Курсовая работа: Заходи щодо формування стада української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби
Середньодобовий надій молока від корови, кг | ||
15–18 | 22–25 | |
Сіно бобово-злакове, кг | 4 | 5 |
Солома, кг | 2 | 1 |
Силос кукурудзяний, кг | 16 | 18 |
Буряк кормовий, кг | 16 | 16 |
Жом кислий, кг | 8 | 10 |
Морква, кг | 2 | 3 |
Комбікорми, кг | 3,5 | 5,6 |
Сіль кухонна з додаванням мікроелементів, г | 90 | 107 |
Монокальційфосфат, г | 85 | 100 |
По першому раціону годівлю проводять близько 110 днів, по зимовому – 255 днів.
Річну потребу в кормах розраховуємо як добуток від множення добової потреби на кількість днів використання корму:
, (кг)
Крік зел. Маса = 53 * 110 = 5830
Крік комбікорм = 2,5 * 110 + 3 * 255 = 1035
Крік динатрійфософ. = 0,055 * 110 = 6,05
Крік сіль = 0,085 * 110 + 0,090 * 255 = 32,3
Крік сіно = 4 * 255 = 1020
Крік солома = 2 * 255 = 510
Крік силос = 16 * 255 = 4080
Крік буряк = 16 * 255 = 4080
Крік жом = 8 * 255 = 2040
Крік морква = 2 * 255 = 510
Крік монокальційфосф. = 0,085 * 255 = 21,7
Розрахован дані щодо потреби в кормах занесемо до таблиці
Корм | Кг/рік | Ц/рік |
5830 | 58,3 | |
Комбікорм, кг | 1035 | 10,35 |
Динатрійфосфат, кг | 6,05 | 0,06 |
Сіль кухонна з додаванням мікроелементів, кг | 32,3 | 0, 32 |
Сіно бобово-злакове, кг | 1020 | 10,2 |
Солома, кг | 510 | 5,1 |
Силос кукурудзяний, кг | 4080 | 40,8 |
Буряк кормовий, кг | 4080 | 40,8 |
Жом кислий, кг | 2040 | 20,4 |
Морква, кг | 510 | 0,51 |
Монокальційфосфат, кг | 21,7 | 0,21 |
Площ посівів знаходимо як частку від ділення кількості корму на середню урожайність відповідної культури на корм:
Отриман дані зведені в таблицю
Культура (корм) | Урожайність | Площа посіву на 1 голову |
420 | 0,14 | |
Сіно бобово-злакове, га | 90 | 0,11 |
Силос кукурудзяний, га | 460 | 0,09 |
Буряк кормовий, га | 700 | 0,06 |
Морква, га | 320 | 0,01 |
Всього, га | - | 0,41 |
Для утримання нтенсивного використання дійних корів при формуванні середньо продуктивного стада Української чорно-рябої молочної породи ВРХ потрібно при плануванн посівних площ орієнтуватись на 0,41 га. на 1 голову, або – 41 га на стадо із 100 дійних корів.
3.2 Мікрокліматичні вимоги до приміщень для утримання тварин
Приміщення | t, ºC |
Вологість, % |
Шв. руху повітря, м/с |
СО2, % |
NH3 |
H2S |
Мікр. забр. |
К-ть пилу |
Освітлення в люксах |
ВРХ пологове відділення | 15 | 70 | 0,3–0,5 | 0,15–0,2 | 10 | 5 | 50–70 | 0,5–3 | 100–150 |
Боксове, молодняк | 8–10 | 70 | 0,5–1 | 0,25 | 20 | 10 | 70–120 | 1–2 | 30–75 |
Безприв’язне на підстилці | 5–8 | 70 | 0,3–0,5 | 0,25 | 20 | 10 | 70–120 | 1–4 | 30–75 |
Телята до 20 днів |
17–20 | 70 | 0,1–0,5 | 0,15–0,2 | 10 | 5 | 20–40 | 2–4 | 100–150 |
Телята 20–60 днів |
17–15 | 70 | 0,1–0,5 | 0,15–0,2 | 10 | 5 | 20–40 | 2–4 | 100–150 |
Телята 60–120 днів |
12–15 | 70–75 | 0,1–0,2 | 0,25 | 15 | 10 | 40–50 | 1–3 | 20–50 |
4–12 місяців | 10–12 | 70–75 | 0,3–1,2 | 0,25 | 20 | 10 | 70–120 | 1–3 | 20–50 |
3.3 Видалення, зберігання та утилізація гною
Спосіб видалення гною на молочних фермах має забезпечувати постійну чистоту приміщень території, яка легко підтримується, бути зручним та економічним в експлуатації, виключати занесення збудників заразних захворювань з однієї секції в іншу, забезпечувати охорону навколишнього середовища.
За добу корова виділяє близько 25–30 кг екскрементів і до 20 кг сечі. Кількість одержуваного гною та його фізико-хімічні властивості більшою мірою залежать від кількості підстилки або води, які додаються. На фермах можуть застосовувати різні способи і засоби механізації прибирання, видалення й транспортування гною. Це залежить, головним чином, від прийнятого способу утримання тварин, виробничої зони ферми, якості та кількості гною. У різних виробничих зонах ферми одержують гній із різними фізико-хімічними властивостями. В зон відпочинку при безприв'язному утриманні корів на глибокій солом'яній підстилц утворюється твердий гній, у боксах при використанні соломи або тирси – напіврідкий. Такий гній одержують у корівниках з прив’язним утриманням корів, а також на вигульно-кормових майданчиках, на переддоїльиих майданчиках, скотопрогінних дорогах. На переддоїльних майданчиках у разі застосування гідрозмиву утворюється рідкий гній. Кількість гною, що нагромаджується за добу в різних виробничих зонах, залежить від пори року та тривалості перебування тварин у зоні. Так, у місцях відпочинку корів (взимку в корівниках, а влітку – на вигульних майданчиках) нагромаджується 80 -85%, на переддоїльних майданчиках, скотопрогонних дорогах – 15 -20% від добової кількості гною. Це доводиться враховувати при складанні технологічних карт та організації операції по видаленню гною.
В умовах прив'язного утримання корів для видалення гною з приміщень застосовують стаціонарні та мобільні засоби механізації. Як стаціонарні засоби в основному використовують скребкові транспортери типу ТСН-2,0Б таТСН-160, а також скребкову установку УН-3 зі зворотно-поступальним рухом. Для забезпечення надійнішої роботи транспортерів їх не можна перевантажувати гноєм. Вмикають їх тоді, коли оператор прибирає гній зі стійл у гнойовий канал. Цим запобігається перевантаження транспортерів, забезпечується підтримання в чистоті тварин нормального мікроклімату в приміщенні. Для підземного транспортування гною від тваринницьких приміщень до гноєсховища використовують установку УТН-10. Вона циклічної діє, досить надійна й ефективна в експлуатації, здатна транспортувати до 10 т гною за 1 год. на відстань до 100 м. При цьому гній може містити подрібнену підстилку, мати вологість не менше 78%. При використанні УТН-10 зникає необхідність в похилій частині транспортерів ТСН – 2,015 та ТСН-160, поліпшується санітарний стан ферми. У корівниках із прив'язним утриманням тварин видалення гною з проходів між стійлами може здійснюватися колісними тракторами, обладнаними навісними бульдозерними лопатами типу БН-1 та БСН 1,5.
При безприв'язному утриманні худоби в приміщеннях з глибокою довгонезмінюваною солом'яною підстилкою утворюється гній відмінної якості. Його видаляють з корівника раз на рік, у червні – липні. У корівнику знімають металічн загородження між секціями і прибирають гній гусеничним трактором-бульдозером вздовж приміщення до торцевих дверей. Потім за допомогою естакади, побудовано в торці корівника, гній цим же бульдозером зіштовхують у транспортні засоби. Продуктивність бульдозера при видаленні та навантаженні гною становить до 25 т/год.
Способи видалення гною з приміщень із боксами. Якість гною та спосіб його видалення в цих приміщеннях залежать від конструкції підлоги між рядами боксів. Підлога може бути рівною бетонною або щілинною. Для молочних ферм і комплексів застосування щілинної підлоги, через яку провалюється гній, потрапляючи в канали для його подальшого гідровидалення, небажане. При використанні щілинних підлог не можна застосовувати підстилку, що погіршує гігієнічні умови й зручності для тварин. У результаті застосування води утворюються великі об'єми рідкого гною, який створює несприятливу екологічну обстановку навколо ферми, втримання корів на щілинних підлогах може викликати захворювання кінцівок у тварин. Особливо небажані щілинні підлоги в задній частині стійл в умовах прив'язного утримання корів. Застосування якісно виконаних щілинних підлог може бути виправдано тільки у корівниках, де гній зберігається під підлогою і не розріджується водою і де для компостування додають у сховище солому або торф.
Якщо в корівниках з боксами для відпочинку корів у проходах застосовують рівн бетоновані підлоги, то гній прибирають 1 -2 рази на день лопатою БН-1 або БСН 1,5, навішеною на колісний трактор. Гній згрібають трактором на поперечний транспортер типу ТСН-2.0Б, який через похилу частину вивантажує його на самоскидний тракторний причіп. Причепи з гноєм щоденно транспортують до місць зберігання – в бурти на краях полів або в гноєсховище. Для транспортування гною використовують також установку УТН-10. Для прибирання гною бульдозерною лопатою БН-1 ширину гнойових проходів роблять не менше двох метрів, а для лопати БСН 1,5 -1,4 м. Гній у корівниках прибирають трактором у той час, коли корови знаходяться на вигульно-кормовому майданчику або в кормовій зоні цього приміщення. Прибирання гною з поверхні гладких бетонованих підлог у проходах боксових комбінованих корівниках здійснюють також гідравлічними скребковими установками зі зворотно-поступальним рухом типу УС-10 та УС-15. Скреперна установка УС-15 забезпечує видалення гною з поверхні проходів шириною 1800 3000 мм. її також використовують для видалення гною із заглиблених гнойових каналів, розміщених під щілинною підлогою та проходами. Установка працю задовільно при використанні подрібненої підстилки по 1 кг на голову за добу. При цьому поверхні каналів та підлог не повинні мати навіть мінімальних викривлень і нерівностей. Прибирання гною цією установкою проводиться періодично, кілька разів на лобу. Скреперна установка УС-10 працює, як попередня, за принципом зворотно-поступального руху й забезпечу транспортування гною з поперечних каналів приміщення. Застосування скреперних установок виключає заїзд трактора в приміщення, не спричинює надмірного непокоєння тварин.
Традиційний шлях утилізації гною – використання його для поліпшення ґрунтової родючості. У гнойовій біомасі утримується велика кількість азоту, фосфору й калію, а також органічних речовин. Крім того, внесення гною в ґрунт значно підвищу енергоємність, що є одним з факторів, що сприяють збільшенню збору наземно біомаси з одиниці земельної площі, а також підвищенню біоситетичної активност аутотрофних організмів. Поряд із цим строге дотримання санітарно-гігієнічних екологічних вимог, а також необхідність підвищення рентабельності галуз накладають певні обмеження на широке використання гною як добрива. Так, мікроорганізми що утримуються в гної, мають здатність довго зберігатися в зовнішньому середовищі і є потенційними збудниками хвороб людини й тварин, а також можуть бути причиною виникнення епідемій і епізоотії.
Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя досягається за рахунок знезаражування відходів тваринництва термічною стерилізацією при високій температурі, що енергоємним заходом і у зв'язку із цим з економічної точки зору недоцільним. Значні витрати на використання свинячого гною як добриво складаються з витрат на його видалення, транспортування, зберігання й використання в рільництві. Одночасно варто мати на увазі, що до складу рідкого свинячого гною входять екскременти, кормові залишки й технологічна вода; вміст сухої речовини залежно від ступеня розведення становить тільки 1–10%.
Утилізація гною шляхом інтенсифікації процесів мінералізації органічних речовин у ґрунт або водоймах також вимагає значних капіталовкладень, енергетичних витрат на механічне очищення рідкого гною. Так, вартість очисних споруд (при недостатній надійності їхньої роботи) становить 20–25% суми, витраченої на спорудження великих свинокомплексів.
Включення гною в раціон сільськогосподарських тварин як спосіб його утилізації. З ветеринарно-санітарної точки зору немає достатньої кількості переконливих даних для однозначної оцінки якості продукції, отриманої від тварин, у раціон яких вводили ту або іншу кількість переробленого гною. При цьому є всі підстави припускати, що при тривалому використанні, як компоненту раціону, переробленого гною в продуктах тваринного походження зросте зміст важких металів, антибіотиків і інших чужорідних речовин (ксенобіотиків), більшість з яких токсичними. Гній, що вводять у раціон, попередньо висушується й знезаражується, а при наявності підстилки – подрібнюється, це вимагає спеціального устаткування енергоємним процесом. Не можна не зважати на соціально-психологічну сторону проблеми, що виникає при споживанні продукції, отриманої від тварин, одним з компонентів раціону яких був гній. Все разом взяте є причиною того, що утилізація гною за допомогою прямого рециклювания застосовується в обмежених масштабах.
Недоліки, властивим традиційним способам утилізації гною, є причинами, що обумовили пошук нових шляхів утилізації й знешкодження гною, які задовольняли б санітарно-гігієнічним вимогам, забезпечували екологічне благополуччя й були рентабельними з погляду рівня собівартості виробленої основної продукції.
До нетрадиційних шляхів використання гнойової біомаси відносять вермикультивування та використання гнойової біомаси в БГУ, що є вигіднішим і економічно, екологічно.
Одним із основних завдань тваринницьких галузей є забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості сировиною.
Економіка країни й добробут населення значною мірою залежать від розвитку тваринництва. У цій галузі досягнуто певних успіхів у селекційній роботі.
Система годівл розробляється з урахуванням вмісту в корма обмінної енергії, білка, вітамінів та мінеральних речовин. Норми годівлі деталізуються по 26 показникам в залежності від продуктивності, фізіологічного стану та віку тварин.
У проведенн розрахунків по складанню раціонів рекомендується широке використання комп’ютерної техніки, а також індивідуальний підхід до кожної тварини стада.
Українська чорно-ряба молочна порода має високий потенціал і правильно сформоване стадо буде мати досить високу рентабельність для господарства.
Доцільним формування стада не менше ніж з 50 голів, адже аналіз виробничих процесів по обслуговуванню корів показує, що найбільш низький рівень механізації на невеликих фермах потужністю до 10 голів.
Для утримання і інтенсивного використання дійних корів при формуванні стада Української чорно-рябої молочної породи ВРХ потрібно при плануванні посівних площ орієнтуватись на 0,41 га. на 1 голову.
Рентабельним також є переробка гнойової біомаси в біогаз та черв’ячний білок, що може стати ще одним джерелом прибутку.
В умовах сучасної реформи аграрного сектору на провідну роль виходять селянськ фермерські господарства і тому для досягнення економічного зростання їх функціонування повинна бути всебічно обґрунтованим, що дасть змогу досягнути економічного зростання.
Список використаної літератури
1. Годівля cільськогосподарських тварин / В.Я. Максаков, М. I. Мосолов, О. I. Бондарев та ін. – К.: Урожай, 1987.
2. Деталізовані норми годівлі сільськогосподарських тварин: Довідник Г М.Т. Ноздрін, М.М. Карпусь, В.Ф. Каравашенко та ін.; за ред. М.Т. Ноздріна. – К.: Урожай, 1991.
3. Довідник з вирощування зернових та зернобобових культур / В.В. Лихочвор, М.І. Бомба, С.В. Дубковецький, Д.М.Оїшщук. – Львів: Українські технології, 1999. – 408 с.
4. Довідник з технології та менеджменту в тваринництві / За ред. Проф. Ю.Д. Рубана. – Харків: Еспада, 2002. – 572 с.
5. Загальне землеробство / За ред. В.П. Гордієнка. – Київ: Вища школа, 1988. – 302 с.
6. Інтенсивні методи використання молочного стада / В. І. Костенко, А.Я. Маньковський, Г.В. Танцуров та ін. – К.: Урожай, 1990.
7. Основи технологій виробництва продукції тваринництва: Практ. посіб./М.Ф. Кулик, Т.В. Засуха, В. К – Юрченко та ін.; За ред. М.Ф. Кулика, Т.В. Засухи. – К.: Вид-во «Сільгоспосвіта», 1994. – 432 с.
8. Науково-технічний прогрес у молочному скотарстві / В.П. Славов, Ю.М. Карасик, В. I. Власов та ін. – К.: Урожай, 1992.
9. Племінні ресурси України / Упор. Ю.Ф. Мельник, М. I. Агафонов. – К – Аграрна наука, 1998.
10. Племінна робота. Довідник М.З. Басовський, В.П. Буркат, М.В. Зубець та ін.; За ред.: М.В. Зубця, М.З. Басовського, – К. – ВНА «Україна». – 1995, с: 440, іл. 22
11. Потоков технології виробництва молока, – г – К.: Урожай, 1989.
12. Промислова технологія в молочному скотарстві / Коваленко М. К, Александров С.М., Векслер С.А.-К: Урожай, 1986.
13. Технологія виробництва продукції тваринництва: Підручник / О.Т. Бусенко, В.Д. Столюк, М.В. Штомпель та ін.; За ред. О.Т. Бусенка. – К.: Аграрна освіта, 2001. – 432 с: іл.
14. Конспект лекцій з дисципліни «Гігієна с/г тварин» ФВМ.