Учебное пособие: Міжнародні економічні відносини
4. Стимулювання професійної і географічної мобільності робочої сили.
Елементи міжнародного ринку робочої сили
1. Пропозиція – кількість робочої сили, що на світовому ринку або може бути доставлена на нього.
Джерела:
- зайняті, що шукають роботу
- безробітні
- робоча сила, що формується
- біженці
Серед мігрантів багато чоловіків, дітей. З професійної точки зору:
· некваліфікована робоча сила
· кваліфікован робітники
· висококваліфікован спеціалісти ( з країн, що розвиваються та між розвинутими країнами)
2. Попит – платоспроможна виробнича економічна потреба світової економіки в новій робочій силі
Фактори, що визначаюь об’єм попиту:
· Зменшення чисельності населення;
· Зменшення питомої ваги працездатних
· Дисбаланс в професійній структурі робочої сили
· Збільшення витрат на освіту
3. Конкуренція – боротьба між суб’єктами ринку
· Між продавцями робочої сили
· Між продавцями та покупцями
· Між покупцями
4. Ціна – грошовий вираз вартост робочої сили.
Фактори, що впливають на ціну:
· Конкуренція
· Співвідношення попиту і пропозиції
· Зміни вартості обочої сили
· Структура робочої сили
· Інтеграція формування „других економік”
· Державне регулювання рівня заробітної плати
· Діяльність профспілок (вугільна, металургійна, промисловість)
Тенденц ринку робочої сили:
· Стабілізувались потоки робочої сили
Це обумовлено:
- зростанням рівня зайнятості в самих країнах, що розвиваються
- зростають нвестиції в країнах, що розвиваються, що стримує рух робочої сили
- безробіття в розвинутих країнах
- масштаби міграції
Міжнародна організація міграції 2005р. від 185-192млн. чол. (приблизно 3% населення світу), 1980р. 80 млн чоловік.
· Визначились основні центри притягування робочої сили
- США, зах. Європа
- Нафтовидобуваюч країни: Латинська Америка – внутрішня міграція, приймають тут Аргентина, Чилі, Бразилія, Мексика, Венесуела;
- Азіатсько-тихоокеанський регіон: основні імпортери Сінгапур, Малайзія, Таїланд
34. Державне міжнародне регулювання трудової міграції.
Еміграція практично не регулюється, здійснюється вільно. Імміграцію почали регулювати з 20-х років в США, Канаді шляхом квотування. Практично в усіх країнах є різні методи регулювання: адмін., орг. прав., основний принцип їх використання – селективно-заборонений, тобто приймають тих, в кому зацікавлені і обмежують в‘їзд іншим.
В усіх країнах діють відповідні органи: інтернаціональні служби; міністерства праці; міністерства закордонних справ і внутрішніх справ.
Основні напрями вимоги при регулюванні імміграції:
- якісн вимоги до іноземної РС;
- додатков професійні вимоги;
- віковий ценз;
- стан здоров‘я;
- обмеження особистого характеру (людей, які були в соц. партіях, засуджених);
- прям квотування за професію (квота може бути єдина для країни, для галузі, для конкретної фірми);
- економічн (треба мати суму грошей для в‘їзду);
- тимчасов обмеження (термін праці);
- пряма заборона роботи іноземців в галузі;
- нац.- географічн пріоритети;
- жорстк санкції до мігрантів-нелегалів;
- процедури дозволу на проживання.
35. Проблеми міграції робочої сили в Україні.
Офіційна статистика – 2 млн. громадян
Не офіційно – 7 млн. громадян (Н. Карпачова)
Еміграція:
- В основному в 90-х рр. втікали у зв’язку з розбалансованістю економіки, наслідком було приховане безробіття.
- Якщо економіка буде розвиватися такими же темпами, то повернення цих емігрантів практично не можливе.
- Інтенсивний рост економіки може сприяти поверненню робочої сили
- 2004р. Аргентина, Великобританія, Канада, ФРН, Польща, Росія – 3 млн. чол., США – 500 тис. Чол..
- Мігранти нвестують в Україну 19 млрд. $ на рік, 1,5 млрд. $ на місяць – грошов перекази.
Організації з міграції в Україні:
· Державний комітет по справам націоналізації та міграції
· Державна митниця
· Міністерство праці
· Держкомкордон
З приводу емігрантів допомога: укладання угод про нормальні умови праці з приймаючими країнами.
Іммігранти: Україна – країна ЄС, угода реадмісії, щодо повернення робочої сили в країну з якої вони приїхали.
36. Валютна система, сутність і основні елементи.
Валюта – 1) грошова одиниця країни;
2) грошов знаки іноземних держав
3) наднаціональн розрахункові одиниці, платіжні засоби (ЕКЮ, СДР, ЄВРО)
Ліквідність валюти мобільність ресурсів їх рухомість платежу по міжнародним обов’язкам. Ліквідн засоби – це готівка ВКВ, цінні папери в ВКВ, золото.
Ступінь ліквідності країни = сума ліквідних засобів / сума обов’язків
Євро валюта – це конвертована валюта країни яка переведена на рахунки Європейських банків і використовується їм для операцій в усіх країнах. Євро ринок , Азія ринок, Американо ринок.
Валютна система є:
1. національна валютна система
2. міжнародна валютна система
- світова валютна система
- колективна валютна система (ЄС)
Національна валютна система: заснована на національному законодавстві і на нормах міжнародного права. ЇЇ елементи:
- національна валютна одиниця
- режим валютного курсу
- умови конвертації валюти
- наявність/відсутність валютних обмежень
- порядок міжнародних розрахунків
- система управління золотовалютними резервами
- система національних установ які виконують ці функції
37. Світова валютна система, еволюція і сучасні особливості.
Світова валютна система – це:
1. Організація міжнародних валютних відносин в відповідності з міжнародними угодами. Вся сукупність національних, колективних валют.
2. Режим обміну валют, режим міжнародних розрахунків валюти і інших ліквідних засобів
3. Міжнародн установи, які регулюють валютно-кредитні відносини.
Міжнародн валютні відносини – це сукупність економічних відносин пов’язаних з функціонуванням єдиних грошей як світових, проведенням валютних операцій суб’єктами різних країн.
Міжнародн фінансові і кредитні відносини – це сукупність економічних відносин зв’язаних з рухом капіталу на світових кредитних і фінансових ринках.
В зв’язку з цим снують:
- валютн ринки операції купівлі-продажу іноземної валюти.
- фінансов ринки – це купівля-продаж цінних паперів і купівля продаж валютно фінансових ризиків.
- кредитн ринки – це ринок грошей (короткострокові депозитно-позичкові операції) та ринок капіталу (це середньо і довгострокові кредити а також ЄВРО кредити.
Ці ринки складаються з національних регіональних ринків і концентруються, як правило в світових фінансових центрах: Нью Йорк, Лондон, Токіо, Цюріх, Франкфурт на Майні, Париж, Гонконг, Сінгапур.
Світова валютна система – це сукупність норм організації міжнародних розрахунків.
Етапи світово валютної системи
1) система золотого стандарту (1867р. – Паризька конференція). Основні риси:
- золотий стандарт.
- всі валюти мали золотий вміст в залежності від чого і складався паритет між ними. Тройська унція = 31,1 гр. Унція = 28 гр.
- Вільний рух золота.
- Плаваючи курси.
Етапи золотого стандарту:
a) золотомонетний стандарт.
b) Золото-зливковий стандарт (зливок = 12 кг.).
c) Золотовалютний (золотодевізний).
2) Генуезька валютна система 1922р.
- світов гроші – золото, девізи (іноземна валюта).
- золотий паритет зберігається, але конвертація золота здійснюється не лише безпосередньо, я й через іноземну валюту.
- Курси валюти плаваючи.
- Активна політика держави в валютному регулюванні.
3) Бреттон-Вудська система 1944р.(засновник Кейнс).
- світов гроші - $.
- курс валют фіксований до золота.
- фіксований курс валют однин до одного.
- Фіксована ціна золота ( $35 = 1 т.у.)
- Центральн банки повинні були підтримувати стабільний курс власних валют шляхом валютних нтервенцій.
4) Ямайська валютна система 1976р.:
- здійснилась демонетизація золота (золото втрачає функцію грошей), відміна офіційного золотого паритету
- відмова від фіксованої ціни золота.
- Курси валют формуються попиту і пропозиції тому вони плаваючі.
- Основн засоби міжнародних розрахунків це вільноконвертовані валюти. Є над національн валюти: €, СПЗ [SDR] (спеціальні права запозичення) – це валюта, яку використовує міжнародний валютний фонд.
- Країна сама обирає режим валютного курсу, але не може виражати його через золото.
- МВФ стежить за політикою країн в сфері валютних курсів
1979р. – формується Європейська валютна система, ЕКЮ – безготівкова основна валюта.
1992р. – приймається рішення про створення Європейського валютного союзу.
Коефіцієнт нтернаціоналізації валюти = доля валюти в світовій торгівлі / питома вага країна в світовому експорті.
$ = 4, € = 1, YEN = 1,1
38. Платіжний розрахунковий баланси країни. Баланс міжнародної
заборгованості.
Баланс міжнародних розрахунків – це співвідношення вимог і зобов‘язань, надходжень платежав однієї країни у відношенні до іншої країни.
Є: торговий баланс, баланс послуг і некомерційних платежів, розрахунковий баланс (обчислюється або за визначений термін або на визначену дату) співвідношення за визначений термін вимог і зобов‘язань країни у відношенні до нших незалежно від сторони надходжень платежів. Якщо він активний, то країни нетто – кредитором, якщо пасивний – нетто-боржник.
Розрахунковий баланс на визначену дату наз-ся баланс міжнародної заборгованості.
Заборгованість буває: капітальна (термін платежу ще не настав), поточна (термін платежу настав або настає).
Розрізняють заборгованість:
- за позики на комерц. Основі;
- за пільгові кредити;
- за офіційні позики;
- за приватні позики;
- за позики міжнародних організацій;
- державна;
- приватна (але гарантована державою – боржника);
За термінами:
- короткотермін. (до 1р.);
- середньо- (до 10р.);
- довго- (більше 10р.).
Основним балансом є платіжний баланс – це співставлення платежів, які країна одержала і які здійснила.
Буває: активний (коли країна отримала більше ніж виплатила), пасивний (навпаки). В ньому відображається всі економічні операції між резидентами країни та суб‘єктами ін. країн, іншими країнами за певний період.
Структура балансу:
1 розділ – зовнішня торгівля товарами (торговельний баланс)
2 розділ – послуги та односторонні перекази
3 розділ – доходи від інвестицій
4 розділ – рух довготермінових капіталів
5 розділ – рух короткотермінових капіталів,
6 Зміни в золотовалют. резервах, помилки, пропуски.
Розділи 1-3 наз-ся балансом поточних операцій. Розділи 4-5 – балансом руху капіталів фін. операцій. Останні статті – регулюючі статті, тобто кредити.
39. Міжнародний кредит, його форми і значення.
