Быстрый поиск

Курсовая работа: Економічна діагностика діяльності Дослідно-експериментального заводу УкрНДІВЕ

Міністерство освіти та науки України

КУРСОВА РОБОТА

з курсу «Економічна діагностика»

на тему “Економічна діагностика діяльності ДЕЗ УкрНДІВЕ”

Студентки гр

(підпис)

Науковий керівник

(підпис)

2006

Реферат

Курсова робота налічує 90 сторінок, , 15таблиць та 12 джерел, 4 додатки, 1 рисунок.

Об’єкт дослідження – ДЕЗ УкрНДІВЕ.

Мета курсової роботи – економічна діагностика діяльності підприємства за напрямками: діагностика конкурентного середовища, конкурентноздатності, потенціалу підприємства, структури управління, фінансового стану, економічно безпеки, економічної культури.

Засоби дослідження – кількісні та якісні.

В даний час уже стає очевидним, що для більшості вітчизняних підприємств вихід із кризи пов'язаний з розробкою нової стратегії керування, що дозволя підприємству в максимальному ступені використовувати свої порівняльні переваги, конкурентні можливостей та керувати конкурентоспроможністю підприємства.

Саме всебічна економічна діагностика діяльності підприємства дозволить розробити ефективні стратегічні цілі його діяльності. У курсовій робот проведена економічна діагностика діяльності ДЕЗ УкрНДІВЕ й на основ результатів діагностики розроблені основні шляхи подальшої діяльності заводу.

Також у курсовій роботі розглянуті проблеми діагностики ризиків банківської установи, а саме кредитних ризиків.

ДІАГНОСТИКА, КОНКУРЕНТНІ ПОЗИЦІЇ, SWOT-АНАЛІЗ, КОНКУРЕНТНОЗДАТНІСТЬ, ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА, СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ, СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ, ФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ, ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА, ЕКОНОМІЧНА КУЛЬТУРА.

План

Вступ

1. Діагностика ризиків банківської установи:

1.1 Сутність і класифікація банківських ризиків

1.2 Основні методи аналізу ризиків

1.3 Аналіз системи ризик-менеджменту в банках України

Висновки до розділу 1

2. Діагностика діяльності ДЕЗ УкрДНІВЕ:

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2. Діагностика конкурентного середовища підприємства:

2.2.1 Діагностика конкурентного середовища за підходом М. Портера

2.2.2 Оцінка конкурентних позицій головних конкурентів

2.3 SWOT – аналіз діяльност підприємства

2.4 Діагностика конкурентоспроможності підприємства:

2.4.1 Загальна характеристика конкурентоспроможності

2.4.2 Оцінка конкурентного статусу (підхід Ансоффа)

2.4.3 Оцінка конкурентоспроможності одного з виробів ДЕЗ УкрНДІВЕ

2.5 Діагностика потенціалу підприємства:

2.5.1 Необхідність, завдання й принципи експертної оцінки вартості підприємства

2.5.2 Основні методологічн підходи оцінки потенціалу підприємства

2.5.3 Оцінка вартості ДЕЗ УкрНДІВЕ як цілісного майнового комплексу

2.6 Управлінська діагностика:

2.6.1 Діагностика структури управління

2.6.2 Оцінка загальних результатів діяльності підприємства

2.6.3 Оцінка зв’язку підприємства з зовнішнім середовищем

2.7 Фінансова діагностика

2.8 Діагностика економічно безпеки підприємства

2.9 Діагностика економічно культури:

2.9.1 Загальна характеристика економічної культури

2.9.2 Аналіз професіоналізму вищого керівництва й системи планування на підприємстві

Висновки до розділу 2

Перелік використано літератури

Вступ

Проблема ризику й доходу є однією з ключових концепцій у фінансовій i виробничій діяльності суб’єктів ринкових відносин.

Під «ризиком» прийнято розуміти ймовірність (загрозу) втрати підприємцем частини своїх ресурсів, ймовірність недоодержання доходів, появи додаткових витрат у результаті проведення визначеної фінансової i виробничої стратегії. Сутність ризику складається в можливості відхилення отриманого результату від запланованого. Більш того, правомірно говорити про ризик упущеної можливо вигоди, тобто ризику непрямого (побічного) фінансового збитку (недотриманий прибуток) у результаті того, що який-небудь захід не було проведено чи була зупинена господарська діяльність. Якщо дивитися на проблему більш формально, то мова йде не тільки про ризик втрат, а й про ризик вигоди (одержання додаткового прибутку). Як відхилення від планованого результату він може мати й позитивну сторону. Отже, ризик як елемент господарського рішення може бути визначений у такий спосіб - це ситуативна характеристика діяльності будь-якого суб’єкта ринкових відносин, у тому числі банку, що відображає невизначеність її результату i можливі несприятливі (або сприятливі) наслідки у випадку неуспіху (або успіху).

Прийняття ризиків - основа банківської справи. Банки мають успіх тоді, коли прийняті ними ризики розумні, контрольовані i знаходяться в межах їх фінансових можливостей i компетенцій.

1. Діагностика ризиків банківської установи

1.1 Сутність й класифікація основних банківських ризиків

Провідним принципом у роботі банків є прагнення до одержання якомога більшого прибутку. Воно обмежується можливістю понести збитки. Іншими словами, ризик – це вартісне вираження ймовірності події, що веде до втрат. Чим більше ризик, тим більше шансів отримати прибуток. Ризик утворюється у результат відхилень дійсних даних від оцінки сьогоднішнього стану і майбутнього розвитку. Ці відхилення можуть бути як позитивними, так і негативними. У першому випадку мова йде про шанси одержати прибутки, у другому – про ризик мати збитки. Зв’язок між прибутковістю операцій банку і його ризиком (у спрощеному варіанті) може бути виражений прямолінійною залежністю.

Рівень ризику збільшується якщо:

- проблеми виникають раптово;

- визначено нові завдання, які не відповідають минулому досвіду банку;

- керівництво не в змозі прийняти необхідні і термінові міри, що може призвести до фінансового збитку (погіршення можливостей одержання необхідного /чи додаткового прибутку);

- існуючий порядок діяльності банку або недосконалість законодавства заважає прийняттю певних оптимальних для конкретної ситуації заходів.

Наслідки невірних оцінок ризиків або відсутність можливості протиставити дійові заходи можуть біти дуже неприємними.

Існують загальні причини виникнення банківських ризиків і тенденції зміни х рівня. Разом з тим, аналізуючи ризики українських банків на сучасному етапі, важливо враховувати:

1. Кризовий стан економіки перехідного періоду, що виражається не тільки падінням виробництва, фінансовою нестійкістю багатьох організацій, а й знищенням ряду господарських зв’язків.

2. Нестійкість політичного становища.

3. Відсутність або недосконалість деяких основних законодавчих актів, невідповідність між правовою базою і реально існуючою ситуацією.

4. Інфляцією та ін.

В усіх випадках ризик має бути визначений і обчислений. Аналіз і оцінка ризику повною мірою засновані на систематичному статистичному методі визначення ймовірності того, що якась подія в майбутньому відбудеться. Звичайно, ця ймовірність виражається у відсотках. Відповідна робота може вестися, якщо вироблено критерії ризику, які дозволяють ранжирувати альтернативні под залежно від ступеня ризику. Однак вихідним пунктом роботи є попередній статистичний аналіз конкретної ситуації.

Взагалі можна виділити наступні види ризиків, що властиві банківським операціям:

1. Відсотковий ризик.

2. Валютний ризик.

3. Ризик щодо формування депозитів.

4. Ризик структури капіталу.

5. Ризик ліквідності.

6. Ризик неплатоспроможності банку.

7. Ризик банківських зловживань.

8. Кредитний ризик.

Відсотковий ризик - можливість понести збитки внаслідок непередбачених, несприятливих для банку змін відсоткових ставок і значного зменшення маржі, зведення її до нуля або до негативного показника. Відсотковий ризик виникає у таких випадках.

1. Не збігаються терміни повернення наданих притягнутих коштів.

2. Ставки з активних i пасивних операцій встановлюються різними способами (фіксовані ставки проти перемінних i навпаки). У цьому випадку прикладом може бути ситуація, коли кошти позичаються на короткий термін за перемінами ставками, а кредити видаються на тривалий термін за фіксованими ставками у розрахунку на те, що перемінні ставки не перевищать очікуваний рівень.

3. Банк невірно спрогнозував криву дохідності. Відсотковому ризику найбільш піддані банки, що регулярно практикують гру на відсоткових ставках з метою добування спекулятивного прибутку, а також банки, котрі не приділяють достатньої уваги прогнозуванню змін ставок відсотка.

Валютний ризик - небезпека валютних (курсових) збитків, пов’язаних з зміною курсів іноземних валют стосовно національної валюти. Валютний ризик особливо високий у тих банків, що прагнуть одержати спекулятивний прибуток, що утвориться через розбіжність курсів тих самих валют на різних валютних ринках або ризниці курсу валюти в piзнi моменти часу. Валютний ризик можна розділити на курсовий та інфляційний ризики.

Ринковий ризик тісно пов'язаний із відсотковим, валютним ризиками. Ринковий ризик означає можливі збитки, непередбачені витрати від зміни ринково вартості активів чи пасивів, зміни ступеня їх ліквідності. Особливо піддан такому ризику вклади в цінні папери. Ринкова вартість формується співвідношенням попиту та пропозиції, тобто котирується. На котирування цінних паперів можуть вплинути коливання норми позикового відсотка (зріст відсоткових ставок веде до знецінення цінних паперів), зміна прибутковості i фінансового благополуччя компанiй-емiтентiв, інфляційне знецінення грошей.

Особливо важливо враховувати ринковий ризик при прийнятті забезпечення з кредитних операцій, тому що зміни котирувань цінних паперів чи погіршення положення на ринку нерухомості може привести до втрат при стягненні.

Ризик щодо формування депозитів (ресурсної! бази) тісно пов'язаний з ринковим, відсотковим i валютним ризиками. При формуванні ресурсної бази банк повинен враховувати ймовірність збільшення витрат щодо залучення ресурсів у разі зміни ситуації на фінансовому ринку. Депозитна політика банку має на мет забезпечити банк ресурсами на певний час за певною ціною (для здійснення певних активних операцій). Її здійснення означає рішення двох протилежних завдань: стабільність ресурсної бази i мінімізація витрат з її формування. Ідеальний варіант - довгострокові вклади мають бути збалансовані довгостроковими депозитами. В ншому випадку (по завершенні терміну депозиту) - банк може постати перед проблемою подорожчання ресурсів i отримати збитки від довгострокового вкладення коштів.

Інша форма прояву ризику формування депозитної бази - це збитки у вигляд недоотриманих прибутків через необхідність тримати певний відсоток від обсягу ресурсної бази у вигляді готівки для здійснення розрахунково-касового обслуговування (виплата авансу на відрядження, заробітної плати, зняття депозиту готівкою і т. ін.). Для банку це активи, що не приносять прибуток. Їх розмір залежить від зовнішніх обставин (ступінь довіри до банку, держави) i від структур и клієнтури банку (наприклад, високий відсоток торговельних організацій означає великий обсяг інкасації готівки). Отже, необхідність у спеціальному резервуванні готівки для забезпечення зобов’язань з повернення готівкою депозитів населення відпадає. Доцільно також звернути увагу на облік сезонних, місячних коливань потоків готівки. Наприклад, ощадний банк, що працює, як правило, із внесками населення (здійснює комунальні платежі i виплату заробітної плати), може укладати договори таким чином, щоб оплати випадали на період масових комунальних платежів, але не збігалися з виплатами заробітної плати. Неабияке значення має також фактор розміщення ресурсної бази. Вважається, що при вкладенні в кредитні операції 85 % i більше суми депозитів, банк проводить ризикову депозитну політику. Це пояснюється тим, що кредитн операції мають меншу еластичність на предмет своєчасного i дострокового вилучення, ніж ресурсна база. Частково це компенсується більш високою відсотковою ставкою, частина якої - ризик на збитки, частково - розміщення у більш ліквідні, хоча i менш прибуткові активи. Національний банк зменшує вплив цього ризику шляхом введення обов’язкового резервування частини притягнутих коштів залежно від терміну, на який укладено договір.

Ризик структури капіталу. Власний капітал банку розраховується в такий спосіб: сумуються фонди; прибуток; фонд переоцінки основних засобів; нереалізовані курсові різниці, за винятком валюти, внесеної в статутний фонд. Отримана величина зменшується на суму іммобілізацію, зносу основних засобів, довгострокових вкладень капіталу, суму не донарахованого резерву на можлив втрати із сумнівних боргів і акцій, викуплених у своїх акціонерів. Ризик структури капі лату полягає в тому, що при структурі капіталу з великою питомою вагою статей переоцінки основних коштів банк, вклав значні кошті клієнтів у кредитні операції (з терміном погашення, що перевищує терміни залучення ресурсів при зміні ситуації на ринку), може понести як додаткові витрати (у випадку подорожчання ресурсів), так і виявитися банкрутом через визнання неплатоспроможним (критичний стан на ринку ресурсів – масове вилучення). Це конкретний приклад ризику структури капіталу. Кількість варіантів обмежується лише числом комбінацій складових структури власного капіталу банку.

Ризик ліквідності (ризик незбалансованої ліквідності) – небезпека втрат у випадку нездатності банку виконати свої зобов’язання за пасивами балансу та вимогами за активами. Мінімізація цього ризику досягається через уміння прогнозувати можливість “відтоку” внесків “до запитання”, а також “ненадійних стокових вкладів; збільшення попиту на кредит з боку клієнтури; зміну економічної кон’юнктури та ін.

При цьому варто розрізняти внутрішню і зовнішню ліквідність. Внутрішня ліквідність втілена у певних видах швидкореалізованих активів, які є надійним об’єктом розміщення грошей стосовно інвестора. Управляння даним ризиком здійснюється шляхом дотримання встановлених Національним банком обов’язкових норм ліквідності, що являють собою співвідношення різних статей активу і пасиву балансу банку, а також шляхом узгодження термінів повернення розміщених активів притягнутих банком пасивів.

Зовнішня ліквідність може бути забезпечена шляхом придбання банком на ринку таких зобов’язань, що збільшать його запас ліквідних коштів. При цьому банк, проводячи політику “керування зобов’язаннями”, не тільки підвищує свою ліквідність, а й може забезпечити собі додатковий прибуток. Такий спосіб забезпечення ліквідності почав застосовуватись останнім часом. Він може функціонувати при розвиненому та відкритому фінансовому ринку і характерний для великих банків. Великі установи у фінансових центрах проводять агресивну політику керування пасивами і не прагнуть “складати” ліквідність в актив балансу. У силу своєї високої репутації і солідного положення останн використовують механізм фінансових ринків для купівлі ліквідності в потрібний момент за допомогою різних угод і операцій. Приклад:

- продаж цінних паперів зі зворотнім викупом;

- випуск на ринки комерційних паперів (сертифікати, облігації, векселі);

- одержання позик та ін.

Ризик неплатоспроможності. Використання банком акціонерного капіталу для погашення своїх зобов’язань за відсутності яких-небудь інших джерел (платежі за кредитами, залучення нових позик, реалізація активів). Щоб запобігти подібній ситуації, важливо підтримувати співвідношення між акціонерним капіталом активами – коефіцієнт достатнього капіталу (capital-to-assets ratio). Це означає, що банк з акціонерним капіталом, рівним 10% активів, зможе витримати більше навантаження (у разі неможливості мати доступ до інших джерел коштів), ніж банк, в якого акціонерний капітал складає тільки 6% від загальної суми активів.

Ризик банківських зловживань – це ризик, викликаний недостатньою кваліфікацією банківського персоналу, корисливими цілями співробітників банку.

Кредитний ризик – ймовірність збитків у зв’язку з несвоєчасним поверненням позичальником основного боргу і відсотків за ним. Кредитний ризик поняття, що поєднує в собі усі вищерозглянуті ризики. Вираження ступеня ризику кредитних операцій є найбільш висока відсоткова ставка за операціями, що ма кредитну природу (власне кредити, факторинг, облік векселів, надання гарантій) у порівнянні з іншими активами. Ставки за кредитом повинні компенсувати банку вартість наданих (на певний термін) коштів, ризик зміни вартості забезпечення ризик невиконання позичальником зобов’язань. Ризик невиконання позичальником зобов’язань визначається великою кількістю факторів, об’єднаних у поняття кредитоспроможності клієнта: юридична правоздатність, фінансове положення, репутація клієнта, якість пропонованого забезпечення, прогноз розвитку фірми, ринковий ризик тощо. Правильність оцінки залежить від обґрунтованості вибору методики оцінки, своєчасного реагування на зміну фінансового стану клієнта.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9