2, U3). Гранична норма заміни благ є позитивною і зростаючою. Прикладом пари "благо плюс антиблаго" може слугувати вечеря в кафе, де стоїть тютюнова завіса чи лунає гучний "рок", яких ви не переносите. Аналогічний вигляд матимуть криві байдужості гравця у лотерею чи відвідувача казино, для яких благо очікуваного доходу від виграшу сполучається з антиблагом ризику фінансових втрат в разі програшу.
Страницы: 1, 2