Быстрый поиск

Реферат: Основи інтеграції та гармонізації аудиту в Україні

Україна на сьогодні є невід’ємною складовою світового економічного співтовариства i поступово набуває все більшого значення як бізнесовий та політичний партнер. Хоча національн особливості побудови облікової системи та здійснення фінансового контролю існують, проте інтеграційні економічні процеси викликають потребу в гармонізац національних облікових систем і аудиторських процесів у міжнародному та вропейському масштабах.

Одним з інструментів, який допомага розвивати економічні відносини, у тому числі міжнародні, є аудит, оскільки він забезпечує довіру до перевіреної фінансової інформації для її користувачів різних рівнів (міжнародного, державного, урядового, підприємства).

Суттєвий вплив на процеси глобалізації мають новітні інформаційні та телекомунікаційні технології, як перетворилися з елементів інфраструктури минулих років на універсальний засіб економічного, культурного, наукового розвитку. Такій новій моделі світово економіки М. Карної дав свою назву — нова глобальна інформаційна економіка. Не позбавлена впливу у світовому масштабі й аудиторська діяльність.

Україна має зробити власний вибір взяти активну участь у сучасних процесах глобалізації, розробити систему відповідних законодавчих актів (у тому числі з аудиту), здійснити необхідну структурну перебудову, низку організаційних заходів, враховуючи сучасн тенденції міжнародного економічного розвитку. Проте не слід сліпо копіювати зарубіжний досвід без усвідомлення національних інтересів і традицій. Один із видатних політиків У. Черчіль свого часу зазначив, що у Великої Британії нема ані друзів, ані ворогів. У неї є тільки національні інтереси. Вирішуючи питання нтеграції та гармонізації аудиту в Україні, слід, насамперед, дотримуватись цього принципу. Такий підхід не суперечить процесам глобалізації та нтернаціоналізації. Політику суверенної держави визначає безліч детермінант, включаючи рівень соціально-економічного та суспільно-політичного розвитку, географічне положення країни, її національно-історичні традиції, культурну спадщину, співвідношення державних засад i демократії тощо. Всі вони, акумулюючись у зовнішній політиці держави, є складовими концепції національного нтересу i мають слугувати для самозбереження нації та держави. Це слід обов’язково брати до уваги, вирішуючи проблеми інтеграції та гармонізац аудиту.

Вивчення спеціальної літератури щодо гармонізації систем бухгалтерського обліку i його стандартизації дало можливість констатувати, що науковці досить часто змішують такі поняття, як «інтеграція», «інтернаціоналізація», «стандартизація», «гармонізація», «уніфікація». З метою систематизації подальшого дослідження надаємо нижче тлумачення зазначених термінів:

інтеграція (лат.) — об’єднування чого-небудь у єдине ціле;

інтернаціоналізація (лат.) — визнання чого-небудь інтернаціональним, міжнародним, вільним для користування всіх народів (держав);

стандартизація (лат.) — встановлення диних норм i вимог на готову продукцію, напівфабрикати, сировину, матеріали; запровадження єдиних типових форм організації, здійснення чого-небудь;

уніфікація (лат.) — зведення чого-небудь до єдиної форми, системи єдиних нормативів;

гармонізація (лат.) — погоджене відношення частин цілого; узгодженість, відповідність.

Підпорядкованість та взаємозв’язок цих понять у контексті аудиту зображено на схемі. Всеохоплюючим, наймасштабнішим є термін «інтернаціоналізація аудиту», під яким слід розуміти створення та визнання міжнародних принципів аудиту, норм i стандартів, діяльність міжнародних аудиторських компаній, інтернаціональних вимог до професії аудитора (у тому числі до освіти та етики), створення i функціонування міжнародних аудиторських професійних організацій. Деталізацією i розвитком нтернаціоналізації аудиту є його «інтеграція» та «гармонізація».

Інтеграція аудиту має кілька основних аспектів, а саме: інтеграція видів аудиту (зовнішнього, внутрішнього, операційного, екологічного, надання аудиторських послуг) та їх подальший розвиток у взаємозв’язку та єдності; інтеграція національних методологій аудиту; інтеграційні процеси зі створення єдиних міжнаціональних нормативних документів; створення i діяльність міжнародних аудиторських компаній та їх об’єднання (поглинання) з національними аудиторськими фірмами.

Пропонуємо виділяти такі етапи нтеграції аудиту:

дослідження різноманітних національних методологій аудиту;

визначення принципових спільних сторін та розбіжностей між видами аудиту та методикою i організацією їх здійснення;

порівняння та аналіз існуючих методів i прийомів аудиту;

розробка концепції зближення національних теорії та практики аудиту різних держав, регіонів;

розробка міжнародних нормативних документів;

поступова апробація, коригування й упровадження розробленої концепції та нормативних документів (на рівні держав, регіонів, міжнародних та національних аудиторських фірм).

Під гармонізацією аудиту розуміють приведення до відповідності, узгодженості національних вимог щодо аудиту (як професії, його методології, організації, законодавчих актів) із вимогами та законодавчими (нормативними) актами вищого рівня (міжнародними, європейськими, регіональними тощо).

Доцільно виділяти три основні рівн гармонізації аудиту: міжнародний; регіональний (на рівні Європейського Союзу (ЄС) або країн СНД); державний (національний).

Міжнародний рівень гармонізації характеризується діяльністю міжнародних, інтернаціональних професійних бухгалтерських та аудиторських організацій, спрямованою на вироблення єдиних рекомендацій у сфері аудиторсько діяльності та шляхів приведення у відповідність національних i міжнародних вимог щодо аудиту. До таких організацій належать: Міжнародна федерація бухгалтерів та Рада з міжнародної практики аудиту, яка входить до неї; Організація Об’єднаних Націй та у її складі Міжурядова робоча група експертів по міжнародних стандартах обліку та звітності (узагальнює вимоги щодо ступеня аналітичності й складу фінансової звітності мультинаціональних корпорацій та аудиторської перевірки, ведення обліку на спільних підприємствах, відображення у звітах впливу соціально-економічних чинників); Організація економічного співробітництва та розвитку (об’єднує уряди 24 країн, у більшост ндустріально розвинутих) має на меті сприяти економічному розвитку країн членів цієї організації шляхом надання консультативної допомоги з широкого спектра проблем, у тому числі у сфері аудиту. Процес міжнародної гармонізац аудиту розпочався у 70-х роках ХХ століття, коли було створено більшість із зазначених організацій. Усі рішення та документи, розроблені цими міжнародними організаціями, носять рекомендаційний характер.

Регіональний рівень характеризується гармонізацією різноманітних аспектів аудиту на рівні певного географічного регіону. Для України актуальним стало виділення двох основних регіонів: Європейський Союз та країни СНД.

Це пояснюється тим, що логіка розвитку України в кінці 90-х років та перспективи на найближчі десятиліття ХХІ ст. підказують їй необхідність балансування у відносинах із Заходом, де вона впритул межує з ЄС, i на Сході — з Росією та іншими країнами СНД. Нашу державу може бути визнано рівноправним членом ЄС та міжнародної економічної спільноти, а це одне з пріоритетних економічних i політичних завдань, — лише у раз визнання та дотримання загальноприйнятих норм i правил, у тому числі у галуз аудиту.

У 1957 р. з підписанням Римського договору створено Європейське економічне співтовариство (ЄЕС). Згідно з Римським договором передбачається вільне пересування товарів, людей, послуг та капіталу в межах ЄС. А це означає, що вільно можуть пересуватись, працювати у будь-якій країні співтовариства i представники аудиторської професії. З метою виконання цих умов Європейська федерація бухгалтерів вважає за потрібне забезпечити:

свободу пересування i заснування своїх філіалів закордонними бухгалтерськими i аудиторськими фірмами в країн члені ЄС;

свободу пересування професіоналів з однієї країни для заснування бухгалтерських або аудиторських фірм в іншій країні;

свободу пересування професіоналів для надання послуг в іншій країні без попереднього створення бухгалтерської або аудиторської фірми;

свободу надання послуг бухгалтерськими та аудиторськими фірмами за межами своєї країни.

Вивчення практичного досвіду роботи західноєвропейських аудиторів підтверджує, що ці рекомендації Європейсько федерації бухгалтерів повністю втілюються в життя в країнах — членах ЄС. Наприклад, аудитори Франції можуть вільно займатись аудиторською практикою у Великій Британії, Німеччині, Швеції, Італії та інших країнах, i навпаки. Проте слід чітко дотримуватись установлених вимог щодо кваліфікації, освіти, практичного досвіду, порядку отримання кваліфікаційного сертифіката аудитора. Лише за цих умов відбувається визнання диплома (сертифіката) аудитора одн країни в іншій державі.

У 1993 р. ЄС заявив, що буде розширюватись на схід за рахунок країн Центральної та Східної Європи. Україна має всі шанси ввійти до списку кандидатів i у майбутньому — членів ЄС. Отже, Україні слід ретельно підготувати правове поле, зокрема у сфері аудиту, яке б забезпечило реалізацію Угоди про партнерство та співробітництво між Україною i Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, ратифікованої Законом N 237/94-ВР (Угоду було підписано 14.06.94 р. в Люксембурзі, набрала чинност 01.03.98 р.).

ЄС випустив ряд Директив у сфер бухгалтерського обліку i аудиту (N 4 — про бухгалтерські звіти компаній i їх аудиторську перевірку; N 7 — про консолідовану фінансову звітність i її аудит; N 8 — про аудит і вимоги до аудиторів). Країни — члени ЄС після прийняття Директив мають у встановлені терміни (3 — 8 років) привести своє законодавство у відповідність з їх вимогами.

Директива ЄС N 8 вимагає проведення аудиторської перевірки для усіх великих компаній, даючи змогу самим державам членам ЄС вирішувати, чи потрібні такі перевірки для малих і середніх підприємств. Ця Директива також висуває вимоги щодо кваліфікації та освіти аудиторів. Згідно з положеннями Директиви ЄС N 8 аудитор при здач кваліфікаційного іспиту повинен володіти знаннями з таких дисциплін: аудит; аналіз фінансової звітності; загальна теорія бухгалтерського обліку; консолідована звітність; фінансовий та управлінський облік; внутрішня контрольна система; правила складання річної i консолідованої звітності; оцінка i визначення фінансових результатів; рекомендації i правила обов’язково перевірки звітності, а також загальне право; податкове право; цивільне i комерційне право; трудове право та право соціального страхування; інформаційн системи та інформатика; економіка підприємства, країни та фінансові науки; математика i статистика; основні принципи управління фінансами підприємства.

В Україні, у противагу зазначеному переліку дисциплін, згідно з положенням, затвердженим Аудиторською палатою України, при складанні іспиту на сертифікат аудитора знання контролюються з таких дисциплін: аудит; фінансовий та управлінський облік; податки; господарське право; основи фінансового управління; інформаційні системи в бухгалтерському обліку та фінансовому управлінні. Висновок з цього приводу очевидним. Це лише один з прикладів можливих аспектів гармонізації вітчизняного та європейського аудиту.

Зазначимо, що на регіональному рівн гармонізація може бути статичною та динамічною. У першому випадку з численних законодавчих та нормативних актів країн певного регіону вибирають те спільне, що їм притаманне в галузі аудиторської діяльності, i формують інваріант спільного нормативного документа; у другому — зацікавлені сторони (держави) домовляються вводити такі нові нормативні положення, які б не суперечили прийнятим раніше учасниками угоди.

Необхідність гармонізації аудиту на рівні країн СНД пояснюється спільним історичним та економічним минулим, функціонуванням єдиного народногосподарського комплексу в межах СРСР. Не слід відкидати те, що було i може бути корисним на сьогодні й у майбутньому. Проблеми реформування системи бухгалтерського обліку i розвитку аудиту в країнах СНД, у тому числі в Україні та Росії, є подібними. Важливу роль у їх вирішенні можуть відіграти Асоціація бухгалтерів i аудиторів країн — членів СНД, Координаційна Рада з методології бухгалтерського обліку країн СНД, у складі якої доцільно створити та активізувати роботу спеціального Комітету з питань аудиторської діяльності. Не зайвими стануть розробка і затвердження основних принципів методології та організації аудиту в країнах СНД на основ міжнародних та європейських стандартів аудиту, спеціальних положень, нструктивних матеріалів щодо здійснення аудиторських перевірок та контролю за х якістю у країнах — членах СНД. Особливо важлива гармонізація вимог з проведення аудиту з Росією, оскільки ця країна на сьогодні є одним з найбільших нвесторів у нашій державі. Наслідком цього стало створення значної кількост російсько-українських спільних підприємств, фінансова бухгалтерська звітність яких має підлягати аудиторській перевірці. Необхідно прийняти законодавчі та нормативні акти, відповідно до яких аудит таких підприємств може здійснюватись як українськими, так i російськими аудиторами або комбінованими аудиторськими групами на основі дотримання єдиних методологічних i організаційних вимог.

Європейський вибір України не передбачає її однозначного тяжіння до Європи, а допускає створення системи взаємовідносин України у просторі Росія — Європа — Північна Америка Чорномор’я — СНД. Саме ця система у глобальному контексті передбачає набір стратегій i перспектив шляхів розвитку України у ХХІ столітті. Такий підхід у вирішенні політичних i економічних взаємовідносин України з іншими державами слід враховувати при вирішенні проблем гармонізації аудиту (із дотриманням принципу захисту національних інтересів).

На початкових етапах розвитку процесу гармонізації аудиту в Україні зусилля щодо узгодженості регіонального масштабу мають більше шансів на успіх, ніж першочергова орієнтація на міжнародну перспективу.

Проведені дослідження дають змогу дійти висновку про те, що гармонізація аудиту на державному рівні полягає у досягненн узгодженості між:

різноманітними законодавчими i нормативними актами різних рівнів (закони, положення, інструкції, стандарти, нормативи, внутрішньофірмові нормативні документи), які стосуються питань аудиту;

діяльністю професійних організацій аудиторів України між собою (Аудиторська палата України, Спілка аудиторів України, Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України);

діяльністю професійних аудиторських організацій та органів законодавчої та виконавчої влади, фінансових структур (ДПА України, Нацбанк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, державні адміністрації різних рівнів, відповідні комісії та комітети Верховної ради України, Рахункова палата України та інші державні структури).

Одним із проявів i шляхів здійснення нтеграції та гармонізації аудиту є його стандартизація. Стандарт у перекладі з англійської — норма, зразок, еталон, модель, що приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об’єктів. Тому можна стверджувати, що стандартизація аудиту — це процес розробки та послідовного застосування комплексу правил, принципів та процедур у процесі здійснення аудиторсько діяльності. Таким чином, стандарт аудиту є нормативним документом, який ма рекомендаційний характер. Мета стандартів — бути детальними та повними, щоб їх тлумачення було однаковим у різних країнах, регіонах, фірмах. Серед стандартів аудиту доцільно виокремлювати чотири рівні: міжнародні; регіональні; національні; внутрішньо фірмові.

Слід відзначити взаємозв’язок облікових та аудиторських стандартів. Перші визначають, яка інформація корисною, другі — надійною та достовірною. Корисність та достовірність важливі складові оптимізації процесу управління. Мета аудиторської перевірки у всіх країнах, як правило, одна — підтвердити надійність i достовірність бухгалтерських звітів. Проте виникають проблеми, пов’язані з рівнем професійно підготовки аудиторів, використанням різних стандартів, що призводить до принципових відмінностей якості аудиту. Внаслідок цього надійність фінансової звітності, яка перевіряється аудиторами різних країн, неоднакова. Цим пояснюється потреба стандартизації аудиту.

Уніфікація аудиту є більш вузьким поняттям порівняно з терміном «стандартизація» i означає зведення окремих елементів теорії та практики аудиту до єдиних форм. Уніфікація, скоріше, притаманна аудиту на державному та внутрішньо фірмовому рівнях, оскільки уніфікованими в аудиті можуть бути: форми робочих документів аудитора; аудиторські номенклатури; бази даних; аудиторські комп’ютерні програми; форми подання вхідної та вихідної інформації при використанні комп’ютерних систем; звіти аудиторських фірм (наприклад, до Аудиторської палати України); формат проведення кваліфікаційних іспитів.

Страницы: 1, 2