Реферат: Ідіостиль газетного видання
Реферат: Ідіостиль газетного видання
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут журналістки
Глушкова Тетяна Вікторівна
УДК 070.41
Ідіостиль газетного видання
Спеціальність 27.00.04 – теорія та історія журналістики
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук із соціальних комунікацій
Київ – 2008
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Проблема формування своєрідності видання, його увиразнення була актуальною вже від початків журналістики. Особливо гостро вона постає зараз, в епоху стрімкого злету нформаційних технологій, активного розвитку медійного ринку. Вдале вирішення цієї проблеми для конкретного видання означає успішність функціонування його на ринку преси, забезпечує конкурентоспроможність тієї чи тієї газети, форму аудиторію й позначається на її збільшенні.
Ефективність увиразнення видання, формування його “обличчя представлено в різноманітних дослідженнях, присвячених вивченню текстотвірно діяльності – лінгвістичних, журналістикознавчих, літературознавчих. Однак на сьогодні не сформульовано єдиного підходу до категорії ідіостилю газетного видання в цілому, доволі розмиті межі самого терміна, сучасні журналістикознавчі студ не містять досліджень з позиції його концептуального вивчення та практично дослідницької реалізації за матеріалами конкретних видань. Отже, дослідження діостилю газетного видання постає важливою проблемою журналістикознавчо науки, розв’язання якої передбачає комплексне вивчення мовностилістичного, архітектонічного, редакторського, масовокомунікаційного забезпечення своєрідності газети, тобто формування її індивідуального стилю.
Розгляд названої проблеми потребує залучення результатів різноманітних праць, спрямованих на виявлення певних характеристик ідіостилю, що є запорукою об’єктивності моделювання розглядуваного явища. Актуальність дослідження проблеми своєрідності газети поглиблюється аналізом важливих компонентів діостилю в загальнонаціональних виданнях.
Журналістикознавч дослідження мовної своєрідності газетного видання представлені працями О. Пономарева, В. Різуна, О. Сербенської, А. Мамалиги, Н. Шумарової, Д. Георгієва, І. Лисакової, А. Сичова, В. Іванова, В. Шкляра, К. Серажим, Г. Солганика, А. Капелюшного та ін.
Теоретичною базою праці послугували також праці, в яких розглядаються характерні риси засобів масової комунікації, що є важливим чинником формування ідіостилю газети. Таким чином, у дисертації враховано дослідження В. Різуна, В. Здоровеги, В. Шкляра, В. Іванова, О. Мелещенка, В. Лизанчука, Ю. Ярмиша, А. Чічановського та ін.
В умовах стрімкого розвитку інформаційного простору посилюється вагомість для дослідження використання моделей гіпертекстуального, синергетичного та дискурсного підходів, представлених у наукових працях І. Артамонової, Ф. Бацевича, С. Заборовської, О. Зарецького, А. Мамалиги, К. Серажим, О. Семенець, та ін.
Необхідним компонентом дослідження є також мовознавчі та літературознавчі наукові пошуки, в яких проблема ідіостилю вже набула певного теоретичного обґрунтування, зокрема, здобутки в цій царині С. Єрмоленко, С. Бибик, Л. Ставицької, Н. Сологуб, В. Дроздовського, Н. Дужик, О. Кухаря-Онишка, А. Мойсієнка та ін.
Когнітивно-прагматичний потенціал журналістського твору та роль ідіостилю в його реалізац досліджувалися в дисертації з урахуванням результатів монографічного дослідження В. Різуна, Н. Непийводи, В. Корнєєва “Лінгвістика впливу” (2005), В. Різуна, А. Мамалиги, М. Феллера „Нариси про текст” (1998). Також залучено наукові роботи Н. Арутюнової, Т. ван Дейка, Л. Кисельової, Л. Кайди та ін.
Актуальність дослідження ідіостилю газетного видання мотивується розвитком сучасного нформаційного ринку, появою нових видань і, як наслідок, – зростанням конкуренції на теренах мас-медіа, що вимагає особливої уваги редакцій і кожного автора до системного та послідовного формування своєрідності видання з позицій певного концептуального підходу, з урахуванням усіх можливих аспектів реалізації ідіостилю.
Зв’язок роботи з науковими програмами, проблемами, темами. Дослідження ма безпосередній зв’язок із науковими розробками Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тема дисертації пов’язана з комплексною науковою темою Інституту журналістики № 01БФ045–01 “Системи масово комунікації та світовий інформаційний простір”, зокрема, з її підрозділом Моніторинг та інформаційне моделювання засобів масової комунікації”.
Метою дослідження є комплексне виявлення чинників і характерологічних компонентів, зокрема мовновиражальних, формування ідіостилю газетного видання як певно моделі комунікативно-змістової своєрідності газети, що виокремлює її з-поміж аналогічних видань.
Поставлена мета дослідження зумовила такі його завдання:
1. Визначити комплексні наукові підходи до виявлення параметрів діостилю газетного видання.
2. Проаналізувати критерії специфіки газетного видання та нтегрувальні чинники, що впливають на творення його ідіостилю, сформулювати саме визначення ідіостилю газетного видання.
3. Розробити методологію дослідження ідіостилю, обґрунтувати теоретичні засади його типологічних ознак.
4. Визначити роль та місце мовностилістичних і, зокрема, лексичних засобів у системі концептуального виокремлення ідіостилю газетного видання.
5. З’ясувати роль розмовної та просторічної лексики у формуванн діостилю газети, виявити закономірності її функціонування в загальнонаціональних виданнях.
6. Встановити роль сленгових одиниць як певних видільних маркерів у загальній структурі ідіостилю газетного видання.
7. Розкрити когнітивні функції лексичних засобів у формуванн діостилю газетного видання.
8. З’ясувати роль лексичних компонентів ідіостилю газетного видання в реалізації прагматичного потенціалу журналістських матеріалів.
Об’єкт дослідження – газетне видання як цілісний комплекс чинників реалій жанрової, тематичної, мовностильової своєрідності.
Предметом дослідження виступає ідіостиль газетного видання в теоретичному – на рівні формування моделі явища – й у практичному осмисленні функцій мовностильових компонентів ідіостилю окремо газети.
Методи дослідження. Для дослідження діостилю газетного видання застосовано методи: описовий, порівняльно-зіставний, лексико-семантичної ідентифікації, елементи соціолінгвістичного, психолінгвістичного та кількісного аналізу. З метою підтвердження даних про сприймання ідіостилю газети використовувався метод анкетування. З’ясування природи досліджуваного явища вимагало також звернення до методів лінгвостилістичного, когнітивно-прагматичного аналізу публіцистичних творів.
Джерельна база та хронологічні межі дослідження. Матеріалами дослідження є дефініції, концепції, наукові підходи до вивчення своєрідності газетного видання, окремих складників, що формують його специфіку, у журналістикознавстві, мовознавстві, літературознавстві, текстознавстві, лінгвістиці тексту, теорії й практиці комунікації. Усього опрацьовано 352 наукових джерела, що дало змогу виявити характерні тенденції в осмисленн досліджуваного явища.
Емпіричн дослідження здійснено на основі текстів сучасних українських газет – “Газета по-українськи” “Голос України”, “День”, “Дзеркало тижня”, “Україна молода”, Молодь України” за період 2000 – 2006 рр. Усього проаналізовано понад 500 текстів. Загальний обсяг проаналізованого текстового масиву – понад 150 ум. друк. арк.
Наукова новизна дисертації визначається комплексним вивченням ідіостилю газетного видання за відсутності відповідних досліджень у сучасному журналістикознавстві. У дисертації виявлено сукупність інтегрувальних чинників формування ідіостилю газети, запропонована наукова дефініція самого явища, окреслено його когнітивно-прагматичн аспекти, вперше побудовано теоретичну модель експлікації та вивчення ідіостилю газетного видання.
У прац вперше проаналізовано функціонування розмовної, просторічної та сленгово лексики з погляду комплексного дослідницького підходу, сформульовано критер виявлення й оптимізації ідіостилю, на цих засадах встановлено деякі риси читацької кваліфікації ідіостилю окремих видань.
Практичне застосування одержаних результатів полягає в актуалізації можливих підходів до творення ідіостилю газетного видання на основі розглянутої моделі, які можуть використати в редакціях газетних видань. Результати дослідження корисні для вивчення навчальних дисциплін з мовної підготовки фахівців зі спеціальностей Журналістика” й „Видавнича справа та редагування”, а також для створення спеціальної науково-дидактичної літератури – посібників, підручників, текстів лекцій, словників і довідників.
Особистий внесок здобувача. Дисертація, автореферат і публікації, в яких викладено основні положення роботи, виконані самостійно.
Апробація результатів дослідження представлена доповідями на таких конференціях: ХІ Міжнародній науково-практичній конференції “Вплив ЗМІ на мовну свідомість сучасників” (Київ, 2005), Шостих міжнародних науково-практичних читаннях Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків” (Київ, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції “Журналістика – 2005 у контексті сучасних професійних стандартів та трансформації журналістсько освіти” (Київ, 2005), ХІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Текст як засіб комунікації” (Київ, 2006), ХV Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго “Мова і культура” (Київ, 2006), ІІ Міжнародній науковій конференції „Сучасний інформаційний простір: журналістика і медіаосвіта (Алушта, Крим, Україна, 2006), ІV Тикторівських читаннях “Видавнича справа в Україні: міст між минулим і майбутнім” (Львів, 2006), ХІІІ Міжнародній науково-практичній конференції з проблем функціонування і розвитку українсько мови “Мовні процеси в сучасному медіапросторі” (Київ, 2007).
Результати дослідження обговорено на кафедрі мови та стилістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основн положення й результати дисертації викладено в дев’ятьох наукових статтях, з них шість опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, три – в інших наукових збірниках.
Структура дисертації. Дисертацією є рукопис загальним обсягом 179 сторінок, який складається зі вступу, трьох розділів, що містять сім параграфів, висновків, списку літератури (352 позиції).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі вмотивовано вибір об’єкта дослідження, обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено теоретичну й практичну цінність дослідження. Також накреслено основну мету та завдання, означено й розмежовано предмет і об’єкт дослідження, описано методи дослідження, зазначено джерельну базу й сформульовано, в чому полягає новизна одержаних результатів. Подано відомості про апробацію положень дисертації.
У першому розділі „Ідіостиль газетного видання в науковому дискурсі здійснено історіографічний аналіз наукових джерел, які безпосередньо торкаються теми дисертації.
Перший підрозділ „Ідіостиль газетного видання в парадигмі мовознавчих та літературознавчих наукових підходів” репрезентує мовознавчі та літературознавчі погляди на ідіостиль як термін, що набув у цих галузях теоретичного обґрунтування й є базовим для формулювання нової дефініції – “ідіостиль газетного видання”.
Термін ндивідуальний стиль письменника” відомий давно. Першопочатки цього поняття було закладено ще в 20-40-х рр. на основі „принципу загальної образності”, який орієнтувався на цілісність мови художнього твору, але ще не акцентував домінанту індивідуального стилю – роль автора в цілісності мовних засобів (Н.Сологуб).
Термін діостиль” співвідносний з терміном „ідіолект”. Часто науковці вживають їх як синонімічні. Проте спостереження змісту та структури розглядуваних дефініцій зумовлюють необхідність їх розмежування. Різниця між ідіолектом та ідіостилем полягає в системності останнього, тобто ідіолект становить собою просто сукупність видільних ознак мовлення окремого носія, у той час як ідіостиль передбачає створення системи.
Для дослідження важливими є результати як мовознавчих, так і літературознавчих праць, що торкаються особливостей стилю письменника. Якщо мовознавч дослідження пропонують системний розгляд проблеми (дослідження мови як системи), виявляючи теоретичну модель стилістичних особливостей тексту з огляду на функціонування лексичних, фразеологічних, синтаксичних засобів тощо, то літературознавчі праці вивчають мовлення конкретного письменника, розкривають його творчу лабораторію, передбачають дихотомію автора, з одного боку, й сприймача з іншого. У коло наукового аналізу потрапляє ідейно-змістовий зріз нформації. Як наслідок – особливості стилю виявляються не лише з погляду естетичної довершеності твору, а й специфіки засобів відображення світу митцем.
Філологічн дослідження є основою для вивчення особливостей ідіостилю газетного видання, зважаючи на виявлені в них окремі компоненти та чинники, що становлять відмінн риси творчості різних письменників, її сприйняття реципієнтами.
Другий підрозділ „Аспекти вивчення ідіостилю в журналістикознавчих дослідженнях” присвячено виявленню підходів до вивчення ідіостилю на основі залучення окремих журналістикознавчих праць, що стосуються особливостей функціонування газети в інформаційному просторі, жанрової та тематичної різноманітност газетних творів, стилістичної манери авторів. Результатом використання таких підходів у дослідженні стала побудова теоретичної моделі вивчення ідіостилю газетного видання.
Серед критеріїв, що позначаються на формуванні ідіостилю газетного видання основними є такі:
· жанрова, тематична, рубрикаційна, проблематична своєрідність газети;
· специфіка мовних засобів, які використовуються у виданні, зокрема розмовна, просторічна та сленгова лексика, оказіоналізми, створення мовно картини читача у відповідності до певних соціальних реалій;
· включеність у систему й структуру суспільного життя окремих газетних текстів і своєрідність такого включення (соціальний контекст);
· характер спільної праці колективу редакторів, авторів, як створюють окремі номери газети й визначають стиль газети в цілому, що да підстави виділити рівень авторської творчості й її загальні компоненти;
· упізнаваність видання читачем, для якої багато важать позамовн чинники: специфіка оформлення заголовків, рубрикацій, фотографії, як привертають увагу сприймача. Це допомагає впізнати те чи те видання серед нших, виходячи із змістово-смислових компонентів тощо.
Аналіз підходів до вияву ідіостилю окремого газетного видання з позиц журналістикознавства, мовознавства, літературознавства дає можливість сформувати концептуальну модель явища через систему інтегрувальних чинників, що акумулюють сукупність газетних текстів у виокремлений стильовий моноліт. У дослідженн виділяються дві групи інтегрувальних чинників:
1) чинники, що зумовлені традицією та структурою текстової діяльності (текстові);
2) чинники, зумовлені природою журналістики та виробничим характером масово-інформаційної діяльності (організаційно-виробничі).
Якщо перша група охоплює традиції текстотворення в умовах інформаційного простору, то друга розкриває ті спільні підходи й зусилля редакційного колективу, т умови функціонування газети, які не стосуються суто текстової діяльності, але вагомою підставою для того, аби читач кваліфікував видання як єдине ціле.
До текстологічних чинників відносимо:
•Цілісність текстового масиву газетного видання з позицій синергетики на засадах розгляду конкретних текстів як структурних елементів, об’єднаних системними зв’язками в дине ціле – газетний номер, а то й ціле газетне видання. Це коли часткові, окремі, авторські мовні картини поєднуються в цілісну мовну картину газети.
Страницы: 1, 2
