Реферат: Страхування відповідальності
Розрахунок премії. Премія розраховується за одним із принципів:
o відсотки від річного грошового обігу страхувальника плюс фіксовані суми премій за кожну застраховану особу (тобто службовця);
o згідно із сумами компенсацій з додаванням оплати за кожного службовця.
Ліміти відповідальност страховиків на території колишнього СРСР за договорами професійно відповідальності є нижчими від світових. Недостатньо розроблено правову базу з питань виникнення відповідальності та урегулювання позовів. Це позначається на тарифній політиці страховиків. Здебільшого страхові премії становлять від 0,5 до 7% лімітів.
Страхування від наклепу, поговори та дискредитації. У такому покритті мають потребу особи, пов'язані з друком та виданням книжок, журналів, газет, ведучі телевізійних та радіопрограм. Позови можуть висуватися якщо через поговір завдано шкоди репутації інших осіб. Наклепи, поговори можуть викликати до них ненависть, зневагу, насмішки, завдати шкоди роботі. При цьому недостатньо самого лише ущемлення гідності та почуттів постраждалих. Має бути факт завдання шкоди репутації.
Якщо наклепні заяви стають доступними третій стороні і такі заяви прямо або посередньо вказують на постраждалого, то це може стати основою для порушення позову.
Природно, що тільки деяк страховики готові надати таке покриття. їх лякають високі суми компенсацій. Наприклад, у 1988 році газета "Сан" виплатила 1 млн фунтів стерлінгів співакові Злтону Джону у зв'язку з однією зі своїх публікацій. Як правило, договір страхування вимагає надавати сумнівний матеріал юристові страховика до його друку (у світовій практиці цей обсяг становить 40 % всіх публікацій). Своєчасні вибачення чи виправлення можуть усунути можливий позов. При цьому страхове покриття містить витрати на виправлення або скасування наклепницького матеріалу.
Зі страхового покриття виключаються претензії, що виникають внаслідок особистої злоби та недоброзичливості; богохульства; шкоди, яка стосується комп'ютерного програмного забезпечення. Можливість страхування може бути обмежена специфікою публікацій. Виключаються також позови, зроблені іноземними судами або внаслідок наклепу кримінального та міжнародного характеру.
Для фінансово зацікавленості страхувальника договір передбачає його участь у компенсаціях- від 10 до 20% у кожному позові.
Оцінюючи ризик, андеррайтер покладатиметься насамперед на історію позовів страхувальника, його репутацію та майбутні плани.
Страхова премія призначається згідно із сумою тиражу, кількістю опублікованого матеріалу та величиною обігу або гонорару страхувальника.
Може виплачуватись єдина премія з додатковими доплатами, наприклад за кожний том публікацій. Нечесність працівників. Страхування ризиків відповідальност страхувальника у зв'язку з нечесністю службовців не покриває нечесност партнерів та керівних працівників. Таке страхування не поширюється на шкоду страхувальникові (його грошовим коштам, власності т. ін.) внаслідок нечесност службовців. Шкоду страхувальникові розумніше страхувати у того самого страховика, у якого одержано поліс професійної відповідальності з розширенням на ризики нечесності. На практиці можуть виникнути обставини, що об'єднують обидва покриття. Нечесність з боку особисто страхувальника виключається. Втрата, шкода документам. Часто професіонали утримують у себе різні документи своїх клієнтів - заповіти, закладні, сертифікати. Договір може передбачати покриття витрат на заміну або відновлення таких документів внаслідок їх часткової втрати або знищення. Покривається і відповідальність перед третіми особами, що постраждали внаслідок такої втрати. На практиці існують численні ризики, які можуть бути віднесені до полісу страхування професійної відповідальності на особливих умовах та за додаткову премію.
Страхування відповідальності за екологічне забруднення
Невід'ємним правом людини право мешкати поза забрудненим навклишнім середовищем. Екологічні катастрофи - Сівесо, Італія, 1976 p.; Бхопал, Індія, 1984 p.; Чорнобиль, Україна, 1986 p.; Зксзон Вал-дес, США, 1989 p. - привернули увагу людства, загострили розуміння небезпеки для життя, здоров'я, господарської діяльності людини. Уже сьогодн відчутно зросла захворюваність, спричинена різними забрудненнями, неможливістю використовувати певні водні та земельні ресурси. Уряди багатьох країн ухвалили закони, що регулюють питання відповідальності та компенсацій за забруднення. Було встановлено жорсткий контроль за додержанням превентивних заходів виробниками, постачальниками, перевізниками, власниками місць зберігання забруднювальних речовин. Національні законодавства та міжнародні угоди покладають безумовну відповідальність за викиди небезпечних речовин у навколишнє середовище за принципом "платить осквернитель". При цьому заподіювач шкоди повинен компенсувати не лише прямі втрати, а й витрати на очищення забруднених водойм та грунту. Гостро постала проблема охорони навколишнього середовища і в країнах колишнього СРСР. Політика вирішення господарських завдань "за будь-яку ціну", відсутність або порушення нормативів, що обмежують викиди забруднювальних речовин, екстенсивне природокористування негативно відбилися на екології. Відсталість та зношеність технічної бази багатьох виробництв призводить до частих аварійних ситуацій порушень екологічних норм експлуатації. Частина збитків відшкодовувалася державою за рахунок централізованих резервів. З переходом до ринкової модел економіки ця функція лягла на плечі самих підприємств та місцевих органів влади, що не мають достатніх коштів. Крім того, відсутні економічні важел зацікавленості підприємств витрачати кошти на природоохоронні заходи.
Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає правові, економічн та соціальні основи організації захисту природного середовища.
Поняття забруднення. Розв'язуючи проблеми екології, передусім необхідно визначити, що містить в соб поняття "забруднення". Будь-який викид шкідливих речовин, незалежно від їх природи та характеру, забруднює атмосферу, водні або земельні ресурси. До того ж навіть нешкідливі речовини, вступаючи в реакції з хімікаліями, що містяться у грунті та воді, можуть утворювати шкідливі сполуки.
Можна тлумачити забруднення і вужче. Забруднення - це викид та нагромадження шкідливих речовин у обсязі, який не може більше поглинатися навколишнім середовищем. Забруднення можна класифікувати на випадкові, на ті, що настали в результаті непередбачених подій, та на навмисні. На практиц визначення характеру викиду може викликати ускладнення, особливо при постійних або повторних викидах. Підприємство може періодично скидати шкідливі речовини у межах норм, визнаних безпечними. У якийсь момент часу ці викиди перестають бути безпечними. Шкода перестає вважатись випадковою, якщо вона стала явною та забруднювач усвідомив це. Необхідно враховувати й те, що шкода може виявитися через багато років. У такому разі важко встановити зв'язок між результатом забруднення (наприклад, захворюванням) та викидами. Забруднювальні викиди можуть здійснюватись кількома забруднювачами, що ще більше загострює проблему.
Особливост відповідальності. Згідно з вітчизняним законодавством забруднювач несе відповідальність за забруднення навколишнього природного середовища та зниження якості природних ресурсів, а також за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Підприємства, як джерелами підвищеної екологічної небезпеки, звільняються від відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, тільки коли доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих. Що ж до підприємств, не віднесених до власників джерел підвищеної екологічно небезпеки, то вони звільняються від покриття шкоди, якщо доведуть, що шкоду заподіяно не з їхньої вини. Особи, яким завдані збитки, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якост навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. Ряд директив ЄС порушують питання, що стосуються забруднення, примушують здійснювати обов'язкове страхування підприємств - джерел небезпеки.
Початкове ризик забруднення вводився багатьма страховиками у поліс страхування цивільно відповідальності. Страхове покриття поширювалося тільки на раптове та випадкове забруднення. Великі суми позовів, складності у виявленні характеру та винуватця забруднення призвели до виділення такого страхування у окремий вид.
Одночасно з формуванням ринку екологічного страхування починається розвиток перестрахувального ринку по таких ризиках. Для надання більш розширеного покриття та забезпечення високих лімітів, достатніх для компенсації збитків, почали утворюватись спеціальн страхові пули. В Україні у 1997 році створений пул зі страхування ядерних ризиків.
Умови страхування. Починаючи з 60-х років страховики Ллойда надавали покриття компенсацій за позовами, висуненими третіми особами за шкоду їх здоров'ю та нерухомому майну внаслідок забруднення, а також при ущемленні інших прав та погіршенні умов життя, що захищаються законом. В страхове покриття включались і витрати на превентивне очищення. Поліс покривав не лише забруднення внаслідок нещасного випадку.
Складність у визначенн умов страхування та ризиків, що страхуються, викликана тим, що ризики, як призводять до забруднення навколишнього середовища, нині ніхто не в змоз оцінити. Страхування відповідальності за шкоду, що заподіюється навколишньому середовищу, базується сьогодні на таких умовах:
o компенсувати страхувальникові усі суми, присуджені за законом постраждалим третім особам у зв'язку з настанням страхового випадку. До суми компенсацій вносяться також судові витрати;
o страхуванням покриваються лише випадкові забруднення. Навмисні дії або помилки, які можуть збільшити ймовірність шкоди третім особам, страхуванням виключаються;
o суми штрафів не включаються у страхове покриття. Винятки з договору страхування. Формулювання винятків можуть варіюватись у кожному конкретному випадку. Поліси страхування відповідальності за екологічні забруднення не покривають шкоди внаслідок навмисного порушення страхувальником законодавчих актів, постанов, розпоряджень та інших нормативних документів, що регулюють питання екології.
Строк страхування. Хоч договір укладається на рік, розуміється продовження його в того самого страховика. Через високі страхові премії, великі адміністративні витрати при розробці умов страхування ; та укладанні договору чи програми превентивних заходів та здійсненні ; контролю і страховикові, і страхувальникові вигідно партнерство на : строк не менш як 5-10 років. Територіальні межі страхування. Географічні ліміти чітко обумовлюються, особливо в разі використання транспортних засобів, наприклад при перевезенн шкідливих речовин.
Ліміт відповідальност страховика. Страховики обмежують максимальну відповідальність грошовою сумою та періодом часу. Ліміти компенсацій, що надаються, не влаштовують підприємства-забруднювачі, оскільки вони є нижчими від реально необхідних. Проте висока вартість страхування не дозволяє придбати страхування з великими лімітами. Водночас навіть наявність пулів не вирішує проблему місткост національних та міжнародних ринків. Ліміти відповідальності, що надаються в Європі, не перевищують 20 млн дол.. Лондонський ринок надає покриття до 170 млн дол. Для прикладу, шкода навколишньому середовищу від експлуатац Бхопальського заводу в Індії досягла понад 300 млн дол., а у зв'язку з численними людськими жертвами представники влади індійського штату Мадхия-Прадеш подали позов на суму у 3 млрддол.
Андеррайтинг. Як уже зазначалось, оцінка ризику дуже ускладнена. Проблема екології досить нова для людства та складна. Практично неможливо отримати достовірний сценарій розвитку. Недостатньо вивчені природа та характер ризиків. Унаслідок тривало кумуляції мало статистичних даних про можливі розміри збитків, їх залежність від впливу різних факторів. Андеррайтер, передусім повинен мати великий досвід у страхуванні екологічних ризиків. Йому слід орієнтуватись у технологічному процесі виробництва для кращого розуміння природи можливих забруднень; оцінити можливості різних потенційних джерел забруднення та ступінь їх впливу на суму збитків. Часто провадиться спеціальна експертиза для вивчення цих аспектів. Надзвичайно важливим фактором є історія збитків підприємства через забруднення навколишнього середовища, а також на нших підприємствах аналогічного профілю. Слід враховувати, що страхувальник підвладний великим, але нечастим збиткам. Корисно також вивчити екосистему місцезнаходження підприємства страхувальника, виявити інших можливих потенційних забруднювачів у минулому та сучасному, що впливають на цю екосистему. Оцінюючи ризик та розробляючи умови, слід пам'ятати про розвиток та постійне посилення законодавства у галузі охорони навколишнього середовища, про кумулятивний характер забруднень, вплив якого зростає з кожним роком. Враховуються фінансові можливості страхової компанії, наявність програм перестрахування, загальна місткість ринку. Конкретний поліс страхування може покривати не тільки випадкові забруднення, але й ризик поступового забруднення. Складність полягає у визначенні характеру забруднення. Якщо страхувальник змінив кількох страховиків, важко визначити, хто та в якому розмірі повинен відшкодовувати збитки у зв'язку з поступовим забрудненням. При ризику поступового забруднення гостро встає питання про ступінь відповідальності інших можливих забруднювачів. Витрати з очищення наслідків забруднення. Страхове покриття надається для відшкодування збитку третім особам. Тому страховик не відшкодовує витрати страхувальникові на превентивні заходи або на очищення його власного майна. Проте компенсуються витрати третіх осіб щодо мінімізації збитку, прийняті після настання нещасного випадку. І навіть якщо забруднення сталось у приміщеннях страхувальника, воно може бути джерелом небезпеки навколишньому середовищу та третім особам. Наприклад, забруднення ґрунтових вод з причини зараження шкідливими речовинами земельної ділянки страхувальника. У цьому випадку превентивні заходи та заходи з очищення служать не лише інтересам страхувальника, а значить, ці втрати не є його власним збитком. Тому, у деяких країнах такі витрати, згідно з законами, повинні покриватися договором. Страховики не охоче йдуть на розширення страхового покриття. Додаткові складності виникають у разі довгочасних викидів або викидів, що повторюються. Страховики воліють здійснювати окреме страхування таких витрат.
Комбінований поліс з страхування цивільної відповідальності
Страхування цивільно відповідальності дуже популярне у багатьох країнах. Законодавства ряду країн вимагають її проведення у обов'язковій формі. Покриття надається стосовно компенсації третім особам за будь-яку шкоду, нанесену страхувальником їх життю, здоров'ю, майну, за винятком випадків, що обумовлюються у договорі окремо. Страхувальниками виступають фізичні або юридичні особи. Поліс може видаватись один на всіх членів сім'ї. У Німеччині поліс страхування цивільно відповідальності мають 60 % сімей. Поліс страхування цивільної відповідальності, як правило, містить такі види ризиків, як відповідальність власників нерухомості та іншого майна, опікунська відповідальність, відповідальність перед споживачем. У разі невеликих сум можливої шкоди у поліс можуть включатися ризики товаровиробника, роботодавця, забруднення навколишнього середовища. Страховик установлює невеликі ліміти відповідальності за такими ризиками та вужче покриття, ніж за окремим полісом. Наприклад, з приводу ризику відповідальност за шкоду, спричинену навколишньому середовищу, страхуються лише випадкові, непередбачені забруднення. Що стосується відповідальності перед споживачем, вона може включатись і у поліс відповідальності товаровиробника за якість про-^ дукц або відповідальності роботодавця, розширюючи надане покриття. Тому страховики відповідальності під час укладання договору вивчають умови існуючих договорів для того, щоб один той самий ризик не був застрахований більш ніж один раз. Така ситуація може статись з ризиком відповідальності перед споживачами. Наприклад, вантажники, що заносили у дім нові меблі, ненавмисне розбили антикварну вазу, що знаходилась у кімнаті. Або під час спорудження будинку упущена з рук робітника черепиця завдала травми людині, що проходила поруч. Усі витрати будуть компенсовані за полісом, який містить ризик відповідальності перед споживачем. Можливо, це буде поліс відповідальності роботодавця, можливо, товаровиробника. Якщо ж інше не передбачено, то компенсація буде виплачена по полісу цивільно відповідальності. Щоб уникнути неоднозначної ситуації, у договорі страхування будь-якого виду відповідальності часто застосовується застереження: "страховик компенсує страхувальникові суми збитків третім особам, якщо шкода не покривається ніяким іншим полісом страхування". Цікавим є сам принцип побудови страхового захисту за полісом страхування цивільної відповідальності. Вважається, що все не обумовлене як виняток, покривається полісом. Традиційно ризик цивільної відповідальност власників транспортних засобів виключається. Ще мало відомим, але дуже перспективним є поліс страхування відповідальност "керуючих директорів", тобто запрошених висококваліфікованих спеціалістів, які керують компанією від імені власників фірми. Умови страхування, принципи андеррайтингу та розрахунку премій є аналогічними розглянутим у цьому розділі. Вони є комбінацією методів, що застосовуються в кожному окремому виді страхування відповідальності.
