Курсовая работа: Інноваційні методи позакласної та позашкільної роботи у початковій школі
За розміром цієї скриньки беремо папір і на ньому контурно малюємо композицію.
Малюнок виконуємо чіткими лініями лише олівцем. Тепер беремо голку за лінією малюнка, за його контуром робимо дірки на усьому малюнку. Готуємо скло чи кольорові камінці, черепки (той матеріал, яким викладатимемо мозаїку). Підготуємо кольоровий порошок, наприклад, синьку-ультрамарин або іншу глиняну кольорову фарбу в порошку. Фарба має бути темна, бо її ліпше видно на вапні. Беремо розведене вапно з піском і накладаємо його у скриньку, вирівнюємо (можна струснути кілька разів скринькою, щоб вапно розмістилось рівномірно). Кладемо на вапно той продіркований малюнок так, щоб отвори йшли вниз (коли голка проколювала папір, то вона трохи з однієї сторони відгинала папір униз, отже, ця сторона має бути вниз до вапна). Тепер кольоровим порошком посипаємо по малюнку (по проколених контурах) так, щоб порошок через отвори потрапляв на розведене вапно.
Пензликом можна допомагати йому. При цьому папір з малюнком не рухають, щоб не порушився вигляд малюнка. У такий спосіб переносимо малюнок на вапно. Закінчивши роботу, знімаємо обережно папір (щоб порошок, який є на папері, не потрапив на вапно не замазав малюнка). Тепер беремось до основної роботи: викладання мозаїки з шматочків підготовленого матеріалу. Шматочки легенько втискуємо у вапно, щоб не втиснути їх зовсім у масу вапна з піском. Закінчена робота має висохнути з скринькою і так з нею залишається назавжди. Бортики скриньки правлять за рамочку для мозаїки.
Мозаїка на основі з піску та клею. Цікава мозаїка може вийти на основі з піску і клею. Пісок треба підготувати заздалегідь: просіяти промити його, потім просушити.
Для того щоб він не розсипався у роботі й в ньому тримались кольорові черепки та шматочки скла, треба домішати невелику кількість клейово води. Клей найкраще брати столярний. У металеву консервну банку кладемо кілька шматків столярного клею (іноді столярний клей буває у гранулах, це ще краще), заливаємо водою і залишаємо на ніч. За цей час клей набухне. Банку з клеєм вкладаємо в посудину з водою і ставимо на вогонь. Воду з клеєм злегка помішуємо через деякий час вій повністю розтане у воді. Якщо клей густий, до нього доливаємо води. У клейову воду (не гарячу) треба вмочити два пальці: великий вказівний. Якщо пальці злегка злипаються, клейова вода готова. Цю воду вливаємо у пісок і перемішуємо його, щоб він рівномірно промок і проклеївся. На картон з піску формуємо пластинку будь-якої форми (квадрат, прямокутник, круг, овал, ромб, неправильний чотирикутник, фігурна форма (за бажанням автора) і поки ще пісок вологий, викладаємо на ньому зображення: квітку, птаха, гілку, тварину тощо. Шматочки скла і фарфору злегка втискуємо у пісок, щоб вони закріпились пізніше не випадали. Для цієї мозаїки використовуємо шматки деревини, прутики гілочок, шишки, жолуді, мох, кору, биту Цеглу, дрібні камінці. Працювати треба досить швидко, бо після охолодження пісок погано клеїться, У теплому приміщенн він довше тримається вологим.
Мозаїка на основі з пластиліну. Пластилін легкодоступний матеріал: у кожній крамниці канцтоварів або шкільного приладдя його можна знайти. Пластилін використовують як основу для мозаїки, а за матеріал правитиме, крім згаданих шматків скла, фарфору й камінців, також природний матеріал: зернятка кукурудзи, гороху, пшона, рису. Треба пам’ятати, що дрібний матеріал (пшоно, рис) слугує для більш тонкої й складної роботи, водночас як із кукурудзи, гороху чи камінців таких дрібних зображень не зробиш.
Беремо картон, на який накладаємо пластилін шаром завтовшки 0,5 см (для пшона і рису може бути тонший шар). Пластилін повинен добре триматися картону, тому його найкраще намазувати великим пальцем, ніби втираючи пластилін у картон. Поверхню пластиліну добре вигладжуємо. Паличку (наприклад, стару дерев’яну шкільну ручку) загострюємо так, як олівець. Цим загостреним кінцем на пластиліні виконуємо малюнок, який заповнюємо матеріалом, втискаючи зернятка у пластилін. Гарно виглядає робота, коли одні частини малюнка повністю викладен матеріалом, а інші лише по контуру, Наприклад, зображення квітки може мати заповнені пелюстки, а серединку обведену контурне, листочок буває наполовину заповнений, друга половинка відмічена тільки по контуру. Іноді роботу виконують лише контурною мозаїкою. По краях картону можна дати зернятка у вигляді рамки. Це надасть закінченості, оформленості роботі.
Мозаїка з природного матеріалу. Мозаїку з природного матеріалу легко можуть виконувати діти молодшого шкільного віку, і, зрозуміло, старшого віку, поставившись до композиції й техніки виконання з більшими вимогами. Найкращим природним матеріалом можуть бути різноманітні зернятка: кукурудзи, пшениці, рису, проса, маку, конопляного насіння, а також кусочки насіння клена, ясена. Роботу виконуємо на картоні (на тоненькій, рівній, зачищеній дощечці чи фанерці). Спочатку малюємо композицію (квіткову, анімалістичну, пейзаж, портрет) на папері, а тоді переносимо її за допомогою копіювального паперу на картон. Малюнок має бути виконаний чіткими площинами, бо кожну таку площину маємо заповнити зернятками певного кольору. Тло також виконуємо із зерняток.
Коли малюнок готовий, покриваємо якусь невеличку його частину клеєм (найкраще ПВА, БФ‑2, БФ‑6) і заповнюємо зернятками. Не слід замазувати клеєм великого простору відразу, бо поки виконаємо частину роботи в одному місці, то в іншому малюнок підсохне і зернятка погано приклеяться. Якийсь один вид зерняток, наприклад пшеницю, можна призначити для оконтурювання головних форм. Лінію контурів площин складаємо із зерняток, покладених у потрібному порядку, а всередині дану деталь форми заповнюємо зернятками хаотично, проте щільно, зернятко біля зернятка.
Щоб робота була цікавою і природний матеріал на малюнку не зливався в одну масу, робимо його кольоровим: підфарбовуємо воду сильно аквареллю і кладемо у неї зернятка. Через годину виймаємо і просушуємо. Сухе складаємо у коробочки або скляночки, кожен колір окремо.
Фарбувати можна інакше, не перед виконанням роботи, а тоді, коли робота на картоні вже закінчена. Для цього беремо гуашеві або олійні фарби і готову роботу розфарбовуємо пензликом, кожну деталь іншим кольором, можна теж контур дати темнішим або яснішим контрастним забарвленням. Якщо композицію покриваєте олійною фарбою, то така робота буде досить витривалою і не боятиметься води. Для розведення цих фарб треба, певно, брати розчинники №1, №4 або швидковисихаючу олію і для кожної фарби інший щетинний пензлик, який після використання добре промиваємо теплою водою з милом і просушуємо. Готова робота з олійним покриттям має висихати 4–6 днів.
Мозаїку із зерняток можна і не підфарбовувати, але тоді треба брати зернятка різних кольорів, наприклад, рис, пшеницю, мак і кукурудзу.
Імітація мозаїки, виконана гумовим штампом. Як ми зазначали, мозаїка – це зображення, викладене зі шматочків твердого матеріалу. Але мозаїку можна імітувати фарбами за допомогою гумового штампу. Тоді зображений буде із шматочків, але не твердого матеріалу, а мальованих, точніше віддрукованих у вигляді квадратиків чи прямокутників. Для такої роботи потрібн акварельні (або гуашеві) фарби й звичайна гумка. Прямокутну гумку поділяємо олівцем на 4–5 частин паралельно до коротшої сторони і гострим ножем розрізаємо по цих лініях. Залежно від того, чи ми хочемо мати квадратний чи прямокутний штамп, добираємо розмір ширини однієї смужки і тоді вийде більша або менша кількість гумових штампиків (найчастіше виходить 4–5). Розрізані шматочки гумки брусочки – і є гумовими штампами. Вони повинні мати правильну торцеву грань. Цією торцевою гранню робитимемо відбитки – маленькі чотирикутники, як замінюватимуть твердий матеріал: смальту, скло, фарфор чи папір.
Відповідно до потреби гумовий штамп можна зробити маленьким чи великим. Якщо зображення складне, у ньому багато дрібних деталей, то зрозуміло, що краще використовувати невеликий штамп. Малий штамп потрібний також, коли саме зображення невелике.
Доцільно зробити кілька штампиків, усі однієї величини, щоб були для різних кольорів, щоб не треба після кожної фарби мити і витирати штамп (якщо він один, а зображення має бути багатоколірне).
Починаємо роботу. На аркуші паперу намічаємо потрібну композицію. Роботу виконуємо лише олівцем і контурне, без використання гумки.
Тепер готуємо фарбу. Найкраще її підготувати на білій тарілочці, на шматочку скла, під яке підкладено білий папір, або на кришці металево коробки від фарб. Фарбу розводимо досить густу, не таку прозору, як для малювання аквареллю. Гумовий штампик вмочуємо торцевою стороною у фарбу і для перевірки робимо кілька відбитків на якомусь клаптику паперу. Якщо відбиток чіткий, правильний щодо форми, не розмазаний, значить фарба добра. Якщо фарба витискується поза краї штампа, плямить, тоді вона надто рідка, треба зробити густішу. Якщо фарба надто густа, вона ліпитиметься до штампа. Вмочуючи гумовий штамп у фарбу, поступово малюнок заповнюємо квадратиками. Треба пам’ятати, що відбитки штампу не можна класти на малюнок хаотично, а за формою предмета. Іноді використовують два штампи, один квадратний, а другий прямокутний, або один більший, а другий менший. Відбиток штампа не буде рівномірний щодо сили кольору на всій поверхні. В одному місці «збереться» більше фарби, в іншому менше, але це не недолік, від цього лише виграє малюнок. Здається, неначе це блиск на мозаїчних роботах зі скла чи смальти.
Висновки
Отже, позакласна і позаурочна робота має велике значення в навчальному процесі з образотворчого мистецтва. Вона сприяє розширенню знань, набутих на уроках, їх конкретизації, формує вміння і навички практичного характеру, викликає інтерес до нового матеріалу, розвиває самостійне мислення молодших школярів.
Позаурочна робота – 1) форма різноманітної організації обов’язково до виконання роботи учнів поза уроками під керівництвом учителя з метою поглиблення й удосконалення їх знань, а також збудження пізнавальних інтересів творчої самодіяльності. Зміст її виходить регулюється шкільною програмою; 2) організовані та цілеспрямовані заняття з учнями, які проводяться в позаурочний час для розширення і поглиблення знань, умінь і навичок, розвитку самостійност особистих здібностей і схильностей учнів, а також задоволення їх інтересів та забезпечення розумного відпочинку. Позаурочна робота передбачена програмою.
Головні напрямки позаурочної роботи – розширення й поглиблення знань, умінь і навичок, передбачених програмою, розвиток самостійності, творчих здібностей, інтересу до вивчення мистецтва, формування у дітей естетичного ставлення до мистецьких явищ і природи; виявлення найпростіших закономірностей; встановлення зв’язків і взаємозв’язків між окремими елементами та явищами мистецтва; забезпечення застосування знань на практиці.
Позакласна робота організовується на основі самодіяльност дітей з урахуванням їхніх інтересів і запитів, що виникають під час вивчення природи. Тому така робота дає широкий простір для виявлення ініціативи дітей виховує в них такі цінні риси, як відповідальність за доручену справу, акуратність, наполегливість.
Правильно організована позакласна робота (індивідуальна, групова, масова) сприяє формуванню в учнів пізнавальних інтересів, спрямованих на розширення і поглиблення знань. Усі зазначені позакласні заняття пов’язан між собою і доповнюють одне одного. Добре налагоджена позакласна робота допомагає вчителеві зібрати і підготувати матеріал для занять, організувати тривалі спостереження тощо. Отже, позакласна робота є одним із засобів всебічного розвитку особистості дитини.
Позаурочна робота організовується вчителем і передбачає обов’язкову звітність з приводу її результатів. Вона визначається з урахуванням інтересів запитів дітей, що виникають під час вивчення природи. Тому така робота да широкий простір для виявлення ініціативи дітей і виховує в них такі цінні риси, як відповідальність за доручену справу, акуратність, наполегливість. Правильно організована позакласна робота сприяє формуванню в учнів пізнавальних нтересів, спрямованих на розширення і поглиблення знань.
Добре налагоджена позаурочна робота допомагає вчителев зібрати і підготувати матеріал для занять, організувати тривалі спостереження за тваринами і рослинами в кутку живої природи, на пришкільній ділянці, при виконанні літніх завдань тощо. Отже, позаурочна робота є одним із засобів всебічного розвитку особистості дитини. Головною умовою організації позаурочно роботи є керівна роль учителя.
За змістом, формами організації та методами проведення позакласна робота різноманітна. Виділяють такі види позакласної роботи: індивідуальні, групові, масові. Особливостями позакласних занять слід вважати добровільність участі учнів у різних заходах; зміст занять не обмежується рамками програми; методи і форми занять основані на творчій діяльності й інтересах учнів молодшого шкільного віку.
Усі види позаурочних занять тісно пов’язані з уроками спрямовані на виконання навчально-виховних завдань, передбачених програмою. Вс форми організації процесу навчання образотворчого мистецтва тісно пов’язані між собою, взаємодоповнюють одна одну, чим і забезпечують досягнення освітніх, розвивальних і виховних цілей.
Список використаної літератури
1. Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. К.: Мистецтво, 1981. 178 с.
2. Вільчинський В.М. Образотворче мистецтво. 1–2 класи. – К.: Рад. нас., 1991. 128 с.
3. Воїнственський М.А., Стопко С.М. Охорона природи. – К.: Рад. шк., 1977. – 140 с.
4. Ворона М.О. Особливості вияву естетичних почуттів у дітей // Початкова школа. – 1990. – №4. – С. 64–66.
5. Глухенька К. Пошуки неповторної краси // Образотворче мистецтво. – 1989. – №3. – С. 23–25.
6. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997.
7. Гончаров И.Ф. Эстетическое воспитание школьников средствами искусства и действительности. – М.: Педагогика, 1986. – 126 с.
8. Давидов А.И. Знай, люби, береги. К.: Веселка, 1989. 224 с.
9. Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI ст.). – К.: Райдуга, 1994. – 61 с.
10. Кириллова З.П. Эситетическое воспитание школьников в процессе
11. внеклассной работы // Нач. школа. – 1989. – №5. – С. 25–27.
12. Кириченко М.А. Образотворче мистецтво. 3 клас. – К.: Освіта, 1996. –128 с. Комісаренко Н. Особливості творчо діяльності молодших школярів у позакласній роботі // Поч. школа. – 2002. – №2. – С. 28–31.
13. Левшина Л.С. Как воспринимается произведение искусства. – М.: Искусство, 1983. – 96 с.
14. Любарська Л.М. Виховн можливості образотворчого мистецтва // Початкова школа. – 1986. – №2. – С. 55–59.
15. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1974. – 354 с.
16. Мойсеюк М.Є. Педагогіка. К.: Либідь, 2001. 446 с.
17. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1–4 класи. – К.: Початкова школа, 2005. – 386 с.
18. Проців В.І., Кириченко М.А. Уроки образотворчого мистецтва в 1–3 класах. – К.: Рад. шк., 1984. – 188 с.
19. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. – К.: Ґенеза, 1999. – 368 с.
20. Титаренко Л.І. Особливості позакласної роботи в класах-комплектах // Початкова школа – 1993. – №9. – С 37–40.
21. Хмель В. Позакласна виховна робота на основі життєдіяльності об’єднання-гри // Поч. школа. – 2004. – №12. – С. 39–40.
