Курсовая работа: Гімнастика - королева фізичної культури
Курсовая работа: Гімнастика - королева фізичної культури
ЗМІСТ
Вступ
І. Значення гімнастики в житті людини
1.1 Історія гімнастики
1.2 Характеристика основних форм фізичної культури
1.2.1 Ранкова гігієнічна гімнастика
1.2.2 Виробнича гімнастика
1.2.3 Ритмічна гімнастика
1.2.4 Атлетична гімнастика
1.2.5 Гімнастика по системі "Хатха – йога"
1.3 Класифікація гімнастичних вправ
1.3.1 Характеристика окремих груп гімнастичних вправ
Висновок до розділу І
ІІ . Організація і керівництво фізичним вихованням в загальноосвітніх школах
2.1 Форми фізичного виховання учнів
2.2 Програмна побудова курсу фізичного виховання
2.3 Організація і зміст учбово-виховного процесу в школах
2.4 Залікові вимоги і обов'язки учнів
2.5 Музичний супровід уроку
ІІІ. Методика проведення уроків фізичного виховання з дітьми шкільного віку
3.1 Формування та вдосконалення рухових функцій у дітей шкільного віку
3.2 Формування правильної постави на заняттях по основах гімнастики в школі
3.3 Навчання гімнастичним вправам
3.3.1 Молодший шкільний вік
3.3.2 Середній шкільний вік
3.3.3 Старший шкільний вік
Висновок до розділу ІІІ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Фізична культура - це система зміцнення здоров'я і розвитку фізичних здібностей людей за допомогою фізичних вправ у поєднанні з природними чинниками природи і заходами суспільної і особистої гігієни.
Найголовніше місце у фізичній культурі займає система фізичного виховання. В процесі його вирішуються завдання зміцнення здоров'я, гармонійного розвитку фізичних якостей, формування і вдосконалення рухових навиків і спортивно майстерності, розвиток рис моральності, здорових естетичних смаків і прищеплення гігієнічних знань і навиків.
Основним засобом фізичного виховання є фізичні вправи, тобто спеціальн рухи і більш менш складні види рухової діяльності. Фізичні вправи відрізняються великою різноманітністю як за змістом, так і формою.
У практиці фізичного виховання фізичні вправи застосовуються у вигляді гімнастики, різних видів спорту, ігор і туризму.
Крім фізичних вправ, у фізичному вихованні використовуються спортивн гри, зарядка, загартовування за допомогою природних чинників (сонце, повітря, вода), створення гігієнічних умов праці і побуту.
Фізична культура використовується як засіб гармонійного фізичного розвитку, зміцнення здоров'я, попередження розвитку пропатологічних і патологічних змін, в етіології яких ту або іншу роль грає гіподинамія, як один із засобів відпочинку.
Особи, що регулярно займаються фізичним тренуванням, володіють кращими функціональними показниками, більшою фізичною витривалістю і більш довершеною пристосовністю до нових, не завжди сприятливих умов. Під впливом фізичного тренування помірної інтенсивності підвищуються імуногенез і природний імунітет.
Вправи по фізичній культурі мають на меті профілактичну, коригуючу і тонізуючу дію.
Профілактичне значення фізичних навантажень полягає в тому, що вони благотворно впливають на процеси кровопостачання органів і тканин, знижуючи ризик атеросклерозних і ішемічних змін, поява яких неминуче при гиподінамічному способі життя. Необхідно відзначити благотворний вплив фізичних вправ на опорно-рухову систему. Воно виражається в загальнозміцнюючій дії навантажень на м'язи, скелет і зв'язки, обумовлюючи правильний розвиток і нормальне їх функціонування.
Коригуючий вплив фізкультури полягає в можливості зміни недостатност функцій організму, їх поліпшенні в результаті вправ. Особливий вплив фізичного навантаження потрібно відзначити відносно корекції жирових відкладень, оскільки при витраченому запасі глюкози в організмі людини основним енергетичним субстратом є жир.
Тонізуючий ефект фізичних навантажень полягає у виробленні організмом під час вправ речовин, що позитивно впливають на настрій людини і стан нервово системи.
Серед диної системи засобів та методів фізичного виховання, гімнастика являється основною. Велике значення гімнастики визначається як і тим , що вже історично склалося, так і притаманними лише їй завданнями, які найбільш повно відповідають фізичному розвитку людини.
Гімнастика являє собою єдину систему спеціально підібраних фізичних вправ та науково розроблених методичних прийомів, направлених на рішення задач всебічного фізичного розвитку, вдосконалення рухових навиків та оздоровленню учнів.
МЕТА: Висвітлити та довести , що гімнастика в структурі уроку по фізичному вихованню посідає перше місце та грає ведучу роль.
ЗАВДАННЯ:
1. Розкрити суть поняття: "Гімнастика – формує гармонічний розвиток форм та функцій організму людини, направлене на всебічне вдосконалення фізичних вмінь, загартування та довголіття".
2. Довести, що формування життєво важливих рухових вмінь, навиків та озброєння спеціальними знаннями – це головне завдання гімнастики.
3. Висвітлити питання щодо виховання моральних, вольових, естетичних якостей на уроках фізичного виховання.
ГІПОТЕЗА
Я вважаю, що заняття гімнастикою – це передусім робота над собою, виховання сили волі та впертості у досягненні визначених результатів і як дяка за старання здоров’я та краса, молодість душі та тіла, довголіття та загартування організму, - якості що так необхідні для нашого сучасного стрімкого життя, чого не купиш ні за які гроші.
На уроках фізичного виховання в школах гімнастичним вправам треба приділяти особливу увагу та виділяти достатньо часу, пам’ятаючи, що саме гімнастика – "королева фізичної культури".
І. Значення гімнастики в житт людини
1.1 Історія гімнастики
Гімнастика один із найважливіших засобів фізичного виховання – розвивалася на протязі багатьох віків. Із зміною суспільного ладу, розвитком науки про людину та зміною способів ведення війни змінилися і вимоги до гімнастики, а в зв’язку з цим її зміст, методика викладання та техніка вправ. Коли почала складатися наука про фізичне виховання, гімнастика зайняла в ній вигідне місто.
Гімнастичн вправи застосовувалися в сивій давнині в країнах Древнього Сходу.
Але гімнастика як засіб та метод фізичного виховання виникла в Древній Греції. Греки називали гімнастикою всю систему фізичного виховання, але виділяли в ній загальне фізичне виховання молоді та її підготовку до змагань. Першу частину вони називали просто гімнастикою, а другу – агоністикою.
Вправи древніх греків більше походили на спортивні. Це біг, метання, стрибки, плавання та ін. Але деякі з них були спеціально призначені для розвитку орієнтиру в простор ( наприклад біг вперед та назад) або підготовували до виконання інших вправ ( наприклад стрибки та біг з грузом, удари кулаком по мішку з зерном та ін.). Такі вправи близькі до сучасних.
Подальший розвиток гімнастика отримала в Древньому Римі, як засіб навчання та фізичної підготовки до армії. Тут використовувалися спеціальні гімнастичні снаряди, такі як дерев"яний кінь для навчання вершників складним засобам верхової їзди, дерев"яна мішень для нанесення ударів холодною зброєю, а також драбини та інші дерев"яні споруди для навчання воїнів штурму ворожих укріплень.
Після падіння Римської імперії та утворення феодального ладу гімнастика була майже забута. Правда, серед лицарських вправ були і підготовчі вправи, близькі по характеру до гімнастичних, але вони не грали суттєвої ролі в загальній системі фізичного виховання феодалів.
В середні віки успішно розвивалася акробатика. При дворах королів, в феодальних замках, а пізніше в середньовікових містах було багато акробатів та канатохідців, які розважали феодалів та горожан, але то були професіональн артисти, а сама акробатика професійним мистецтвом, а не засобом фізичного виховання. Але пізніше виявилося, що акробати багато в чому вплинули на розвиток техніки гімнастичних вправ, особливо на знарядах.
В значній мірі вплинула на розвиток гімнастики в подальшому техніка та методика навчання вершників складним прийомам верхової їзди. Ці прийоми дуже цікавили лицарів , і вони самі вчилися їх виконувати, але важке обмундирування, що вважалося край необхідним, утруднювало виконання цих прийом в бою. Після винаходу вогнепально зброї значення тяжкого лицарського обмундирування звелося до нуля. Куля їх вільно пробивала. Поле битви лицарі уступили стрілкам. Стара феодальна система фізичного виховання лицарів не мала ніякого сенсу.
В період 14 по 16 століття в усіх країнах Західної Європи виникає та розвивається суспільна течія , відома під назвою "гуманізм". На противагу середньовіковому релігійному аскетизму представники гуманізму високо цінили інтереси людини. Велике значення вони придавали всебічному розвитку молоді, в тому числі і фізичному. В гімнастиці вбачали найкращий засіб для укріплення здоров"я та розвитку фізичних сил людини. А також наряду з цим виділяли і військово - прикладне значення гімнастичних вправ.
В 16 столітті з"явилося багато педагогічних творів з питань фізичного виховання та практичних керувань, насамперед по гімнастиці. Із них найбільшу зацікавленість представляла собою велика праця венеціанського лікаря Меркуріаліса ( 1530 1606), надрукована в другій половині 16 ст. Праця називалася "Ієроніма Меркуріаліса" - про мистецтво гімнастики шість томів . в яких роз’яснені всі види вправ людського тіла. Книга корисна не лише лікарям, але і всім, хто цікавиться античністю та хоче зберегти здоров"я. Фактично це був перший підручник гімнастики.
Гімнастику Меркуріаліс поділяв на три види: військову, лікарську та атлетичні. Гімнастика, направлена виключно на розвиток організму і не пов’язану з тим щоб перемагати суперника, він вважав основним засобом фізичного виховання.
В цей же час з"явилася і інша течія в гімнастиці , представники якого основну увагу приділяли оволодінню складними рухами. В основу його були покладені вправи для навчання складним прийомам верхової їзди та середньовікова акробатика.
Подальший розвиток гімнастичних вправ пов’язаний з приміненням спеціальних гімнастичних знарядів, таких як дерев"яний кінь, стіл, перекладина, трамплін для стрибків та деяк нші. Знаряди дозволяли краще вивчати окремі механізми рухів, сприяти розвитку спритност та сили.
Техніка вправ на знарядах уже була близькою до сучасної. Так, в одному із французьких керівництв 17 століття перераховуються слідуючи вправи: "стоячи на колінах в сідлі, з руками за спиною, зіскочити з сідла в них, не змінюючи положення рук, і зі складеними разом стопами", "перескочити через стіл, впираючись в нього лише лівою рукою", "пройти на руках по столу із одного кінця в інший".
До 18 століття в Західній Європі вже було два напрями в гімнастиці. Представники одного з них вважали головною метою гімнастики укріплення здоров"я, а іншого – оволодіння складними рухами тіла на спеціальних знарядах.
В 18 та 19 віці великий вплив на розвиток педагогічної та гігієнічної гімнастики справили видатні педагоги Жан – Жак Руссо (1712 – 1778), І.Песталоці (1746 – 1827) та нші.
Руссо вважав, що укріплення та загартування тіла – необхідна умова для розвитку сил та можливостей людини. На його думку, вправи органів нашого тіла готують людину до життя, сприяють його розумовому розвитку та укріпленню здоров’я. Так як майстер перед початком роботи повинен підготувати свої знаряддя праці, людина на початку життя повинна підготувати своє тіло.
На думку Песталоці, головною метою виховання є розвиток сил та здібностей, закладених в дитині, але ці здібності потрібно розвивати вправами, в іншому випадку вони так і залишаться задатками.
Найкращими фізичними вправами Песталоці вважав вправи по опануванню рухів в суглобах, оскільки з них складаються любі складні дії.
Педагогічн деї Руссо, Песталоці та інших великих діячів того часу зустріли підтримку у буржуазно нтелігенції західноєвропейських країн.
Практичн кроки в цьому направленні були зроблені Німеччині. В 70 – тих роках 18 століття в деяких німецьких містечках почали створюватися школи нового типу - філантропіни, школи людинолюбства. В них великої уваги приділяли фізичному вихованню. Найбільш відомим керівником фізичного виховання у філантропінах був Фіт (1763 1836).
Засобом фізичного виховання Фіт вважав:
1. Загартування проти непогоди та низької температури (сюди ж він відносив вміння переносити біль, голод, спрагу і навіть відсутність сну);
2. Вправи для розвитку органів чуття;
3. Всі вправи, відомі йому із грецької гімнастики, а також біг на ковзанах, перенесення тяжкостей;
4. Ігри та розваги;
5. Дворянськ вправи у верховій їзді, танцях;
6. Рух окремими частинами тіла;
7. Ручна праця.
Великого розвитку гімнастика набула за радянських часів. Почали розвиватися різноманітн види гімнастики, почали відкриватися кафедри гімнастики в інститутах фізичної культури. В них наряду з підготовкою кваліфікованих спеціалістів по гімнастиці велася велика наукова та науково – методична робота в області теорії та практики.
Перейнялася така добра традиція і за часів "вільної України". Ведеться велика робота по вдосконаленню методики навчання на уроках фізичного виховання. Розробляються системи підготовчих вправ, визначається черговість вправ на уроці. З першого класу вивчається предмет "Основи здоров"я" , де багато місця відводиться темам на спортивно - оздоровчу тематику, починаючи з тлумачення обов’язковості проведення ранкової гімнастики, не говорячи вже про виконання гімнастичних вправ на уроках фізичного виховання.
1.2 Характеристика основних форм фізичної культури
По ступеню впливу на організм всі види оздоровчої фізично культури (залежно від структури рухів) можна розділити на дві великі групи: вправи циклічного і ациклічного характеру. Циклічні вправи - це такі рухов акти, в яких тривалий час постійно повторюється один і той же закінчений руховий цикл. До них відносяться ходьба, біг, ходьба на лижах, їзда не велосипеді, плавання, веслування.
У ациклічних вправах структура рухів не має стереотипного циклу і змінюється в ході їх виконання. До них відносяться гімнастичні і силов вправи, стрибки, метання, спортивні ігри, єдиноборство. Ациклічні вправи роблять переважний вплив на функції опорно-рухового апарату, внаслідок чого підвищуються сила м'язів, швидкість реакції, гнучкість і рухливість в суглобах, лабільність нервово-м'язового апарату. До видів з переважним використанням ациклічних вправ можна віднести гігієнічну і виробничу гімнастику, заняття в групах здоров'я і загальної фізичної підготовки, ритмічну і атлетичну гімнастику, гімнастику за системою "хатха-йога".
1.2.1 Ранкова гігієнічна гімнастика
Ранкова гігієнічна гімнастика сприяє швидшому приведенню організму в робочий стан після пробудження, підтримці високого рівня працездатності протягом трудового дня, вдосконаленню координації нервово-м'язового апарату, діяльності серцево-судинної і дихальної систем. Під час ранково гімнастики і подальших водних процедур активізується діяльність шкірних м'язових рецепторів, вестибулярного апарату, підвищується збудливість ЦНС, що сприяє поліпшенню функцій опорно-рухового апарату і внутрішніх органів.
1.2.2 Виробнича гімнастика
Цей вид оздоровчої фізкультури використовується в різних формах безпосередньо на виробництві. Ввідна гімнастика перед початком роботи сприяє активізації рухових нервових центрів і посиленню кровообігу в робочих м'язових групах. Вона необхідна особливо в тих видах виробничої діяльності, як пов'язані з тривалим збереженням сидячої робочої пози і точністю виконання дрібних механічних операцій.
Фізкультурні паузи організовуються безпосередньо під час роботи. Час їх проведення визначається фазами зміни рівня працездатності -- залежно від виду діяльності і контингенту тих, що працюють. Фізкультурна пауза за часом повинна випереджати фазу зниження працездатності. За допомогою виконання вправ з музичним супроводом для незадіяних м'язових груп (по механізму активного відпочинку) поліпшується координація діяльності нервових центрів, точність рухів, активізуються процеси пам'яті, мислення і концентрац уваги, що благотворно впливає на результати виробничого процесу.
1.2.3 Ритмічна гімнастика
Особливість ритмічної гімнастики полягає в тому, що темп рухів і інтенсивність виконання вправ задається ритмом музичного супроводу. У ній використовується комплекс різних засобів, що роблять вплив на організм. Так, серії бігових і прижкових вправ впливають переважно на серцево-судинну систему, нахили і присідання -- на руховий апарат, методи релаксації і самонавіяння -- на центральну нервову систему. Вправи в партері розвивають силу м'язів рухливість в суглобах, бігові серії - витривалість, танцювальні -- пластичність т.д. Залежно від вибирання вживаних засобів заняття ритмічною гімнастикою можуть носити переважно атлетичний, танцювальний, психорегулюючий або змішаний характер. Характер енергозабезпечення, ступінь посилення функцій дихання кровообігу залежать від виду вправ.
