Быстрый поиск

Дипломная работа: Мурування стін полегшеної конструкції; монтаж плит перекриття; зварювання сталі 15 гс товщиною 4 мм в нижньому положенні

1) нерівності на вертикальній поверхні; 2) відхилення по ширині; 3) відхилення за позначкою опорної поверхні; 4) зміщення осі; 5) відхилення поверхні від вертикалі; 6) товщина вертикальних швів; 7) товщина горизонтальних швів

Рис. 51. Схема вимірів відхилень у розмірах і положеннях кам'яних стін:

1) вертикальних осей віконних прорізів; 2) по ширині прорізу; 3) по ширині простінку; 4) по товщині вертикальних швів; 5) по товщині горизонтальних швів; 6) ряду від горизонталі на 10 м довжини; 7) кутів поверхні від вертикалі; 8) нерівності на вертикальній поверхні; 9) відмітки опорної поверхні; 10) по ширині стіни; 11) зміщення осі стіни

Рис. 52 Рис. 53

Правильність кута мурування перевіряють виском (рис. 55). Товщину швів перевіряють періодично: виміряють 5–6 рядів мурування і визначають їхню середню товщину. Наприклад, якщо при замірюванні 5 рядів мурування стіни, її висота дорівнює 400 мм, то середня величина дорівнюватиме 400:5 = 80 мм, середня товщина шва, не враховуючи товщини цеглини, становить 80–65 = 15 мм.

Рис. 54 Рис. 55

Середня товщина горизонтальних швів у межах поверху повинна бути 12 мм, вертикальних – 10 мм.

Правильність заповнення швів розчином перевірте, виймаючи у різних місцях окремі цеглини викладеного ряду. Таку перевірку необхідно робити через кожні 3 ряди по висоті поверху.

Висока якість цегляного мурування та міцність зведеної конструкції забезпечуватимуться при умові відповідності БНіП.

8. Охорона праці й техніка безпеки

Охорона праці – система законодавчих актів, соціально-економічних, технічних, гігієнічних і організаційних заходів, дотримання яких робить трудовий процес безпечним і продуктивним.

Система правових норм регулює охорону праці й відображена у Законі України «Про охорону праці», чинним з 24. 11. 1992 р. Регулюють також охорону праці будівельні норми і правила «Техніка безпеки на будівництві»
(СНиП ІП-4–80*), а також стандартами, наприклад, ГОСТ 12.4.087–84; ГОСТ 12.4.089 86; ГОСТ 24269–80; ГОСТ 24258–88.

Система стандартів безпеки праці (ССБП) впорядковує нормативно-технічну документацію. Нагляд за охороною праці здійснює технічна інспекція Держнагляду охорони праці, технічна інспекція профспілок. її завданнями є державний контроль за виконанням загальних і спеціальних постанов про охорону праці, правил техніки безпеки, виробничої санітарії і трудового законодавства щодо охорони праці.

Комісію з охорони праці організовують при комітетах профспілки. Вона контролює дотримання адміністрацією законодавства про робочий час; вихідні дні; відпустки; охорону праці жінок і підлітків; контролює організацію та якість інструктажів і навчання робітників безпечним прийомам праці; стежить за виконанням колективних угод; санітарно-гігієнічними умовами праці; своєчасним забезпеченням робітників спецодягом, спецвзуттям та запобіжними пристроями.

Внутрішній трудовий розпорядок будівельної організації визначає адміністрація за погодженням з профспілковою організацією.

Тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень, а для робітників віком від 16 до 18 років – 36 годин. Для робітників у будівництві встановлений п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Напередодні святкових днів тривалість робочого дня скорочується на годину.

Усім робітникам і службовцям надається щорічна відпустка із збереженням середнього заробітку.

Робочий час розподіляється так: початок роботи, час роботи на виконання виробничого завдання, закінчення роботи. Протягом робочого дня робляться короткочасні перерви для відпочинку і перерва на обід. При змінній роботі робітники (бригади) працюють згідно графіку.

Навчання працюючих правилам безпеки праці організовують на всіх підприємствах незалежно від характеру та ступеня небезпеки виробництва. Вступний інструктаж проводить інженер з техніки безпеки згідно інструкції, затвердженої головним інженером будівельної організації. Під час вступного інструктажу робітників ознайомлюють із загальним характером даного будівництва, правилами внутрішнього розпорядку та додержання трудової і виробничої дисципліни, з основними причинами травматизму і вимогами щодо подання першої допомоги потерпілим, а також як користуватися індивідуальними засобами захисту, з організацією робочого місця, заходами протипожежної та електробезпеки.

Первинний інструктаж: з техніки безпеки з кожним робітником індивідуально проводить майстер або виконавець робіт, якому підлеглий робітник. Проводячи інструктаж на робочому місці, особливу увагу приділяють організації і технології виконання робіт, правам, посадовим обов'язкам та відповідальності при виконанні дорученої роботи, правильній організації та утриманню робочого місця, можливим небезпекам на робочому місці й правилам обслуговування машин та поводження з ними, із засобами малої механізації та інструментами, вимогам інструкції про охорону праці для даної професії.

Повторний (періодичний) інструктаж: проводять за програмою первинного інструктажу з метою поглиблення знань робітників із техніки безпеки. Проводять інструктаж не рідше одного разу на три місяці з групою робітників однієї професії.

Позаплановий інструктаж: необхідний при зміні умов роботи на будівельному об'єкті; при порушенні робітниками вимог норм, правил інструкції з безпеки праці; при аваріях і нещасних випадках.

Поточний інструктаж: проводять з робітниками перед виконанням робіт, на які оформлюють наряд-допуск. Проведення такого інструктажу фіксують у наряді-допуску на виконання робіт.

Організаційним і методичним центром пропаганди охорони праці в училищі, на будівельному майданчику є кабінет охорони праці.

Електробезпека

1.У сучасній навчальній майстерні, будівельному майданчику для виконання робіт застосовуються механізми та інструменти, що приводяться в дію електричним струмом (при прогріві бетону, кам'яному муруванні, замороженому ґрунті, освітленні робочих місць тощо). Порушення правил користування будівельними машинами, ручними машинами і механізмами (бетонозмішувачами, електромолотками), електроустаткуванням, що знаходиться під напругою, може призвести до ураження людини електричним струмом.

2.Сила струму 0,1 А при напрузі 100 В (у розрахунковому опорі людського тіла 1000 Ом) є смертельними для людини. Отже, напруга від 42 В і вище, а сила струму від 0,05 А до 0,1 А небезпечні для людського організму. Для людського організму небезпечні як постійний, так і змінний струм, але небезпека постійного струму в 3–5 разів менше за небезпеку змінного. Безпечним для людини вважається змінний струм до 10 мА, а постійний струм – до 50 мА.

Розрізняють два види ураження електричним струмом:

- електричні удари, що викликають різнорідні ураження внутрішніх органів;

- електричні травми, що викликають зовнішні ураження тканини: опіки шкіри, тканин м'язів, кровоносних судин.

3. Електрозахисні засоби (засоби індивідуального захисту) поділяються на основні й додаткові.

До основних електрозахисних засобів в електроустановках з U = 1000 В відносять інструменти з ізолюючими ручками, діелектричні рукавиці, покажчики напруги, ізолюючі обценьки, а також трапи, кронштейни, майданчики й пристрої для пересування по залізобетонним опорам. Додатковими електрозахисними засобами в електроустановках з напругою понад 1000 В вважаються:

- діелектричні чоботи;

- ізолюючі підставки;

- діелектричні килимки і доріжки.

До електрозахисних засобів можуть бути віднесені й попереджувальні плакати, які розташовують поблизу небезпечних місць.

За своїм призначенням плакати та написи поділяються на такі чотири групи:

- застерігаючі: «Не торкати – смертельно», «Висока напруга»;

- забороняючі: «Не вмикати – працюють на лінії» або «Не вмикати – працюють люди»;

- дозволяючі: «Працювати тут», «Влазити тут»;

- нагадуючі: для нагадування про вжиті заходи.

4. При уражені людини електричним струмом необхідно якомога швидше визволити її від дії струму і негайно надати їй медичну допомогу. Навіть незначне зволікання (5–6 хв.) може призвести до важких, а часом непоправних наслідків. Щоб швидко звільнити людину від дії електричного струму, необхідно відімкнути струм або розірвати електричний ланцюг. Якщо це неможливо зробити, постраждалого необхідно відокремити від струмоведучих частин. При ураженні людини на висоті (на проводах або на стовпі) перед відімкненням струму постраждалого убезпечують від травмування під час падіння (зазвичай натягують брезент).

Якщо неможливо відімкнути електричний струм, постраждалого звільняють від нього таким чином:

- при напрузі до 1000 В використовують сухі дерев'яні предмети, одяг, канат, інші непровідники, причому той, хто надає допомогу, повинен дотримуватися правил безпеки (стояти на спеціальному килимку, вдягнути діелектричні рукавичці, тримати потерпілого за одяг (якщо він сухий);

- при напрузі понад 1000 В для звільнення від дії струму потрібно користуватися ізолюючими штангою або обценьками. Ті, хто рятують, повинні надіти діелектричні черевики і рукавиці;

- після звільнення від дії електричного струму постраждалому необхідно забезпечити абсолютний спокій до прибуття лікарів, створити приплив свіжого повітря, дати понюхати нашатирний спирт, зігріти; якщо постраждалий знепритомнів, до прибуття лікаря йому необхідно зробити штучне дихання.

Перед виконанням штучного дихання необхідно розстібнути комір, розв'язати шарф, послабити пояс та ін. Найпоширеніший спосіб штучного дихання «із рота в ніс», «із рота в рот».

При штучному диханні постраждалий не повинен залишатися на вогкій землі, бетоні, кам'яній підлозі. Підстеліть під нього що-небудь тепле, вкрийте його, зігрійте.

Пожежна безпека

1.Пожежі завдають значної економічної та моральної шкоди людині. Тому необхідно дбати про організацію пожежної безпеки, шукати найбільш ефективних, економічно доцільних і технічно забезпечених способів і засобів попередження пожеж, і у разі їхнього виникнення – швидко і грамотно їх ліквідувати, раціонально використовуючи при цьому сили і технічні засоби гасіння.

2.Причинами пожеж у навчальних майстернях і на будівництві можуть бути:

- блискавки;

- самозаймисті матеріали (тирса, промаслені ганчірки, вугільний пил тощо);

- недбале поводження з вогнем;

- несправні електроінструменти та устаткування;

- залишення без нагляду обігрівальних і опалювальних приладів;

- неправильне зберігання вогненебезпечних матеріалів (бензину, балонів з киснем, ацетиленом);

- паління у недозволених місцях;

- недотримання правил безпеки при електрозварюванні на риштуваннях з дерев'яним щитом настилу та ін.);

- недбале, часом легковажне, ставлення до елементарних правил пожежної безпеки.

3. Відповідальність за пожежну безпеку в навчальній майстерні, на будівельному об'єкті покладається на начальника (виконавця робіт), а в подібних приміщеннях виробничих дільниць – на їх керівників, майстрів виробничого навчання (у навчальних майстернях училища), бригадирів, завідувачів складами.

До їхніх обов'язків також входить організація і навчання учнів правилам пожежної безпеки у навчальній майстерні, на виробництві та в побуті; організація інструктажу з ППБ.

Інструктаж: буває:

– первинний – який здійснюється з новим контингентом учнів (в училищі), робітниками на об'єкті;

– повторний який здійснюється безпосередньо на робочих місцях особами, відповідальними за ПБ.

Також, крім інструктажів з ПБ, повинні проводитися заняття з пожежно-технічного мінімуму.

4. При виникненні пожежі в навчальній майстерні, на будь-якій ділянці будівництва негайно оголошують пожежну тривогу по місцевому радіо або звуковим сигналом і телефонують до пожежної охорони. Одночасно з повідомленням про пожежу учні, робітники й передусім члени ДПД (добровільної пожежної дружини) уживають заходів щодо її ліквідації й евакуації людей, підсилення охорони об'єкта. Для гасіння використовуються наявні на будівництві, у навчальній майстерні первинні засоби (вогнегасник, воду, пісок, азбестові покривала).

Якщо зайнялася ізоляція проводів або обмоток електродвигунів, необхідно знеструмити електромережу (це роблять електрики або особа, що обслуговує електроустановку).

Електроустановки, які знаходяться під напругою, можна гасити вуглекислотними і порошковими вогнегасниками або сухим піском (водою, або пінними вогнегасниками електроустановки, що знаходяться під напругою, гасити не можна).

При горінні лісоматеріалів застосовують воду, збиваючи полум'я спочатку з зовнішніх поверхонь, а потім подають струм усередину штабеля або пакета.

Горіння різноманітних рідин ліквідується за допомогою пінних і порошкових вогнегасників, сухого піску, азбестового покривала, кошми.

Гасити палаючий бензин, гас або дизельне пальне водою не можна, тому що ці рідини легше води, спливають на її поверхню і продовжують горіти.

При гасінні пожежі в складі СаСО3 (карбіду кальцію) і негашеного вапна (Са) – не можна застосовувати воду, тому що карбід взаємодіє з водою, виділяє ацетилен, і сильно розігріваючись, розпалює його, а вапно, розігріваючись, сприяє розвитку горіння. Для цього застосовують порошкові вогнегасники, а також сухий пісок, азбестове покривало.

При горінні балонів з газами або навісів для зберігання балонів використовують пінні вогнегасники; балони інтенсивно прохолоджують струмами води.

Після прибуття на місце пожежі пожежної частини, члени ДПД, інші працівники і службовці виконують розпорядження керівника пожежників і діють відповідно до його вказівок.

5. До первинних засобів гасіння пожеж: відносять:

- внутрішні пожежні крани (ПК), обладнані рукавами і стволами;

- вогнегасники усіх видів;

- як первинний засіб вогнегасіння може бути використаний: протипожежний щит, обладнаний відрами, баграми, гаками, сокирами, ящиками з піском, бочками з водою;

- кошми або азбестові покривала.

Автоматичні установки пожежогасіння:

- спринклерні установки – призначені для гасіння пожеж твердих і волокнистих речовин за допомогою води;

- дренчерні установки – використовують для гасіння пожеж на всій площі приміщення за допомогою води.

Профілактика травматизму

1. Причинами травматизму в навчальних майстернях можуть бути:

- відсутність інструктажу з безпечних прийомів роботи при кам'яному муруванні;

- відсутність контролю і нагляду за роботою учнів;

- несправні машини, механізми (електро – та вібромолотки, розчино – та бетонозмішувачі);

- захаращення робочого місця учня будівельним матеріалом та сміттям;

- відсутність проходів між матеріалами;

- недотримання правил техніки безпеки з боку учня;