Курсовая работа: Вентиляція та кондиціювання житлових та громадських споруд

Необхідно зазначити, що не можна об'єднувати системи витяжної вентиляції квартир, приміщень гуртожитків готелів із системами вентиляції громадських приміщень (магазини, столові, кафе тощо), які розташовані на перших поверхах будівель.

Радіус дії витяжних канальних систем природної вентиляції рекомендується приймати не більше 8 м із-за умови стабільності їх роботи. Витяжні вентиляційні системи закінчуються вентиляційними шахтами з металевим зонтом, а з метою використання сил вітру -дефлектором у випадку без теплих горищ. Теплі горища рекомендується передбачати для будівель висотою 9 поверхів і більше. Схему будівлі з теплим горищем зображено на рисунку 7. Конструкція теплого горища складається з перекриття, зовнішніх стін і горищної покрівлі, яка виконується зазвичай з утепленням або без нього. Конструктивно зовнішні стіни теплого горища не відрізняються від стін будівлі. На горищі не має бути наскрізних отворів, крім невеликих світлових засклень. Вхід на тепле горище проектується зі сходинкових кліток через герметичні двері.

Рис. 7. Тепле горище (схема):

1 - машинне відділення ліфта; 2 - витяжна вентиляційна шахта; 3 - панель покриття; 4 - опорна панель; 5 - панель покриття лотка; 6 - оголовок вентиляційного блока; 7 - панель горищного перекриття; 8 - водостічний стояк

Висота теплого горища повинна бути не менше 1,6 м. Випуск повітря на тепле горище здійснюється через оголовки, які ставляться на вентиляційних блоках. Використання дефлекторів у витяжних вентиляційних системах з природним спонуканням обґрунтовується за результатами аеродинамічного розрахунку, коли втрати тиску в системі більші наявного гравітаційного тиску. Конструктивно дефлектор типу ЦАП (центральний аерогідродинамічний інститут) зображено на рисунку 8.

Дефлектор - це насадка, яка встановлюється на гирлі повітропроводу або шахти, або безпосередньо над вихідними отворами покриття, суміщеного з перекриттям промислової будівлі. Робота дефлектора відбувається з використанням енерг потоку повітря внаслідок дії вітру. Під час набігання вітрового потоку на дефлектор у лобовій його частині утворюється зона надлишкового тиску (приблизно 2/7 периметра), а в останній частині - зона розрідження, через що збільшується ефект видалення повітря із приміщення.

У будівлях сучасних готелів проектуються припливно-витяжні загальнообмінні з механічним спонуканням системи вентиляції, схеми яких подано на рисунку 9. Як правило, в підвальних приміщеннях влаштовують припливні камери для обробки припливного повітря, а на технічному поверсі - обладнання витяжних вентиляційних систем (вентилятор, регулююч пристрої тощо). Якщо поверховість будівлі десять і більше, то на двох верхніх поверхах на вентиляційних вітропроводах обов'язково передбачаються автоматичн зворотні апани, а на припливних та витяжних шахтах технічних поверхів - апани, які автоматично відкриваються під час зупинки вентилятора при підвищенн температури повітря в шахті до 50 °С.

Рис. 8. Дефлектор ЦАП (схема):

1 - патрубок вентиляційної системи; 2 - насадка-дифузор; 3 - оголовок (корпус); 4 - кріпильні стояки; 5 - зонт; 6 - конусний відбивач природних опадів

Вентиляція приміщень магазинів, підприємств побутової» обслуговування населення, підприємств громадського харчування, бань, пралень створюється відповідно до будівельних норм і правил для даних будівель.

Рис 9. Системи загально обмінної припливно-витяжно з механічним спонуканням вентиляції багатоповерхових житлових і громадських будівель (схеми):

а - системи з вертикальними колекторами; б - системи з горизонтальними колекторами-збірниками; 1 - отвори на видалення повітря, 2 -вертикальний колектор; 3 - відгалуження від колектора, 4 -зворотні клапани (самозакривні); 5 - автоматичний клапан; 6 - вентилятор, / -клапан; 8 - отвори для подач повітря; 9 - припливна камера

Магазини. Основними приміщеннями є торгові зали, повітрообмін яких знаходять шляхом розрахунків визначення максимальна кількості повітря з умов асиміляції надлишків тепла, видалення вологи, позбавлення вуглекислого газу до ГДК, які надходять у приміщення від обслуговуючого персоналу та покупців. Обов'язкова перевірка вітрообміну за санітарними нормами. Магазини, які знаходяться в будівлях іншого призначення, повинні мати самостійні системи вентиляції. В охолоджуючих камерах для зберігання овочів і фруктів проектується припливно-витяжна система вентиляції. Підприємства Побутового обслуговування населення. Основними шкідливостями Технологічних приміщень є гази й пара технологічних процесів (за даними технологів), теплота, волога, пил. Джерелами шкідливостей є технологічне обладнання, люди, сонячна радіація, електродвигуни, відкриті дзеркала ванн із різними хімічними речовинами тощо. Повітрообмін приміщень із машинами знежирення повинен бути не меншим п'ятнадцятикратного (15 гол"1). Крім цього, дані приміщення працюють з дисбалансом під час подачі у приміщення (30%) припливного повітря. Різниця повітрообміну (70%) подається в суміжн приміщення. Дане положення створюється для запобігання забруднення більш чистих приміщень.

Підприємства громадського харчування. Приміщення підприємств громадського харчування поділяють на три основні групи залежно від х призначення та технологічного спрямування: гарячі цехи для приготування страви, які працюють одночасно з мийками посуду; допоміжні приміщення, в тому числі складські; адміністративні й побутові приміщення. Основними шкідливостями, які надходять у приміщення підприємств громадського харчування, є теплота від технологічного обладнання, від електродвигунів, людей, страви, сонячної радіації; волога від технологічних процесів, людей, страви, а Також вуглекислий газ, який виділяється при диханн людей.

Повітрообміни приміщень беруться за результатами розрахунків на асиміляцію теплоти, видалення вологи та розбавлення вуглекислого газу до ГДК наступного призначення: зали приймання страви, «здавальні, буфети, гарячі цехи, приміщення для випікання кондитерських виробів, мийки столового й кухонного посуду, судків, тири. Повітрообміни всіх інших приміщень розраховуються за кратністю.

Системи вентиляції підприємств громадського харчування, розташованих у приміщеннях іншого призначення, проектуються окремими від систем вентиляції цих приміщень. Рециркуляція повітря у Приміщеннях не допускається. Температуру повітря, яке видаляється І) залів гарячих цехів підприємств громадського харчування, визначають з урахуванням градієнта температури по висоті.

Надходження шкідливостей у вигляд теплоти та вологи від людей визначаються з урахуванням виду робіт: в гарячих цехах – помірної середньої важкості), в залах - легкої. Санвузли і душові на підприємствах громадського харчування обладнуються самостійними витяжними системами. Надходження повітря в ці приміщення відбувається через суміжні приміщення.

Театри обладнуються механічними припливно-витяжними загальнообмінними системами вентиляції, як самостійними для глядацького та сценічного комплексів, кімнат для паління, санітарних вузлів, підсобних при буфетах, світло-проекційних. Вентиляцію кімнат для паління та санвузлів допускається об'єднувати в одну систему. Основними шкідливостями, з якими бореться вентиляція, є: теплота, волога та вуглекислий газ від глядачів та артистів і обслуговуючого персоналу, теплота від освітлення штучного та сонячної радіації. Розрахунковим береться більший повітрообмін із можливих.

Для систем вентиляції глядацького залу та інших приміщень можна використовувати рециркуляцію повітря, причому кількість припливного зовнішнього повітря береться більшою з повітрообмінів, розрахованих за санітарними нормами не менше 20 м3/год повітря на 1 людину і на розбавлення вуглекислого газу до ГДК. Повітря, яке надходить у приміщення театру, з урахуванням рециркуляції обов'язково очищується від пилу. Припливні отвори систем вентиляції обладнуються регулюючими повітророзподільниками. Системи вентиляції повинні мати пристро віброшумопоглинання, автоматичного регулювання, дистанційного та місцевого контролю і сигналізації!

Кінотеатри. Приміщення кінотеатрів обладнуються припливно-витяжними загальнообмінними системами вентиляції. Подача повітря виконується механічними системами припливної вентиляц з підігріванням повітря в холодний період року. Видалення повітря із глядацьких залів і інших приміщень, крім комплексу приміщень кінопроекційної, здійснюється системами витяжної вентиляції з природним спонуканням. В багатозональних кінотеатрах із загальною місткістю залів до 800 місць треба передбачати обслуговування однією системою припливної вентиляції декількох глядацьких залів, при цьому необхідно для кожного глядацького залу проектувати за розрахунками пристрій зонального підігрівання повітря і додатковий шумоглушник. Підігрівання повітря в основних калориферах припливної центральної вентиляційної камери необхідно передбачати до +6 °С.

Системи вентиляції кінотеатрів допускається проектувати за схемою з двома вентиляторами. Продуктивність рециркуляційно-витяжного вентилятора треба брати рівною об'єму рециркуляційного повітря. У глядацьких залах при ширині залу близькій до довжини припливне повітря подається через отвори з стелі біля однієї із бокових стін (або торцевої стіни, залежно від того, яка із стін довша). Видалення повітря відбувається через отвори в стелі біля протилежної бокової (або торцевої) стіни. Можливо також подавати повітря через отвори в стелі біля бокових (торцевих) стін, а видалення повітря через отвори в середині стелі. За наявності у глядацькому залі балконів припливне повітря подається під стелею балкона зі сторони проекційної в об'ємі, визначеному за кратністю, який відповідає кількості місць на балконі.

Припливне повітря в фойє подається у верхню зону окремою системою вентиляції або суміщеною з припливною системою глядацького залу. Приміщення санітарних вузлів та кімнати для паління обладнуються витяжними з механічним спонуканням загальнообмінними системами вентиляції. Подача припливного повітря в об'ємі видалення з цих приміщень організовується в суміжні з ними приміщення (фойє, кулуари тощо). Припливне повітря у вестибюль може подаватися через фойє, розподільчі кулуари або безпосередньо у вестибюль.

Можна об'єднувати в загальну систему видалення повітря із санітарних вузлів і кімнат для паління. Із приміщень кінопроекційної і одночасно від кінопроекторів, перемоточної, кімнат кіномеханіка і радіовузла, майстерні кіномеханіка видалення повітря відбувається за допомогою витяжної загальнообмінної з механічним спонуканням вентиляційної системи. При цьому можлива рециркуляція частини повітря з кінопроекційної.

Клуби обладнуються припливно-витяжними системами вентипяції, які є самостійними для приміщень глядацької та клубної частин з обслуговуючими і адміністративними приміщеннями. У глядацькій частині проектується припливна вентиляція з механічним спонуканням для глядацького залу з використанням рециркуляції повітря, фойє та обслуговуючих глядацького залу приміщень. Самостійними проектуються витяжн системи механічної вентиляції із убиралень, кімнат для паління, кіноапаратної, кімнат для артистів, акумуляторних та кислотних. Природне видалення повітря: з глядацького залу, приміщення сцени, адміністративно-господарських приміщень.

У клубній частині передбачається така вентиляція: самостійна припливна з механічним спонуканням - в кімнатах роботи гуртків, бібліотеках, вестибюлях, готельних, виставкових залах, приміщеннях дитячого сектора; окрема самостійна припливна з механічним спонуканням - для спортивного залу, яка може бути суміщена з повітряним опаленням, при цьому дозволяється рециркуляція повітря; природна витяжна - для всіх інших приміщень, крім убиралень та душових кімнат, в яких проектується витяжна механічна загальнообмінна вентиляція. Видалення повітря з глядацького залу передбачається через отвори в площині стелі або в площині верхньої частини стіни біля порталу чи перед завісою. Забір повітря на рециркуляцію відбувається від витяжних вентиляційних систем глядацького залу, або окремими системами через отвори, розташовані у верхній частині площини внутрішніх капітальних стін.

Технічні рішення схеми подач припливного повітря повинні виключати утворення застійних непровітрюючих зон. У приміщеннях фойє і кулуарах проектується тільки подача припливного повітря у верхню їх частину з 10% позитивним дисбалансом щодо об'єму повітря, яке видаляється із приміщень буфету, убиралень, гардероба і кімнат для паління з додатковим 2-х кратним притоком у вестибюль.

5. Конструктивн елементи вентиляційних систем

Повітрозабірні пристрої припливних вентиляційних систем розташовуються приставними до зовнішньої будівлі або виносяться в зелену зону на деяку відстань від приміщення. Місце встановлення повітрозабірних пристроїв диктується умовою надходження в систему незабрудненого зовнішнього повітря. Повітрозабір як при механічній, так і при природній вентиляції необхідно влаштовувати на позначці не нижче 2 м, а в зеленій зоні - не нижче 1 м від рівня фунту до низу прорізу. Повітрозабірн пристрої (шахти) необхідно розташовувати на відстані не менше 10-12 м по горизонталі та не менше 6 м по вертикалі від місць наявності джерел шкідливих викидів.

Конструктивно повітрозабірні пристро виконують у вигляді окремої виносної шахти або у вигляді приставної шахти (рис. 10, б, в) для систем вентиляції, в яких припливні камери розташовуються в підвальних приміщеннях. Для припливних камер, які розташовуються на площадках промислових приміщень, повітрозабірні пристрої вмонтовуються в зовнішні стіни (рис. 10, а).

Рис. 10. Конструкція повітрозабірних пристроїв припливних вентиляційних систем:

а - вмонтований пристрій у зовнішній стіні; б - приставна припливна шахта; в - виносна припливна шахта; 1 - утеплювальний клапан; 2 – решітка

Подача (видалення) повітря в приміщення будівель відбувається через вхідні (вихідні) отвори відповідних вентиляційних систем. Пристрої, через які повітря надходить у приміщення із припливних вентиляційних систем, називаються повітророзподільниками. Пристрої для видалення повітря - це приймальні отвори витяжного і рециркуляційного повітря, які обладнуються витяжними елементами.

За конструктивним виконанням повітророзподільники і пристрої для видалення повітря різноманітні: решітки типу Р і РР, плафони, повітропроводи рівномірної подачі та видалення повітря, перфоровані повітропроводи і панелі, панелі з направляючими елементами тощо.

Решітки можуть бути припливні і витяжні; регулюючі і нерегулюючі; круглого, квадратного і прямокутного поперечного перерізу; металеві або пластмасові; з одно-, дво-, три- і чотиристороннім направленням повітряного припливного потоку; спеціальні для робота в вологих та агресивних середовищах. Конструкції решіток зображено на рисунках 10., 11.

Рис. 10, Припливні та витяжн пристрої вентиляційних систем:

а - решітка з рухомими жалюзями; б - отвір з рухомим регулюючим шибером; в - отвір з "хлопавкою"; г - решітка для перетікання повітря

Рис. 11. Решітки вентиляційних систем:

а - для подачі повітря; б - для видалення повітря; в - для перетікання повітря із одного приміщення в інше.

Поряд з простими пристроями (рис. 10, 11) застосовують більш складні повітророзподільники в вигляді плафонів, робота яких грунтується на використанні властивостей віялових струмин. Конструкції плафонів зображено на рисунках 12 - 14.

Рис.12. Плафони для подачі повітря:

а - дисковий з регулюванням витрати повітря; б - багатодифузорний з регулюванням витрати повітря; в -дисковий для установлення в стіні

Рис. 13. Плафони для видалення повітря:

а - дисковий без регулювання витрати повітря; б - дисковий з регулюванням витрати повітря; в - дисковий для роботи в вологих та агресивних повітряних середовищах

Рис. 14. Плафони для подачі повітря з його закручуванням:

а - круглий з нерухомими лопатями; б- квадратний з поворотними лопатями; в- плафон з обертовим ротором

Для рівномірного розподілу припливного повітря застосовуються перфоровані панелі. Вони представляють собою повітророзподільник у вигляді панелі з перфорацією (рис. 15).

Швидкості руху повітря в припливних та витяжних пристроях рекомендується брати: для витяжних решіток при механічній вентиляц в межах 1,5+3,0 м/с, при природній вентиляції- 0,5+1,0 м/с, для припливних решіток біля стелі при механічній вентиляції 1,0-4-3,0 м/с, біля підлоги - 0,2+0,5 м/с, при природній вентиляції для припливних решіток біля стелі в межах 0,5+1,0 м/с, біля підлоги -0,2+0,5 м/с.

Рис. 15. Перфораційна панель - повітророзподільник для подачі повітря

Матеріал, розміри та форма повітропроводів залежать від призначення і схеми вентиляційних систем, а також від властивостей і параметрів повітря, яке рухається по повітропроводах. Залежно від матеріалів, із яких виготовляються повітропроводи, вони діляться на металеві, металопластикові і неметалеві. Крім цього, повітропроводи можуть бути гнучкі, напівгнучкі і такі, що виконують роль шумоглушника.

Металеві повітропроводи виготовляють з листової оцинкованої або неіржавіючої сталі. В поперечному перерізі вони бувають круглі і прямокутні. Із всіх конструкцій круглих повітропроводів найбільш І розповсюджені прямошовні із сталевого листа. Виконують повітропроводи круглого перерізу також із стрічки - спірально -навивні.

Металопластикові повітропроводи виготовляють з листових панелей, які мають наступну конструкцію: між двома зовнішніми стінками з термообробленого гофрованого алюмінію товщиною 80мкм наповнено шар жорсткого спіненого пластика товщиною 20мм. Листові панелі мають розміри 4000x1200x21мм, питому масу панелі 1,4 кг/м2, максимальну температуру повітря, яке може транспортуватися по повітропроводу, 110°С, коефіцієнт теплопередачі 0,888 Втм2/ °С. Перевагами металопластикових повітропроводів є їх легкість та висока міцність.

Рис. 16. Конструкції витяжних вентиляційних шахт:

а - з окремими каналами; б - з об'єднаними каналами; 1 - залізобетонно вентиляційна блок-панель; 2 - утеплювач каркаса з цементно-фібролітових плит; 3 ~ обшивка із оцинкованої покрівельної сталі; 4 - металевий зоні типу Т; 5- цементний або асфальтовий бортик; 6-гідроізоляційний килим з руберойду; 7 - поверхнева закріпна гравійно-бітумна засипка; 8 - панель; 9 дефлектор типу ЦАП; 10 - анкерні болти для кріплення дефлектора; 11 -регулюючий дросель-клапан; 12 - оглядовий люк

Повітропроводи із склотканини виконуються на металевому каркасі і використовуються для приєднання вентилятора до жорсткого повітропроводу, а також місцевих відсмоктувачів повітророзподільників до магістралі при умові дотримання санітарно -гігієнічних вимог і чистоти припливного повітря. Головна перевага таких повітропроводів - х гнучкість під будь-яким кутом і в будь-якій площині. Гнучкі та напівгнучкі повітропроводи набули широкого використання в тих випадках, коли неможливо прокладати жорсткі повітропроводи із тих чи інших причин.

В житлових, громадських, адміністративно-побутових та комунальних будівлях як повітропроводи застосовують канали у вигляді вертикальних отворів у капітальних внутрішніх цегляних стінах. Розміри каналів-повітропроводів кратні розміру цегли, тобто 140x140 мм, 140x270 мм, 270x270 mm, і також залежать від товщини стіни. Відстань між стінками каналів повинна бути не меншою 140 мм.

Витяжні шахти систем вентиляції з природним спонуканням житлових будівель проектуються з об'єднаними або окремими каналами. На рисунку 16, а зображено витяжну вентиляційну шахту з окремими каналами, які виконуються з бетонних блоків з утеплювачем фібролітом.

Неметалеві повітропроводи виготовляють з синтетичних матеріалів (поліетилен, склопластик, вініпласт, склотканина тощо).

Повітропроводи із поліетиленово плівки виготовляють шляхом зварювання. Використовують тільки в системах припливної вентиляції з механічним спонуканням. В робочому стані повітропроводи набирають форму циліндра з круглим поперечним перерізом Перевагами таких повітропроводів є: простота виготовлення; малий коефіцієнт шорсткості; легкість. Невелика механічна міцність, швидки "старіння", обмеження температури повітря, яке транспортуєте :я повітропроводами, є основними недоліками поліетиленових повітропроводів.

Використана література:

1.         Альтшуль А.Д., Киселев П.Г. Гидравлика и аэродинамика (Основы механики жидкости): Учебное пособие для вузов. 2-е изд. доп. дерераб. - М.: Стройиздат, 1975. -1975. - 323 с.

2.         Баркалов Б.В., Карнис Е.Е. Кондиционирование воздуха в промышленных, общественных и жилых зданиях. - М.: Стройиздат, 1982-269с.

3.         Богословский В.Н. Отопление и вентиляция. Учебник для вузов. ч.2. Вентиляция /Под ред. В.Н.Богословского. - М.: Стройиздат, 1976. -440 с.

4.         Богословский В. Н. и др. Отопление и вентиляция: Учеб. для вузов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Стройиздат, 1980.-295 с.

5.         Волков О.Д. Проектирование вентиляции промышленного здания: Учебное пособие. -X.: Вища шк.. Изд-во при ХГУ, 1989. - 240 с.

6.         Внутреннее оборудование горячего и холодного водоснабжения и центрального отопления из труб РЕ-Хс (VPE-c), LPE, PVC-C nPVC-U системы KAN-therm. Справочник проектировщика. Современные системы отопления и водоснабжения. - Варшава, Польша, фирма "KANs.c."1997.-81 с.

7.         Внутренние санитарно-технические устройства. В 3 ч. Ч. 1. Отопление; Под ред И. Г. Староверова и Ю. И. Шиллера. - 4-е изд., - М.: Стройиздат, 1990. - 247 с. (Справочник проектировщика).

8.         Внутренние санитарно-технические устройства. В 3 ч. 4.2. Водопровод и канализация; Под ред. И.Г. Староверова и Ю.И. Шиллера. - 4-е изд., - М.: Стройиздат, 1990. - 247с. (Справочник проектировщика).

9.         Внутренние системы водоснабжения и водоотведения. Проектирование: Справочник; Под ред. А.М.Тугая. - Киев: Будівельник, 1982. - 256с

10.       ГОСТ 12.1.006-76. Система стандартов безопасности труда. Воздух рабочей зоны. Общие санитарно-гигиенические требования. Введ. 01.01.1977.

11.       Гусев М.В., Ковалев Н.И., Попов В.П. и др. Теплотехника, отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха: Учебник для вузов. -П.: Стройиздат, 1981. - 343 с.

12.       Державні будівельні норми України: Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення: ДБН В.2.2.-9-99. -Вид.офіц. - К.: Держбуд України, 1999. - 94 с.

13.       ДБН В 2.5-20-2001. Інженерне обладнання будинків і споруд. Газопостачання"

14.       Жуковський С. С, Лабай В. Й. Системи енергопостачання і забезпечення мікроклімату будинків та споруд. Навч. посібник. -Львів: Астрономо-геодезичне товариство, 2000. - 259 с

15.       Изменение 1 к СНиП 2.04.05-91. Отопление, вентиляция и кондиционирование. Госкомитет строительства, архитектуры и жилищной политики Украины. - К.: Укрархбудінформ, 1998. - 19 с

16.       Инженерное оборудование зданий и сооружений: Учебное мосоЬио, Под ред. Н. В. Пащенко. - ML: Высш. школа, 1981. - 344 с.

17.       Инструкция по проектированию и монтажу сантехнических систем использованием многослойных труб (РЕ-АІ-РЕ) системы "КИСЛИ Инструкция 1. - Варшава, Польша, 1999. - 76 с.

18.       Каталог водопровідних систем з ХПВХ та ПВХ. Водопровідні системи "NIBCO". - Лодзь, Польша, видавництво "NIBCO Sp.zo.o.", 1999. - 24 с.

19.       Кедров B.C., Ловцов Е.Н. Санитарно-техническое оборудование зданий: Учеб. для вузов. - М.: Стройиздат, 1989. - 495с.

20.       Кравченко B.C. Водопостачання каналізація: Підручник. -Рівне: Вид-во РДТУ, 2002. - 285 с

21.       Кравченко B.C., Саблій Л.А. Гаряче водопостачання будівель: Навч. посібник, - 2-е вид. - Рівне, РДТУ, 2000. - 152 с

22.       Кязимов К.Г., Гусев В.Е. Основи газового хазяйства: Учебник.- 3-е изд. - М.:Высшая школа, 2000 - 462с.

23.       Лукиных А.А., Лукиных Н.А. Таблицы для гидравлического расчёта канализационных сетей и дюкеров по формуле акад. Н.Н. Павловского. М., Стройиздат, 1974. - 156с.

24.       НАПБ Б.07.005-86. Визначення категорій приміщень з вибухопожежної і пожежної безпеки, ОНТП 24-86. -К.: ВИДІ ПО, 1986.-25 с

25.       Обогревание полов с использованием многослойных труб (РЕ-АІ-РЕ) системы "КИСАН". Руководство по проектированию, сборке и монтажу. Инструкция 2. - Варшава, Польша, 1999. - 52 с.

26.       Орлов В.О., Кравченко B.C. Сільськогосподарське водопостачання: Курсове і дипломне проектування: Навч. посібник. - Рівне, РДТУ, 1999.-240 с

27.       Пальгунов П.П., Исаев В.Н. Санитарно-технические устройства и газоснабжение зданий. Учебник для техникумов. - М.: Стройиздат, 1991.-416с.

28.       Предельно допустимые концентрации (ПДК) загрязняющих веществ в атмосферном воздухе населенных мест. Дополнение № 2 к списку ПДК № 3086-84 от 27.08.84 года. Минздрав СССР. - М.: Сан СЕУ, 1987.-53 с.

29.       Проектирование промышленной вентиляции: Справочник /Б.М. Торговников, В.Е. Табачник, Е.М. Ефанов - К.: Будівельник, 1983.-256 с.

30.       Рекомендации по применению стальных панельных радиаторов "RADIK KLASIK" и "RADIK VENTIL КОМРАКТ". Госпредприятие НИИ сантехники ТОО «Витатер», М.: 1998. - 61 с.

31.       Русланов Г.В., Розкин М.Я., Ямпольский Э.Л. Отопление и вентиляция жилых и гражданских зданий: Проектирование: Справочник. - К.: Будівельник, 1983. - 272 с.

32.       Санитарно-техническое оборудование зданий. Примеры расчёта: Учеб. пособие (Ю.С. Сергеев и др.). - К: Выща шк., 1991. - 206с.

33.       Сергейчук О.В. Архітектурно-будівельна фізика. Теплотехніка огороджуючих конструкцій будинків. Навч. посібник. - К.: Такі справи, 1999.-156 с.