Быстрый поиск

Курсовая работа: Вольові якості особистості та шляхи їх формування у спорті

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Міжнародний економіко – гуманітарний університет

імені академіка Степана Дем’янчука

Курсова робота

на тему:

«Вольові якост особистості та шляхи їх формування у спорті»

Виконала:

студентка ІІІ курсу

Мазурець Світлана Іванівна

Рівне 2006

Зміст

Розділ І. Поняття, зміст задачі психологічної підготовки спортсмена

Розділ ІІ. Вивчення питань вольової підготовки спортсмена.

2.1 Теоретичні розробки вольової підготовки

2.2 Практичні розробки вольової підготовки.

Розділ ІІІ. Загальний висновок проблеми вольової підготовки

Список використано літератури

Розділ І. Поняття, зміст і задачі психологічної підготовки спортсмена

Основою спортивно майстерності давно виділяють три вида підготовки спортсмена – фізична, технічна тактична. У своїй сукупності і взаємному зв’язку вони забезпечують досягнення високих спортивних результатів. Всі три види підготовки пронизані психологічним змістом, яке вимагає участі певних психологічних процесів – спеціалізованих дій, уваги, мислення і т.д. – і їх високої майстерності. Це визива необхідність психологічного вивчення спортивної діяльності, а разом з тим розробити методичних прийомів формування і розвитку специфічних для не психічних функцій. Найбільших успіхів психологія спорту добитися у аналіз психологічної структури рухових навиків, а також у вивченні емоцій і вольових процесів і їх специфіки у спорті. Стало можливим говорити про спеціальну вольову підготовку спортсмена як основної частини і репресивного процесу.

Однак вольова підготовка спортсмена не охвачує всього багато значення психічних функцій, важність розвитку і удосконалення яких все більш і більш осмислюється тренерами спортсменами, як крайня необхідність умов для успіху у спортивній діяльності. Так у психології спорту взялася нова проблема – психологічна підготовка спортсмена. Вперше цей термін був запропонований на ІІІ Всесоюзній нараді із психології спорту (1960 р.) Г.М. Гагаєвою.

Спочатку психологічну підготовку спортсмена розуміли як підготовку спортсмена до наступних значень. При цьому особливу увагу звернули на виховання у спортсмена здібності переборювати негативний емоційний стан, характерний головним чином для періоду значення, на формування у спортсмена найбільшої готовності до максимальних вольових навантажень для перебору труднощів, виникаючих у процес загальної боротьби, на збудження активного потягу до перемоги і у зв’язку з цим виникнення у спортсмена почуття впевненості у своїх силах. У ряді досліджень були об основані спеціальні прийоми такої психологічної підготовки спортсмена до наступних значень.

Але наступні роботи у цій області (Г.М. Гагаєвої, Ф. Генов, Б.І. Новиков, О.А. Черніков) показали, що психологічна підготовка спортсмена, яка тільки розглядається як підготовка до наступних значень, не вичерпних всіх тих великих можливостей, які заключні у застосуванні психологічних методів з метою підвищення спортивної кваліфікації. Було доказано, що психологічна підготовка до наступних значень являється лише частиною загальної психологічної підготовки спортсмена і що її ефективність у зниженому ступені обумовлюється успішністю загальної психологічної підготовки спортсмена.

У зв’язку з цим етапи поділяють у спортивному тренуванні на 2 розділи психологічної підготовки:

а) загальну психологічну підготовку спортсмена;

б) психологічну підготовку спортсмена до наступних змагань.

Ц розділи психологічної підготовки взаємопов’язані, однак вони і відрізняються значними і спеціальними особливостями, які необхідно врахувати у методиц спортивного тренування.

Загальна психологічна підготовка спортсмена повинна бути поставлена в один ряд з фізичною, технічною і тактичною підготовкою. Вона направлена на вирішення задач спортивного, а не тільки та підготовка його до наступного змагання. Вирішення цих задач підготовка шляхом формування і розвитку у спортсмена особливих, тільки в його області психічних функцій, здібностей і якостей особистих, необхідних спортсмену для успіху у спортивній діяльності.

Загальна психологічна підготовка складається з реальної частини спортивного тренування, не може бути обмеженим тільки інтересами наступного значення, вона повинна проводитися на протязі всіх етапів спортивного тренування.

До спеціальних (із порівнянням по фізичній, технічній і тактичній підготовці) задач загальної психологічної підготовки можуть бути віднесенні до наступного:

1. Виховання моральних якостей і якостей особистості спортсмена: колективізму, різносторонніх якостей, правильного відношення до спорту та інших якостей характеру особистості, як важливої основи успіху у спортивній діяльності. Дуже важливо у процесі спортивного тренування і не тільки підготовки спортсмена належним чином фізично, технічно і тактично, але допомагати позитивно вплинути на розвиток його характеру. А це можливо лише у процесі довгої і щоденно виховної роботи. Між цим на неї звертають увагу всі дуже мало.

2. Розвиток процесів впливу, у частоті формування і вдосконалення спеціальних видів впливу, таких як “відчуття часу”, “відчуття дистанції” і т.д.

3. Розвиток уваги, у частоті його відчуття, впевненості, переключення з одного об’єкту на інший, швидкості мобілізації, здатності спортсмена протистояти різним відповідям.

4. Розвиток спостережливості, вміння швидко і правильно схвачувати важкі особливості спортивного змагання.

5. Розвиток пам’яті і уяви, у частоті здібностей точно запам’ятовувати, швидко і правильно “схвачувати” тактичні прийоми і комбінації; розвиток м’язово – рухомих тренувань і т.д.

6. Розвиток послідовно - діючого мислення, здібності швидко правильно оцінювати ситуацію, приймати ефективні рішення і контролювати дії.

7. Розвиток здібностей мобілізувати емоції, направленні на вирішення спортивних задач, здібностей управління своїми емоціями у процесі спортивно діяльності.

8. Розвиток вольових якостей спортсмена у відношенні з вимогами вольово підготовки.

Значення загальної психологічної підготовки спортсмена може бути показано на приклад розвитку психологічних особливостей його "спортивної форми".

Участь у змаганнях вимагає від спортсмена відповідної фізичної, технічної, тактично вольової підготовки і як їх наслідок, так званої "спортивної форми" або стану тренованості. Останні характеризуються хорошим фізичним самопочуттям спортсмена, яке базується на розвитку необхідних для даного виду спорту фізичних якостей, абсолютним володінням відповідними руховими навичками, підкріплені позитивними емоціями і впевненості спортсмена у своїх силах і можливостях.

Коли спортсмен знаходиться у нормальній "спортивній формі", його вольов зусилля під час змагань по своїм структурним психологічним особливостям направлені на максимальне виявлення рухової енергії у повному відношенні з кількісними і якісними особливостями вироблених і закріплених у процес тренування динамічних стереотипів спортивної дії.

Досягнуту у процесі тренування "спортивну форму" не завжди вдається зберегти під час змагань. У першу чергу це пояснюється тим, що турбота про підтримку "спортивної форми" учасниками змагань приходиться в умовах діяльності, вимагаючих від них максимальних, фізичних і психічних навантажень. "Спортивна форма" дуже чутлива і підтверджена сильній дії зі сторони різних негативних факторів, інколи здатних привести до його повного знищення. Про нестійкість, як характерну особливість спортивної форми дуже образно говорив заслужений майстер спорту, досвідчений тренер П. Люнько: "Гонка: чутлива річ ця сама спортивна форма? Мені вона приставляється артерією, наповненою до самих країв водою. Спробуйте донести цю артерію, не виливши н краплі, до певної мети. Нести його необхідно у хорошому темпі, інколи у максимальному. І як, дуже багато у цій спортивній майстерності індивідуального, різко відрізняючого одного спортсмена".

"Спортивна форма" може дути значно ослаблена і навіть повністю зруйнована під впливом двох видів негативних факторів, які викликають шкідливу дію на ВНС у момент змагань – тек званих стресів і психологічних бар’єрів.

Аналіз фізіологічної природи стресів (Н.В. Зинкін) показує, що тут має місце надмірне напруження нервових процесів, які викликаються дуже сильними чи довго діючими подразниками, не зустрічаємих у таких їх формі у процесі передстартового спортивного тренування, із-за чого спортсмен і не міг до них пристосуватися, оволодіти ефективними способами їх вирішення. Прикладом може бути змагання по фехтуванню у сучасному п’ятиборстві. При великій кількості учасників воно нколи затягується на багато годин, і спортсмен, не привчив себе до багатократних боїв на протязі одного дня, до кінця не витримує через мірне навантаження нервової системи, у результаті чого його спортивна дієздатність різко знижується.

Вольов зусилля, направленні у момент змагання на подолання стресів і збереження "спортивної форми", як правило, визначаються безуспішними і лише ще більше виснажують нервову систему спортсмена. Причина цього в тому, що спортсмен не розвинув у процесі загальної довгої психологічної підготовки здатність до ефективної мобілізації вольових зусиль, які могли би переборювати стрес.

Вольов зусилля, не підготовленні попереднім тренуванням, відрізняються відомою аморфністю і деякою загальною направленістю на ослаблення пов’язаних зі стресом нервових збуджень з самого початку звертають різко виражений домінантний характер. У цих випадках упорна стимуляція на вольове пройдення стресів може привести лише до довгого ослаблення здібностей спортсмена проявляти вольові зусилля.

Боротися з шкідливим впливами стресів може бути успішно лише тоді, коли вона ма профілактичний характер і основується на вольових якостях спортсмена, вихованих у його реальної психологічної підготовки, т.д. коли спортсмен знаходяться з подразниками, які викликають стреси, вчиться переборювати їх ще у процес спортивного тренування.

Дослідження особливостей психологічних бар’єрів (В.Г. Гаврилюк, Г.А Калашніков, Т.М. Майксон, О.А Чернікова, та ін.) показують що в основі психологічних бар’єрів лежать нав’язливі думки, органічно зв’язані з сильними негативними емоціями страхом, рознервуваням, відчуттям невпевненості у своїх силах і т.д. Руйнуючий розвиток психологічних бар’єрів на основі тренованості спортсмена обумовлено тим, що стан їх нав’язливих думок перетворюють характер домінантних процесів, з’являється у зв’язку з ними нервових центрів сильні процеси збудження визивають гальмування всіх інших центрів, у тому числі і тих, які обумовлюють здійснене виконання необхідних у змаганнях спортивних дій. Психологічні бар’єри мають різко виражену умовнорефлекторну природу і завжди зв’язані з появою визначених подразників чи із згадуванням про них. У зв’язку з цим вольов відчуття, направленні на перемогу негативних процесів психологічних бар’єрів, виховання у спортсмена здібностей повністю зберігати увагу на спортивній дії, коли нервові центри такого рівня становляться настільки домінантними, що побочні подразники вже не у стані зруйнувати робочу нервову установку спортсмена у змаганнях. Це може бути досягнуто лише шляхом довгої загально психологічної підготовки.

Важливе значення у вихованні відповідних вольових зусиль має також змагальний досвід, який залучає подавляти відповідні думки, концентрувати увагу тільки на основних спортивних діях.

Психологічна підготовка спортсмена до наступних змагань звичайно обмежується задачами, які встають перед спортсменом точно у даних змаганнях. До їх числа можуть бути віднесене наступне:

1. Усвідомлення особливостей і спортивних задач наступного значення.

2. Усвідомлення конкретних умов наступного змагання (часу, місця, траси, кліматичних умов і т.д.) і підготовка до ефективних дій в цих умовах.

3. Усвідомлення сильних і слабких сторін суперника і підготовка до дій з врахуванням цих особливостей суперника.

4. Перевірка і доведення до автоматизму здібностей володіти вимагаючими руховими навиками з врахуванням їх психологічної структури.

5. Збудження активного стремління до перемоги (завдання на перемогу) у наступних змаганнях.

6. Формування міцності і впевненості у своїх силах і можливостях для досягнення перемоги у наступних змаганнях.

7. Переборення негативних емоцій, визваних наступними змаганнями усвідомлення підтримка емоційного стану – характерної особливості "спортивно форми".

8. Збудження готовності до максимальних вольових навантажень і вміння проявити їх в умовах наступного змагання.

Перерахован задачі вимагають великої уваги, оскільки вони зв’язані із спеціальними особливостями уваги спортсмена у наступних змаганнях. Як правило, ці задач виникають лише у передстартовому періоді і не можуть пронизувати весь процес спортивної тренованості на всій його протяжності. Однак вони не можуть бути успішно вирішені без правильного підставленої загальної психологічно підготовки спортсмена.

Отже, у теперішній час вимоги задач психологічної підготовки спортсмена тільки інтерасами участі у наступних змаганнях і зв’язані з цим недоліком до загальної психологічно підготовки являються відомим гальмом у досягненні спортсмена високого рівня спортивної майстерності. Перед спортсменами і тренерами встає велика задача наукове обоснованне і розробка ефективних методів загальної психологічно підготовки і прийняття їх на всьому протязі процесу спортивного тренування у відповідності з її етапами.

Розділ 2. Деякі висновки вивчення питань вольової підготовки спортсмена

Проблема волі – одна із давніх і в той же час ще дуже нових, якщо так можна висловитися, дуже нових, проблем психології спорту.

С перших років виникнення психології спорту окремі питання цієї проблеми викликалися на сторінках наукових і спеціальних спортивних журналів, різн сторони його являлися предметом виявлення спеціалістами. У цьому смисл проблема волі – давня.

Гострота практичне значення цієї проблеми не тільки не зменшилися, але ще більше зросли зараз – на новому етапі розвитку фізкультурного руху, на новому етап розвитку спорту. Це витікає, по перше, що із числа в різних духовних сил особистості будування суспільства формування вольових якостей характеру являється одною із ведучих задач виховання, і ця задача у значній мірі повинна вирішуватися у процесі заняття фізичної культури і спорту широких мас, по-друге, це витікає із фактів виступів спортсменів на Олімпійських іграх (ХХ Олімпійські ігри в Турині).

Розробка психологічної теорії волі на основі вивчення практики вольової підготовки експерименту має велике значення для освітлення шляху майбутнього спортивного вдосконалення, для оволодіння майстерності у спорті.

Все це диктується необхідністю оглянутися на вже пройдений шлях і підвести деяк висновки тому, що зроблено, за останні роки у розробці вольової підготовки спортсмена.

Проблема вольової підготовки спортсмена вивчається у двох взаємопов’язаних аспектах теоретичному і практичному.

Необхідно відмітити, що взаємний зв'язок цих аспектів забезпечується співдружною участю у дослідженнях психологів, викладачів спортивних кафедр інститутів фізично культури і спеціалістів-тренерів по видам спорту фізіологів і педагогів.

2.1 Теоретичні розробки вольової підготовки

Розробка проблеми вольової підготовки у теоретичному аспекті дозволяє створити певну базу для вирішення практичних питань методики вольової підготовки, як внутрішньої сторони змісту спортивного тренування.

Вихідним для всіх майбутніх досліджень в області проблеми вольової підготовки спортсмена, як розуміння волі як функції нормального працюючого мозку, як свободи волі як здатності приймати рішення із знанням справи, детермінованостю об’єктивних обставин життя і діяльності людей. Другим вихідним положенням є характеристика І.М. Сегеновим волі і цілісності психічно діяльності як діяльності сторони розуму і моральних якостей як регулятора дій навиків людини.

Теоретична розробка цих вихідних положень дозволяє всього звернути для розуміння механізмів волі все багатства вчення І.М. Сегенова, І.П. Павлова і його школи на сучасному рівні розвитку про рефлекторну природу психічних явищ. Вона дозволяє звернути рефлекторну теорію, як вираження діалектно-метеріального детермінізму, для розуміння механізму вольових проявів людини у конкретній області загальної практики – у спортивній діяльності. Особливо важливим маємо тут рахувати принципи вольової саморегуляції рухової активності спортсмена як результату системної (по вислову Лявкова – сумарної) роботи кори головного мозку, базуючи на одиницях першої і другої сигнальних систем дійсност протікаючи по всім законам вищої нервової діяльності. Існують для розуміння механізму саморегуляції з’явилась і розвивалась Л.Є. Антохіним теорія акцептора дії, основана на явищах перевищуючого відображення дійсності і зворотно (контролююча і санкціонуюча) інформації у діяльності центральної нервово системи.

Страницы: 1, 2