Быстрый поиск

Курсовая работа: Сучасна банківська система України та її роль у сучасній економіці країни

1.3 Система показників для оцінки фінансового стану банку

Стійкий фінансовий стан банку формується в процесі всієї його комерційної діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об’єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують становище банку.

Показники оцінки фінансового стану банку мають бути такими, щоб усі ті, хто пов’язаний із банком економними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійний банк як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з банком. У кожного з партнерів банку - акціонерів, інших банків, клієнтів, податкових адміністрацій - свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожен партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Зрозуміло, що в доброму фінансовому стані заінтересований передовсім сам банк. Однак добрий фінансовий стан будь-якого банку формується в процесі його взаємовідносин з акціонерами, іншими банками, клієнтами та рядом інших юридичних та фізичних осіб. З іншого боку, безпосередньо від банку залежить міра його економічно привабливості для всіх перерахованих вище осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма іншими банками, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.

Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінансовий стан банку, оскільки від його поліпшення залежить економічна перспектива самого банку. Огляд методичної літератури з аналізу банківської діяльності та знайомство з діючою практикою свідчить, що сьогодні не існує єдиної системи показників, яка б в узагальнюючому вигляді характеризувала фінансовий стан банку. Кожний банк використовує самостійно розроблені методики, що включають в себе різн показники, які часто суттєво відрізняються.

Більшість методик поєднує чотири групи показників, що дають можливість оцінити фінансовий стан банку виходячи із:

оцінки фінансово стійкості;

оцінки ділово активності;

оцінки ліквідності;

оцінки ефективності управління.

1.3.1 Показники оцінки фінансової стійкості

Фінансова стійкість - одна з найважливіших характеристик фінансового стану банку - забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому.

В якості основних коефіцієнтів оцінки фінансової стійкості банку необхідно брати:

коефіцієнт надійності - показує рівень залежності банку від залучених коштів розраховується:

, (1.1)

де К - власний капітал банку;

Зк - залучені кошти.

коефіцієнт фінансового важеля - розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку:

, (1.2)

де З - зобов’язання банку.

коефіцієнт участ власного капіталу у формуванні активів - розкриває достатність сформованого власного капіталу в активізації та покритті різних ризиків:

, (1.3)

де АЗАГ - загальні активи банку.

коефіцієнт захищеності власного капіталу - показує, яку частину капіталу розміщено в нерухомість (майно):

, (1.4)

де АК - капіталізовані активи.

коефіцієнт захищеності доходних активів власним капіталом - сигналізує про захист доходних активів (що чутливі до зміни процентних ставок) мобільним власним капіталом:

, (1.5)

де АНД - недоходні активи банку;

АД - доходні активи;

ЗБ - збитки;

коефіцієнт мультиплікатора капіталу - показує ступінь покриття активів акціонерним капіталом:

, (1.6)

де КА - акціонерний капітал.

Таблиця 1.1. Оптимальні значення коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість банку

№ п/п	Назва показника	Оптимальне значення
1	Коефіцієнт надійності	Неменше 5%
2	Коефіцієнт фінансового важеля	В межах 1: 20
3	Коефіцієнт участі власного капіталу в формуванн активів	Не менше 20%
4	Коефіцієнт захищеності власного капіталу	Не менше 0,30
5	Коефіцієнт захищеності доходних активів власним капіталом	Більше 0,1
6	Коефіцієнт мультиплікатора капіталу	12,0 - 15,0

При оцінці та аналізі фінансової стійкості банку розраховані коефіцієнти порівнюють з їх оптимальними значеннями, які наведені в таблиці 1.1, та аналізують їх динамку.

1.3.2 Показники оцінки ділової активності

Ділову активність банку рекомендують аналізувати через взаємозв’язок оцінки ресурсного потенціалу банку (пасивів) та його використання як в цілому в активах, так і його окремих вкладеннях - в інвестиції, в кредитний портфель, в матеріально-технічне забезпечення.

Необхідні висновки можна отримати трьома шляхами:

співставленням висновків по взаємопов’язаних статтях та розділах активів і пасивів;

кількісною ув’язкою змін в активах та пасивах у вартісному виразі;

розрахунком коефіцієнтів, що характеризують досягнуті рівні активності використання пасивів активів.

На першому етап проводять аналіз ділової активності на основі коефіцієнтного методу. Ділову активність визначає як рівень залучених пасивів, так і рівень їх використання в активах, тому в першу чергу доцільно розглядати групу показників, як характеризують рівень ділової активності залучених пасивів і розміщення їх в певні групи активів. Ця група показників служить вимірником рівня ефективност діяльності банку на фінансовому ринку.

В найбільшій мірі, прямо, а не побічно, розкривають рівень використання пасивів і активів при аналізі ділової активності банку наступні коефіцієнти.

В частині пасивів це:

коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів - показує питому вагу залучених коштів у загальних пасивах:

, (1.7)

де ПЗАГ - загальні пасиви.

коефіцієнт активності залучених міжбанківських кредитів - показує питому вагу одержаних міжбанківських кредитів у загальних пасивах:

, (1.8)

де МБК - одержан міжбанківські кредити.

коефіцієнт активност залучених строкових депозитів - показує питому вагу строкових депозитів у загальних пасивах:

, (1.9)

де ДСТР - строкові депозити.

коефіцієнт активност використання залучених коштів в доходні активи - показує співвідношення доходних активів і залучених коштів:

, (1.10)

коефіцієнт активності використання залучених коштів в кредитний портфель - показує питому вагу кредитного портфелю по відношенню до залучених коштів:

, (1.11)

де КР - кредитний портфель.

коефіцієнт активності використання строкових депозитів у кредитний портфель - показу співвідношення кредитного портфелю і строкових депозитів:

, (1.12)

В частині активів - це:

коефіцієнт доходних активів - показує питому вагу доходних активів у загальних активах:

, (1.13)

коефіцієнт кредитної активності інвестицій у кредитний портфель - показує питому вагу кредитного портфелю в загальних активах:

, (1.14)

коефіцієнт загальної інвестиційної активності в цінні папери і пайову участь - показу питому вагу портфелю цінних паперів і паїв у загальних активах:

, (1.15)

де ЦПП - портфель цінних папері і паїв.

коефіцієнт проблемних кредитів - показує питому вагу проблемних (прострочених і безнадійних) кредитів у кредитному портфелі в цілому:

, (1.16)

де КРПБ - проблемні кредити.

Як доповнення до аналізу ділової активності банку, здійсненого коефіцієнтним методом, доцільно розкрити її також методом співставлення і взаємо ув’язки між джерелами нвестування (ресурсів банку) та напрямків їх вкладень в активи. [11, с. 206]

Позитивні сторони цієї методики полягають в тому, що вона на противагу коефіцієнтному методу, який дає інформацію тільки про досягнутий рівень, розкриває механізм через зміни (які виступають як фактори) статей активу і пасиву балансу, прискорення та уповільнення ділової активності банку. Розкриємо зміст її дії.

Джерела нвестування - це збільшення ресурсів за статтями пасивів за статтями балансу плюс зменшення коштів за статтями активів. Збільшення статей джерел нвестування свідчить про залучення банком додаткових джерел із зовнішнього ринку, зменшення статей активу - про перелив наявних ресурсів з одних статей активів на інші та на покриття вилучених коштів.

Напрямки вкладень - це збільшення по статтях активів балансу плюс їх зменшення за статтями пасивів. Збільшення активі свідчить про фінансування ділових активів, а зменшення пасивів - про вилучення коштів клієнтами з їх рахунків у банку.

Зміни (коливання) в складі джерел інвестицій (ресурсів банку) та напрямків їх вкладень в активи за місяць, квартал, півріччя, рік свідчать про прискорення і розгортання ділово активності банку або про уповільнення і її згортання.

Розглянута методика аналізу дає можливість виявити конкретні фактори, виміряти їх кількісний вплив на коливання ділової активності і оцінити позитивний чи негативний х вплив на ефективність фінансово-господарської діяльності банку. Крім того, вона розкриває тактику поведінки банку, виявляє упущення та прорахунки керівництва банку в його рішеннях з диверсифікації джерел і напрямків вкладень та залучення або повернення коштів грошового ринку.

1.3.3 Показники оцінки ліквідності

Однією з найважливіших задач управління банком є забезпечення належного рівня ліквідності.

Ліквідність - здатність банку в будь-який момент часу виконувати свої зобов’язання перед вкладниками (фізичними та юридичними особами) в грошовій формі, на першу вимогу та в повній сумі.

Банк вважається ліквідним, якщо він має можливість залучити грошові кошти за прийнятою ціною в той час, коли вони потрібні. Це означає, що банк повинен в будь-який час задовольнити вимоги своїх клієнтів про зняття грошових коштів з їх рахунків.

Дотримання банком належного рівня ліквідності залежить від кількох основних факторів:

наявності у банку необхідної суми ліквідних коштів;

можливості залучення ліквідних коштів шляхом їх запозичення чи продажу активів.

Ліквідні кошти - кошти, які можна трансформувати в готівку за короткий строк та без значних втрат шляхом реалізації.

Недостатній рівень ліквідності майже завжди є першою ознакою наявності у банку фінансових труднощів. В цій ситуації він, як правило, втрачає депозити, що зменшує його готівкові кошти та змушує реалізовувати найбільш ліквідні активи.

Більшість банків вважають, що ліквідні кошти практично без обмежень можна отримати через позики на грошовому ринку будь-коли, якщо в цьому є необхідність.

Тому вони, як правило, не зберігають ліквідні кошти у вигляді швидкореалізовуваних активів із стабільними цінами.

Для більшост банків потреба в ліквідних коштах виникає з таких причин:

Зняття клієнтами банку грошових коштів із своїх рахунків;

Надходження заявок на отримання кредиту від клієнтів, які банк вирішує прийняти (це заявки на отримання нових кредитів або надання коштів по вже діючих кредитних лініях);

Погашення заборгованості по позиках банку, які він отримав від інших фінансових установ або від Національного банку України;

Сплата подоходного податку і виплата грошових дивідендів акціонерам банку.

Банківська практика управління ліквідністю виробила декілька загальних підходів у вирішенні проблем ліквідності банків:

Забезпечення ліквідності за рахунок активів (управління ліквідністю через управління активами);

Використання позикових ліквідних коштів для задоволення попиту на грошові кошти (управління пасивами);

Збалансоване управління ліквідністю (управління активами і пасивами).

Ліквідність балансу банку як ступінь покриття зобов’язань активами і ліквідність самих активів забезпечується дотриманням, в першу чергу, обов’язкових економічних нормативів Національного банку України.

Наступні показники дають можливість найбільш суттєво та достатнім чином розкрити ліквідність банку:

коефіцієнт миттєвої ліквідності - показує можливість банку погашати живими грошима з кореспондентських рахунків і каси зобов’язання по всіх депозитах:

, (1.17)

де ККР - кошти на коррахунках;

ККА - кошти в касі;

Д - депозити.

коефіцієнт загальної ліквідності зобов’язань банку - характеризує максимальну можливість банку в погашенні зобов’язань банку всіма активами:

, (1.18)

коефіцієнт співвідношення високоліквідних до робочих активів - характеризує питому вагу високоліквідних активів у робочих активах:

, (1.19)

де АВЛ - високоліквідні активи;

АР - робочі активи.

коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов’язань - характеризує забезпечення доходними активами банку його зобов’язань і говорить про часткове погашення зобов’язань банку поверненнями доходних активів:

, (1.20)

коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів - розкриває наскільки видані кредити забезпечені всіма залученими депозитами (чи є незбалансована ліквідність):

, (1.21)

коефіцієнт генеральної ліквідності зобов’язань - розкриває здатність банку погашати зобов’язання високоліквідними активами та шляхом продажу майна:

, (1.22)

де АМ - продаж майна.

Таблиця 1.2. Оптимальні значення коефіцієнтів, що характеризують ліквідність банку

№ п/п	Назва показника	Оптимальне значення
1	Коефіцієнт миттєвої ліквідності	Не менше 20%
2	Коефіцієнт загальної ліквідності зобов’язань банку	Не менше 100%
3	Коефіцієнт співвідношення високоліквідних до робочих активів	Не менше 20%
4	Коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов’язань	Приблизно 70 - 80%
5	Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів	Не менше 1
6	Коефіцієнт генеральної ліквідності зобов’язань	Приблизно 0,2