Курсовая работа: Аналіз економічної ефективності виробництва молока
Курсовая работа: Аналіз економічної ефективності виробництва молока
Зміст
Вступ
1. Теоретичні основи економічної ефективності виробництва
1.1 Суть економічної ефективності виробництва
1.2 Показники економічної ефективності виробництва
1.3 Фактори, що впливають підвищення ефективності виробництва
2. Аналіз стану розвитку виробництва продукції в господарстві на підприємстві
2.1 Організаційно - економічна характеристика господарства
2.2 Аналіз обсягу виробництва продукції
2.3 Аналіз собівартості виробництва продукції (молока)
3. Основні напрямки підвищення економічної ефективності виробництва продукції (молока)
3.1 Резерви збільшення виробництва продукції тваринництва
3.2 Резерви зниження собівартості продукції
Висновки
Літературні джерела
Вступ
Ефективність виробництва — найважливіша узагальнююча характеристика результативності виробництва, яка відобража відношення величини створених товарів і послуг до сукупних витрат праці.
У масштабі народного господарства ефективність виробництва вимірюється відношенням розмірів створеного впродовж певного часу національного доходу до витрат суспільної праці; у масштабах галузі, об'єднання, підприємства — відношенням величини чистої продукції до витрат суспільної праці в кожній із цих ланок народного господарства. Водночас для розмежування результатів ефективності на мікроекономічному рівні виділяють категорію «виробнича ефективність».
Важливим є аналіз ефективності виробництва, а також проблемні питання щодо пошуків напрямків та шляхів підвищення економічної ефективності виробництва продукції.
Метою даної роботи являється проведення економічного аналізу виробництва та обґрунтування основних шляхів збільшення виробництва підприємстві.
Відповідно до поставленої мети в робот були визначені такі основні задачі:
дати загальну характеристику теоретичних основ економічного аналізу виробництва продукції;
проаналізувати законодавчі акти та вимоги щодо регулювання поставленого питання;
дати оцінку природно - економічних умов діяльності підприємства;
розкрити основні показники рівня економічно ефективності виробництва;
проаналізувати динаміку та структуру виробленої продукції,
визначити фактори, що впливають на зміни у виробництві продукції та зробити аналіз їх впливу.
Інформаційну базу роботи склали законодавч та нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, нормативн документи, які регламентують діяльність сільськогосподарських підприємств в Україні. Була зроблена оцінка та аналіз звітності підприємства, яке було обране об'єктом дослідження, з тією метою, щоб знайти нові шляхи підвищення ефективності виробництва.
1. Теоретичні основи економічної ефективност виробництва
1.1 Суть економічної ефективності виробництва
Найважливішим якісним показником суспільного виробництва є його ефективність. У найзагальнішому план ефективність означає ефективний розвиток кожної зі сфер суспільного відтворення (безпосереднього виробництва, обміну, розподілу і споживання), або народногосподарську ефективність, нерозривно пов'язану з рухом сукупного суспільного продукту, тобто ефективність виробництва цього продукту, ефективність його обміну тощо.
Розрізняють також соціальну й економічну ефективність. Соціальна ефективність — це відповідність господарсько діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам окремо людини. Інтегруючим показником соціальної ефективності є виробництво товарів народного споживання в загальному обсязі виробництва за певний період, переважно за рік.
У колишньому СРСР існувала обернена пропорція у співвідношенні цих двох груп, що свідчило про значно більшу ефективність економіки розвинутих країн Заходу, з одного боку, та витратний характер економіки колишнього Союзу — з іншого. В Україні за 2001—2009 рр. частка товарів народного споживання скоротилася з 3О до 23%, що означа погіршення показників соціальної ефективності.
Причиною цього є існування в Україн великого військово-промислового комплексу (ВПК), значна матеріаломісткість виробництва (витрати матеріалів на одиницю продукції), застаріла структура виробництва (переважання металургійної промисловості, важкого машинобудування тощо), різкий занепад легкої, харчової промисловості за час економічної кризи.
Економічна ефективність — це досягнення найвищих результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці. Економічна ефективність — конкретна форма вияву дії закону економії часу. За капіталістичного способу виробництва узагальнюючим показником економічно ефективності є норма прибутку. Для народних підприємств у розвинутих країнах Заходу головна мета — не максимізація прибутку, а максимізація чистого прибутку на одного зайнятого, що не виключає необхідності використання показника норми прибутку.
У західній економічній літературі набуло поширення поняття “парето-ефективність” (від імені італійського економіста В. Парето), згідно з яким економічна ефективність національної економіки — це такий її стан, за якого неможливо збільшити ступінь задоволення потреб хоча б однієї людини, якщо при цьому не погіршується становище інших членів суспільства.
Конкретнішими показниками економічно ефективності є продуктивність праці, матеріаловіддача і матеріаломісткість продукції, економічна ефективність капітальних вкладень, нової техніки, енергомісткість продукції та ін.
Основні напрями зростання економічно ефективності в Україні — істотне зниження енергомісткості (витрати енергії на одиницю продукції в Україні майже в 3,5—5 разів перевищують аналогічні витрати у розвинутих державах світу, нафти — у 8—10 разів), матеріаломісткості (витрати матеріалів та ресурсів в Україні на одиницю продукції у 2—3,5 раза вищі, ніж аналогічні показники в країнах Заходу), зростання фондовіддачі тощо.
1.2 Показники економічної ефективност виробництва
Усі показники ефективност розрахунковими. Зрозуміло, що для їхнього обчислення потрібно мати необхідну сукупність первинних показників, які відображають реальні виробничі процеси та стан системи господарювання за всіма її напрямками. Основним джерелом нформації комплексного економічного аналізу є дані оперативного обліку всіх видів ресурсів і витрат, основних результатів та балансу підприємства за станом на відповідну дату.
Визначення економічної ефективност діяльності має опиратися на власну методичну основу.
Проте в Україні не існує офіційної та загально визначеної методики комплексної оцінки результатів діяльності. Натомість можна орієнтуватися на такі визначальні положення цієї методики. Аналітична оцінка економічної й соціальної ефективності виробництва ма базуватися на результатах комплексного аналізу діяльності господарства за певний час. Такий комплексний аналіз, що охоплює моніторинг, фіксування фактичних (очікуваних) значень у динаміці й аналітичну оцінку певної сукупност показників діяльності, варто проводити за наперед визначеною схемою, в кілька етапів (схема 1).
Схема 1. Основні етапи проведення комплексного економічного аналізу результатів діяльності підприємства
Об’єктами економічного аналізу більшост підприємств виробничого спрямування мають бути:
організаційно-технічний рівень і обсяг виробництва;
використання основних фондів і виробничих потужностей, матеріальних ресурсів;
досягнутий рівень продуктивності праці;
собівартість продукції (поточні витрати виробництва); прибутковість, рентабельність;
фінансовий стан і його стійкість.
опис-характеристика змін показників діяльності оцінюваного підприємства та інших підприємств галузі за розрахунковий період;
чітко сформульовані висновки, що базуються на результатах проведеного економічного аналізу;
виявлені у процесі аналітичної оцінки резерви підвищення економічної ефективності виробництва та обґрунтовані пропозиц щодо їхнього практичного використання у найближчій перспективі.
Побудова показників ефективност виробництва базується на певних методологічних принципах. Основними з них є:
результати і витрати, що використовуються з метою формування відповідних показників ефективності виробництва, треба порівнювати як їхнє співвідношення або різницю;
результат діяльності, вимірюваний кількісно, має бути повним, тобто враховувати всі елементи, котрі вже не можуть повторюватись у подальших розрахунках;
поточні витрати не можуть мати у своєму складі будь-яких елементів результату;
усі показники ефективності виробництва доцільно розподілити на два типи: ресурсні та витратні.
Інакше: варто виділяти окремо ефективність відповідно застосовуваних (сукупність уречевленої і живої праці) та споживаних (поточних витрат на виробництво продукції) ресурсів як специфічних форм вияву загальної ефективності виробництва.
Формування системи показників для оцінки ефективності має здійснюватися передусім залежно від направленості останньої. Як відомо, головна мета господаря полягає у тому, щоб максимально задовольняти потреби вітчизняного ринку та отримувати достатні абсолютні й відносні величини прибутку.
Сукупність вимірників ефективності варто об’єднати у дві групи: перша – цілеоцінні показники; друга – показники використання ресурсів (схема 2).
Схема 2. Система оцінних показників ефективності виробництва
Продуктивність праці визначають як співвідношення продукту до кількості зайнятих у його виробництві за певний проміжок часу.
Обернений показник — трудомісткість показує, скільки праці витрачається на виробництво одиниці продукції. Продуктивність праці — найважливіший показник прогресивності технологічного способу виробництва та відносин власності, який свідчить про використання робочої сили. За продуктивністю праці у промисловості Україна відстає від розвинутих країн світу майже в 5—6 разів, у сільському господарстві — в 7— 8 разів. Таке відставання в сільському господарстві означає, що один працівник у цій сфері в розвинутих країнах світу створює таку кількість продукції, якою можна прогодувати до 130 осіб, а в Україні — менше 15.
Фондовіддача — відношення вартості продукту до засобів праці (основних виробничих фондів). Вона виражає ефективність використання засобів праці або показує, скільки виробляється готової продукц на одиницю основних виробничих фондів. Щоб підвищити фондовіддачу устаткування, необхідно використовувати його у 2 - З зміни. Фондовіддача в матеріальному виробництві України у 2001—2007 рр. знизилася майже на 35%.
Фондомісткість продукції — обернений показник фондовіддачі.
Матеріаловіддача — відношення вартост продукту до предметів праці (матеріальних витрат). Зниження матеріаловитрат в Україні на 1 грн. дало б змогу додатково отримати десятки мільйонів національного доходу.
Матеріаломісткість продукції — обернений показник матеріаловіддачі.
Названі величини (продуктивність праці, фондовіддача і матеріаловіддача) — основні показники ефективності виробництва. З її підвищенням зростають продуктивність праці, фондовіддача матеріаловіддача, поліпшується якість продукції. Водночас на практиці можна спостерігати різноспрямований рух цих основних показників. Так, підвищення якості продукції може супроводжуватися застосуванням дорожчих матеріалів, тобто зменшенням фондовіддачі (або зростанням фондомісткості). Тому для всебічного визначення ефективності праці використовують інтегруючий показник, який враховує різноспрямованість руху окремих показників:
(1)
де Е — ефективність виробництва; Чц чистий продукт з урахуванням його складу й якості; П — витрати живої праці; М кількість витрачених матеріалів; Ф — витрати засобів праці (основних виробничих фондів); v — коефіцієнт приведення до єдиної розмірності, який дає змогу узагальнити витрати і вкладення.
Економічну ефективність слід розглядати як раціональне й ефективне використання не лише одного з факторів виробництва (наприклад, робочої сили), а й усіх виробничих факторів (речові фактори виробництва), управління виробництвом та ін., що передусім залежить від їх оптимального розподілу.
Економічну ефективність необхідно зіставляти із соціально-економічною оптимальністю, яка передбачає проведення державою такої макроекономічної політики (за допомогою оподаткування кінцевих доходів, соціальних витрат, кредитно-грошової політики та ін.), яка б не гальмувала стимулів до праці, до підприємницької діяльності тощо, з одного боку, і не породжувала бажання прожити лише за рахунок соціальних витрат держави — з іншого.
1. Одним із головних цілеоцінних показників рівень задоволення потреб ринку (I), який обчислюється зіставленням виготовленої і реалізованої товарної продукції (В) та визначеного у процес маркетингового дослідження ймовірного попиту ринка (О).
I= В/О * 100% (2)
2. Важливим показником, що відбиває одну з численних цілей господарства, є валовий та чистий прибуток. Проте абсолютна величина такого показника лише обмежено характеризує діяльність господарства. Останню краще відображає коефіцієнт зростання валового прибутку (Квп), який визначається порівнянням фактичної і запланованої його величин (відповідно Пф Пп) за формулою
Квп = Пф/Пп (3)
За аналогічною формулою можна розрахувати також коефіцієнт зростання чистого прибутку.
3. Найбільш ретельно варто підходити до планування й визначення рентабельності як відносного показника прибутковост системи господарювання. Важливе значення для оцінки діяльності набува насамперед рентабельність виробництва (Рв), для визначення якої треба порівняти отриманий валовий (чистий) прибуток (Пв/ч) з сумою основних фондів (ОсФ) та оборотних фондів (ОбФ), тобто
Рв=Пв / (ОсФ+ОбФ)*100%. (4)
Поряд з рентабельністю виробництва варто також обчислювати рентабельність окремих виробів (Рт) як співвідношення валового прибутку (Пв) і собівартість товарної продукції (Стп), тобто за формулою
Рт=Пв/Стп*100%. (5)
4.Ефективність виробництва великою мірою залежить від рівня використання трудових ресурсів. Найбільш вірогідно його характеризує показник продуктивності праці (Вп), який визначають діленням обсягу товарної продукції (Втп) на загальну кількість персоналу (Чп), тобто
Вп=Втп/Чп. (6)
5.Одним із головних чинникі будь-якого процесу виробництва завжди є основні фонди (технічні засоби праці у грошовому виразі). Найбільш загальним і широкозастосовуваним показником використання основних фондів є фондовіддача (за обсягом продукції та отримуваним прибутком)
Фондовіддача за прибутком (рентабельність основних фондів) обчислюється за аналогічною формулою з тією різницею, що в чисельнику замість обсягу товарної продукції використовують величину валового прибутку (Пв), тобто
ФВп=Пв/ОсФ (7)
6.Для обчислення зарплатоємності продукц (ЗЄп) користуються показниками фонду заробітної плати (Фзп) та обсягу товарно продукції (Втп):
ЗЄп=Фзп/Втп (8)
Можна і варто розраховувати також обернений показник – зарплатовіддачу (ЗВп), тобто обсяг виготовленої і реалізовано продукції на одну грошову одиницю заробітної плати.
7.Зрештою серед сукупності показників використання ресурсів господарства виокремлюють поточні витрати на одиницю товарної продукції (ПВ), величину котрих розраховують діленням собівартост товарної продукції (Стп) на загальний обсяг, тобто
ПВВ=Стп/Втп (9)
1.3 Фактори, що впливають підвищення ефективності виробництва
Економічна ефективність — це досягнення найвищих результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці. Економічна ефективність — конкретна форма вияву дії закону економії часу. За капіталістичного способу виробництва узагальнюючим показником економічно ефективності є норма прибутку. Для народних підприємств у розвинутих країнах Заходу головна мета — не максимізація прибутку, а максимізація чистого прибутку на одного зайнятого, що не виключає необхідності використання показника норми прибутку.
У західній економічній літературі набуло поширення поняття «парето-ефективність» (від імені італійського економіста В. Парето), згідно з яким економічна ефективність національної економіки — це такий її стан, за якого неможливо збільшити ступінь задоволення потреб хоча б однієї людини, якщо при цьому не погіршується становище інших членів суспільства.
Конкретнішими показниками економічно ефективності є продуктивність праці, матеріаловіддача і матеріаломісткість продукції, економічна ефективність капітальних вкладень, нової техніки, енергомісткість продукції та ін.
