Реферат: Экологический мониторинг химико-токсикологического состояния и паразитарного комплекса гидробионтов бассейнообразующих водоемов Центрального Кавказа
Реферат: Экологический мониторинг химико-токсикологического состояния и паразитарного комплекса гидробионтов бассейнообразующих водоемов Центрального Кавказа
Міністерство освіти України
Київський національний економічний університет імен Вадима Гетьмана
Кафедра політичної економії обліково-економічних факультетів
Курсова робота
На тему: «Інфраструктура ринку. Проблеми її формування в Україні.
Студентки 1 курсу,
З групи, спеціальності 6103
Факультету МЕіМ
Хохун Катерини
Науковий керівник
проф., член-кор. НАНУ
Савчук В.С.
Київ - 2006
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………………….3
1. Поняття «інфракструктура». Ринок та його нфраструктура…………………….5
2. Характеристика складових ринково нфракструктури…………………………..15
3. Роль інфракструктури ринку в розвитку економіки. Проблеми формування інфракструктури ринку в Україні………………………………………………….29
Висновки………………………………………………………………………………..32
Список використаної літератури……………………………………………………...34
Додатки………………………………………………………………………………….35
Вступ
Проголошення України незалежною державою відкрило реальні можливості переходу її до ринку. Подолання деструктивного тоталітарно-адміністративного режиму, корінна перебудова економічних процесів шляхом здійснення радикальних реформ, спрямованих на ринкову трансформацію всіх сфер господарського життя суспільства – основн засади економічної та соціальної політики української держави.
Побудова розвинутого ринкового господарства – процес досить складний і тривалий. У розвинутих країнах Заходу він відбувся як природний, взаємопов’язаний з економічним і соціальним прогресом суспільства.
Ринок — досягнення всього людства на всіх етапах його розвитку до найвищих форм суспільного прогресу. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою", в рамках і за допомогою яких відтворюються і панують відносини і зв'язки товарного виробництва.
Ринок як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований механізм— це абстракція, яка деякою мірою відбиває реалії XIX ст. Сучасний же ринок — це один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності, численні регулюючі інститути (передусім державні) і масова свідомість.
Цивілізований характер ринку в промислових розвинутих країнах визначається широким арсеналом перевірених часом і господарською практикою законодавчих і моральних норм, багатоплановою і компетентною політикою держави щодо розвитку економіки та соціальної інфраструктури, інформованістю самостійністю керівників господарських структур на всіх рівнях, правовою свободою економічної самодіяльності людини.
Звичайно, Україна, як нова самостійна держава, що виникла на розколотому терені колишнього народногосподарського комплексу СРСР зі складною нфраструктурою, створеною за багато десятиріч, не може повторити за короткий час той шлях, який пройшов ринок Заходу. Вона може тільки розумно скористатися певним досвідом цих країн, а шлях переходу до ринкової системи має бути свій, з урахуванням усіх національних, політичних, економічних, географічних та інших особливостей історичного розвитку України.
Тісно взаємодіючи з усією системою економічних відносин, ринкова інфраструктура виступа необхідною умовою розвитку всіх суб'єктів господарювання регіональних ринків. Ринкова інфраструктура значно впливає на розвиток економіки завдяки підвищенню ефективності процесів товарного і грошового обігу та надання суб'єктам господарювання комплексу ринкових послуг, що створюють сприятливі умови для розвитку бізнесу.
Тому, на мою думку, питання про сучасний стан та проблеми формування інфраструктури ринку в Україні на сьогодні є дуже актуальним, оскільки її розвиток є одним з визначальних факторів, що впливають на розвиток економіки країни.
В своїй курсовій роботі я намагалась дати якісну характеристику інфраструктури ринку, а також прблемам становлення ринкової системи в Україні.
У першому розділі моєї роботи зображено сутність понять «інфраструктура» та «інфраструктура ринку», а також структуру.
У другому розділі дано якісну та функціональну характеристику складових елементів ринкової інфраструктури, хньому рівні розвитку та ролі в національному господарсві країни.
У третьому розділі зображено проблеми становлення ринкової системи в Україні, а також умови формування ефективно нфраструктури ринку.
1. Термін “інфракструктура” походить від лінгвінстичного значення латинських слів “infra” – нижче і “structura” – будова. Воно запозичено з військового лексикону, в якому під час другої світової війни термін “інфракструктура” використовували для визначення “сукупності будинків, споруд і комунікацій, необхідних для організації системи пстачання збройних сил, зокрема, для товарів передачі повідомлень. І лише десь в 50-х роках термін почали використовувати в економічній літературі.
Стосовно ринкової економіки, поняття “інфракструктура” вперше застотувала R.Jochimsen, визначивши її як суму матеріальних, інституційних закладів та особистих умов, які надаються у роспорядження економічних суб”єктів і створюють умови для повної інтеграції та забезпечення максимального можливого рівня розвитку господарської діяльності.
З розвитком науки та накопиченням досвіду було встановлено: чим вище рівень розвитку інфраструктури, тим швидше і більше надходять інвестиції, робоча сила, прискорюється економічний розвиток, зроста рівень життя населення. І навпаки, чим нижче рівень розвитку інфраструктури, тим повільніше або з великими витратами розвивається виробництво, тим важче життя людей.
Закономірною стала необхідність першочергового розвитку інфраструктури в нових регіонах. Спочатку будується житло, дороги, нші елементи інфраструктури, а потім в регіоні виникають об'єкти основного виробництва. Інфраструктура стала засобом політики.
У сучасній економічній літературі існують різн трактування "ринкової інфраструктури".
Найчастіше виділяють три групи понять ринково нфраструктури.
I група. Ринкова інфраструктура визначається як комплекс галузей, підгалузей і сфер діяльності, головне завдання яких зводиться до доведення товарів від виробництва до споживачів.
II група. Ринкова нфраструктура визначається як каркас ринку, що являє собою розгалужену взаємозалежну мережу підприємств і господарств для обслуговування процесів обміну і руху товару.
III група. Ринкова нфраструктура визначається як сукупність технічних засобів та устаткування, які забезпечують ринкові процеси.
Ринкова інфраструктура значно впливає на розвиток економіки завдяки підвищенню ефективності процесів товарного і грошового обігу та надання суб'єктам господарювання комплексу ринкових послуг, що створюють сприятливі умови для розвитку бізнесу.
Ринкова інфраструктура повинна бути пропорційна рівню розвитку виробництва на кожному етапі розвитку суспільства. Сучасна економіка вимагає наявності потужних промислових і торгово-складських комплексів, інформаційно-комерційних мереж, високоефективних засобів фінансово-кредитних розрахунків тощо. Особливо важливе значення ринкова нфраструктура має для розміщення продуктивних сил та економічного розвитку регіонів.
Отже, ринкова нфраструктура - це сукупність особливих інститутів, що виконують функц надання спеціалізованих послуг суб'єктам господарювання з метою створення для них нормальних умов для функціонування, найкращої реалізації їх інтересів та подальшої інтеграції у єдину економічну макросистему. Основною макроекономічною функцією РІС є підвищення ефективності капіталу, та, відповідно, ринково економіки в цілому[1, c.225 ].
Формами (елементами) інфраструктури в сучасній ринковій економіці є
— кредитна система і комерційні банки;
емісійна система і емісійні банки;
— організаційно оформлене посередництво на товарних, сировинних, фондових і валютних біржах;
— аукціони, ярмарки та інші форми організованого по-забіржового посередництва;
— система регулювання зайнятості населення і центри (державні й недержавні) сприяння зайнятості (біржі праці);
— інформаційні технології і засоби ділово комунікації;
— податкова система і податкові інспекції;
— системи страхування комерційного господарського ризику і страхові (державні і недержавні) компанії;
— спеціальні рекламні агентства, інформаційн агентства і засоби масової інформації;
— торгові палати, інші громадські й добровільн державно-громадські об'єднання ділових кіл;
— митна система;
— професійні спілки тих, хто працює за наймом;
— комерційно-виставочні комплекси;
— система вищої і середньої економічної освіти;
— консультативні (консалтингові) компанії;
— аудиторські компанії;
— громадські і державно-громадські фонди, створені з метою стимулювання ділової активності;
— спеціальні зони вільного підприємництва тощо.
Ринкова інфраструктура є механізмом функціонування підприємництва (бізнесу). Вона охоплює широкий економічний простір — від виробництва до споживання: укладення договорів, контрактів на постачання, просування товарних потоків галузями і регіонами, регулювання збуту та обслуговування економічної системи. З огляду на це ефективність функціонування ринкової економіки передусім залежить від комплексності та ефективності її інфраструктури.
Ринкова інфраструктура виконує такі функції:
1) організаційне оформлення ринкових відносин;
2) полегшення реалізації інтересів учасників ринкових відносин;
3) спеціалізація різних суб'єктів економіки, підвищення оперативності й ефективності їх роботи на основі диференціації ринкових ніш, які вони заповнюють;
4) полегшення форм юридичного і економічного контролю державного і громадського регулювання ринкових відносин.
Для зручност аналізу елементи ринкової інфраструктури поділяють на два види:
1) спеціалізована ринкова інфраструктура; 2) загальна ринкова нфраструктура.
Спеціалізована ринкова інфраструктура забезпечу організаційне оформлення ринкових відносин за допомогою бірж, торгових домів, аукціонів, систем роздрібної та гуртової торгівлі, ярмарків, торгових палат та н.
Біржа — постійно діюча організаційна форма оптового ринку цінностей.
Такими цінностями є:
— товари масового попиту, які мають стандартн споживчі якості;
— акції акціонерних підприємств і банків;
— боргові грошові зобов'язання держави облігації корпорацій, казначейські білети;
— векселі (цінні папери, виписані під надані в кредит товари);
— фрахтові документи (страхові зобов'язання під товари, що перевозяться);
— валюта (іноземні банкноти (девізи) або чеки на ноземні депозити);
— нерухоме майно;
— праця.
За видом діяльності розрізняють біржі загальн спеціалізовані. Загальна біржа — біржа, на якій обертаються кілька видів цінностей (наприклад, товари і цінні папери). Спеціалізована біржа біржа, яка здійснює операції лише з одним видом цінностей.
Існують спеціалізовані біржі товарні, фондові, фрахтові, валютні, нерухомого майна, праці.
Біржі є місцем, де відбуваються торговельні операції — укладаються відповідні угоди. Угоди купівлі-продажу укладають на біржі професійні посередники — агенти, брокери, дилери. Біржі здійснюють котирування цін, встановлюють стандарти на біржов товари, розробляють типові контракти, здійснюють розрахунки між продавцями покупцями, інформаційну діяльність, надають своїм клієнтам страхові, арбітражні та інші послуги.
В Україні функціонує низка бірж: Українська універсальна товарна біржа, Українська універсальна агропромислова біржа, Українська фондова біржа та ін. Найпоширенішими є товарні біржі.
Торговий дім — спеціалізована фірма, яка торгує одним товаром або групою однорідних товарів за дорученням клієнтів чи власним коштом.
Відмінний від товарної біржі тим, що на бірж торгують самі учасники або за їх дорученням брокери, а в торговому дом сама фірма.
Сфера діяльності торгового дому досить широка: операції з внутрішньої оптової та роздрібної торгівлі; експортно-імпортні та нші зовнішньоекономічні операції; виробництво продукції; надання замовникам різноманітних супутніх послуг (комерційно-посередницьких, нженерно-консультаційних, транспортно-експедиторських, фрахтових, страхових та ін.). Для виконання своїх функцій торгові доми мають мережу магазинів, складські приміщення, транспортні засоби, засоби зв'язку та інформаційн центри. Торгові доми існують у формі акціонерних товариств, засновниками яких промислові підприємства, банки, науково-дослідні установи та ін.
В Україні торгові доми виникли на базі товарних бірж після прийняття Закону «Про товарну біржу», згідно з яким біржам було заборонено здійснення посередницької діяльності, а більшість перших бірж були зорієнтовані саме на це. Щоб не порушувати закону, деякі з них змінили свій статус на торговий дім.
Аукціон — різновид періодичних відкритих публічних торгів, на яких відбувається продаж товарів, що вирізняються індивідуальними властивостями і не є взаємозамінними: твори мистецтва, антикваріат, хутро та ін.
Існує два способи проведення аукціонів: 1) аукціон на підвищення цін; 2) аукціон на зниження цін (голландський аукціон). На першому товар купує той, хто дає найвищу ціну. На другому спочатку встановлюється штучно завищена ціна, яка поступово знижується. Купує товар той, хто перший зупинить зниження ціни. Розрізняють аукціони примусові і добровільні. Примусові проводять за рішенням суду для стягнення боргів з неплатників, а також державні та приватні організації для реалізації конфіскованих вантажів, заставленого і не викупленого в установлений термін майна, незапитаних і неоплачених товарів. Добровільні організовують з ініціативи власників товарів або майна, що продаються з метою найвигіднішо х реалізації.
Роздрібна торгівля — діяльність з продажу товарів чи послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого споживання.
Роздрібні торговельні підприємства класифікують за чотирма ознаками:
1) за пропонованим асортиментом — спеціалізован магазини, універмаги, універсами, магазини товарів повсякденного попиту, торговельні комплекси та роздрібні підприємства послуг;
2) за цінами — магазини знижених цін, склади-магазини, магазини-демонстраційні зали, що торгують за каталогами;
3) за характером обслуговування — торгівля на замовлення, торговельні автомати тощо;
4) за власністю — корпоративна, державна, кооперативна, індивідуально-приватна торгова мережа.
Роздрібний торговець — головний суб'єкт товарного ринку. Через нього маса продукції та послуг від виробництва надходить до безпосереднього споживача. Саме в цій ланці завершується один цикл відтворення і починається інший. Отже, умови, ефективність функціонування роздрібного торгового підприємця визначають ефективність функціонування суспільного виробництва загалом.
Гуртова (оптова) торгівля — діяльність з продажу товарів гуртом (оптом) тим, хто купує їх для перепродажу або виробничого використання.
Гуртові (оптові) торговельні підприємц допомагають виробникам ефективно доставляти товари роздрібним торговельним підприємствам і промисловим споживачам, виконуючи функції збуту, стимулювання, закупівель, формування товарного асортименту, складування, транспортування, фінансування та ін.
В умовах формування ринкової економіки України важливим завданням є створення відповідних організаційних структурних підрозділів для забезпечення належного руху оптовою ланкою засобів виробництва сільськогосподарської продукції. До них належать: аудиторські фірми, холдинги, інвестиційні фонди, страхові фірми.
Аудиторська фірма — організація, яка здійснює комплексну перевірку фінансово-господарської діяльност підприємств і організацій. Аудит — це й надання практичної допомоги керівництву та економічним службам підприємства (фірми) у веденні справ управлінні його фінансами, організації бухгалтерського обліку, юридичних консультацій.