Курсовая работа: Національний Банк України
2.3 Цільова спрямованість грошово-кредитної політики Національного банку України
Національним банком України проводиться робота, спрямована на врегулювання та забезпечення контролю за зовнішньоекономічними операціями суб’єктів господарсько діяльності, що пов’язані з валютними операціями, використанням іноземної валюти на території України, виконанням комерційними банками та підприємствами організаціями різних форм власності валютного законодавства.
Приділяється значна увага ліцензуванню та контролю за отриманням та використанням резидентами кредитів з-за меж України. Контролюється ліцензуванню комерційних банків України на право роботи з валютними цінностями. Постійно здійснювався контроль за дотриманням банками вимог чинного валютного законодавства, а при виявленн порушень до них застосовувались штрафні санкції[25].
На постійному контролі знаходяться питання повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами, виконання підприємствами та організаціями законодавчо-встановлених строків розрахунків. Впроваджуються необхідні заходи до впорядкування готівкового та безготівкового обігу іноземно валюти на території України.
Індикатором економічного розвитку країни є стан банківської системи. Національний банк як центральний банк держави постійно здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків. Фактично в Україні функціонують 188 банків та 2284 філії комерційних банків[26].
До основних чинників, що заважають розвитку банківської системи України в цілому, належать:
- незадовільний стан економіки держави в цілому, спад виробництва, неплатоспроможність значної більшості підприємств. Банківський сектор не може ефективно функціонувати в умовах стагнації інших сфер економіки. Негативно позначилося на стані банківської системи те, що Правлінням Національного банку України прийнято 13 постанов щодо встановлення індивідуальних економічних нормативів для комерційних банків;
- недосконалість, а в окремих випадках відсутність законодавчо бази, що регулює банківську діяльність, зокрема законодавчо не врегульовано питання захисту вкладів населення;
- затримка з створенням системи страхування від можливих втрат за позиками комерційних банків. На сьогоднішній день такий страховий фонд створено, але він ще не до кінця сформований;
- відсутність в комерційних банках підготовлених кадрів;
- занадто ризикова кредитна політика керівників банків з метою отримання високих прибутків;
- недостатність власного капіталу, який є ключовим фактором надійності і конкурентноздатності банківської системи в ринковій економіці. Саме банки, статутні фонди яких повністю формуються в грошовій формі, несуть найбільші втрати від знецінення національної валюти. Так, в період масового створення нових комерційних банків (1992–1993 роки) сумарний статутний капітал банківської системи України номінально зріс майже в 350 разів, тоді як в доларовому обчисленні (за ринковим курсом) за ці два роки він фактично зменшився: з 42 млн. дол. на початок 1992 року до 36,5 млн. дол. – на кінець 1993 року, при цьому на кінець 1992 року він становив 75 млн. дол. Як свідчать наведені дані, на період найбільшої інфляції припадає значна втрата банківського капіталу і поступове його відновлення та значний приріст по мір стабілізації національної валюти. Адекватно проходили процеси наростання кризи платоспроможності банківської системи з поступовим відновленням і зміцненням загальної ліквідності;
- несвоєчасність повернення позик у зв’язку з погіршенням платоспроможності позичальників і, в наслідок цього, збільшення розмірів пролонговано та простроченої кредитної заборгованості, різке зростання безнадійної до повернення кредитної заборгованості;
- значне погіршення ліквідності в банківській системі України, що ставить під загрозу забезпечення гарантії клієнтам комерційних банків здійснювати своєчасно розрахунки за їх дорученням та по виконанню інших зобов’язань банків;
- відсутність законодавчої бази та розуміння незалежними аудиторськими організаціями необхідності налагодження ефективної спільно роботи щодо здійснення нагляду за діяльністю комерційних банків. Національний банк України постійно звертає увагу на зазначену проблему і неодноразово виходив з відповідними пропозиціями до владних структур[27].
З метою підтримки стабілізації і поступового нарощування темпів виробництва при стримуванні інфляційних процесів, впровадження ринкових механізмів на грошово-кредитному ринку, реструктуризації банківської системи та вдосконалення взаємовідносин між Національним банком України та комерційними банками, як мають ґрунтуватися переважно на економічній основі, розроблено проект Концепц реформування та розвитку банківської системи України. Вона передбача вдосконалення структури і функцій Національного банку України, впорядкування діяльності комерційних банків, створення небанківських фінансових установ тощо.
Слід відмітити, що основні функції центральних банків провідних світових держав в цілому однакові, однак в силу особливої специфіки реформаційного періоду в Україні функції і повноваження центрального банку нашої країни в област регулювання грошового обігу, проведення грошово-кредитної політики упорядкування грошово-кредитної системи, стало більш законодавчо деталізоване, та створено спеціальний апарат для їх здійснення[28].
В умовах побудови ринкової економіки у сфері грошово-кредитної політики НБУ у межах своїх повноважень впроваджує міри, що спрямовані на створення основ довгострокових перспектив зростання та реального виробництва, високо зайнятості і стабільності цін.
Першочерговою проблемою, яка виникла на даний момент перед Національним банком і всією банківською системою є подолання високих темпів інфляції. Для досягнення ц мети НБУ вважає необхідним прийняття цілого комплексу заходів.
Відрегулювати принципи емісійної політики в Україні, які будуть базуватися на таких засадах: Національний банк повинен бути єдиним емісійним центром емісійна діяльність Уряду (через бюджет) і комерційним банкам, забороняється поступово скорочувати централізовані кредити Національного банку для покриття дефіциту бюджету внутрішнього державного боргу; заборонити емісійну діяльність НБУ, пов’язану з регулюванням взаємної заборгованості підприємств. Комерційні банки повинн проводити заліки заборгованості між підприємствами в межах одного банку а також між клієнтами різних банків на основі окремих міжбанківських домовленостей.
Національний банк буде здійснювати заходи по обмеженню грошової маси у обігу виключно через ринкові важелі які є в його розпорядженні а саме – через офіційну ставку рефінансування і резервні вимоги.
З ціллю взяти під контроль державні витрати на інфляційні процеси, уряд повинен створити чітку законодавчу основу заборони проведення витрат держави понад меж державного бюджету з використанням кредитної емісії уникаючи перекладання фінансової і бюджетної незбалансованості на банківську систему, що підрива стабільність національної валюти.
Продаж кредитних ресурсів комерційним банкам повинен здійснюватися Національним банком тільки через аукціони. Міжбанківська торгівля кредитними ресурсами повинна здійснюватися через міжбанківську біржу. Необхідно відмовитися від існуючо практики цільового розподілу кредитів через НБУ у відповідності з постановами рішеннями Верховної Ради України та Уряду[29].
Забезпечити кредитну підтримку виробництва, яка буде здійснюватися шляхом надавання кредитів комерційним банкам на високоефективні програми і під конкретн зобов’язання підприємств по випуску продукції, здешевлення кредитів під пріоритети через компенсаційні виплати підприємствам із державного бюджету.
Необхідно досягнути позитивної процентної ставки по кредитам шляхом підвищення обліково ставки Національного банку з урахуванням темпів інфляції, що дозволить на ринкових основах здійснити регулювання кредитного ринку, забезпечити реальний захист вкладів населення і коштів підприємств від знецінення.
Внести в перелік першочергових задач з врахуванням необхідності проведення жорстко грошово-кредитної політики розвинення альтернативних джерел залучення необхідних фінансових ресурсів в обіг шляхом розвитку ринку цінних паперів підприємств, включаючи оформлення зобов’язань підприємств векселями[30].
Забезпечити надійність платіжної системи України через застосування електронного обігу грошей, скорочення термінів здійснення розрахункових операцій і посилення відповідальності за їх порушення.
Проводити роботу по удосконаленню системи міжбанківських розрахунків з іноземними державами, особливо з країнами СНД, маючи за ціль встановлення строків проведення розрахунків і відповідальності за їх дотримання.
У сфері готівки впроваджувати політику покращення касового обслуговування підприємств, стимулювання залучення вільних коштів населення на вклади в банках, розвинення безготівкових розрахунків у сфері споживання за допомогою чеків кредитних карток та ін[31].
3. Характеристика банківської системи України
3.1 Структура становлення банківської системи України
Поглиблення реформи банківської системи в Україні розглядається як одне з пріоритетних завдань економічної політики на сучасному етапі. Для ринкової системи важливим елементом є розвиток діяльності банків, розширення сфери банківських послуг та операцій, що потребує відповідного контролю та нагляду з боку державних органів грошово-кредитного регулювання. В Україні такі функції реалізує Національний банк України через інструменти відповідної грошово-кредитної політики. Функціонування банківської системи свідчить про те, що банки не можуть існувати незалежно від процесів, що відбуваються в реальному секторі економіки, оскільки саме тут здійснюється використання грошових капіталів. На відміну від країн з розвиненою економікою, де система регулювання банківської діяльност формувалась протягом тривалого часу, в Україні таке регулювання ще не отримало достатнього рівня розвитку. Отже, для здійснення стимулюючого впливу банківськими інститутами на економічне зростання необхідно приділити увагу питанням регулювання банківської діяльності, забезпечення їх фінансової стійкост та кредитоспроможності.
Банківська система України започаткована після прийняття Верховною Радою України у березн 1991 року Закону України «Про банки і банківську діяльність». Вона дворівневою і складається з Національного банку України та банків різних видів форм власності[32].
Національний банк України є центральним банком, який проводить єдину державну грошового-кредитну політику з метою забезпечення стабільності національно грошової одиниці.
Банки створюються на акціонерних або пайових засадах юридичними та фізичними особами. Свої функції банки реалізують через виконання таких операцій, як залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення на депозитні, вкладн рахунки та не депозитне залучення коштів; кредитування суб'єктів господарсько діяльності та громадян, вкладання у цінні папери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів; касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.
Банки у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», законодавством України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України своїми статутами[33].
Банківський сектор динамічно розвивається. Лише за 2006 рік співвідношення банківських активів до ВВП зросло на 26 пунктів і склало 63 відсотки; відношення зобов‘язань до ВВП зросло з 44 до 56 відсотків, а регулятивного капіталу – з 6 до 8 відсотків ВВП. Обсяг кредитних операцій досяг 50 відсотків ВВП. При цьому прибуток банків порівняно з 2005 роком збільшився майже вдвічі і його сума стала найбільшою за усі роки існування банківської системи України[34].
Про підвищення довіри до банків свідчать високі темпи зростання депозитів фізичних осіб – за минулий рік їх обсяг збільшився майже у півтора рази. Одночасно поліпшується строкова структура цих вкладів, нині 77 відсотків коштів фізичн особи внесли на строкові вклади.
Стрімко зростає привабливість українських банків для іноземного капіталу – за минулий рік сума іноземного капіталу в зареєстрованому статутному капіталі банків зросла більш ніж вдвічі і його питома вага на 1 січня 2007 року сягнула 27%. Іноземні інвестори позитивно оцінюють економічний розвиток України в цілому та банківського сектору.
НБУ центральним банком країни, її єдиним емісійним центром. Він проводить державну політику у сфері грошового обігу, кредитного і валютного регулювання, забезпечує стабільність національної грошової одиниці, організує міжбанківськ розрахунки, координує роботу банківської системи і здійснює нагляд за діяльністю. Із прийняттям Верховною Радою в травні 1999 р. Закону «Про Національний банк України» НБУ працює у повноцінному правовому полі[35]. Цей документ визначив правові засади діяльності головного банку країни, законодавчо закріпив його економічну самостійність і політичну незалежність, а також засоби та методи грошово-кредитної політики, спрямовані на підтримку та забезпечення стабільності гривні.
Становлення Національного банку України відбувалося в непростих умовах перехідного періоду, який супроводжувався руйнуванням економічних зв’язків, галопуючою інфляцією, браком кваліфікованих кадрів, здатних забезпечити виконання центральним банком його функцій, та відповідного законодавчого і методологічного підґрунтя; значним дефіцитом державного бюджету; платіжною кризою. Це був чи не найважчий етап розбудови головного банку – одного з атрибутів державності України, яка щойно стала на шлях ринкової економіки.
Національний банк України освоював методи регулювання грошової маси, упроваджував заходи з валютного регулювання, провадив копітку роботу щодо підготовки та проведення грошової реформи, відпрацьовував механізм міждержавних розрахунків, тощо. З стрімким збільшенням кількості банків постало питання стосовно належно організації банківського нагляду. Необхідно було працювати над створенням грошово-кредитної статистики та статистики платіжного балансу держави. Великих зусиль для НБУ коштувало створення власних потужностей для випуску національних грошових знаків, як банкнот так і розмінної монети.
У 1996 році в Україні успішно і в стислі строки (з 2 по 16 вересня) проведено демократичну без конфіскаційну грошову реформу, яка забезпечила створення національної грошової системи та перетворення грошей у важливий стимулюючий фактор економічного і соціального розвитку країни[36].
Після прийняття Конституції України грошова реформа була другою за значущістю подією для нашої держави. Її результатом стало створення одного з важливих атрибутів державності – національних грошей. Уведення власної грошової одиниці – гривн створило необхідні умови для реалізації монетарної політики стабілізаційного типу з відповідним застосовуванням Національним банком. Грошова реформа 1996 р. заклала підґрунтя для відновлення економічного зростання в країні.
Сучасний етап розвитку вітчизняної банківської системи потребує міцних і стабільних банків, здатних забезпечити подальше економічне зростання країни. Реєстрація банків та ліцензування сприяє всебічному регулюванню їх діяльності, а система банківського нагляду покликана запобігати ризиковому веденню банківського бізнесу, щоб уникнути втрат коштів інвесторів, а відтак – підвищити довіру до банківської системи[37]. Одним із фінансових важелів стабільної роботи банків є зростання рівня їх капіталізац це питання перебуває під постійним контролем Національного банку.
