Курсовая работа: Інноваційні методи позакласної та позашкільної роботи у початковій школі
Трафарет. Трафаретом може бути оформлена практично будь-яка тканина при виборі для неї відповідного малюнка.
Насамперед потрібно підготувати спеціальний стіл з дуже рівною поверхнею або взяти креслярську дошку. Стіл або дошку обтягають старою байковою ковдрою або старим сукном, але без перекосів і прибивають цвяхами на відстані не менше двох сантиметрів. Тканину, призначену для розпису, пропрасовують, потім розкладають на столі без зморшок і перекосів і приколюють шпильками до ковдри так, щоб вона при роботі не морщилася.
Підготувавши малюнок у натуральну величину, приступають до виготовлення трафаретів. Трафарети ріжуть на щільному папері креслярського типу, на тонкому добре проклеєнном картоні, на клейонці або плівці. При вирізанні трафаретів доводиться прибігати до деякої винахідливості, тому що не всякий малюнок можна виконати за допомогою трафарету. Щоб розширити цю можливість, на більш складні форми доводиться робити два трафарети.
Оволодіння всіма перерахованими способами художнього розпису тканин, досягнення відомої майстерності в цьому мистецтві дозволить учням створювати цікаві добутки. Робота ця дасть можливість проникнути в сферу прекрасного, звичайно, за умови, якщо заняття будуть супроводжуватися відвідуванням музеїв, виставок декоративно-прикладного мистецтва, натурними замальовками й бесідами про принципи оформлення декоративних виробів.
2.1.3 Мозаїка
Техніка мозаїки. Зображення, складене зі шматочків твердого матеріалу, називається мозаїкою. Матеріал для мозаїки може бути різноманітний: кольорові камінці, шматочки скла, потовченої цегли, дерева, глиняні черепки, намистинки, керамічні плитки. Але найкраще виглядає мозаїка, зроблена зі смальти – сплаву скла з оксидами металу. Смальту розбивають на квадратні або прямокутні шматочки, ніби камінці. З них викладають зображення на цементі, гіпсі або вапні з піском (мулярській заправі). Мозаїка – давній вид мистецтва. Ним займались ще художники античного світу. Вони викладали мозаїкою підлоги та стіни у палацах і храмах.
Ще у часи Київської Русі мозаїка була вже добре відома. Дотепер збереглись залишки прекрасних мозаїчних зображень у Софійському соборі, х складали руки талановитих людей, а любов до прекрасного підказувала неповторні форми і кольори візерунків. Але пізніше перестали цікавитися мозаїкою і довгий час не поверталися до неї. Здавалось, що цей вид мистецтва вже відійшов у минуле разом з княжою добою. Та згодом художників знову привабила особлива краса мозаїчних зображень, незрівнянна чистота кольорів величезна витривалість матеріалу.
Мозаїки з паперу або картону. Папір і картон – гарн матеріали Для виконання мозаїчних робіт способом наклеювання клаптиків паперу на основу. Підготовка паперу проста: його треба порізати на тонкі смужки, наприклад, завширшки 1 см, а потім їх ще раз порізати на маленькі квадрати, прямокутники або трикутники. Папір необхідно добирати так, щоб основа (папір, на який наклеюємо) був іншого контрастного кольору до матеріалу викладення (порізаних клаптиків паперу).
Коли ескіз готовий, за допомогою копіювального паперу переносимо його на картон чи папір. Кольорові папірці нарізаємо невеликими квадратиками. Заповнюємо ними малюнок. При цьому треба пам’ятати, що напрям нарізаних клаптиків паперу мусить підкреслювати форму малюнка. Малюнок треба зробити великий. Спочатку клаптики паперу викладаємо, не наклеюючи. Поки квадратики не приклеєні, їх можна перемістити, замінити іншими тощо. Під час цієї роботи уважно стежимо за добором кольору.
Наклеювати треба кожен квадратик, намазуючи його невеликою кількістю клею, щоб не було плям. Не слід використовувати силікатні клеї, бо від них надто змінюється колір паперу (кольорового і білого). Готову роботу кладемо, щоб просохла. Можемо накласти на неї невеликий прес: чистий аркуш паперу, 2–3 газети і 2–3 великі й важкі книги.
Цікавіше виглядає паперова мозаїка з оксамитового паперу: це папір товщий, його поверхня має невеликий ворс, що надає роботі гарного вигляду, більшої святковості. Оригінальними можуть бути роботи, виконані з клаптиків картону. Картон, як правило, не має різких кольорів, а пригашені сірі, сіро-жовті, сіро-зелені, сіро-сині, коричневі. Добираючи вдумливо різн відтінки картону, можна скласти цікаві композиції.
Роботи з оксамитового паперу й картону треба робити на міцній основі. Якщо немає картону певного кольору, на нього слід наклеїти папір потрібного кольору. Коли роблять велику роботу, замість картону беруть гладеньку фанерну дощечку. Роботи на дощечці більш витривалі, міцні, довше зберігаються, їх легко оформляти для виставок.
Мозаїка на дерев’яній основі. Як ми зазначали, матеріалом для мозаїки є скло, фарфор, керамічні плитки, пластмаса.
Скло може бути прозоре і кольорове. Останнє виглядає красиво. Краще самому заготовляти кольорове скло. Робимо це так. Купуємо олійні фарби ( у продажу в наборах або в окремих тюбиках), трохи оліфи і щетинні пензлі. На палітрі (тарілці, шматочку пластмаси, скла, бляхи) розводимо фарбу з додаванням оліфи до густоти сметани. Цією фарбою акуратно замазуємо поверхню скла так, щоб не було пробілів. Фарбу не слід накладати товстим шаром. Через кілька днів вона висохне. Так можна підготувати багато кольорових шибок різних кольорів відтінків. Якщо хочемо мати кілька відтінків одного кольору, готуємо фарбу з двох кольорів. Наприклад, є зелений і жовтий кольори. Змішуючи їх, отримуємо жовто-зелений (з перевагою жовтого) чи зелено-жовтий (з перевагою зеленого) колір. Якщо до цієї фарби додамо білої, дістанемо той самий колір, але на тон світліший. Фарба на склі повинна добре просохнути. Краще почекати 2–3 дні, але впевнитись, що фарба не тільки підсохла на поверхні, а й увесь шар фарби сухіш. Коли був надто товстий шар фарби або вона недовго сохнула, тоді лише на поверхні фарби утворилась суха плівочка, а під нею фарба ще сира. При розбиванні скла на шматочки нижній шар фарб, що не висох, розмазуватиметься заважатиме у роботі. Як готувати скло для роботи над мозаїкою? Розмальоване скло (з добре просохлою фарбою) загортаємо у газету, а тоді на неї намотуємо клаптик тканини. Загорнуте скло кладемо на рівну поверхню і ударяємо в кількох місцях твердим предметом, наприклад, молотком. Скло розіб’ється на дрібні, більші й менші, різної форми шматочки. Не слід допускати, щоб скло потовклось на дрібний пісок, бо тоді нічого з нього не зробимо. Розгортаємо клаптик тканини і газету, обережно (щоб не покалічити пальців) вибираємо шматочки скла складаємо їх у коробку, призначену лише для цього кольору. На кришечц наклеюємо клаптик паперу певного кольору. Так робимо з усіма кольоровими шматочками скла і матимемо завжди колір, який нам потрібний. Використовуються також шматочки з розбитого люстерка. Якщо є склоріз, то розрізаємо скляну шибку на рівні менші квадратики, а ті у свою чергу на половинки, потім на смужки 3–4 см, далі плоскогубцями відломлюємо з цих смужок по шматочку (правильні квадратики чи прямокутники).
Робота зі склорізом довга і складна. Вона під силу лише старшокласникам. Але зате маємо правильної форми шматочки, а мозаїчне зображення з такого матеріалу буде красиве, більше наближене до справжньо мозаїки зі смальти. Проте з неправильних шматочків розбитого скла теж бувають чудові роботи, якщо гарний задум і продумана композиція.
Мозаїку зі скла можемо викладати на товстому картоні, дереві та гіпсових і цементних основах.
Розглянемо, як виготовляють мозаїку на картоні й дерев’яній основі. Підготовка картону полягає у тому, що ми виріжемо потрібний формат і на нього через копіювальний папір нанесемо зображення. З дошкою треба попрацювати довше. Пилочкою вирізуємо потрібний формат дошки. Вона має бути рівна, без значних подряпин, сучків (хіба що сучок можна закрити склом), тріщин, коробитись. Щоб дошка стала гладкою, добре протираємо її наждачним папером, особливо вигладжуємо різні подряпини. Звертаємо увагу на краї й кути дошки, їх найкраще протерти наждачним папером, щоб вони були трохи заокруглені й вигладжені. Дошку треба протерти грубозернистим, а потім тонкозернистим наждаком. Дошку можемо залишити у такому вигляді, як після протирання наждаком або пофарбувати . Розводимо акварельну чи анілінову фарбу потрібного кольору (в такій кількості, щоб її вистачило на цілу дошку) і наносимо пензлем фарбу на дошку, покриємо усю Поверхню і залишаємо, щоб добре просохла.
Якщо поверхня надто бліда, покриваємо другий раз тією самою фарбою, але по зовсім сухій дошці, інакше будуть плями. Мокра фарба під впливом нового шару фарби змивається, внаслідок чого в одному місці з’являється розмита світліша пляма, а в іншому згусток фарби – темніша пляма. Найчастіше дошку фарбуємо у коричневий колір. Гарний коричневий колір дає розведений у вод марганець у сильному концентраті. У розфарбованої дошки матова (не блискуча) поверхня. Якщо врахувати, що зображення на дошці викладаємо з блискучого скла, то матова поверхня дає красивий ефект і робота від цього лише виграє. Інод потребують не матову, а блискучу Поверхню дошки. Тоді її покриваємо лаком. Однак слід пам’ятати, що не можна покривати мокру чи навіть вологу дошку. Вологість разом із лаком дають неприємні, білуваті плями на поверхні, що не зникають, як лак просохне.
На підготовлену суху дошку наносимо малюнок за допомогою копіювального паперу. Якщо поверхня дошки ясна – немає жодних труднощів. Але коли поверхня темна, тоді треба добирати ясний (білий або жовтий) копіювальний папір. Такий папір знаходиться у комплектах копіювального паперу для вишивання І роботи з тканиною. («Різнокольоровий копіювальний папір для переведення малюнків на тканину»). За допомогою такого (найчастіше жовтого) копіювального паперу легко переносять зображення з паперу на темну поверхню дошки. Далі робимо так, як із паперовою мозаїкою: накладаємо шматочки скла на контурний малюнок, а коли усе зображення викладене, шматочки наклеюємо на дошку. Для цієї роботи використовують клей БФ‑2. Шматочки скла наклеюємо фарбою вниз, тобто клей намазуємо на шар сухої фарби і прикладаємо до дошки.
На поверхні має бути скло, через яке добре видно фарбу. Блиск скла надає красивого вигляду усій роботі, колір фарби стає чіткіший, відбива свіжістю, відтінки ніби поглиблюються. Шматочки скла треба класти щільно. При добиранні шматочків скла мусимо пам’ятати, що вони мають неправильну форму треба добре добирати різні форми, щоб вони підходили одна до одної.
Для мозаїки можна використовувати не лише розфарбоване, а й кольорове скло з битого скляного посуду (пляшок, склянок, блюдечок), шматки фарфору з битих тарілок і чашечок, черепки з битого глиняного посуду. Проте робота з цим матеріалом має одну особливість: шматки з битого посуду мають нерівну, часто трохи опуклу поверхню, тому наклеювати їх важче, ніж скло, бо вони не прилягають рівномірно. Іноді прозорий колір непідфарбованого скла негарно виглядає на дошці, особливо на темнішій, водночас як підфарбоване олійною фарбою скло завжди має однаковий колір.
Гарно виглядає мозаїка, викладена з керамічної плитки, яку художники використовують для облицьовування стін. Мається на увазі маленька (2 см2) керамічна плитка. Вона тонка, її плоскогубцями можна ламати на шматочки потрібної величини і форми, наклеювати. Велика керамічна плитка (5x10 см) надто товста (1 см), її можна лише розбивати, а при цьому руйнується глазурована поверхня. Крім того, велика товщина і тягар не дають можливості отримувати красиві роботи. Отже, вона непридатна для роботи з учнями в гуртку.
Мозаїка на цементній і гіпсовій основі. Техніка роботи при складанні мозаїки на гіпсовій або цементній основі зовсім інша. Спочатку, як і в попередній роботі, малюємо бажану композицію на папері.
Він може бути будь-який. На зображення накладаємо шматочки битого скла так, щоб заповнити площину в середині намальованого предмета. Проте шматочки вже не підганяємо так щільно, між ними можуть бути проміжки 1–0,5 мм. Найкращий клей із пшеничного або картопляного борошна. Він міцно трима досить легко відстає після зволоження. При роботі на цементній або гіпсовій основі шматочки скла треба класти лицьовим боком униз.
Після цього беремось до підготовки рамочки зі смужки бляхи або дерева. Вона повинна бути на 1–2 см більша від паперу, на якому зроблена мозаїка, заввишки 2–3 см. Рамку із середини намазуємо вазеліном. На дошку (скло) кладемо папір з мозаїкою зображенням наверх, на нього накладаємо рамку так, щоб мозаїка була всередин рамки. Назовні внизу рамку обліплюємо пластиліном у тих місцях, де вона торкається дошки. Тепер готуємо цемент. Він має бути якісний, непромерзлий. У посудину ложкою набираємо цемент і чистий, просіяний дрібний пісок. Пропорція 1:1, тобто-скільки ложок піску, стільки й цементу. Добре розмішуємо, щоб не було скупчень піску чи цементу. В цю суміш наливаємо води, розмішуємо до густоти сметани. Тепер обережно виливаємо цю суміш на мозаїку в рамочці. Якщо ви добре обліпили рамочку внизу пластиліном, вода не протікатиме. Суміш повинна добре ввійти в усі щілинки між шматками скла, бо лише за цієї умови скло триматиметься цементу. Заливати треба поступово, повільно, щоб повітря вийшло зі щілин. Якщо між щілини не зайде цементна суміш, у тому місці буде нерівна заглибина. Робота виглядатиме погано і випадатимуть шматки скла.
Залиту цементом рамку накривають вологою тканиною і залишають на кілька днів. На другий день її треба обережно полити водою, не торкаючись До не руками. Те саме зробити на третій і четвертий день. За цей час маса добре ствердне. Потім залишити ще на 2–3 дні. За цей час мозаїка повністю висохне. Н в якому разі не брати напівсухої роботи у руки, бо поламається. Тепер мозаїку можна відкрити. Спочатку знімаємо пластилін. Робота лежить лицьовою стороною вниз на дощечці. Прикладаємо зверху другу дощечку, обома руками беремо за кінц обох дощечок і легким швидким рухом повертаємо нижню дощечку наверх. Знімаємо верхню дощечку і обережно рамочку. Зверху папір, до якого ми приклеювали скло. Якщо папір сухий, трохи його зволожуємо і обережно знімаємо. Тепер мозаїка ма справжній вигляд, але ще замазана клеєм І цементом. Невеликим клаптиком тканини треба обережно промити і протерти. Фон цементу після просушування завжди світло-сірий. Іноді нас не влаштовує такий фон, а потрібний темніший або з голубим, чи іншим відтінком. Темно-сірий колір отримуємо за допомогою туші, а нші кольори можна легко зробити, підфарбувавши цемент аквареллю (перед заливанням, коли він ще був у посудині).
Туш чи акварель додаємо до води, розводимо потрібний колір. Підфарбовану воду вливаємо у суміш цементу з піском. Тоді фарба рівномірно розійдеться у всій цементній масі, не буде темніших і світліших плям. При підфарбовуванні треба пам’ятати, що після висихання фарба у цементі світлішає. Отже, слід завжди робити трохи інтенсивніший колір води.
Замість цементної основи для. мозаїки можна підготувати гіпсову. Мозаїка на гіпсі виглядає гарно, бо на білому тлі усі кольори скла стають світлішими, веселішими і радіснішими. Поверхня гіпсу буває гладша, ніж цементу. Але з гіпсом треба швидко працювати. Його розводять так само, як і цемент (не додаючи піску) до густоти сметани і швидко, але обережно заливають викладену на папер мозаїку. Заливання має бути 2–3 хв., бо після цього гіпс стане твердий і не заливатиме поверхні роботи.
Далі процес роботи такий самий, як і з цементом. Гіпс також можна підфарбувати. Гарно виглядають роботи на блідо-жовтому, кремовому кольорах, на тлі кольору піску, сіро-синьому, синьо-зеленому. Очевидно, колір фону повинен бути світлий, якщо хочемо, щоб зображення виступало чітко. Але буває, що викладання робимо зі світлих шматочків, наприклад, із білого фарфору або дзеркала. Тоді можемо дати темніший фон. Подумайте, як красиво може виглядати зображення білих голубів на блакитному тлі, ніби на небі. Але й зображення «Ластівки» не менш красиво виглядатиме на такому самому фоні. Проте коли ми схочемо створити композицію «Метелик», краще дати світліший фон, бо крильця метелика багаті на різноманітні кольорові поєднання, а з темно-синім тлом вони погано виглядатимуть.
Мозаїка на основі з вапна і піску. Ви вже знаєте про мозаїку, яку відразу виконують на лицьовій стороні прямим набором (на папері, картоні, дереві), і таку техніку роботи з мозаїкою, коли зображення роблять лицьовою стороною вниз (на цементі й гіпсі). Це так званий зворотний набір. Тепер ознайомимось з мозаїкою на основі з вапна і піску. Це буде також прямий набір. Хоч основа подібна до цементної, проте виконується не на папері й не лицьовою стороною вниз.
Треба підготувати суміш вапна і піску, як це роблять мулярі. Слід подбати, щоб матеріал був якісний. Для виконання мозаїки треба мати плоску скриньку за величиною задуманої композиції. Бортики скриньки мають бути невисокі, на 1,5–2 см.
