Курсовая работа: Проблема безробіття в США

Курсовая работа: Проблема безробіття в США

Вступ

Рівень безробіття є одним з основних показників ефективності економічно системи країни. Вивчення цієї проблеми дозволяє економістам виявити закономірності розвитку безробіття, її динаміки і структури. Базуючись на одержаних знаннях, держава будує свою політику у сфері соціального страхування регулюванні економічних процесів.

Метою написання даної роботи є виявлення закономірності розвитку ринку праці США. Розглянути причини «перегріву» ринку трудових ресурсів, результату цього явища для окремих соціальних груп і економіки країни в цілому.

В ході дослідження були вирішені наступні задачі:

1.розглянуті теоретичні аспекти безробіття;

2.виявлені соціально-економічні наслідки даного явища;

3.проаналізована динаміка рівня безробіття в США;

4.розглянутий вплив НТП на ринок праці США;

5.підведені підсумки і розглянуто стан ринку праці США на порозі століть.

Для досягнення даної мети в роботі написано два розділи. В першому розділі:

1.проаналізовані поняття безробіття.

2.показаний зв'язок рівня безробіття і ВВП.

3.прослідила динаміка рівня безробіття в США.

На підставі аналізу першого розділу, в другому розділі розглянуті:

1.вплив ІР на стан ринку праці США.

2.стан ринку праці США на початку XXI століття.

Для написання даної роботи використовувалися джерела:

- підручники і навчальні посібники (Макконел, Брю; Агапова, Серегин; Менкью Р.)

- значне число статі з журналів («питання економіки», «Світова економіка міжнародні відносини», «Людина і праця», «Праця за рубежем», «Управління персоналом»).

1. Теоретичн аспекти аналізу безробіття

"Безробіття - це не просто відсутність грошей у людини, а одна з форм духовної смерті"

Папа Римський Іоанн-Павло II

Економісти вивчають безробіття для визначення її причини, а також для вдосконалення заходів державної політики, що впливають на зайнятість. При цьому при вивченні економічного зростання вони абстрагуються від безробіття, припускаючи, що економіка досягає повної зайнятості. Під повною зайнятістю ми розуміємо використання всіх придатних для цього ресурсів. Робітники не повинн вимушено виявлятися без роботи: економіка повинна забезпечувати заняття для всіх, хто хоче і здатний трудитися. Насправді не все працездатне населення постійно має роботу: всім ринковим економікам властивий певний рівень безробіття.

Щодня деякі робітники звільняються або їх звільняють, а деякі безробітн знаходять роботу. Ця постійна притока в ряди безробітних і відтік з них визначає частку робочої сили, що знаходиться в стані безробіття. Розглянемо модель динаміки робочої сили, яка показує чинники, що визначають природний рівень безробіття. Хай

L - означає робочу силу

Е - число зайнятих (люди, що мають роботу, а так само зайняті неповний робочий день або тиждень)

U - число безробітних (ті, хто не має роботи, але активно шукають готові приступити до роботи негайно)

Сукупність зайнятих і безробітних утворює робочу силу. Особи, що не мають роботи і активно її не шукаючі, вважаються вибулими з складу робочої сили. До х числа відносяться особи працездатного віку, потенційно мають нагоду працювати, але з яких-небудь причин не працюючі: що вчаться, пенсіонери, люди без певного місця проживання, домохазяйки, ті, хто зневірився знайти роботу припинив її пошуки і т.д. До складу робочої сили також не включаються особи, що знаходяться тривалий час в інституційних установах (психіатричних лікарнях, в'язницях і т.д.).

Таким чином, сукупна робоча сила є сумою числа працюючих і безробітних. Оскільки будь-яка працездатна людина є або працюючою, або безробітним, то:

L = E + U  (1)

Таким чином, сукупна робоча сила є сумою числа працюючих і безробітних. Рівень безробіття буде рівний U/L.

Для концентрації уваги на чинниках, що визначають рівень безробіття, припустимо, що розмір сукупної робочої сили незмінний. Хай s - показник рівня звільнення робітників, тобто зайнятих, яка щомісячно втрачає роботу; f - показник рівня трудовлаштування, тобто частка безробітних, які щомісячно знаходять роботу. Припустимо, що обидва ці показника постійні, і переконаємося, що вони визначають рівень безробіття.

Якщо рівень безробіття не міняється, тобто якщо ринок праці знаходиться в стійкому стані, то число найнятих на роботу повинне дорівнювати числу звільнених з роботи. Оскільки fU- є число людей, найнятих на роботу, а sE - число людей, що втрачають роботу, ці дві величини повинні бути рівні:

fU= sЕ  (2)

Перетворимо дане рівняння, щоб знайти стійкий рівень безробіття. Оскільки E = L - U, тобто число зайнятих рівне сукупній робочій силі за вирахуванням кількості безробітних. Це означає, що

fU = s(L - U)  (3)

Розділимо обидві частини рівняння на L

fU/L = s (1 - U/L)  (4)

Потім виділимо U/L:

U/L = s/ (s + f)  (5)

Це рівняння показує, що рівень безробіття U/L залежить від показників рівнів трудовлаштування і звільнення. Чим вище рівень звільнення, тим вище безробіття. Чим вище рівень трудовлаштування, тим нижче безробіття.

Таким чином, з моделі природного рівня безробіття виходить простий і дуже важливий висновок. Будь-яка економічна політика, направлена на зниження природного рівня безробіття, повинна сприяти або зменшенню рівня звільнення, або збільшенню рівня трудовлаштування.

Відповідно, будь-яка політика, що впливає на вказані показники, міня природний рівень безробіття. Крім того, виділяють наступні типи безробіття:

- фрикційне безробіття пов'язано з пошуком і очікуванням роботи. Це безробіття серед осіб, для яких пошук місця роботи, відповідного їх кваліфікації і індивідуальним перевагам, вимагає певного часу. Інформація про вакансії і претендентів не вчинена, і її розповсюдження вимагає відомого часу. Територіальне переміщення робочої сили також не може бути моментальним. Частина працівників звільняється за власним бажанням у зв'язку із зміною професійних нтересів, місця проживання і т.д. Тому фрикційне безробіття має переважно добровільний і короткочасний характер: у цієї категорії безробітних є «готові» навики до роботи, які можна продати на ринку праці.

- структурне безробіття пов'язано з технологічними зсувами у виробництві, що змінюють структуру попиту на робочу силу. Це безробіття серед осіб, профес яких виявилися «застарілими» або менш необхідними економіці унаслідок науково-технічного прогресу. Структурне безробіття має переважно вимушений більш довготривалий характер, оскільки у цієї категорії безробітних нема «готових» до продажу навиків до роботи і отримання робочих місць для них пов'язано з професійною перепідготовкою, зміною місця проживання, що нерідко супроводжується.

Поєднання фрикційного і структурного безробіття утворює природний рівень безробіття (або рівень безробіття при повній зайнятості), відповідний потенційному ВВП. Цей тип безробіття ми розглянули вище.

- циклічне безробіття є відхиленням фактичного рівня безробіття від природного. В період циклічного спаду циклічне безробіття доповнює фрикційну структурну; в періоди циклічного підйому циклічне безробіття відсутнє.

Основними причинами існування природного рівня безробіття є наступні:

1) збільшення пошуку роботи в умовах системи страхування по безробіттю. Виплата посібників з безробіття відносно знижує стимули до швидкого трудовлаштування - збільшується час на пошук відповідної роботи, на перепідготовку і т.д. В довгостроковій перспективі це сприяє досягненню більшо збалансованості структури робочих місць і структури робочої сили. В той же час збільшення посібників з безробіття і терміну їх виплати сприяє зростанню чисельності безробітних і підвищенню рівня безробіття.

2) Стійкість (жорсткість) заробітної платні породжує «безробіття очікування». Безробіття очікування виникає в результаті перевищення рівня реальної заробітної платні над її рівноважним значенням.

«Жорсткість» заробітної платні приводить до відносного браку робочих місць: працівники стають безробітними тому, що при даному рівні заробітно платні пропозиція праці перевершує попит на працю, і люди просто «чекають» можливість одержати роботу по фіксованій ставці оплати.

Рівень безробіття різний в різних демографічних групах. Зокрема, рівень безробіття серед молоді значно вище, ніж в інших вікових групах.

Тенденція до збільшення природного рівня безробіття в довгостроковому періоді пов'язана з:

1) збільшенням частки молоді у складі робочої сили;

2) збільшенням частки жінок у складі робочої сили;

3) більш приватними структурними зсувами в економіці.

Зв'язує коливання безробіття з коливаннями ВВП Закон Оукена:

(Y- Y*)/Y* = - β (u - u*), де  (6)

У - фактичний об'єм виробництва;

Y* - потенційний ВНП;

u - фактичний рівень безробіття;

u* - природний рівень безробіття;

β - емпіричний коефіцієнт чутливості ВНП до динаміки циклічного безробіття.

Коефіцієнт у встановлюється емпіричним шляхом і різний в різних країнах. Нерідко його значення потрапляють в інтервал від 2 до 3, що свідчить про значн втрати ВНП, викликані циклічним безробіттям.

(У - Y-1)/Y-1 = 3% -2(u -u-1), де (7)

У - фактичний об'єм виробництва в поточному році;

Y-1 - фактичний об'єм виробництва минулого року;

u - фактичний рівень безробіття в поточному році;

u-1 - фактичний рівень безробіття минулого року.

Якщо фактичний рівень не змінився по відношенню до показника попереднього року, то темп зростання реального ВВП складає 3% в рік. Цей темп обумовлений приростом населення, накопиченням капіталу і науково-технічним прогресом. При кожному збільшенні рівня безробіття на один відсоток (по відношенню до показника минулого року) темп зростання реального ВВП знижується на 2%.

Таким чином, безробіття - це негативне явище для економіки країни, але разом з тим кожній економічній системі властивий так званий природний рівень безробіття. Він є фрикційним і структурним безробіттям в сумі і не робить негативного впливу на зростання ВВП.

Безробіття є макроекономічною проблемою, що надає найпрямішу і сильну дію на кожну людину. Втрата роботи для більшості людей означає зниження життєвого рівня і завдає серйозної психологічної травми. Тому недивно, що проблема безробіття є предметом політичних дискусій. Багато політиків використовують так званий «індекс нещастя». "Індекс нещастя" був винайдений в 1970-х в США Артуром Оканом для оцінки економічної ситуації під час «нафтових шоків». З тих пір дещо змінилося...

Традиционно індекс був арифметичною сумою рівнів інфляції і безробіття. Але з десяток з гаком років тому ця формула дещо змінилася. Модернізований ндекс окрім безробіття і інфляції включає також процентні ставки, дефіцити бюджету і поточного рахунку платіжного балансу і темпи зростання ВВП.

Безробіття приносить великі проблеми як самій людині, що залишилася без роботи і прагнучому її одержати, так і суспільству, економіці в цілому. Витрати безробіття - це те, в що вона обходиться, що є платнею за неї. Платня може бути економічною, соціальною.

1) Соціальні витрати. По-перше, знижується або навіть стає нульовим рівень їх грошових доходів. По-друге, проблеми з грошовими надходженнями породжують проблеми з об'ємом і якістю споживання. Безробіття негативно позначається на рівні економічного добробуту людини, сім'ї. По-третє, безробіття нерідко приводить до втрати кваліфікації. Підтримка якогось рівня професійної кваліфікації у ряді випадків можлива тільки за умови систематично практики. По-четверте, нерідко нова робота, яку вдається одержати, виявляється менш вигідною, ніж попередня, однієї з причин чого може бути і зниження рівня кваліфікації в період безробіття. По-п'яте, безробіття приносить значн психологічні проблеми. Міняється психологічний стан людини - з'являється пригніченість, відчуття неповноцінності, життєва незадоволеність, нервозність. Можуть виникати стреси, розлади здоров'я. Бурхливо росте число самогубств: 32 % смертельних випадків - добровільний відхід з життя.

2) Економічні витрати. Це, по-перше, недовироблення ВВП. Реальний об'єм національного виробництва виявляється меншим потенційного, тобто того, який могло б мати суспільство при повному використовуванні ресурсів праці, які ма свій в розпорядженні.

По-друге, безробіття викликає певну соціальну напругу в суспільстві. І чим вище її рівень, тим значніше ступінь цієї напруги. Безробіття чревате проявами масових протестів в суспільстві, політичними конфліктами, вона, в цілому, несе загрозу стабільності суспільства. Безробіття, безумовно, негативно позначається і на сімейних відносинах.

По-третє, підвищення рівня безробіття може ускладнити криміногенну ситуацію в країні, сприяти зростанню злочинності і. тим самим, зниженню ступеня безпеки громадян. Економічні і психологічні проблеми, які виникають у безробітних, можуть підштовхнути їх до протиправних дій. З другого боку, підвищення ступеня безпеки зажадає від платників податків або збільшення податкових внесків, або їх перерозподіл на користь правоохоронних органів із збитком, як правило, для інших сфер бюджетного фінансування.

Таким чином, можна бачити, що безробіття складає серйозну особисту суспільну проблему. За її рішення відповідальність несуть самі працівники, підприємці, держава. Ринок праці - основний регулятор зайнятості. Разом з тим, рішення проблеми досягнення повної зайнятості вимагає активної участі держави.

Рівень безробіття (Unemployment Rate, UNR) розраховується у вигляд відношення

UNR=(LF-EF)/LF

де LF - робоча сила (Labor Force), а EF - чисельність зайнятих (Employed Force).

Графік показника Labor Force Participation Rate, США  (№20)

Графік №1

 

  

                        

             1987    1988    1989   2000   2005   2004    2005  2004   2005   2006    2007    2008    2008

Графік № 2

З вище приведених даних видно, що хоча і мовиться про економічне зростання в США в довгостроковому періоді, рівень безробіття не був однозначним. На ринку праці спостерігалися протягом 90-х рр. як спади, так збільшення попиту на працю.

Підводячи підсумки глави, необхідно відзначити, що показником, вказуючим на оптимальне використання трудових ресурсів, є природний рівень безробіття. Проте, в деякі періоди часу ринок праці США показував відмітки нижче даного рівня. Аналізу наслідків цього явища присвячений другий розділ.

2. Аналіз ситуації на ринку праці США

Різні країни прагнуть економічного зростання, повної зайнятост стійкого рівня цін і вважають ці цілі основним напрямом свого макроекономічного розвитку. Протягом більшої частини історії промислово розвинені країни, включаючи США, демонстрували значне зростання. Технічний прогрес, швидке нарощування виробничих потужностей, зростання і вдосконалення виробничих навиків робітників нші чинники сприяли зростанню не тільки абсолютних значень реального ВВП, але і реального ВВП на душу населення США.

Проте в довгостроковому плані навряд чи можна говорити про постійне стійке зростання економіки США. Періоди зростання уривалися періодами економічної нестабільності. Це означає, що тенденція стійкого довгострокового зростання уривалася і ускладнювалася періодами як безробіття, так і інфляції. Ці ускладнення часто пов'язують з діловими циклами.

Термін діловий економічний цикл означає наступне: один за іншим протягом декількох років підйоми і спади ділової активності. Окремі цикли відрізняються один від одного за тривалістю і інтенсивністю. Проте всі вони проходять одн ті ж фази:

1. Пік. В цій крапці економіку відрізняє повне використовування ресурсів, а виробництво працює на повну або майже повну потужність. Ділова активність досягає тимчасового максимуму.

2. Спад - період скорочення загального об'єму виробництва, доходів, зайнятості і торгівлі, який продовжується шість і більше місяців. Такий спад характеризується масовим зниженням ділової активності в багатьох секторах економіки.

3. Низька точка спаду (депресія) характеризується тим, що виробництво зайнятість досягають найнижчого рівня.

4. Підйом або пожвавлення - виробництво росте, а ступінь використовування ресурсів збільшується, наближаючись до рівня повного використовування.

Початок зрілої фази економічного підйому США на рубежі 2004-2005рг. супроводжувалося характерним для цієї частини циклу уповільненням економічного зростання.

Страницы: 1, 2