Реферат: Характеристика спеціальних митних режимів
Поняття вільної зони експортного виробництва стосується спеціального промислового району, що адміністративно знаходиться за межами митних кордонів країни і орієнтований на експортне виробництво. Варіантом зон можуть бути й окремі іноземні підприємства на території іншої держави, які користуються пільговим режимом оподаткування, обслуговуючи переважно зовнішній ринок. Наприклад, у прикордонних районах Мексики працюють промислові фірми США, що поставляють продукцію на американський ринок, використовуючи місцеву робочу силу. При цьому дешева робоча сила використовується як чинник конкурентоспроможності товарів, а економія отримується не стільки за рахунок низької кваліфікації, скільки за рахунок обмеження соціального захисту працюючих, скасування гарантованого мінімуму заробітної плати і максимальної тривалості робочого дня, несплати податків на соціальне страхування тощо.
До зон вільного іноземного інвестування належать: зони підприємництва, банківсько-страхові зони, туристично-рекреаційні зони. Як правило, у функціонуванні таких зон пільгове митне регулювання незначне, тому що головну роль відіграють фінансові і валютні важелі.
Зонами підприємництва переважного розвитку сфери послуг можна вважати ті, в регіональній структурі яких переважають підприємства сфери послуг. Такими компаніями можуть бути фірми з проведення лізингових та франчайзингових операцій; найрізноманітніші соціальні служби.
Таким чином, визначальним критерієм класифікації зон підприємництва на зони розвитку виробництва, торгівлі та надання послуг можна вважати переважність певного виду діяльності над іншими.
На основі дослідження сутності зон підприємництва та їхніх видів можна зробити такі висновки:
1. Зони підприємництва є ефективним засобом відродження проблемних територій та депресивних виробництв.
2. Зони підприємництва створюються з метою активізації підприємницької діяльності та стабілізації соціально-економічного розвитку.
3. Зони підприємництва можна розглядати як особливий елемент проведення, реалізації міської та регіональної політики зайнятості.
4. Зони підприємництва стають дійовим механізмом залучення приватного капіталу до депресивних районів та виробництва.
5. Зони даного типу стають генератором розвитку малого та середнього бізнесу, механізмом подолання зростання бюджетного дефіцит}'.
Науково-технологічні парки. За останні десять - п'ятнадцять років серед різних типів соціальний економічних зон виділились науково-технологічні парки. Процес їх значного поширення відрізняється високим ступенем синхронності існування в різних країнах за наявності помітних національних рис. Центром таких угруповань є університет або великий науково-дослідний інститут з певною інфраструктурою, що забезпечує процес прискореної передачі нових технологій до виробництва.
Банківсько-страхові зони - це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Тут відсутні обмеження розміру і характеру інвестування, обов'язкового рівня ліквідності, для діючих банків встановлюється повне або часткове звільнення від податків на прибуток дивідендів іноземних інвесторів. Обмеження стосуються контрактів з резидентами базової країни. Зараз близько третини обсягу фінансових операцій вільних економічних зон світу сконцентровано в офшорних центрах. За деякими оцінками, капітал, що обертається в даній сфері бізнесу, досягає 500 млрд. дол. США, за участю 2 млн. вкладників
До туристично-рекреаційних зон відносять СЕЗ, які створюються в регіонах, що мають багатий природний рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і забезпечення, а також підприємницької діяльності, у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.
Таким чином, спеціальна економічна зона будь-якого типу має розглядатись як система, що відкрита для зовнішнього економічного середовища і пов'язана з ним багатьма каналами. При цьому первинний режим передбачуваних преференцій, необхідних для досягнення кінцевого ефекту створення зони, мусить бути достатньо сталим та індиферентним до впливу зовнішнього середовища.
Світовий досвід свідчить, що спеціальні економічні зони виявляються більш ефективними при їх острівному розміщенні географічна ізольованість таких зон існує як ефективний захист, особливо на початковій стадії розвитку, а отже, підвищує шанс "вижити". Однак, розглядаючи ефективність СЕЗ, слід пам'ятати про негативні наслідки їх створення. СЕЗ при певних обставинах можуть призвести до дезінтеграції економічного режиму країни, невиправданого відпливу ресурсів Із інших регіонів, стимулювати тіньовий бізнес, посилити тиск з боку регіонів на уряд щодо відкриття нових "власних" зон для отримання недоцільно високих пільг.
Дослідники цього питання дійшли висновку, що доцільно створювати СЕЗ у країнах з перехідною економікою. Насамперед, для цих країн важливим є рішення загальноекономічних і соціальних внутрішніх проблем, на що слід спрямувати діяльність створюваних СЕЗ. Зберігаючи експортну орієнтацію, СЕЗ у країнах з перехідною економікою мають:
• працювати на внутрішній ринок, сприяти його насиченню новітніми технологіями і високоякісними товарами;
• бути центрами розповсюдження світового управлінського досвіду, полігоном випробування нових форм і методів господарювання;
• функціонувати як невід'ємна складова загального господарського механізму країни, передбачати сприятливий режим не тільки для іноземних інвесторів, а й для національних підприємств.
СЕЗ у даному випадку можуть мати комплексний або спеціалізований напрямок. До першого типу можна віднести проект зони Находка, де комбінуються функції переробки матеріалів, руд, риби та морепродуктів, а також зовнішніх транспортних перевезень. Виходячи з цього, проект зони передбачає розвиток виробництва електротоварів побутового призначення, поліграфічного обладнання, а також - розвиток туризму.
Спеціалізовані зони створюються як митні зони, технополіси, транзитні зони і под.
Відкриття СЕЗ потребує вирішення проблем у трьох головних напрямках:
• зв'язки із зовнішнім ринком і можливості виходу на нього;
• внутрішні зв'язки з національною економікою;
• внутрішнє регулювання діяльності зон.
Що стосується першої групи питань, територія зон залишається за межами митних кордонів країни-господарки, експортно-імпортні операції не підпадають під митні та нетарифні обмеження, під митний контроль підпадають лише ті товари, експорт та імпорт яких заборонено, спрощується візовий режим.
Значну увагу слід приділити другій групі питань взаємодії СЕЗ з народно-господарчим комплексом країни. При цьому зони повинні функціонувати як незалежні самофінансовані утворення з автономним управлінням. При взаємодії з державним бюджетом розмір податків, валютних обмежень встановлюється для всіх СЕЗ на довгостроковий термін. Важелем регулювання відносин між СЕЗ і внутрішнім ринком може бути держзамовлення. Зона має власний платіжний баланс. Результати діяльності зони враховуються в планах соціально-економічного розвитку регіонів. Можливим є надання взаємних преференцій при укладанні економічних угод між СЕЗ і регіоном, представники регіонів входять до склад}' керівних органів зон.
Преференційний режим для діяльності національних та іноземних підприємств в СЕЗ має бути основним сегментом господарського механізму зон. До економічних преференцій належать:
• звільнення національних та іноземних підприємств від сплати мита і митних зборів при здійсненні експортно-імпортних операцій;
• зниження ставок мита при імпорті товарів, призначених для внутрішнього ринку країни;
• зменшення ставок податків і орендних платежів;
• забезпечення підприємств зони фінансовими і матеріальними ресурсами в межах державного замовлення;
• можливість гарантованого забезпечення трудовими ресурсами за спрощеною схемою найму і звільнення;
• наявність необхідної інфраструктури;
• самостійне визначення термінів амортизації основних виробничих фондів;
• різноманітність форм власності і управління;
• застосування договірних цін при реалізації продукції всередині зони і за її межами;
• участь у керівництві зоною.
До спеціальних пільг, які надаються іноземним інвесторам, належать:
• звільнення оподаткування трансферту капіталу за кордон;
• спеціальний механізм захисту інвестицій;
• спрощення візового і податкового режимів для іноземців на території СЕЗ;
• можливість виходу через зону на ринок країни-господарки;
• наявність держзамовлення;
• свобода вибору джерел фінансування.
Крім того, у межах СЕЗ доцільно було б створити ринки нерухомості, цінних паперів, які можуть розглядатися як гарантії або депозити при проведенні кредитних та інвестиційних операцій.
Спеціальні пільги для національних підприємств мають містити самостійний вибір організаційних форм і напрямків діяльності, право здійснення бартерних операції! тощо.
Валютою обігу в спеціальних економічних зонах має бути тільки національна валюта країни. Якщо має місце паралельне використання валют або впроваджується спеціальна валюта зони, це може призвести до відриву СЕЗ від національного ринку і зменшити купівельну спроможність національної валюти. Разом з тим набутий досвід свідчить, що вільноконвертована валюта в межах СЕЗ може використовуватись для розрахунків за оренду, реєстраційних платежів, податків на користь адміністрації зон. Таким чином, специфічні умови країн з перехідною економікою потребують розробки особливого механізму впровадження СЕЗ.
На території України законодавчо визначено існування наступних спеціальних економічних зон: "Сиваш", "Донецьк", "Азов", "Закарпаття", "Яворів", "Славутич", "Курортополіс Трускавець". Слід зауважити, що цілі при створенні даних економічних зон були різні. Так, створення першої в Україні експериментальної спеціальної митної зони "Сиваш" було викликано потребою вироблення нових підходів до здійснення економічних реформ в Україні та впровадження нових форм підприємницької діяльності. Запровадження спеціального режим інвестиційної діяльності в Донецькій області та у спеціальній зоні "Славутич" передбачає створення робочих місць і працевлаштування працівників, що вивільняються у зв'язку із закриттям нерентабельних шахт та Чорнобильської АЕС. Зону "Яворів" створено з метою забезпечення працевлаштування працівників Яворівського гірничо-хімічного підприємства "Сірка", вирішення екологічних проблем використання потенційних можливостей економіки регіону завдяки вигідному прикордонному розміщенню.
Під кутом зору специфіки митного регулювання господарської діяльності підприємств доцільно класифікувати СЕЗ на такі, які мають статус спеціальних митних зон і такі, які не мають такого статусу. До перших належать "Сиваш", "Донецьк", "Азов", "Закарпаття", "Краловець", "Технопарк". До зон, які не мають статусу ВМЗ, входять "Славутич", "Курортополіс Трускавець" та комплексно-виробнича зона "Яворів", без структурної частини "Технопарк".
Під поняттям спеціальної митної зони розуміють частин}' території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та пільговий режим щодо оподаткування ввезених товарів, що створюється відповідно до законодавства України про спеціальні економічні зони шляхом прийняття окремою закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу території, строку, на який вона створюється, та особливостей застосування законодавства України на її території. Законом встановлюються вимоги щодо створення спеціальної митної зони, види товарів, дозволених до ввезення у таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами у межах зони. У законі також визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної митної зони та обов'язки органів управління зони з виконання вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю.
Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно деякого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законодавством.
Таким чином спеціальними митними зонами є частини території України, на яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Для цілей оподаткування товари, ввезені на території спеціальних митних зон, розглядаються як такі, що знаходяться за межами митної території України.
Митний орган, у зоні діяльності якого знаходиться спеціальна митна зона, з метою належної організації митного контролю може вимагати від органів управління цієї зони вжиття таких заходів: спорудження огорожі по периметру зони; встановлення обмежень щодо порядку доступу в зону у певні години роботи; застосування інших заходів, що не перешкоджають нормальному функціонуванню зони відповідно до закону про таку зону. Забороняється будь-яке будівництво в межах спеціальних митних зон без попереднього погодження з митним органом, у зоні діяльності якого знаходиться спеціальна митна зона.
З метою забезпечення належного митного контролю у спеціальних митних зонах митні органи мають право:
• здійснювати постійний контроль та нагляд за кордонами спеціальних митних зон, а також за доступом до них;
• вимагати від осіб, які переміщують товари через кордон спеціальної митної зони, ведення обліку руху таких товарів з метою їх контролю;
• проводити перевірку товарів, що переміщуються через кордон спеціальної митної зони, з метою забезпечення здійснення передбачених цим Кодексом операцій та недопущення переміщення заборонених товарів;
• здійснювати перевірки товарів, що знаходяться у спеціальних митних зонах;
• здійснювати інші передбачені законом заходи, спрямовані на забезпечення надійності митного контролю.
Особи, які здійснюють операції з товарами у спеціальних митних зонах, ведуть облік товарів, що ввозяться, вивозяться, зберігаються, виробляються, переробляються, закуповуються та реалізуються, і подають митним органам звітність про такі операції у порядку, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Будь-які зміни, що відбуваються з товарами в межах спеціальних митних зон, мають відображатися в облікових документах.
Режим спеціальної митної зони застосовується до товарів, що розміщуються та використовуються у межах територій спеціальних економічних зон, і законодавчі акти встановлюють вимоги щодо створення режиму вільної митної зони, визначають види товарів, дозволених до ввезення до такої зони, та характер операцій, що здійснюються з товарами у межах зон.
Як правило, у межах спеціальних митних зон допускається здійснення виробничих та інших комерційних операцій з товарами, інколи забороняються створення казино, ігровий бізнес, торгівля у роздріб. Такі заборони та обмеження стосовно спеціальних митних зон встановлюються законодавством України. При цьому Кабінет Міністрів України може обмежувати або забороняти ввезення окремих товарів у спеціальні митні зони. Тому конкретний перелік видів товарів та операцій, що з ними здійснюються, визначається у Законі про конкретну спеціальну економічну зону.
З метою забезпечення дотримання законодавства та з урахуванням характеру товарів можуть запроваджуватися окремі заборони та обмеження щодо здійснення операцій з товарами у спеціальній митній зоні. Наприклад, митні органи можуть заборонити окремим особам здійснення операцій з товарами у вільних митних зонах, якщо такі особи порушують відповідне законодавство, а також відмовити таким особам у доступі до вільних митних зон. Строк перебування товарів та інших предметів на території спеціальних митних зон не обмежується, крім випадків перебування товарів та інших предметів з обмеженим строком зберігання. При цьому дозволяється передача права власності на товари, що знаходяться у вільних митних зонах.
Механізм оподаткування товарів у спеціальних митних зонах має свої особливості. Якщо товари, що походять з інших країн, ввозяться до такої зони з-за меж митної території України для кінцевого споживання, то мито та інші податки при імпорті не стягуються, і до таких товарів не застосовуються заходи нетарифного регулювання. Товари, що ввозяться до спеціальних митних зон з митної території України, вивозяться з цієї території у режимі експорту із застосуванням відповідних заходів тарифного і нетарифного регулювання. У разі ввезення таких товарів до вільної митної зони мито та податки, встановлені на імпорт не стягуються, і до них не застосовуються заходи нетарифного регулювання.
З товарів, що вивозяться з спеціальних митних зон на митну територію України і походять з інших країн, стягуються мито, податки та збори, що встановлені для митного режиму, "імпорт". Якщо такі товари походять з цих зон, то у разі ввезення на митну територію України мито та податки, встановлені на імпорт товарів, з них не стягуються. Тому у випадку ввозу товарів та інших предметів, що повністю або достатньо перероблені у вільній митній зоні, на митну територію України податок на додану вартість і акцизний збір стягуються як з товарів для внутрішнього споживання в Україні.
У ралі вивозу товарів та інших предметів, що повністю вироблені або достатньо перероблені у спеціальних митних зонах, з території даних зон за межі митної території України вивізне мито і акцизний збір з цих товарів не стягуються.
Якщо вивозяться товари або інші предмети, попередньо ввезені з-за меж митної території України на територію спеціальної економічної зони, за межі даної зони, експортне мито, податок на додану вартість і акцизний збір не стягуються.
При ввезенні товарів на територію вільної митної зони з метою транзиту оподаткування здійснюється відповідно до законодавства України, тобто нараховуються тільки митні збори.
Повністю виробленими або достатньо переробленими у спеціальних митних зонах вважаються товари, які відповідають критеріям, викладеним у ст.18. Закону України "Про Єдиний митний тариф". При цьому, до митної вартості товарів та інших предметів не включається вартість послуг на зберігання товарів, їх доопрацювання, сортування, пакування та ін., що здійснюються на території вільних митних зон. Вказані послуги не обкладаються податком на додану вартість. Разом з тим розглянутий механізм оподаткування не поширюється на товарообмінні операції.
Митний контроль за переміщенням товарів та інших предметів через кордони спеціальних економічних зон здійснюється з метою забезпечення державними органами, підприємствами, організаціями та іншими службовими особами, а також громадянами порядку переміщення товарів через митну територію України. Для попередження несанкціонованого і неконтрольованого проникнення на територію спеціальної митної зони або за її межі територія облаштовується по периметру зони.
Територія зон митного контролю для кожної спеціальної економічної зони, їх кордони і режим переміщення товарів, транспортних засобів, громадян встановлюються Державною митною службою України. Режим спеціальних митних зон вводиться після затвердження Державною митною службою України акта здачі-приймання в експлуатацію об'єктів митної інфраструктури.
Крім загальних засад митного регулювання господарської діяльності у спеціальних митних зонах можуть існувати і свої особливості відносно комплексної зони.
Як було зазначено вище, вперше в Україні даний вид територіальних формувань почав функціонувати з 1996 p. коли було створено
Північнокримську експериментальну економічну зону "Сиваш". Серед пільг, які були надані суб'єктам, що бажали працювати на даній територій, були й конкретні митні пільги. При ввезенні до економічної зони сировина, матеріали та обладнання для потреб власного виробництва підприємств ГІЕЕЗ "Сиваш" не оподатковувались митом та податком на додану вартість.
Підставою для звільнення сировини, матеріалів, устаткування та обладнання, крім підакцизних товарів, що ввозяться в Україну суб'єктами господарювання зони для потреб власного виробництва, від обкладання ввізним митом і податком на додану вартість, є письмове декларування їх на митниці, тобто здійснюється їх митне оформлення як таких, що ввозяться виключно для потреб власного виробництва з метою реалізації у межах цієї зони затвердженого в установленому порядку інвестиційного проекту. Цільове призначення вантажів, що ввозяться суб'єктами зони "Сиваш", має бути письмово підтверджене адміністрацією цієї зони.
Крім даної митної пільги, існує й інша. Режим ліцензування і квотування стосовно експорту товарів власного виробництва, перелік яктіх затверджений Кабінетом Міністрів України, не застосовується.
Оскільки зони "Донецьк" та "Азов" мають статус спеціальних режимів інвестиційної діяльності, то митний контроль за переміщенням товарів та інших предметів через дані зони здійснюється у порядку, передбаченому для вантажів, що перетинають митний кордон України. Особливості оподаткування товарів і предметів через дані зони наведено в табл.9.5.1, при цьому слід зауважити, що імпорт товарів для власного виробництва, а також експорт товарів повністю вироблених, достатньо перероблених не підпадають під режим ліцензування чи квотування.
Додатковою пільгою в спеціальній економічній зоні "Закарпаття" є те, що при ввезенні звільняються від обкладання митом товари, що призначені для потреб власного виробництва, пов'язаного з реалізацією інвестиційного проект) '. Кабінет Міністрів України має право на встановлення обмежень щодо ввезення чи вивезення окремих видів товарів.
Специфікою спеціальної економічної зони "Яворів" є те, що структурно зона складається з автопорту "Краловець" та комплексної виробничої зони, до якої входить технопарк. Технопарк та автопорт працюватимуть у режимі спеціальної митної зони. Тому обкладення митними платежами товарів, що переміщуються на територію технопарку та автопорту, провадиться, виходячи з особливостей їхнього статусу, а від сплати мита та податку на додану вартість звільнено операції щодо ввезення устаткування, обладнання, деталей та комплектуючих, які переміщуються на територію зони з метою реалізації інвестиційного проекту.
Податок на додану вартість і мито з товарів, що ввозяться для потреб власного виробництва до вільної економічної зони "Славутич" з метою реалізації інвестиційного проекту, також не стягуються.
Особливість митного регулювання в "Курортополісі Трускавець" полягає в специфіці мети створення даної зони, залучення інвестицій до лікувально-оздоровчої інфраструктури регіону. Тому митні пільги стосуються насамперед реалізації даної цілі. Не стягуються податок на додану вартість та мито при ввезенні на територію зони зареєстрованих в Україні лікарняних засобів, затверджених Кабінетом Міністрів України, а також не оподатковуються устаткування, обладнання, комплектуючі, програмне забезпечення об'єктів інтелектуальної власності для потреб власного виробництва, пов'язаного з реалізацією інвестиційного проекту.
У разі ліквідації спеціальної митної зони зацікавленим особам надається достатній час для розпорядження товарами, які перебувають на території даної зони. Товари можуть перебувати у спеціальних митних зонах протягом усього часу функціонування таких зон. Якщо до моменту остаточного вирішення усіх питань, пов'язаних з ліквідацією спеціальної митної зони, власник товарів, що перебувають у цій зоні, або уповноважена ним особа не розпорядиться зазначеними товарами, такі товари підлягають декларуванню до іншого митного режиму.
Таким чином, при створенні ефективного механізму регулювання економічних взаємовідносин у межах дії вільної економічної зони митно-тарифні регулятори стають одним із найбільш дійових інструментів впливу держави на економічні процеси.
