скачать рефераты
  RSS    

Меню

Быстрый поиск

скачать рефераты

скачать рефератыРеферат: Структура ринку цінних паперів. Аналіз поточної біржової кон'юнктури

Реферат: Структура ринку цінних паперів. Аналіз поточної біржової кон'юнктури

ЗМІСТ

1.Структура ринку цінних паперів

2.Види операцій на фондовій біржі

3.Показники біржової кон'юнктури

4.Аналіз поточної біржової кон'юнктури

5.Література


1. Структура ринку цінних паперів

Динамічність і ефективність розвитку економіки обумовлюється швидкістю переливання капіталу з однієї сфери в іншу. Будь-які фінансові операц оформляються у вигляді певних фінансових зобов'язань, частина з яких є цінними паперами, що дають право власності на визначений розмір капіталу. Такі цінн папери самі по собі мають властивість товару, а місце, на якому укладається угода з цінними паперами, називається ринком цінних паперів (РЦП). РЦП кровоносна система економіки. Від її розгалуженості і стану залежить розвиток економіки в цілому. Стан кон'юнктури на ринку цінних паперів свідчить про напрямок динаміки розвитку загальногосподарської кон'юнктури і рівень ділово активності в цілому. РЦП є складовою частиною фінансового ринку.

За своєю структурою ринок цінних паперів є досить складним і багатофункціональним утворенням. За принципом повернення фінансових зобов'язань він поділяється на ринок боргових зобов'язань і ринок власності (фондовий ринок).

На ринку боргових зобов'язань (наприклад, облігацій) капітал дається в борг на визначений час. На ринку власності (наприклад, акцій) купують і продають право на одержання прибутку від вкладеного капіталу.

У свою чергу ринок власності можна поділити на ринок власності реального фіктивного капіталу. Реальний капітал пов'язаний із цінними паперами на реально існуючу власність (акції підприємств матеріального і нематеріального виробництва), фіктивний капітал становлять цінні папери інвестиційних, пенсійних взаємних фондів.

Залежно від характеру спрямування ринок цінних паперів поділяється на первинний і вторинний. На первинному ринку здійснюється розміщення нових фінансових зобов'язань, що мають лише початкову (номінальну) вартість. Тут визначається тільки ціна самого цінного паперу, а не його прибутковості.

На вторинному ринку провадиться перепродаж цінних паперів як товару, що забезпечує прибуток від вкладеного капіталу.

За ступенем організованості РЦП поділяється на біржовий (фондова біржа) позабіржовий. Фондова біржа є спеціально відведеним місцем, де на основ визначених правил укладаються угоди із зареєстрованими (що котируються) на ній цінними паперами.

Учасниками фондового ринку є:

— емітенти цінних паперів — суб'єкти підприємницької діяльності, що випускають фінансові зобов'язання;

— інвестори — фізичні і юридичні особи, що мають надлишкові або вільн засоби і бажають вкласти Їх у капітал;

— інвестиційні посередники — юридичні особи, діяльність яких спрямована на полегшення інвестиційного процесу із використанням фахового досвіду фінансової зацікавленості.

Цінні папери як своєрідний товар, що запропонований і обертається на РЦП, характеризуються широким спектром видів і властивостей. Різноманітність цінних паперів має велике значення як для власника заощаджень — інвестора, так і для емітента. Інвестор, виходячи з властивостей множини видів цінних паперів, обирає найбільш прийнятні серед них, що відповідають його меті. Емітент пропонує на РЦП той вид цінних паперів, який вважає найприйнятнішим для мобілізації залучених заощаджень. Акт купівлі-продажу конкретного цінного паперу, за винятком окремих випадків, є свідченням збігу інтересів інвестора й емітента і визначений як системотворча ознака.

Класифікаційними ознаками цінних паперів є такі: економічна природа нструментів РЦП, тривалість періоду залучення заощаджень, механізм виплати прибутку, ступінь ризику та ін. Вибір будь-якої ознаки правомірний, якщо одержуван при цьому групи цінних паперів не утворюють пересічних видів, тобто якщо т самі властивості цінних паперів не фігурують у різних групах.

Виходячи з механізму діяльності РЦП в економіці розвинутих країн найпривабливішою класифікація цінних паперів, пов'язана із вибором такої систематизуючо ознаки, як фінансового відношення операцій з капіталом, опосередковуваних спрямуванням цінних паперів. Практично вона аналогічна підходу з вищевказаною ознакою "економічна природа інструментів РЦП". Класифікацію цінних паперів на основі цієї ознаки наведено у табл. 1.

Особливу групу інструментів РЦП становлять так звані похідні цінні папери. До них належать: оборотні облігації, оборотні акції, опціонні контракти спеціальні цінні папери банків.

Акц часткові довгострокові (або, що випускаються на невизначений термін) цінн папери, які відображають відносини співволодіння. Вони свідчать про частку хнього власника (акціонера) у капіталі емітента.

Таблиця 1 Групування цінних паперів за характером фінансових відносин

Фінансові відносини
Співволодіння (часткові) Кредитні (боргові)
Довгострокові (більше 1 року) Короткострокові (до 1 року)
Акції

1.          Облігац уряду

2. Середньострокові казначейськ ноти

3. Облігації корпорацій

4. Боргові сертифікати та нші

1.          Казначейськ векселі

2. Короткострокові комерційн векселі

3. Чеки

4. Депозитні сертифікати та н.

Фондовий ринок Ринок боргових зобов'язань
Ринок капіталів Кредитно-грошовий ринок

Прибутком на акцію є дивіденд — частина чистого прибутку корпорації, що припадає на частку власника акцій.

Розмір дивіденду на одну акцію визначається рядом умов:

— масою прибутку корпорації, отриманого за звітний фінансовий рік;

— пропорціями між частинами прибутку корпорації, що споживається і що зберігається;

— кількістю випущених акцій.

Важливою характеристикою акцій є їхня ціна. У практиці випуску й обертання акцій використовується кілька вид цін: номінальна, оголошена, ринкова (курсова), балансова.

Номінальна ціна — вказується у бланках акцій. Вона має інформативний характер, вказує на частку капіталу, що припадає на одну акцію, використовується для обліку практично не має значення для спрямування акцій на РЦП.

Оголошена ціна — використовується у країнах, де акції можуть випускатися без зазначення х номіналу. Вона застосовується для обліку цінних паперів.

Ринкова (курсова) ціна — відбиває ступінь довіри інвестора до конкретної акц показує, скільки він згодний за неї заплатити. Відображає реальну цінність акції і формується у процесі обертання. Ця ціна прямо пропорційна розміру дивіденду на одну акцію й обернено пропорційна рівню (розміру) чинного позичкового відсотка.

Балансова (бухгалтерська) ціна — на відміну від номінальної й оголошеної, змінна за величиною. Вона визначається на основі документів фінансової звітності шляхом відрахування з усіх активів корпорації її пасивів і розподілу результату (кількісна міра власності акціонерів) за кількістю акцій, що перебувають в обігу.

Облігація довгостроковий борговий цінний папір, за яким позичальник (емітент) гаранту кредитору (інвестору) після закінчення обумовленого терміну виплати (погашення) боргу, а також регулярну (у визначені терміни) виплату поточного прибутку.

Емітентами облігацій виступають державні органи (уряд та органи влади на місцях), а також корпорації.

За терміном дії облігації, надходячи як довгострокові зобов'язання на РЦП, поділяються на короткострокові (від 1 до 3 років), середньострокові (від 3 до 7 років), довгострокові (від 7 до ЗО і більше років). Особливу групу становлять безстрокові облігації. Виплата відсотків за ними здійснюється зі встановленою періодичністю, а дата погашення не зазначається. Важливою закономірністю боргових зобов'язань є вищий рівень ставки відсотка для довгострокових облігацій порівняно із середньо- і короткостроковими — у нормальній економічній ситуації і з оберненою закономірністю — в умовах інфляції.

Вексель письмове короткострокове документальне зобов'язання, складене за встановленою законом формою, що дає безумовне право його власникові з настанням зазначеного терміну вимагати з особи, що видала або акцептувала це зобов'язання, сплати обумовленої у ньому грошової суми.

Прибуток тримачів векселів (кредиторів) утворюється в абсолютних сумах за рахунок знижки з номінальної ціни, тобто як різниця між номінальною ціною, за якою вексель погашається векселедавцем (боржником), і ціною, за якою векселедавець продає його кредитору.

В операціях сфери грошового ринку РЦП використовуються два різновиди векселів: простий і переказний.

Простий вексель виписується боржником і містить зобов'язання платежу кредиторові. Переказний вексель (тратта) виписується кредитором (трасантом) і містить наказ боржникові (трасату) про сплату позначеної суми третій особі (ремітенту) або пред'явникові.

У безумовну боргову розписку вексель перетворюється після його акцепту (згоди на оплату) боржником.

Приклад. Номінальна ціна векселя (ціна погашення) N == 200 дол., термін погашення векселя t = 120 днів; кількість календарних днів у році Т == 365; норма знижки з номінальної ціни (дисконт) (1 == 0,07 (7% річних). Ціна продажу векселя (Р) кредитору становитиме:


Прибуток кредитора (D)):

D == N - P == 200 - 195,4 == 4,6 дол.

Поряд із борговими і частковими цінними паперами на РЦП розвинутих країн обертаються інструменти, що поєднують у собі властивості й акцій, і облігацій. Крім того, існують специфічн фондові цінності, які не можна віднести до жодного з розглянутих вище різновидів.

Такі інструменти ринку цінних паперів дістали назву похідних. Вони охоплюють різновид оборотних цінних паперів, до яких належать оборотні облігації, оборотн привілейовані акції, а також опціони.

Оборотними називаються цінні папери, що за бажанням їхніх власників у визначений період можуть бути обміняй на інші цінні папери або погашені.

Особливе місце серед похідних інструментів РЦП належить опціонам (опціонним контрактам). Опціоном у загальному вигляді є договір, відповідно до якого одна сторона набуває право купівлі або продажу визначеного товару за фіксованою ціною протягом обумовленого періоду часу, а інша сторона зобов'язується за необхідності забезпечити реалізацію цього права за обумовлену премію, будучи готовою продати або купити відповідний товар за визначеною договором ціною. Опціонні контракти є достатньо універсально формою угод щодо будь-якого товару.

2. Види операцій на фондовій біржі

Як зазначалося раніше, фондова біржа являє собою найбільш організований вид РЦП. З погляду насиченості інформацією про ринкову кон'юнктуру фондова біржа є основним ндикатором РЦП.

Під біржовою операцією розуміють угоду, укладену між членами фондово біржі з приводу цінних паперів, допущених до обертання і котирування на цій біржі.

Найважливішим критерієм класифікації фондових операцій є термін угоди. За терміном угоди фондові операції поділяються на касові і термінові. Касова операція передбачає здійснення розрахунку в найближчий біржовий день (залежно від прийнятого на біржі максимального терміну). Термінова угода провадиться у терміни, обумовлені угодою. Термінові угоди дозволяються не в усіх країнах через можливість спекуляцій упродовж чинності угоди.

Різновидом термінової угоди є операція ф'ючерс. Ф'ючерс укладається під майбутні фондові цінності за заздалегідь оговореною ціною. Угода передбача суму, умови розрахунків і встановлення календарних термінів її здійснення. Біржа несе відповідальність за виконання угоди. Оскільки угода за ф'ючерсом укладається в цінах акцій сьогоднішнього дня, а її ціна у день одержання сама буде іншою, то об'єктом угоди стає не тільки сама акція, а й її біржовий курс. У цьому випадку контракт передбачає перерахування визначеної суми залежно від того, який курс буде зареєстрований на момент закінчення терміну контракту.

Ще одним видом термінової угоди є опціон. Опціон — це контракт між нвесторами на право купити або продати обмежену кількість акцій визначено компанії (чи пакета акцій) за оговореною ціною у фіксований період часу. Принадність опціону полягає у можливості вести гру на курсі акцій у період дії опціону. Опціон на купівлю називається колл, опціон на продаж — пут. На відміну від ф'ючерса, опціон не дозволяє його власникові відмовитися від угоди за несприятливої кон'юнктури. Опціони можуть оформлятися у вигляді цінного паперу, що має самостійний обіг на РЦП.


3. Показники біржової кон'юнктури

Індикатори біржової кон'юнктури у загальному вигляді можна поділити на показники, що характеризують інструменти біржового ринку — цінні папери, показники рівня попиту і пропозиції на ринку, індикатори динаміки кон'юнктури.

Цінні папери оцінюються на основі таких показників: рейтинг цінного паперу; ціна (вартість) цінного паперу як товару; ліквідність цінного паперу; показники прибутковості. Рейтинг цінного паперу — комплексний показник, що характеризує "якість" та "інвестиційну принадність" для нвестора як щодо одержання прибутку від вкладеного капіталу, так і стосовно надійності його розміщення. Рейтинг цінних паперів провадиться спеціалізованими незалежними фірмами шляхом віднесення цінних паперів за їхніми видами, всередині виду — за ступенем надійності, прибутковістю і курсовою ціною.

Є різноманітні методики розрахунку і позначення рейтингу (буквені, цифрові, буквено-цифрові, спеціальними значками). Наприклад, у США рейтинг облігацій, прийнятий фірмою "Стандарт енд Пурс", складається з буквених позначень за дев'ятьма категоріями: ААА, АА, А, ВВВ, ВВ, В, ССС, СС, С (за рівнем зниження якості облігацій).

Дуже важливим поняттям оцінки цінних паперів є їх котирування. Під котируванням розуміється допуск цінного паперу на біржові торги і визначення його біржового курсу.

Курс цінного паперу — ціна, за якою він купується і продається на біржі. Курс цінного паперу залежить від його виду.

Курс акції прямо пропорційний очікуваному розміру прибутку й обернено пропорційний ставці позичкового відсотка, що переважає на певний час. Курс акції падає зі зростанням ставок відсотка і зростає разом зі збільшенням виплачуваних дивідендів. Курсова ціна акції, що розраховується залежно від цих чинників, визначається за такою формулою:


Кпр=Д*100/І (1)

де Кпр — курс простої акції;

Д — розмір дивіденду;

І — ставка позичкового відсотка.

Кприв=Нд*100/І (2)

де Кприв — курс привілейованої акції;

Нд фіксована норма прибутку на номінал акції.

Інвестор може розраховувати на сукупну прибутковість придбаного цінного паперу як дивіденду на акцію і як курсово різниці вартості акції при її купівлі і продажу.

Динаміка курсу акцій перебуває під впливом одного з основних показників діяльності акціонерного товариства — регулярност виплати дивідендів та їхнього розміру. Зниження дивідендних виплат призводить до різкого (з випереджаючою швидкістю) зменшення курсової вартості акцій.

Курс облігації залежить від прибутку на неї, викупної ціни та терміну погашення:

 (3)

деДообліг, — курс облігації;

Q — поточний розмір викупної ціни облігації;

Y поточний розмір періодично виплачуваного прибутку;

С викупна ціна облігації.

Найважливішим показником оцінки цінного паперу є його прибутковість. Розмір прибутку за облігаціями і векселями легко визначається за умовами розміщення цих цінних паперів.

Очікуваний прибуток від акцій виробничих та інших корпорацій більше залежить від фінансово-економічного стану цих компаній. Для інвесторів компан прибутковість акцій пов'язана з поняттям дивіденду. Розмір дивіденду, що припадає на одну акцію, визначається за формулою

Д=Пд/Т=Ні, (4)

де Д дивіденд, що припадає на акцію;

Пд — сума виплачених дивідендів на звичайні акції;

Т кількість випущених акцій;

Н номінал акції;

відсоток дивідендів на акцію.

Рівень ліквідності характеризує наявність попиту на той чи інший цінний папір. Він розраховується як відношення суми укладених угод до суми пропозиц щодо цього цінного паперу на біржових торгах і розраховується за формулою

Страницы: 1, 2


Новости

Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

  скачать рефераты              скачать рефераты

Новости

скачать рефераты

© 2010.