Курсовая работа: Асоціальна поведінка підлітків
Курсовая работа: Асоціальна поведінка підлітків
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Асоціальна поведінка підлітків як психологічна проблема
1.1 Поняття, сутність та види асоціальної поведінки
1.2 Психологічн особливості підліткового віку, як фактор ризику формування асоціально поведінки
1.3 Аналіз причин асоціальної поведінки особи
Висновки до першого розділу
Розділ 2. Експериментальне дослідження психологічних особливостей асоціальної поведінки підлітків
2.1 Дослідження ціннісних орієнтацій особистості
2.2 Діагностика асоціальної поведінки підлітків
Висновки
Список використано літератури
Додатки
ВСТУП
Актуальність теми курсової роботи. Дестабілізація економіки, спад виробництва, зниження життєвого рівня в країні, руйнування старої системи цінностей і стереотипів, що регулювали відносини особи з суспільством, - все це хворобливо переживається населенням, відображаючись на його соціальному самопочутті. Соціальні кризові процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві, негативно впливають на психологію людей, породжуючи тривожність і напруженість, озлобленість, жорстокість і насильство. Важкий економічний стан країни привів наше суспільство до серйозних труднощів і внутрішніх конфліктів, до значного збільшення рівня поширеності і різноманіття форм аморальних вчинків, злочинності і інших видів поведінки, що відхиляється від норми. Статистика свідчить про зростання поведінки, що відхиляється, серед осіб різних соціальних демографічних груп.
Особливо важко в цей період прийшлося підліткам. Тривожним симптомом є зростання числа неповнолітніх з девіантною поведінкою, що виявляються в асоціальних діях (алкоголізм, наркоманія, порушення громадського порядку, хуліганство, вандалізм і ін.). У крайніх формах стали виявлятися жорстокість і агресивність. Різко зросла злочинність серед молоді. З'являється все новий вигляд поведінки, що відхиляється: підлітки беруть участь у воєнізованих формуваннях, в рекеті, співробітничають з мафією, займаються проституцією і сутенерством. В порівнянні з недавнім минулим, зросло число тяжких злочинів, буденна свідомість фіксує збільшення конфліктів і фактів агресивної поведінки людей.
Зростання агресивних тенденцій в підлітковому середовищ відображає одну з щонайгостріших соціальних проблем нашого суспільства, де за останні роки різко зросла молодіжна злочинність, особливо злочинність підлітків. При цьому турбує факт збільшення числа злочинів проти особи, що спричиняють за собою тяжкі тілесні ушкодження. Почастішали випадки групових бійок підлітків, що носять запеклий характер.
Отже, проблема асоціальної поведінки є однією з актуальних проблем психології вищої школи. Ріст масштабів злочинності, труднощі корекції девіантного поводження, наявність безлічі теоретичних концепцій обумовлюють особливий нтерес до вивчення цього явища.
Розробленість теми:
У нашій країні вже накопичений чималий досвід по корекц профілактиці асоціальної поведінки. За останні роки було виконано психологами педагогами ряд досліджень по вивченню, діагностиці і попередженню педагогічно занедбаності і правопорушень підлітків. Цьому присвячені роботи Г.С. Абрамової, М.А. Алемаськіна, Ю.М. Антонян, С.А. Белічевой, В.М. Бехтерева, А.Д. Глоточкина, І.В. Дубровіной, В.В. Знакова, Е.Я. Іванова, К.Е. Ігошева, Д.Д. Ісаєва, А.Г. Ковальова, І.С. Кона, В.Т. Кондрашенко, А.Е. Лічко, Г.М. Міньковського, І.А. Невського, В.Ф. Пірожкова, К.К. Платонова, Г.М. Потаніна та ін.
Мета курсової роботи полягає у вивченні особливостей асоціально поведінки підлітків.
Завдання курсової роботи обумовлені її метою:
- виявити та опрацювати фахову літературу з теми курсової роботи;
- проаналізувати асоціальну поведінку підлітків як психологічну проблему;
- розкрити поняття, сутність та види асоціальної поведінки;
- охарактеризувати психологічні особливості підліткового віку, як фактор ризику формування асоціальної поведінки;
- проаналізувати причини асоціальної поведінки особи;
- провести експериментальне дослідження психологічних особливостей асоціальної поведінки підлітків.
Об’єктом дослідження для даної курсової роботи є асоціальна поведінка.
Предметом дослідження особливостей асоціальної поведінки підлітків.
Методи дослідження: обумовлені об’єктом і предметом курсової роботи: аналіз психологічних та педагогічних джерел; анкетування; методи математично обробки експериментальних даний. При опрацюванні вихідної інформації були використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення.
Теоретична та практична цінність курсової роботи полягає в тому, що в дослідженні комплексно проаналізований та узагальнений матеріал про особливості асоціальної поведінки підлітків, розкрити її сутність та види, експериментально досліджен психологічні особливості асоціальної поведінки підлітків.
Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми.
Курсова робота складається з вступу, основної частини, висновку, списку використано літератури та додатків. Основна частина складається з двох розділів.
У першому розділі розглядається поняття, сутність та види асоціальної поведінки, характеризується психологічні особливості підліткового віку, як фактор ризику формування асоціальної поведінки. У другому розділі проводиться експериментальне дослідження психологічних особливостей асоціальної поведінки підлітків, їх ціннісних орієнтацій.
Вступ до курсової роботи формує її сприйняття. У вступ обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об’єкт дослідження, окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи дослідження. Висновки узагальнюють досягнуті результати дослідження висвітлюють подальші тенденції розробки теми.
РОЗДІЛ 1. АСОЦІАЛЬНА ПОВЕДІНКА ПІДЛІТКІВ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА
1.1 Поняття, сутність та види асоціальної поведінки
У процесі соціалізац людина постійно стикається з необхідністю вибору однієї з альтернатив поведінки. Від неї завжди очікується («соціальні очікування») прояв нормальних реакцій у взаємодії з іншими та соціумом. Більшість індивідів соціальні вимоги сприймають як стимул для подальшого вдосконалення й досягнення гармонії із соціальним оточенням. Натомість частина людей проявляє негативну реакцію на вимоги суспільства, що призводить до відхилень у поведінці. Отже, на противагу соціалізації, яка показує єдність людини із суспільством та його вимогами, виникає асоціалізація, де префікс «а» означає антигромадський характер такого зв'язку. Йдеться про соціалізацію з динамікою «мінус», яка має місце в масштабах іноді не менших, ніж соціалізація із знаком «плюс». Сутність асоціалізації полягає в засвоєнні особистістю антисоціальних норм, цінностей, негативних ролей, стереотипів поведінки, які призводять до деформац суспільних зв'язків, до дисгармонії людини і суспільства.
Поряд із поняттям «асоціалізація» особистості широко використовується термін «соціальна дезадаптація, який означає порушення процесу активного пристосування індивіда до умов соціального середовища за наявності хибного або недостатньо розвиненого уявлення людини про себе та свої соціальні зв'язки [11, с. 211]. Соціально-психологічна дезадаптація передбачає збої в процесі оволодіння особистістю відповідної ролі під час входження в нову соціальну ситуацію. Процес соціально-психологічної дезадаптації супроводжується зниженням самооцінки людини, розмиванням індивідуальності, зростанням незадоволеност своїм становищем у соціальному оточенні. Зазвичай у такої особистості наявний внутрішній конфлікт між її статусом і домаганнями. Факт соціально-психологічно дезадаптації вимагає від індивіда реалізації власного комунікативного потенціалу в іншій спільноті — такій, де б його особливості були прийнятними й, у міру можливості, корисними та цінними. Саме тому людина вливається в особлив групи собі подібних, де вона проявляє та демонструє свої якості, значущі для тих угруповань. На основі цього визначаються її статус, роль і позиція та відбувається інтеграція особистості в означену групу, в якій часто підтримку отримують такі якості індивіда, котрі суспільство з тієї чи іншої причини не сприйняло (агресивність, жорстокість тощо). Особистість, яка інтегрувалася в такого роду групи, розпочинає діяльність у напрямку, що не відповідає усталеним суспільним нормам, її поведінка різною мірою різниться від загальноприйнятої, а деколи спрямована проти даних норм і стереотипу поведінки. Таку поведінку прийнято називати асоціальною та антисоціальною, де остання вважається небезпечнішою, оскільки має тенденцію до переростання в протиправну і злочинну. Дезадаптація супроводжується незадоволенням особистості своїм становищем, причини якого можуть мати прямий та опосередкований характер [11, с. 214]. В першому випадку незадоволення виникає у зв'язку з неприйнятністю для індивіда певних умов життя взагалі, у другому — незадоволення виникає внаслідок порівнювання людиною свого соціального становища із становищем представників інших соціальних груп, хай то будуть громадяни іншої країни чи представники вищого прошарку суспільства. Усе це спричинює виникнення в індивіда завищених вимог до безпосереднього середовища існування із подальшою незадоволеністю.
Соціальна дезадаптація в педагогічному аспекті – особливий вид поведінки, що не відповідає основним суспільним нормам, визнаним як обов’язкових [11, с. 216].
Соціальні відхилення бувають:
- корисної орієнтац правопорушення, проступки, пов’язані з бажанням отримати матеріальну, грошову, майнову користь (крадіжки, пограбування, спекуляції, протекція);
- агресивної орієнтац дії, спрямовані проти особистості (образа, хуліганство, побої, зґвалтування);
- соціально-пасивного типу бажання самоусунутись від активного способу життя, ухилитись від громадянських обов’язків, небажання вирішувати особисті і соціальні проблеми (ухилення від праці, бродяжництво, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, суїцид) [8, с. 35].
Проявом асоціалізац девіантна поведінка — система вчинків, що відхиляються та різняться від загальноприйнятих норм суспільства в галузі права, культури чи моралі [5, с. 6]. До основних видів девіантної поведінки належать злочинність та аморальність. Зв'язок між ними полягає в тому, що скоєнню злочину часто переду не-протиправна поведінка (розбещеність у сфері сексуальних стосунків, систематичне пияцтво тощо). Коли антисоціальні вчинки загрожують соціумові та караються в кримінальному порядку, їх називають злочинами й відповідно говорять про злочинну поведінку та особистість правопорушника, тобто суб'єкта, який скоїв злочин і визнаний винним у ході судового розгляду.
Отже, соціальна поведінка, яка не відповідає суспільним нормам має назву асоціальної. Така поведінка бува трьох видів:
а) аморальна – порушення норм моралі і правил людського співжиття;
б) протиправна правопорушення, яке підлягає покаранню, але не кримінальному;
в) злочинна – порушення кримінально-правових норм [9, с. 37].
Асоціальна поведінка поділяється на девіантну та делінквентну.
Девіантна поведінка система вчинків або окремі вчинки людини, які мають характер відхилення від прийнятих у суспільстві норм (правових і моральних). Це порушення поведінки, не обумовлене психічними захворюваннями.
Виділяють девіації:
- за направленістю: позитивні (героїзм), нейтральні (колекціонування), негативні;
- за мотивацією: корисн агресивні;
- за суб’єктом: індивіди, соціальні групи, соціальні організації;
- за масштабністю прояву: ндивідуальні, групові; - за орієнтацією: екстраверти (спрямовані на інших людей: сімейні чвари, насильство), інтроверти (спрямовані на себе: п’янство, суїцид, наркоманія);
- за формою прояву: хуліганство, агресія, злодійство, алкоголізм [7, с. 24].
Рівні девіації – вираженість відхилень у поведінці. Виділяють:
- докримінальний рівень рівень поведінки, коли людина ще не стала суб’єктом злочинів і соціальн відхилення проявляються у вигляді дрібних правопорушень, недотримання норм моралі, правил поведінки в громадських місцях, ухилення від суспільно корисно праці, зловживання алкоголем, немедичного вживання наркотичних, токсичних засобів, які негативно впливають на психіку;
- кримінальний рівень рівень поведінки людини, коли соціальні відхилення виражаються в злочинних діях, які підлягають кримінальній відповідальності та розглядаються органами слідства і суду.
Девіантність буває:
- імпульсивна – порушення норм поведінки, які виникають неочікувано, непередбачувано і в порівняно незначний проміжок часу (агресія, суїцид);
- первинна – дії, як дозволяють робити висновок про наявність девіантної поведінки;
- вторинна – вчинки особи як відповідь на визначення девіанта;
- субкультурна – поведінка, якою людина відхиляється від норм оточуючого суспільства шляхом попадання піл вплив норм субкультури [6, с. 22].
Фактори, які обумовлюють девіацію:
- індивідуальні – обумовлен психо-біологічними і виховними передумовами девіантної поведінки, як утруднюють адаптацію індивіда до середовища, її самореалізацію;
- особистісні – фактори самої особистості, які проявляються в її активно-вибірковому відношенні до середовища існування, до норм і правил поведінки, ціннісних орієнтацій в житт та діяльності, самооцінці;
- соціальні – фактори соціального середовища, які негативно впливають на формування і розвиток індивіда;
- соціально-психологічн обумовлені несприятливими особливостями взаємодії індивіда з своїм найближчим оточенням у сім’ї, шкільному колективі, середовищі ровесників, друзів;
- психолого-педагогічн обумовлені недоліками виховання в сім’ї, дошкільному закладі, школі [21, с. 36].
Делінквентна поведінка (англ. провинність”) – це сукупність протиправних вчинків людини, за які в особливо важких випадках може накладатися покарання згідно статей цивільного й кримінального кодексів [18, с. 56].
До протиправних дій відносять проступки (провини), правопорушення та злочини. Серед типових проступків виокремлюють лихослів’я, систематичне порушення дисципліни в школі, бійки з однолітками, бешкетування (наприклад, кидання з балкону в перехожих різних предметів; дзвінки по телефону до незнайомих осіб). Правопорушення – це порушення адміністративних та правових норм, які проявляються через дрібн крадіжки, здирництво, хуліганство. Злочин – протиправне, суспільно небезпечне діяння, що класифікується за певними нормами кримінально-процесуального права (згвалтування, вбивство, нанесення тяжких тілесних пошкоджень).
Передумовою девіантно поведінки є важковиховуваність. Термін “важкий учень”, “важковиховуваний характеризує дітей з негативним ставленням до навчання та норм морально поведінки.
Психологи виокремлюють так групи делінквентних осіб: 1) індивіди, які здійснюють правопорушення під впливом певних обставин чи оточуючих людей; 2) особи з достатнім рівнем правосвідомості, але пасивним ставленням до інших порушників та правових норм; 3) люди, що випадково здійснюють правопорушення; 4) особи, що свідомо порушують правові норми [6, с. 25].
Адиктивна поведінка – це поведінка людини, для якої притаманне прагнення до відходу від реальност шляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки прийому різноманітних хімічних речовин чи постійні фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій. У результаті такої поведінки людина снує у своєрідному і “віртуальному” світі. Вона не тільки не вирішує своїх проблем, але й зупиняється в особистому розвитку, навіть деградує. Розрізняють три групи різновидів адиктивної поведінки:
- нехімічні адикц (патологічна схильність до азартних ігор (гемблінг), комп’ютерна адикція, трудоголізм);
- проміжні форми адикц (анорексія – відмова від їжі, булумія – прагнення до постійного споживання жі);
- хімічні адикції (вживання та вдихання психоактивних речовин: тютюну, алкоголю, наркотиків, медичних препаратів, речовин побутової хімії) [9, с. 55].
Адиктивну поведінку непонолітніх визначають ще як поведінку, яка передує формуванню патологічно залежності від наркогенних речовин. При цій формі поведінки негативна пристрасть людини до хімічних речовин ще не досягла психічної та фізично залежності, тобто, захворювання на наркоманію, алкоголізм і токсикоманію.
1.2 Психологічні особливості підліткового віку як фактор ризику формування асоціальної поведінки
