Курсовая работа: Препарати із свіжої рослинної сировини
Курсовая работа: Препарати із свіжої рослинної сировини
Вступ. 2
1. Препарати з свіжих рослин. 4
1.1 Історія фітотерапії 4
1.2 Розвиток препаратів з свіжих рослин. 6
2. Соки з свіжих рослин. 7
2.1 Технологія отримання соків з свіжо рослинної сировини. 7
2.2 Незгущені соки. 9
2.3 Згущені соки. 12
2.4 Сухі соки. 12
3. Екстракційні препарати з свіжих рослин. 14
3.1 Технологія отримання екстрактів з свіжої рослинної сировини. 14
3.2 Препарати глікозидів. 15
3.3 Препарати вітамінів. 16
3.4 Фітонцидні препарати. 16
3.5 Інші екстракційні препарати. 18
4. Практична частина. 19
4.1 Загальна характеристика препарата. 19
4.2 Характеристика вихідної сировини. 22
4.3 Блок-схема технологічного процесу виробництва. 25
4.4 Матеріальний баланс. 25
4.5 Робочий пропис. 26
Висновки. 28
Список використаної літератури. 30
До ліків, поєднуваним відповідно до джерела хнього одержання в групу фітопрепаратів, відносяться витяги, одержувані з лікарської рослинної сировини. У залежності від її властивостей розрізняють препарати зі свіжих рослин і препарати з висушеної рослинної сировини. Виготовлення фітопрепаратів виробляється у відповідних цехах хіміко-фармацевтичних заводів, фармацевтичних фабрик і виробництв.
Більшість сучасних фітохімічних препаратів одержують з висушеної рослинної сировини, підданої сушінню з дотриманням умов, що виключають руйнування біологічно активних речовин, що містяться в них. Використання висушеної сировини незрівнянно зручно, оскільки суха сировина може бути заготовлене взапас і зберігатися тривалий час (1 рік і більш), що дозволя забезпечувати нею фармацевтичні підприємства цілорічно. Остання обставина дуже важлива з погляду організації планової безперебійної роботи. Висушена лікарська рослинна сировина на складах і підприємствах повинне знаходиться в умовах, що виключають її відволоження і псування, для чого її періодично піддають перевірці.
Однак дослідження в області екстрагування лікарської рослинної сировини показують, що діючі речовини ряду рослинних матеріалів під час сушіння і наступного збереження піддаються змінам у результаті процесів ферментативного розщеплення, що протікають у них, випару, взаємодії з киснем повітря і т.д. Наприклад, після закінчення річного терміну зберігання біологічна активність трави конвалії зменшується на 77%, жовтушника на 100%, вміст алкалоїдів у листах дурману — на 30%, вміст ефірної олії в коренях валеріани — на 50% і т.д.
У ряді випадків препарати, отримані з свіжих рослин, мають більшу активність, чим відповідні препарати з висушено сировини. Так, настойка зі свіжих коренів валеріани в 2 - 3 рази активніше настойки, отриманої з висушених коренів. Сік беладони робить більш сильну дія, чим відповідна доза атропіну, тому що в соку міститься фармакологічно активний гіосциамін, що частково перетворюється в процесі сушіння рослини в менш терапевтично активний рацемат атропін. Фітонцидна активність спостерігається, як правило, лише в препаратах, приготовлених зі свіжої рослинної сировини.
Зазначені спостереження приводять до висновку про доцільність використання в ряді випадків препаратів зі свіжих рослин. Однак масова переробка свіжозібраної сировини має труднощі чисто технічного порядку. Через те, що багато рослин зацвітають і дозрівають в один той же час, причому час збору їх буває дуже коротким, потрібні великої виробничо потужності для швидкої переробки свіжої сировини. Оскільки свіжа рослинна сировина не може зберігатися, а транспортування утруднене, заводи повинні бути наближені до місця його заготівлі. Ця проблема в нашій країні поки не вирішена. Тому препарати зі свіжих рослин одержують у невеликих кількостях, номенклатура х невелика, їх можна розділити на дві групи: екстракційні препарати (настойки, екстракти) і соки
В Франції популярні алкоголатури — настойки зі свіжих рослин, одержувані шляхом екстракції сировини 95% спиртом сприятливим згортанню плазми кліток рослин, що полегшує наступний витяг з них активних речовин. У ряді країн застосовують нітрати — стабільні рідкі екстракти, одержувані в співвідношенні 1:1 зі свіжої рослинної сировини за допомогою 95% спирту.
З найдавніших часів люди використовували рослини з лікувальною метою. До III тисячоріччя до нашої ери археологи відносять знайдену при розкопках шумерського міста табличку, що містить рецепти ліків з рослин. Зі знайденої серед папірусів Древнього Єгипту "Книги готування ліків для всіх частин тіла", датуємої IV тисячоріччям до нашо ери, ми знаємо, що люди використовували для лікування запашні олії, бальзами з рослин, у тому числі відомі нам м'яту, яловець і інші. Описи лікарських рослин з указівкою способів їхнього застосування при конкретній хворобі знайдені на клинописних глиняних табличках асирійців (I тисячоріччя до нашої ери). Основоположник античної медицини давньогрецький лікар Гіппократ приблизно в цей же час описав і використовував більш 200 рослин, а батько фітотерапії грецький лікар Діоскорид (I століття нашої ери) у своїй книзі "Лікарськ речовини" описав застосування в медицині близько 600 видів рослин.
Про застосування рослин для лікування писав знаменитий лікар і філософ Ібн-Сіна (Авіцена) у книзі "Канон лікарсько науки", рослинні засоби застосовували в медицині древні китайськ цілителі. Китайському імператору Шен Нуну приписують авторство книги по медицині зі звичним для нас назвою "Травник", де в основному описувалися рослинні засоби. Велике було значення рослинних ліків, якщо про їх писав сам імператор! Китайська медицина використовувала більш 1500 рослин. Дотепер не втратили актуальності описи властивостей рослин, що зібрав у своїй книзі "Основи фармакології" знаменитий китайський лікар Чі Ші Чжень. Давньоіндійска медицина, викладена в "Аюрведі" давньоіндійського лікаря Сушрута (I в. до н.е.), використовувала близько 800 рослин. Індія стала родоначальником культурного оброблення лікарських рослин.
У Європу лікування травами прийшло з Древньої Греції і Древнього Рима. Величезну роль у європейській медицин зіграли праці лікаря і фармацевта Клавдія Галена (II століття до нашої ери). Дотепер медики користуються рецептами рослинних ліків Галена, застосовують описані їм технології одержання настойок, екстрактів, а фармацевтичне виробництво, що використовує рослинну сировина, називають галенофармацевтичним.
У Древній Русі теж широко використовувалися рослинні препарати для лікування людей і домашніх тварин. Стародавні травники з описом рослин і способами їхні використання передавалися з покоління в покоління знахарями і цілителями і поповнювалися новими рецептами. У "Ізборнику великого князя Святослава Ярославовича" (11 століття) дан описи цілющих рослин і способи їхнього застосування. Цікаво, що правом лікування на Русі були наділені жінки. Онучка Володимира Мономаха Євпраксія склала лікарський порадник "Мазі", деякі глави якого актуальн сьогодні. Причому в медицині використовувалися не тільки місцеві трави, але лікарські рослини з Олександрії, Багдада, Генуї й ін.
При Івані Грозному був виданий перший російський "Травник", що описує рослини вітчизняної флори і їхн застосування в народній медицині, а при Петрі I стали розводити аптекарськ городи, на яких вирощували "трави для зілля" і продавали їх у "зілляних крамницях".
В даний час значно зріс інтерес до рослинних препаратів, до простих і ефективних методів лікування, заснованим на досвіді народного целительства. Накопичені за час існування людства безцінн знання дійшли до наших днів, вони підтверджуються, зберігаються презбільшуються з використанням сучасних досягнень науки взагалі і медицини зокрема.
1.2 Розвиток препаратів з свіжих рослин
Особливість препаратів зі свіжих рослин полягає в тім, що в них міститься весь комплекс біологічно активних речовин, що входять до складу лікарської сировини в найбільш природному їхньому стані.
Препарати зі свіжих рослин мають давню сторію. Про їхнє готування маються численні зведення у вітчизняній закордонній медико-фармацевтичній літературі XVIII-XIX вв. У «Фармацевтичних записках», складених по лекціях А. П. Нелюбіна, що очолює кафедру фармац «Медико-хірургічної академії» у Петербурзі, можна знайти опис одержання соків настойок зі свіжих рослин.
До початку XX в. число препаратів зі свіжо рослинної сировини зменшилося, але вони залишилися в номенклатурі гомеопатичних аптек. В даний час галенові і новогаленові препарати готують з висушено лікарської сировини, що по якісному і кількісному складі біологічно активних речовин не завжди рівноцінні свіжозібраним рослинам. Під час заготівлі, сушіння збереження БАР піддаються змінам унаслідок ензиматичних процесів, дії кисню повітря і багатьох інших факторів. Дослідження багатьох учених показують, що після ½ — 1 року збереження лікарської сировини вміст біологічно активних речовин (особливо серцевих глікозидів і ефірних олій) різко зменшується. У деяких випадках препарати свіжих рослин мають більшу активність, чим відповідні препарати, отримані із сухої сировини. Так, настойка зі свіжих коренів валеріани лікарської в 2 — 3 рази активніше настойки, отриманої із сухих коренів. Крім того, вітамінна і фітонцидна активність спостерігається частіше в препаратах свіжих рослин. Тому доцільно в ряді випадків використовувати препарати зі свіжих рослин.
Сучасні препарати зі свіжих рослин можна віднести до двох груп: 1 — соки; 2 — витяги.
Соки зі свіжих рослин бувають: натуральн (незгущені), згущені, сухі.
2. Соки з свіжих рослин
2.1 Технологія отримання соків з свіжої рослинної сировини
Технологія одержання соків розроблена в нституті Фармакохімії ім. Кутателадзе АН Грузії з наступних видів рослин: валеріани, дурману, наперстянки пурпурної й іржавої, конвалії, беладони, хвоща польового, чистотілу, водяного перцю, чемериці, матері-і-мачухи, кропиви. Багато які з цих соків, як найбільш вивчені, дозволені до застосування як лікувальні препарати.
ТП одержання соків складається з наступних стадій.
Вимитий і висушений на повітр свіжозібраний рослинний матеріал подрібнюють на траворізках, вальцьових дробарках чи вовчках до одержання кашкоподібної суміші.
Здрібнену мезгу загортають у полотнян серветки, що поміщають у циліндр преса, по 5 — 6 шт. накладаючи один на одного, прокладають між ними пластинки з нержавіючої сталі і пресують з метою одержання соку.
Очищення соку. Отримані соки містять велику кількість білків, ферментів, слизи і тому нестійкі. Для очищення їх обробляють 95% спиртом, що осаджує білкові, слизисті і пектинові речовини. До кожних 85 частин вичавленого соку додають по масі 15 частин 95% етанолу, у якому розчинений хлоретон (0,3% від загальної маси рідини). З метою швидкого нагрівання суміш ставлять у воду, попередньо нагріту до температури 80— 85 °С, на 30 хв, а потім швидко прохолоджують у проточній воді. Така зміна температур сприяє інактивації ферментів і згортанню білкових речовин, що поліпшує також і додавання спирту. Якщо терапевтичними активними речовинами служать глікозиди, то для більш глибокого очищення від домішок ферментів сік нагрівають при 77-78 °С в плин 30 хв. Потім сік відстоюють і фільтрують. Іноді осад видаляють центрифугуванням. Одержують чистий, прозорий сік.
Відфільтрований сік піддають стандартизації. Для консервації до нього додають спирт до концентрації 15-20%, хлоретон (1,1,1-трихлор-2-метилпропанол-2) до концентрації 0,5%. Вміст сильнодіючих речовин повинний бути регламентований.
Іноді рекомендують використовувати концентровані соки, одержувані на основі застосування ліофільного сушіння. Вони значно стабільніші при збереженні, але спосіб їхнього готування вимагає великих витрат електроенергії, трудомісткий, що підвищує вартість продукції. Номенклатура соків приведена в таб.1.
Таблиця 1.
Номенклатура соків, що діють речовини застосування
| Найменування соку | Лікарська сировина | Діючі речовини | Застосування |
| Суккудіфер (Succudifer) | Листи наперстянки іржавої | Серцеві глікозиди (карденоліди), активність 1 мл соку дорівнює 6 ЖОД | При серцевій недостатності |
| Сукрадбел (Sucradbel) | Корені беладони | Тротанові алкалоїди | Спазмолітичний засіб, хвороба Паркінсона |
| Сукдіоскакіл (Sucdioskakilum) | Плоди східної хурми | Вітаміни, дубильні речовини, йод | При тиреотоксикозі |
| Сік конвалії (Suc. Convailariae) | Листи конвалії | Серцеві глікозиди (карденоліди), активність 1 мл соку дорівнює 24 ЖОД | При серцевій недостатності |
| Сік подорожника (Suc. Planlaginis) | Листи подорожника великого і блошиного | Вітаміни, дубильні речовини, глікозид рінатин (аукубін), полісахариди | Спазмолітичний і протизапальний засіб |
| Сік аронії чорноплодної (Suc.. Aroniae mela- nocarpae) | Плоди аронії чорноплодної | Вітаміни, органічні кислоти, пектинов речовини | Антигіпертен- зивний засіб |
| Сік алое (сабуру) (Suc. Aloës) | Листи алое | Антрахінонові глікозиди | При гастритах і хронічних запорах. Зовнішньо при опіках, гнійних ранях, дерматитах |
| Сік каланхое (Suc. Kolanchoës) | Листи і зелені частини стебла каланхое пір'ястого | Полісахариди, ка- техіни, дубильні речовини, аскорбінова кислота, мікроелементи | Протизапальний засіб, що поліпшу регенерацію тканин |
Сік подорожника (Suceus Plantaginis). Суміш соку зі свіжих листів подорожника великого (Plantago major G.) і соку трави подорожника блошного (Plantago psillium G.). Технологічний процес одержання соку складається з наступних операцій: збір сировини, здрібнювання, пресування, консервування соку, відстоювання, фільтрування. Збір листів подорожника великого проводять у період цвітіння в суху погоду, ретельно очищають від забруднень, листів що пожовкли і засохли. Здрібнювання листів роблять на машині-вовчку МП-1-160, де ступінь здрібнювання їх досягає 2—8 мм. Сік листів подорожника віджимають під пресом. У циліндр преса на дно піддона з ґратами укладають до 18 пакетів зі здрібненою сировиною по 39 кг. Між пакетами поміщають дренажні ґрати з нержавіючої сталі і пресують. У результат пресування одержують 56,6—60% соку. Гніт удруге подрібнюють на вовчках, віджимають на пресі й одержують ще 10% соку. До віджатого соку негайно додають 25 частин етилового спирту 90% при постійному перемішуванні, що забезпечує 20% його вмісту в кінцевій суміші. Сюди ж при працюючій мішалці завантажують 0,15% натрію метабісульфіту і перемішують до повного розчинення. Потім відбирають пробу для визначення змісту спирту, сухого залишку, рН. Отриманий сік подорожника великого перекачують у відстійник, де залишають на 7 діб. Відстояний від баластових речовин сік декантирують і за допомогою фільтр-преса фільтрують у збірник.
