Курсовая работа: Вплив морфологічних показників дівчаток 11-12 років, що займаються художньою гімнастикою, на техніку виконання змагальних вправ
Курсовая работа: Вплив морфологічних показників дівчаток 11-12 років, що займаються художньою гімнастикою, на техніку виконання змагальних вправ
Дніпропетровський Державний Інститут Фізичної Культури та Спорту
Кафедра: гімнастики
Курсова робота
Тема: Вплив морфологічних показників дівчаток 11-12 років, що займаються художньою гімнастикою, на техніку виконання змагальних вправ
Зміст
Вступ
Глава І. Стан питання
1.1 Вплив занять фізичними вправами на функціональний стан організму дітей 11-12 років
1.1.1 Опорно-руховий апарат
1.1.2 Серцево-судинна система
1.1.3 Дихальна система
1.1.4 ЦНС
1.1.5 М'язова система
1.2 Фізичний розвиток дівчат 11-12 років
1.2.1 Довжина тіла, довжина верхніх нижніх кінцівок
1.2.2 Маса тіла
1.2.3 Грудна клітина
1.2.4 Кістяк
1.2.5 Склад тіла
1.3 Технічна підготовка гімнасток на етапі поглибленої спеціалізації
1.3.1 Задачі хореографічно підготовки
1.3.2 Підготовка без предметів
1.3.3 Підготовка з предметами
1.4 Спеціальна рухова підготовка
1.4.1 Координаційні здібності
1.4.2 Просторова точність і відчуття тривалості руху
1.4.3 Поворотні вправи
1.5 Фізична підготовка гімнасток 11-12 років
1.5.1 Гнучкість
1.5.2 Швидкість
1.5.3 Сила
1.5.4 Витривалість
1.5.5 Спритність
1.6 Етап початкової спеціалізованої підготовки
Глава ІІ. Задачі, методи й організація досліджень
2.1 Мета дослідження
2.2 Задачі дослідження
2.3 Методи дослідження
2.3.1 Аналіз літературних джерел
2.3.2 Педагогічне спостереження
2.3.3 Метод контрольних іспитів
2.3.4 Антропометрія
2.3.5 Математична статистика
2.4 Організація дослідження
Глава ІІІ. Результати досліджень та х обговорення
3.1 Визначення рівня фізичного розвитку гімнасток 11-12 років
3.2 Визначення рівня фізичної та технічної підготовленості гімнасток на етапі початкової спеціалізовано підготовки
3.2.1 Фізична підготовленість
3.2.2 Технічна підготовленість
3.3 Виявлення взаємозв’язку між морфологічними показниками гімнасток 11-12 років та технікою виконання змагальних вправ
Висновки
Літературні джерела
Додатки
Вступ
Актуальність. Фізична підготовка спортсменів є однією з актуальних проблем сучасної теорії та практики. У кожному виді спорту, в тому числі і в художній гімнастиці, особливе місце займає рівень фізичного розвитку, фізична та технічна підготовленість, тому що вони є гарантом гарного виступу на змаганнях. Рання спеціалізація постійне удосконалення змагальних програм, привели к тому, що у боротьбу за звання чемпіона країни вступають 13-15 річні спортсменки. Враховуючи те, що процес оволодіння спортивною майстерністю займає 6-8 років, за ці роки спортсменки повинні освоїть велике кол-во змагальних вправ. Найбільш характерною стороною цього періоду становлення спортивної майстерності, нтенсивна робота по фізичній та технічній підготовці у 11-12 років[20,3].
Сучасний рівень спортивних досягнень, а також несущі задачі спорту: вибір спеціалізації, керування тренувальним процесом, доборі у збірні команди і т.д. диктують необхідність вивчення й оцінки стану всіх систем організму спортсмена в їх взаємозв'язку, а також індивідуальних особливостей і їх впливу на спортивні досягнення.
У цьому зв'язку серед безлічі показників ндивідуальних можливостей організму спортсмена великий інтерес представляють антропометричні ознаки. Експериментально доведено, що вони значно впливають на прояв сили, швидкості, гнучкості[16].
Усе вищевикладене обумовлює актуальність даної теми досліджень.
Мета роботи.
Визначити взаємозв'язок між морфологічними показниками і технікою виконання змагальних вправ.
Робоча гіпотеза.
Передбачається, що визначення взаємозв'язку між фізичним розвитком і фізичною та технічною підготовленістю підтвердить необхідність обліку морфологічних показників при доборі і заняттях художньою гімнастикою.
Об’єкт дослідження.
Особливост фізичного розвитку, фізичної та технічної підготовленості гімнасток 11-12 років.
Предмет дослідження.
Взаємозв’язок між морфологічними показниками та технікою виконання змагальних вправ.
Наукова новизна.
У результат дослідження ми виявили взаємозв’язок між фізичним розвитком гімнасток 11-12 років та технікою виконання змагальних вправ.
Практична значимість.
Результати досліджень розширюють розуміння взаємозв’язку між фізичним розвитком та фізичною і технічною підготовленістю гімнасток 11-12 років на етапі поглиблено спеціалізації.
Глава І. Стан питання
1.1 Вплив занять фізичними вправами на функціональний стан систем організму дітей
1.1.1 Опорно-руховий апарат
У дітей в віц 11-12 років закінчується перший період «утягування» і починається період «округлення» тіла, збільшується його вага. Інтенсивно відбувається приріст кісткової системи. Закінчується формування кривизни хребта. Щорічне збільшення ваги у юних гімнасток приблизно 1,5-3,5 кг, довжина тіла і периметр грудної клітини збільшується у середньому на 2-3см. Довжина тіла дітей 11-12 років, що займаються художньою гімнастикою, складає 135-140см. при вазі 27-30 кг. З 6-7 років починається швидкий розвиток м'язів кистей рук. Більш інтенсивно розвиваються м'язи, що забезпечують ходьбу. Середня сила м'язів двох рук у дівчинок до 11-ти років близько 13 кг.. Відрізняється велика рухова активність. Рухи носять суспільний характер. Тонус згиначів перевершує над тонусом розгиначів[6].
1.1.2 Серцево-судинна система (ССС)
Розвиток ССС у дітей 11 – 12 років проходить відносно рівномірно. Лінійні розміри серця до 12-ти років збільшуються в 2 рази. Меншими темпами збільшується обсяг серця в порівнянні з діаметром судин. У цьому віці абсолютні розміри серця і його маса збільшується, а щодо маси тіла зменшується. Продовжується ріст кровоносних судин. Зміни в діяльності ССС дітей при виконанні гімнастичних вправ залежить від їх складності і тривалості[8,21].
Так, наприклад, при виконанні 10 переворотів уперед, частота серцевих скорочень (ЧСС) збільшується на 15-20 ударів у хвилину, а максимальний тиск збільшується на 15-20 міліметрів ртутного стовпа. У дітей шкільного віку відносна вага крові більше, ніж у дорослих.
Число еритроцитів у крові дітей збільшується від 4,8 до 4,9 млн. на 1мм. кубічний. М'язова робота, що виконується, дітьми 11-12 років не
характеризується змінами в лейкоцитарній формулі. Це пояснюється тим, що обсяг робіт, що виконується в цьому віці, порівняно невеликий і помітного впливу на кровотворну здатність організму не робить. Однак тривале фізичне навантаження в цьому віц можуть привести до зменшення в крові гемоглобіну й еритроцитів[5].
1.1.3 Дихальна система
До 6-7 років закінчується формування легеневої тканини, зростає глибина подиху і зменшується його частота. Життєвий обсяг легень зростає з віку 11-12 років досяга 1460-1905 мол.. У дітей молодшого шкільного віку спостерігається підвищений показник хвилинного обсягу подиху на 1кг. ваги тіла у стані спокою. Вона складає 160 - 170 мл/кг. Функції дихальної системи при виконанні гімнастичних вправ не досягає максимальних значень. Це пов’язано з тим, що сам дихальний акт впорядкований структурі рухів і не може бути виконаний з максимальною ефективністю[2,7].
Під час розвитку організму змінюється здатність адаптуватися до недоліку кисню. Діти і підлітки менш, ніж дорослі, здатні затримувати подих і працювати в умовах недоліку кисню. У них швидше, ніж у дорослих, знижується насичення крові киснем, а подих після затримки відновляється при ще високому змісті кисню в крові. Отже, діти підлітки уступають дорослим у здатності переборювати недолік кисню.
Це зв'язують з тим, що вони володіють меншою, ніж дорослі, здатністю загальмовувати дихальн рухи, а також переборювати гіпоксичні та гіперканичні зрушення в крові. Спортсмени характеризуються кращою адаптацією до цих зрушень.
Систематичн заняття спортом сприяють максимальній легеневій вентиляції[14]. Дан експериментальних досліджень указують на тісний взаємозв'язок між показниками фізичного розвитку і зовнішнього подиху. Морфологічні перебудування організму, що відбуваються при систематичних заняттях фізичними вправами, сприятливо впливають на дихальну функцію. Показниками зовнішнього подиху можна якоюсь мірою керувати при доборі для спеціалізованих занять спортом.
У показників функцій внутрішнього подиху, також як і зовнішнього, у дітей спостерігається ряд особливостей, що обмежують їх можливості при виконанні м'язової роботи.
1.1.4 Центральна нервова система
У молодшому шкільному віці, діти легко опановують прості форми
рухів. У цей період закінчується зростання і структурне диференціювання кліток. Підлітковий вік збігається з пубертатним стрибком росту і фізичного розвитку. Початок цього процесу приходиться на 11-12 років у дівчинок. Розрізняють три фази, пов’язан з процесом полового дозрівання:
1-я фаза – предпубертатна, частково представлена тими змінами, що характерні для попереднього періоду;
2-я фаза – власне - пубертатна, котра виражається в посиленому половому розвитку і зовнішньому прояві його ознак;
3-я фаза - постпубертатна, пов’язана із завершенням полового дозрівання і триваюча у старшому шкільному віці.
Підлітковий вік характеризується рядом відмінних рис. У підлітків переважають процеси гальмування, помітно погіршується диференційоване гальмування, умовно-рефлекторні реакції стають менш адекватними роздратуванню і носять більш виражений, «бурхливий» характер. Під цим розуміється той факт, що рухові д підлітка нерідко відрізняються великим числом додаткових рухів, скороченням непотрібних м'язів. У дітей цього віку можуть спостерігатися тимчасові труднощ в утворенні умовних рефлексів і диференціювань. Підлітка відрізняє різко підвищена емоційність поводження, що супроводжується часом психічною нестійкістю - швидким переходом від гноблення до радості і навпаки. Подібн зміни носять тимчасовий характер і є наслідком нейрон-гормональних зрушень, властивому даному віковому періоду.
Як період полового дозрівання, підлітковий вік примітний активізацією гормонально функцією полових залоз. Під час включення полових залоз у взаємодію з гіпофізом щитовидною залозою змінюються нейрон-ендокринні і нейрогуморальн співвідношення в організмі, характерні для попереднього періоду.
Перехід до юнацького віку зв'язаний з подальшим удосконалюванням вищої нервово діяльності. Підвищується рівень аналітико-синтетичної діяльності кори головного мозку, підсилюється функція узагальнення, зростає роль словесних сигналів, зменшується латентний період на словесний подразник. Підсилюється внутрішн гальмування, нервові процеси стають більш урівноваженими[10].
1.1.5 М'язова система
За назвою м'язовий тонус у даний час поєднується багато явищ, що не дивно, до якого ступеня це поняття стало важко визначити.
Під тонусом розуміється полі кінетичний модуль роботи поперечносмугастого м'яза, тобто та, котра бере на себе не тільки порушення механічних параметрів, але й інш порушення, що нерозривно зв’язані з цими порушеннями. З цього погляду тонус м'язів є у в'язкості м'язової тканини і зміні цього стану, але і сукупність явищ гнучкого і пластичного реагування на порушення м'язових груп в умовах роботи всього організму.
Тонусом є стан підготовленості нервово – м'язової периферії до виборчого прийняття ефективного процесу і його реакції[9,12].
У процес динамічної і статичної роботи напруга і розслаблення кістякових м'язів зроста досягає максимуму до кінця роботи. Наприкінці статичної
роботи напруга м'язів менше, а розслаблення більше, ніж при динамічній
роботі. Пружні - грузлі особливості кістякових м'язів відновлюються швидше після динамічно роботи. Зміни функціонального стану м'язів обумовлені, як правило, злиттям багатьох факторів, які можна підрозділити на 2 групи:
1.регуляторн впливи – нервовий і гуморальний
2.фізичні - м'яза як складні утворення, володіють специфічними механічними можливостями.
При тренуванн збільшуються маса й обсяг кістякових м'язів. Більш за все гіпертрофуються м'язи, що виконують силові і статичні навантаження. Динамічна робота виклика менше морфологічних змін м'язів. Робоча гіпертрофія м'язів відбувається за рахунок збільшення обсягу окремих м'язових волокон. При цьому товще стає їх сарколемма, збільшується обхват сарколеммы, число міофібрил та ін. структурних внутрішньоклітинних елементів. Наступаючі в процесі тренування біохімічн морфологічні зміни кістякових м'язах ведуть до функціональних порушень. У не тренованих людей підвищена збудливість і мобільність м'язів антагоністів, як правило, однакові. У тренованих спортсменів підвищена збудливість і мобільність м’язів[15,23].
У процес тренувань величини їх знижуються, що гарно впливає на удосконалення координаційно рухової діяльності. Однією з основних функціональних особливостей кістякових м'язів є сила. При її збільшенні в процесі тренування виникає гіпертрофія м'язових волокон і збільшення можливостей одночасно включати в роботу максимальне число рухових одиниць. Здатність м'язів до максимально довільних напруг і розслаблень відзначають за допомогою спеціального приладу міотонометра. Він допомагає оцінити твердість м'язів. У тренованих спортсменів твердість м'язів при довільній напрузі більше, а при розслабленні менше, у відмінності від не тренованих. Різниця між цими показниками зростає при збільшенні тренованості. Для дітей підліткового віку характерна мала стійкість до стомлення під час роботи м'язів[22,25].
1.2 Фізичний розвиток дівчат 11-12 років
Фізичний розвиток закономірний процес зміни морфологічних і функціональних особливостей організму, тісно зв'язаний з віком і статтю людини, станом його здоров'я, спадкоємними факторами, умовами життя і специфічних впливів занять визначеним видом спорту. Регулярне дослідження фізичного розвитку юних спортсменів допомагає у вирішенні практичних питань планування тренувального процесу, етапного добору, заглибленої спеціалізації і прогнозування росту спортивних результатів[17].
Серед морфологічних параметрів, що визначають фізичний розвиток, основними є: подовжні розміри тіла (довжина тіла, довжина верхніх і нижніх кінцівок), маса тіла, широтні розміри (обхват грудної клітки), а також інтегральні показники розвитку розмірів тіла (поверхня тіла, пропорції тіла).
1.2.1 Довжина тіла, довжина верхніх і нижніх кінцівок
Довжина тіла в період з 4 до 20 років збільшується нерівномірно: відзначаються періоди мінімального і максимального росту. Мінімальний приріст довжини тіла спостерігається у віці з 7 до 8 років у дівчинок і з 8 до 9 років у хлопчиків. Майже до 10 років дівчинки трохи уступають у довжині тіла хлопчикам. Потім дівчинки протягом більш 3 років випереджають хлопчиків у довжині тіла (перший перехрест). Період прискореного росту тіла у хлопчиків приходиться на 13 років, вони знову переганяють у довжині тіла дівчинок (другий перехрест). У період першого перехреста кривих, довжина тіла дівчинок і хлопчиків досягає 141см., а в момент другого перехреста-155см[19].
Максимальна нтенсивність збільшення довжини тіла у дівчинок спостерігається в період від 4 до 6,5 років і з 8,5 до 12 років. Максимальне збільшення довжини тіла за рік приходиться на вік 11,5 років (більш 7см.). Після 12 років абсолютний зріст тіла за рік значно зменшується, а після 16 років - практично припиняється.
Інтенсивність росту довжини верхніх кінцівок у дівчинок і хлопчиків відповідає тієї ж закономірності, що й інтенсивність приросту довжини тіла. Приріст довжини верхніх кінцівок у хлопчиків знижується на рік раніш, ніж приріст довжини тіла при цьому інтенсивність росту в них зберігається на 1,5 року довше, ніж у дівчинок. У результаті, в цьому віці, у хлопчиків спостерігається відносна довгорукість[16].
Збільшення довжини нижніх кінцівок відповідає характеру збільшення довжини тіла, однак зниження темпу їхнього приросту відбувається більш
рівномірно, ніж зниження темпу приросту довжини тіла і довжини верхніх кінцівок. До 10 років довжина ніг у хлопчиків, а з 10 до 14,5 років – більше в дівчинок у середньому на 2см., потім довжина ніг у хлопчиків випереджає довжину ніг у дівчинок.
