Курсовая работа: Еволюція грошей
Курсовая работа: Еволюція грошей
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Сутність і види грошей
1.1 Грощі як загальний вартісний еквівалент
1.2 Грощі технічний інструментарій обміну товаром
1.3 Натуральні гроші
1.4 Символічні гроші
Розділ 2. Еволюція грошей
2.1 Купоно-карбованець
2.2 Історія нової гривні
2.3 Види захисту гривні
Розділ 3. Функції грошей
3.1 Гроші як міра вартості
3.2 Гроші як засіб обігу
3.3 Гроші як засіб накопичення
3.4 Гроші як засіб платежу
3.5 Світові гроші
Висновки
Список літератури
ВСТУП
Гроші - це невід'ємна і істотна частина фінансової системи кожної країни. Чи називаються вони доларами, рублями, фунтами або франками, гроші служать засобом оплати, засобом збереження вартості і одиницею рахунку у всіх, окрім самих початкових економічних системах.
В цій роботі ми простежуємо найцікавішу і значущу тему «Єства, видів ролі грошей в сучасній економіці». Оскільки єство грошей неможливо розглянути без функцій грошей, то ми безпосередньо зачіпаємо і цю сторону питання. В даний час тема грошей є найактуальнішою в нашому житті, оскільки без наявності грошей жодна людина не зможе прожити в цьому світі. До того ж вона доводиться дуже значущій безпосередній для майбутніх економістів, оскільки економічна теорія побудована на основі грошей.
Ця тема є і сучасної в нашому житті, оскільки постійно економічна система поповнюється все новими видами грошей, які прості в обігу і якоюсь мірою полегшують життя людини, роблячи його самим зробленим в житті. Без наявності грошей жодна людина прожити не зможе.
Мета даної роботи: виявити значення грошей в сучасній економіці. Для досягнення поставленої мети необхідно сформулювати наступні задачі, які необхідно вирішити в даному курсовому дослідженні:
-вивчити теоретичні аспекти єства грошей;
-взнати, в чому полягають функції грошей;
-показати особливості зміни і вдосконалення видів грошей;
-розкрити роль грошей в сучасній економіці.
Предметом даної роботи є самі гроші, на що ми концентруємо свою особливу увагу. Ми спираємося при дослідженні даної теми, як на теоретичні матеріали професійних економістів, так і прагнемо висловити свою власну думку на що цікавить нас тему. Без вивчення даних теоретичних аспектів цієї роботи жодна людина як професійний економіст відбутися не зможе, оскільки ця тема є однією з найважливіших і значущих при вивченні економіки.
РОЗДІЛ 1
СУТНІСТЬ І ВИДИ ГРОШЕЙ
Складність грошей як об'єкта теоретичного пізнання і водночас предмета вивчення, різнобічний характер їх системної побудови передбачають багаторівневу структуру підходів до визначення якісної сутності та функціональних властивостей цього економічного феномену. Мається на увазі, що для виявлення не формальних, а реальних причинио-наслідкових зв'язків, котрі зумовлюють природу та об'єктивні основи саморозвитку грошових відносин, потрібне їх розмежування на логічно відособлені структури і площини аналізу, на кожній з яких розглядаються специфічні завдання процесу пізнання. Йдеться про характеристику грошей, по-перше, на рівні визначеності їхньої суті, по-друге, на рівні, що забезпечує пізнання змісту і форм функціонування грошей, і, по-третє, на рівні, що розкриває емпіричні закономірності розвитку конкретно-історичних функціональних грошових форм і специфіку їх реалізації.
Необхідність такого розмежування визначається тим, що на кожній із зазначених площин об'єкт вивчення характеризується специфічними ознаками, що їх аж ніяк не можна змішувати. Визначити якісну суть грошей - означає вияснити причини та генетичну основу їх виникнення, виявити ознаки, що мають стійкий характер, пізнати внутрішню структуру і протиріччя, які визначають об'єктивну логіку закони їх саморозвитку.
Інша мета ставиться при вивченні функцій грошей. Зрозуміти призначення функцій - значить з'ясувати найперше механізм їхньої взаємодії з усім комплексом товарно-грошових відносин, встановити характер зовнішніх зв'язків власне грошових відносин із системою виробництва, обігу, розподілу і споживання товарів.
Якщо суть грошей пізнається сама в собі, то функції не мають окремішньо основи; вони позбавлені осібних рис і чинні лише як моменти цілісного комплексу грошових відносин.
Отже, розмежування теоретичних площин аналізу системи грошових відносин, на одній з яких пізнається їхня внутрішня природа, якісна визначеність, а на ншій - функціональна специфіка, має досить вагому аргументо-ваність.
Водночас, розглядаючи структурну побудову системи грошових відносин як предмета вивчення, слід враховувати і особливості її конкретно-історичного розвитку, пов'язані з застосуванням грошей з метою виконання відособлених функцій. Лише на ранніх етапах товарного виробництва вся багатоманітність функцій концентрувалася в обігу однієї грошової структури - золота як монетарного товару. Можливість виникнення різноманітних форм закладена в самій суті грошей, природі їх функцій. Функціональні форми - похідні від грошових срункцій є їх логічним продовженням. А втім, вони мають і відносну самостійність, розвиваються за власними об'єктивними законами та правовими нормами. Тому в методологічному плані змішувати процес вивчення функцій грошей та обіг окремих функціональних форм також неприпустимо. Цим зумовлюється виділення ще одного - третього рівня пізнання, де гроші розглядаються в їхній безпосередній реальності.
Вказані площини теоретичного аналізу у своїй сукупності складають логічну структуру теорії грошових відносин як об'єкта вивчення. Послідовний аналіз генетичних зв'язків, що формуються на кожній площині, дає можливість усвідомити передусім специфіку співвідношення абстрактного й конкретного і водночас логічного й історичного в теорії грошей, без чого неможливо пізнати глибинну суть явищ, що в процесі вивчення курсу мають бути всебічно обмірковані.
Та перше ніж перейти до аналізу фундаментальних теоретичних положень, що характеризують суть і функції грошей, розглянемо найзагальніші аспекти їх виникнення та історичної еволюції. Спираючись на цей матеріал, ми зможемо глибше збагнути і основні теоретичні визначення даної теми.
Визначення суті грошей і, відповідно до цього, фундаментальних засад їх розвитку становить базовий рівень монетарної теорії. В теорії грошей існу багато розбіжностей та невизначеностей з цього питання. Це помітно ускладню розвиток не лише теорії, а й практики грошових відносин. «Неясність з приводу поняття й природи грошей, - писав стосовно цього на початку 1970-х рр. у своїй книзі відомий американський економіст П.Девід-сон, - є лихом економічно професії»1. Однак, попри своєрідний бум у розвитку теорії грошей, що стався в останні десятиріччя, ситуація практично не змінилася. І в наші дні, пише американський економіст Л.Гарріс у своїй фундаментальній праці, присвяченій спеціальному дослідженню зазначеної проблеми, «грошова теорія не може розглядатися як цілісна і загальноприйнята концепція, у ній лишається ще багато суперечливого».
З урахуванням складнощів, про які йдеться в економічній літературі, визначився як панівний суто емпіричний підхід до розгляду порушеного питання. Суть грошей визначається, як правило, лише на основі їх функціонального застосування. Вихідною теоретичною конструкцією такого підходу стала відома формула, запропонована ще в минулому столітті американським економістом Ф.Во-кером: «Гроші - це те, що вони виконують». Прикладом такого підходу може бути характеристика суті грошей, вміщена в підручнику «Економікс», автором якого є американські економісти К.Р.Макконнелл і С.Л.Брю. На запитання «що таке гроші?» автори підручника дають таку відповідь: «Гроші є тим, що вони роблять. Все те, що виконує функції грошей, є грішми».
Аналогічне визначення специфіки грошей знаходимо і в навчальному виданні. «Гроші, - зазначається в цьому підручнику, - можуть мати лише функціональне визначення. їхня - специфіка може бути з'ясованою лише на основі окреслення характеру їх використання. На запитання «що таке гроші?» простіше дати пояснення з приводу того, «як використовуються гроші». А далі - така дефініція: «Все, що виконує грошові функції, є грішми».
Треба зрозуміти мотиви функціонального підходу до визначення змісту питання, яке розглядається. У даному випадку увага акцентується на суто прикладному аспекті визначення грошей. А відтак теоретичні проблеми, що характеризують їхню глибинну суть, не набувають істотного значення. Тому їх цілком свідомо знехтувано, і форма зовнішнього вияву грошей, що реалізує себе через грошові функції, сприймається як безпосередній вираз їхньої суті.
Щоб подолати згадану обмеженість, необхідно попервах визначити методологічну базу, послідовно дотримуючись якої можна знайти науково вмотивоване вирішення поставленої проблеми.
Добре відомо, що в ринковій економіці, на будь-якому етапі її розвитку, вся сукупність господарських зв'язків реалізується через систему вартісних відносин. І це природно. Вартість визначає не лише конкретно-історичні умови суспільного виробництва товарів і послуг, а й специфічні особливості їх обміну, розподілу і споживання. Вона характеризує органічну єдність цих структур і в цьому відношенні виступає як економічна категорія, що визначає найглибші основи суспільного відтворення. Завдяки цьому теорія вартості, незалежно від того, як вона трактується і яке місце займає в тому чи тому напрямку економічної думки, завжди виступає в ролі об'єктивного підґрунтя для аналізу економічних процесів, виконуючи тим самим загальну методологічну функцію процесу пізнання. Це стосується структури дослідження всієї сукупності економічних зв'язків, у т.ч. й теоретичного аналізу грошей, які за своєю суттю найбільш тісно пов'язані з зазначеною категорією, будучи безпосередньою формою її реалізації.
1.1 Гроші як загальний вартісний еквівалент
Як відомо із загальної економічної теорії, виникнення грошей пов'язане з розвитком протиріччя між споживчою вартістю і вартістю товару. На ранніх етапах товарного обміну, коли зазначене протиріччя знаходилось ще в ембріональному стані, вартість товару не
Маємо взяти до уваги і те, що в процесі розвитку товарного виробництва стотна характеристика категорії «вартість» як підґрунтя грошових відносин, за допомогою якого гроші виражають свою якісну визначеність, наповнюється новим змістом. Як виробниче відношення вартість характеризується властивістю сторизму - тобто спроможністю пристосовуватися до конкретно визначених умов виробництва та обігу товарів, що постійно змінюються, вдосконалюються.
Дотично до цього поняття «загальний еквівалент» на кожному ступен сторичного розвитку має розглядатися як вираз не суті грошей взагалі, а відображення специфічної суті, що наповнюється новим змістом у межах різних етапів товарного виробництва та обігу і відтак постійно збагачується. В підмурівку цього закладено принцип історизму грошових відносин, що спеціально розглядатиметься у 3-й темі посібника.
Конче важливо мати на увазі, що в розглядуваній площині гроші виступають не лише як безпосереднє втілення вартості, але і як суспільний еталон виміру останньої, як міра її кількісного визначення. Здійснення в товарному обігу функції еталона виміру вартості, її міри є суспільною монополією грошей. Визначеність грошей як загального вартісного еквівалента значною мірою сперта на реалізацію саме цієї монополії. А це своєю чергою означає, що теорія вартості і теорія грошових відносин - не ізольовані, а органічно пов'язані між собою, невід'ємні складові однієї економічної теорії - теорії товарно-грошових відносин.
Розглядаючи гроші як уособлення загального вартісного еквівалента, слід враховувати і те, що в цьому понятті дається лише абстрактна характеристика хньої суті. Гроші в названій якості ще не визначаються у стані свого безпосереднього буття як органічна єдність змісту і форми. На цьому ступен пізнання вони розглядаються лише як результат розвитку їхньої глибинної суті - вартості. Тому тут поки що відсутня система зв'язків, яка поєднує гроші з усією структурою суспільного відтворення, її складовими ланками. На даному рівн пізнання гроші розглядаються лише як виробниче відношення, взяте поза його конкретно функціональним втіленням. Тут ще не йдеться про специфіку якоїсь окремої конкретної форми грошей у своїй реальності, яка функціонує в певній системі товарно-грошових відносин. Природа грошей на даній лощині аналізу розглядається лише в межах простого визначення їхньої абстрактної загальності, як суть грошей взагалі, як економічна структура, не наповнена досі конкретним змістом.
Цими обставинами зумовлюється необхідність переходу на більш високий ступінь аналізу, у фокусі пізнання якого виявляються гроші не в абстрактній, а в предметній конкретно-історичній визначеності, у їхньому реальному бутті. Зміст останніх виражається на базі відповідної комбінації грошових функцій, що забезпечують реалізацію специфічної визначеності грошей.
1.2 Гроші як технічний інструментарій обміну товарів
Розглянуті питання, що характеризують логічний взаємозв'язок понять «вартість товару» - «гроші як загальний вартісний еквівалент», визначають загальноекономічну природу грошей. Мова йде про те, що вказане призначення грошей виявляється у їхній здатності забезпечити відособлення і реалізацію вартості товару як специфічного економічного відношення, що складається між окремими товаровиробниками і суспільством у цілому.
Однак зазначене призначення грошей не може обмежуватись лише цією функцією. В процесі реального обміну за їх допомогою забезпечується реалізація не лише вартості, а й споживчої вартості товару. У зв'язку з цим важливою складовою ознакою грошей як предмета пізнання є їхня здатність обслуговувати технічний бік обміну - рух споживчих вартостей. Мається на увазі інша логічна структура взаємозв'язку - взаємозалежність понять «споживча вартість товару» - «гроші як технічний інструментарій обміну».
Зазначене положення є свідченням подвійної природи грошей, доказом того, що їхня глибинна суть утримує в собі не одну, а дві форми, дві лінії розвитку: гроші як вираження суспільного зв'язку мають один цикл розвитку, гроші як нструментарій руху споживчих вартостей - інший цикл. Така структурність грошей увиразнює подвійність процесу товарного обміну, який має в собі цінову оцінку вартості товару, її попередню конвертацію в грошову оболонку, ідеальну метаморфозу товару в гроші. Цей же процес передбачає безпосередній обмін товару на гроші і далі - останніх на інший товар. У цьому разі йдеться про механічне переміщення з одних рук в інші споживчих вартостей, котрі ще перед тим на баз реалізації функції грошей як загального вартісного еквівалента дістали необхідну для реального обміну цінову оцінку.
Однак у дійсності зазначені визначення не є абсолютно протилежними. Самостійність ліній розвитку грошових відносин, про яку йдеться, відносна. Відображаючи подвійну структуру товару і відповідно - його обміну, вказан лінії реалізують себе в межах єдиної грошової суті. Гроші як вираз суспільно якості та гроші як суто технічний інструментарій обміну лише у своїй єдност можуть забезпечити реальний обмін товарів, обіг Т - Г - - Т. Звідси їхн розмежування припустиме лише в рамках теоретичного пізнання. Водночас згадане розмежування логічних ліній розвитку грошових відносин несе в теоретичному плані досить важливе методологічне навантаження, що його слід обов'язково взяти до уваги при вивченні курсу з теорії грошей.
Методологічне значення теоретичного аргументування структури грошових відносин визначається тим, що на цьому підґрунті виникає можливість якісно характеристики структурної побудови конкретно-історичних форм грошей, специфіка яких виражається відповідною комбінацією грошових функцій. Ідеться про виявлення в кожній конкретно-історичній системі грошових відносин структурних елементів, за допомогою яких обслуговується технічний бік товарного обміну, здійснюється переміщення споживчих вартостей та елементів, на базі яких виявляється соціальна природа грошей, їхня роль загального вартісного еквівалента.
Виходячи з природи матеріалу можна виділити два основні види грошей: натуральн символічні гроші.
1.3 Натуральні гроші
Натуральні (речовинні) гроші, їх нерідко називають дійсними грошима, включають всі види товарів, які були загальними еквівалентами на початкових етапах розвитку товарного обігу (худоба, зерно, хутра, черепашки і т.п.) а також гроші з дорогоцінних металів (золоті і срібні)
Характерна особливість натуральних грошей полягала в тому, що вони могли існувати не тільки як гроші, але і як товар. Номінальна вартість грошей даного вигляду відповідала їх реальній вартості (вартості золота або срібла).
