Реферат: Інтраопераційна профілактика ускладнень хірургічного лікування стоматологічних хворих
Реферат: Інтраопераційна профілактика ускладнень хірургічного лікування стоматологічних хворих
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ імені П.Л. ШУПИКА
Саєнко Володимир Леонідович
УДК: 616-08-39.71+616–06+616-089+616.31
Інтраопераційна профілактика Ускладнень хірургічного лікування стоматологічних хворих
14.01.22 – стоматологія
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ 2008
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано на кафедрі хірургічної стоматології Кримського державного медичного університету ім. С. І. Георгієвського МОЗ України
Науковий керівник доктор медичних наук, професор Безруков Сергій Григорович,
Кримський державний медичний університет ім. С. І. Георгієвського МОЗ України,
кафедра хірургічно стоматології, завідувач кафедри
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор
Рябоконь Євген Миколайович,
Харківський національний медичний університет МОЗ України,
кафедра терапевтично стоматології, завідувач кафедри
доктор медичних наук, професор
Ткаченко Павло Іванович,
Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України, кафедра дитячої хірургічної стоматології і пропедевтики хірургічної стоматології з реконструктивною хірургією голови і шиї, завідувач кафедри
Захист відбудеться «5» вересня 2008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.613.09 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 10-а.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імен П. Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.
Автореферат розіслано «1» серпня 2008 р.
Учений секретар
спеціалізованої вчено ради, І. П. Мазур
професор
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність проблеми. Післяопераційний відновний процес перебуває в тісній залежност від зовнішніх та внутрішніх чинників. До головних із них належать травматичність хірургічного втручання і адекватність терапевтичних заходів (В. Н. Балин, Н. М. Александров, 1998; О. О. Тімофєєв, 2004). Навіть у разі дотримання хірургом усіх вимог ранні післяопераційн ускладнення виникають у 6–15 % хворих. При цьому істотно знижується якість лікування (Ю. П. Алтухов, 1985; И. И. Минец, 1998; Н. Н. Ганіев і співавт., 2004).
Поняття «сучасна медицина» ототожнюють з появою і застосуванням у практиц нових високоефективних технологій (А. Г. Гулюк, 2002; А. Чарчоглян, Л. Брусова, 2003; В. О. Маланчук і співавт. 2006; Є. М. Рябоконь, О. Н. Мищенко, 2008). Так, значного поширення в клініці набули малотравматичний хірургічний інструментарій, біорезорбтивний шовний матеріал, методи фізіотерапії. Особливої уваги надають застосуванню нових лікарських препаратів патогенетичного спрямування. Медикаментозна терапія переважно спрямована на профілактику ранової інфекції і редукцію запальних процесів (Ю. И. Бернадский, 1998; Г. П. Рузін і співавт., 2005). У комплекс лікування хірургічних стоматологічних хворих рекомендують також вводити імунокоректори, інгібітори протеолізу, поліферментн та антигістамінні препарати (В. О. Кудінов, 1990; Я. Б. Крепкер, И. Е. Шахнес, 1991; V. К. Ghaпta та співавт., 1991; H. Schioth, V. Chhajlani, R. Muceniece та співавт., 1996; Е. М. Важничая, 1997; G. Klein, W. Kullich, 2000; В. С. Сальев, 2004). Встановлено, що для оптимізації умов перебігу репаративного процесу і поліпшення естетичного ефекту в комплекс лікувальних заходів належить вводити фармакологічні засоби у ранн терміни (не чекаючи появи перших ознак післяопераційних ускладнень), зокрема під час або до початку хірургічного втручання з метою інтраопераційно профілактики ушкоджень (С. А. Алишанов, К. Г. Абалмасов, 2006). При цьому через загрозу, зумовлену високою ймовірністю розвитку ускладнень поліпрагмазії, перевагу надають фармакологічним препаратам з комплексною дією (И. А. Варфоломеева, 1999; В. В. Полий, 2000; Т. П. Кравець, 2001; П. Д. Шабанов та співавт., 2005), до яких можна зарахувати «L-лізину есцинат» і «Тіотріазолін».
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна праця є фрагментом науково-дослідно роботи кафедри хірургічної стоматології Кримського державного медичного університету м. С. І. Георгієвського «До-, інтра- та післяопераційна профілактика розвитку ускладнень у хворих стоматологічного профілю» (шифр 02/24; № держреєстрації 0104U004103). Здобувач співавтором окремого фрагменту вищезгаданої теми.
Мета дослідження – підвищення ефективності комплексного лікування хворих стоматологічного профілю та зменшення частоти післяопераційних ускладнень за рахунок місцевого і загального нтра- та післяопераційного застосування препаратів «L-лізину есцинату» і «Тіотріазоліну».
Згідно з поставленою метою, нами визначено такі завдання:
1. Проаналізувати місцеві клінічні показники в ранній післяопераційний період з використанням традиційного методу лікування хворих після стандартних хірургічних втручань у щелепно-лицевій ділянці (часткова паротидектомія при аденомі привушно залози).
2. Вивчити віддалені наслідки комплексного лікування хворих стоматологічного профілю після хірургічних втручань у разі місцевого і загального інтра- та післяопераційного використання препаратів «L-лізину есцинату» й «Тіотріазоліну».
3. З’ясувати особливості процесу загоєння ран шкіри обличчя і шиї на тлі профілактично нтра- та післяопераційної терапії за допомогою локальної термометрії і біопотенціометрії.
4. Уточнити за показниками активності дегідрогенази в сироватці крові та нейтрофілах периферичної крові, рівнями анаеробного гліколізу і пригнічення окисних, процесів ефективність застосування різних методик лікування хворих основної і контрольно груп.
5. Оцінити ефективність профілактичних заходів із застосуванням препаратів «L-лізину есцинату» та «Тіотріазоліну» для запобігання ускладнень хірургічного лікування хворих стоматологічного профілю за динамікою змін показників продуктів ліпідного обміну і перекисного окислення ліпідів (ПОЛ).
6. Дослідити процес загоєння ран шкіри обличчя і шиї на тлі інтра- та післяопераційно медикаментозної профілактики із використанням цитологічного аналізу.
Об’єкт дослідження – післяопераційний рановий процес у хворих стоматологічного профілю після хірургічного втручання.
Предмет дослідження – вплив методики інтра- та післяопераційної профілактики (з використанням препаратів «L-лізину есцинату» і «Тіотріазоліну») на клінічний перебіг запальних відновних реакцій у м’яких тканинах щелепно-лицевої ділянки, а також на показники лабораторних і функціональних методів дослідження у хворих після хірургічного лікування аденоми привушної залози.
Методи дослідження – клінічні, біохімічні, цитобіохімічні, цитологічні, а також додатков функціональні (електродермографія і локальна термометрія) з метою оцінки ефективност хірургічного лікування хворих стоматологічного профілю в умовах застосування традиційного запропонованого методів медикаментозної терапії. Статистичний метод для визначення вірогідності результатів.
Наукова новизна дослідження. Вперше розроблено методику інтра- та післяопераційної місцево загальної терапії ранового процесу із застосуванням препаратів «L-лізину есцинату» «Тіотріазоліну» та підтверджено її ефективність. Уперше на тлі використання згаданих препаратів вивчено цитобіохімічні показники лактатдегідрогенази (ЛДГ) і сукцинатдегідрогенази (СДГ) нейтрофілів периферичної крові, ЛДГ в сироватці крові, продуктів ліпідного обміну (ліпопротеїни високої щільності – ЛПВЩ, ліпопротеїни низької щільност ЛПНЩ, холестерин, тригліцериди) і ПОЛ – малоновий діальдегід (МДА) у сироватці крові, а також результати цитології у прооперованих хворих стоматологічного профілю. Крім того, вивчено зміни значень локальної термометрії і біопотенціометрії в умовах використання запропонованих лікувально-профілактичних медикаментозних засобів.
Обґрунтовано за допомогою клініко-лабораторних досліджень доцільність використання запропонованого методу інтраопераційної профілактики ушкоджень хірургічного лікування стоматологічних хворих.
Проведено порівняльну оцінку ефективності традиційного і запропонованого методів нтра- і післяопераційної профілактики із включенням препаратів «L-лізину есцинату» та «Тіотріазоліну».
Новизна і пріоритетність дисертаційного дослідження підтверджується рішенням Державного комітету України з питань науки та інтелектуальної власності про видачу двох патентів на винахід: «Спосіб профілактики післяопераційних ускладнень у хірургічній стоматології» (№ U2006 02455 від 15.09.2006 р.), «Спосіб оцінки процесів репарац в м’яких тканинах щелепно-лицевої ділянки» (№ U2006 09481 від 15.02.2007 р.).
Практичне значення одержаних результатів дослідження. Розроблено методику інтра- та післяопераційної профілактики ускладнень хірургічного лікування хворих стоматологічного профілю, в основу якої покладено поєднане використання препаратів «L-лізину есцинату» «Тіотріазоліну», що мають комплексну місцеву і загальну дію.
На підставі результатів поглибленого клінічного обстеження хворих встановлено, що в ранній післяопераційний період у хворих основної групи на тлі застосування запропонованої методики запальні реакції (гіперемія, набряк, інфільтрація, больовий компонент, ексудація) мають менш виразний і тривалий перебіг. Це сприяє зменшенню кількості ранніх післяопераційних ускладнень (кровотеч з рани, гематом, надмірного набряку, больової реакції, нагноєння), а надалі – поліпшенню якості рубця, що сформувався.
Визначено оптимальний прогностичний комплекс лабораторних методів діагностики активності перебігу запальних і відновних реакцій у м’яких тканинах щелепно-лицево ділянки, що дає змогу простежити особливості змін у паравульнарній зоні в післяопераційний період і дати їм комплексну оцінку.
Обґрунтовано доцільність внесення змін у комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на зменшення кількості післяопераційних ускладнень у хворих стоматологічного профілю.
Розроблена автором методика інтра- та післяопераційної профілактичної терапії впроваджена і успішно застосовується у щелепно-лицевому відділенні Кримської республіканської клінічно лікарні ім. М. О. Семашка (м. Сімферополь), Міській стоматологічній поліклініц (м. Сімферополь), Обласній клінічній стоматологічній поліклініці (м. Херсон), Обласній клінічній стоматологічній поліклініці (м. Одеса). Результати дослідження використовують у навчальному процесі на кафедрах загальної стоматології факультету післядипломно освіти Кримського державного медичного університету ім. С. І. Георгієвського МОЗ України, хірургічної стоматології Харківсько медичної академії післядипломної освіти та хірургічної стоматології Вінницького державного медичного університету.
Особистий внесок здобувача. Автором проаналізовано наукову літературу за темою дисертації, проведено патентно-інформаційні пошук. Під науковим керівництвом завідувача кафедри хірургічної стоматології Кримського державного медичного університету ім. С. І. Георгієвського доктора медичних наук, професора С. Г. Безрукова сформульовано мету та завдання. Автор особисто зібрав і систематизував фактичний матеріал, проаналізував та провів інтерпретацію і статистичну обробку отриманих результатів, оформив висновки і практичні рекомендації за результатами дослідження. На базі біохімічної лабораторії 8-ї міської лікарні і лабораторії при відділенні реанімації Кримської республіканської установи «Клінічної лікарні ім. М. О. Семашка» виконано біохімічн дослідження, у лабораторії при КДМУ – цитобіохімічні. Цитологічне дослідження мазків-зішкребків проведено на кафедрі патологічної анатомії КДМУ*. Здійснено статистичну обробку результатів, написано й оформлено всі розділи праці, сформульовано висновки і практичн рекомендації.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної праці викладено та обговорено на: науково-практичній конференції, присвяченій 105-річчю від дня народження С. І. Геогієвського (20 листопада 2003 р., м. Сімферополь); I з’їзді Асоціації стоматологів АР Крим (26 листопада 2004 р., м. Сімферополь); науково-практичній конференції, присвяченій 27-річчю стоматологічного факультету Кримського державного медичного університету м. С. І. Георгієвського (9 грудня 2005р., м. Сімферополь); II науково-практичній конференції «ВАПРЕХ» «Пластична, реконструктивна та естетична хірургія» (7–8 червня 2006 р., м. Київ); всеукраїнській науково-практичній конференції «Нові технолог в стоматології і щелепно-лицевій хірургії» (3–4 листопада 2006 р., м. Харків).
Публікації. Результати досліджень викладено в 11 наукових публікаціях, з них 10 статей надруковано в збірниках і журналах, що увійшли до переліку, затвердженого ВАК України.
Одержано два патенти на винахід: «Спосіб профілактики післяопераційних ускладнень у хірургічній стоматології» (№ U2006 02455 від 15.09.2006 р.) та «Спосіб оцінки процесів репарації в м’яких тканинах щелепно-лицевої ділянки» (№ U2006 09481 від 15.02.2007 р.).
Обсяг і структура дисертації. Дисертаційний матеріал викладено на 176 сторінках машинописного тексту. Праця складається зі вступу, огляду літератури, розділу «Матеріал і методи дослідження», двох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків та практичних рекомендацій. Список літератури містить 192 джерела. Робота ілюстрована 47 рисунками, 28 таблицями.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Матеріали і методи дослідження. Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань проведено клініко-лабораторне обстеження та лікування 126 пацієнтів обох статей віком від 20 до 50 років.
Хворих госпіталізовано у відділення щелепно-лицевої хірургії КРУ «КЛ ім. М. О. Семашка» (м. Сімферополь) у плановому порядку для оперативного лікування аденоми привушної залози (патологію обрано як модель стандартної операційної травми м’яких тканин обличчя і шиї). Пацієнти не мали супутньої патології, а хірургічне втручання проводили на неінфікованих тканинах, коли не спостерігалося ознак місцевих запальних реакцій. При цьому операційне поле не мало прямого сполучення з ротоглоткою і дихальними шляхами (джерела вторинного нфікування були мінімальні). Новоутворення були малих і середніх розмірів (до 4 см).
Аденому привушної залози до операції діагностовано на підставі даних клінічного огляду і типової локалізації пухлини. Проводили загальноприйняте клінічне і лабораторне дослідження.
Хворим виконували малотравматичне хірургічне втручання – часткову паротидектомію з проведенням загальноприйнятого розрізу за Г. П. Ковтуновичем (1953).
Пацієнтів розподілено на 2 групи. Профілактичну терапію призначали з перших хвилин операції як в основній, так і в контрольній групах. У основній групі додатково вводили «Тіотріазолін» та «L-лізину есцинат». Після проведення загального знеболення, перед розрізом шкіри, тканини паравульнарної зони інфільтрували 2,0 мл 2,5 % розчину «Тіотріазоліну» (препарат заздалегідь розбавляли 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду). Також під час операції внутрішньовенно вводили 5,0 мл 0,1 % «L-лізину есцинату» (розбавляли 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду). Через 8–10 год. після операції внутрішньовенно вводили «L-лізину есцинат» у описаній вище концентрації. Протягом 7–9 діб додатково призначали таблетовану форму «Тіотріазоліну» (по пігулц двічі на добу). При цьому дотримували рекомендацій виробників, викладених у інструкції.
У контрольній групі проводили традиційну інтраопераційну медикаментозну профілактичну терапію (В. О. Кудінов; 1990). Тричі в м’які тканини операційного поля (перед, у кінці втручання, а також протягом 2–3 діб лікування) призначали контрикал (5.000–10.000 ATО), розбавлений в 10–20 мл 0,5 % розчину лідокаїну.
Проведено клініко-лабораторне обстеження хворих обох груп. Для цього, крім клінічних спостережень, додатково застосовували функціональні, цитобіохімічні, лабораторн цитологічні методи дослідження. Клінічне обстеження пацієнтів проводили у віддален періоди (6 і 12 міс).
Для клінічного обстеження використовували загальноприйняті методи контролю за перебігом ранового процесу. Тобто опитування хворого, місцевий огляд, пальпацію тканин у ділянці хірургічного втручання. Для оцінки активності запальних реакцій темпів репаративного процесу в різні терміни післяопераційного періоду використовували такі критерії: біль у ділянці операційної травми, наявність гіперемії, набряку, запального інфільтрату, характеру ексудату з рани. Визначали якість співставлення країв рани, стан швів, терміни епітелізації поверхні, параметри рубця, що формувався (колір, консистенція, ширина, висота і т. ін.).
