Курсовая работа: Інвестиційна політика банків в Україні
Інвестиційні фонди дають доручення банкам-депозитаріям здійснювати розрахунков кредитні та касові операції. Але банк-депозитарій не може виступати як управляючий інвестиційного фонду, а фонд не може інвестувати в банк-депозитарій свої активи.
Інвестиційний фонд ще називають кінцевим інвестором. Інвестиційний консультант або інвестиційний брокер чи дилер несуть чітко визначену законом відповідальність перед інвестором.
Згідно з наведеною вище структурою інвестиційних інститутів та розмежуванням відповідальності може виникнути, як мінімум, два різновиди страхування відповідальності:
1) страхування нвестора від помилкових дій інвестиційного консультанта та посередника;
2) страхування нвестиційного консультанта і брокера від власних помилок і пов¢язаних з цим претензій до них з боку інвестора та інших осіб.
Страхові компанії, які беруть на себе зобов¢язання за цим видом страхування, пропонують так варіанти страхового покриття, тобто страхують:
1) річний дохід інвестора на рівні, що забезпечується безризиковим вкладенням капіталу;
2) величину, яка дорівнює різниці між оголошеним розміром дивіденду і фактичним його розміром;
3) ризик втрати капіталу, вкладеного в купівлю акцій, у розмірі номінальної вартост акцій або фактично сплачених сум;
4) втрачений прибуток у розмірі прибутку з безризикового вкладення капіталу або фактичних виплат за попередній рік;
5) дохід за 3 – 5 і більше років, поки фактично отриманий дохід інвестора з цінних паперів не досягне 3-, 5-ти кратного безризикового доходу на вкладений капітал.
Різні варіанти страхового покриття передбачають різну міру відповідальності страховика і впливають на розмір страхової премії, яка визначається як добуток страхової суми (сума, на яку застраховано об¢єкт) на ставку процента за цим видом ризику.
Розмір же ставки процента залежить від:
1) виду цінних паперів;
2) хньо номінальної ціни;
3) котирування на момент купівлі;
4) фінансового стану емітента;
5) обсягу перестрахування за даним видом ризику;
6) розміру франшизи і т. ін.
Для того, щоб виробити прийнятний для страховика і для страхувальника механізм захисту інтересів учасників фондового ринку, інвестор мусить володіти методологією та методикою оцінювання ризику.
ВИСНОВКИ
В даній роботі було висвітлено теоретичні основи нвестицій та їх роль в умовах трансформації економічної системи України; узагальнено комплексний аналіз виконання інвестиційних операцій банками України; розглянуто шляхи вдосконалення банківських інвестицій на сучасному етапі розвитку банківської системи України; дослідження впровадження ново технології трансформації пасивів для подальшого фінансування інвестиційних ресурсів.
Українські банки в сучасній ситуації шукають шляхи, форми і методи участі в інвестиційних процесах в економіці, керуючись не тільки намаганням отримати дохід, а й інстинктом самозбереження, тому що руйнівн процеси в економіці не відповідають інтересам розвитку банків.
Важливу роль в активізації інвестиційної діяльності українських банків може відіграти інституційна добудова банківської системи шляхом створення Українського банку реконструкції та розвитку, який здійснював би довгострокову кредитну підтримку інвестиційних проектів, та Земельного (Іпотечного) банку. Ухвалення Верховною Радою Земельного кодексу – лише перший крок на шляху налагодження системи іпотечного кредитування. На часі доопрацювання й розгляд законопроектів та відомчих нормативних актів, що визначатимуть механізми функціонування іпотечного ринку. Потребує змін і чинний Закон України «Про банки і банківську діяльність», який не чітко регламентує особливості створення й діяльності спеціалізованих банків, зокрема іпотечних.
Отже, завдання підвищення ролі банків в інвестиційних процесах в Україні має вирішуватися як комплексна загальноекономічна проблема. І тут не досить спонтанних гасел про виведення коштів із тіньового обігу чи повернення банків обличчям до виробництва тощо. Йдеться про активізацію макроекономічних стимулів – зменшення податків на виробничу діяльність і фонд заробітної плати, вивільнення від оподаткування (можливо, часткове) прибутків банків і підприємств, що спрямовуються у виробничі інвестиції, правовий захист нтересів банків як кредиторів, створення гнучкої та ефективної інституційно системи мобілізації і розміщення позикових капіталів.
На мій погляд, для серйозних зрушень у напрям нвестицій банків у виробництво, останні, повинні володіти достатніми гарантіями повернення їх кредитних інвестицій, що потребує реального зміцнення нститутів державної, акціонерної і приватної власності. Структуризація банків у ринкові суб¢єкти зачіпає конституційні економічн відносини власності на банківський капітал. Учать у капіталі банків різних комерційних структур, а також приватних осіб розширює соціально-економічну базу контролю за їх діяльністю і робить банківську систему стійкішою, забезпечуючи диверсифікацію власності на банківський капітал.
Нині, коли НБУ не має досвіду агрегування грошово маси, видається доцільною орієнтація на агрегати грошової маси, прийняті в зарубіжній практиці. Однак потрібно врахувати специфіку структури грошової маси України, в якій основне місце ще займають готівкові гроші в обігу, кошти на розрахункових, поточних і термінових вкладах юридичних осіб, на вкладах населення в Ощадбанку. Інші компоненти грошової маси перебувають на стад нового механізму господарювання, розвитку відповідних видів рахунків і операцій банків. Сукупність показників грошової маси з урахуванням специфіки кожного з них, на мій погляд, дасть змогу охопити всі параметри грошового обігу, включаючи і безпосередньо пов¢язані з розширенням банківських інвестицій, і таким чином здійснити комплексну якісну оцінку тенденції їх розвитку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України “Про промислово-фінансові групи в Україні” // Відомості Верховної Ради. – 1996. - 23. – С. 88.
2. Закон України “Про потечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечн сетрифікати” від 19 червня 2003 року №979-IV // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2003. - № 10 – С. 3-24.
3. Аналіз діяльності банків України за 9 місяців 2003 року та проблеми забезпечення їх сталого розвитку // Вісник НБУ. – 2003. - № 12. – С. 2 – 25.
4. Бандурин А. В., Чуб Б. А. Инвестиционная стратегия корпорации на региональном уровне. – М.: Наука и экономика, 1998.
5. Банківська справа”. Журнал – 2004. - № 1.
6. Блауг М. “Єкономическая мысль в ретроспективе”. –М.:Наука, 1994
7. Большой экономический словарь / Под ред. А. Н. Азрилияна, - 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Институт новой экономики, 1997 г.
8. Бочаров В. В. Инвестиционный менеджмент (управление инвестициями). – М., 1995. – С. 57.
9. Бочаров В. В. Финансово-кредитные методы регулирования рынка инвестиций” – М.: Финансы и статистика, 1993. – С. 8.
10. Брегель Є. Я. “Денежное обращение и кредит капиталистических стран. – М.: Финансы, 1973.
11. Васюренко Л., Глущенко В. Інвестиційна програма: економічна природа та сутність” // Банківська справа 2003 - № 2.
12. Вожжов А. Депозити до запитання у формуванні стабільної і керованої ресурсної бази банків// “Вісник НБУ”. – 2002. - № 11. С. 5 – 7 .
13. Вожжов А. П., Сухомлинов Е. А. “Трансформація змінної частини поточних пасивів комерційного банку до складу керованих ресурсів // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – Випуск 99.
14. Вожжов А. П., Хохлов В. В. Стабілізація змінної частини поточних пасивів короткостроковими запозиченнями на міжбанківському ринку // Вісник Дн-вського державного фінансово-економічного нститутут. – 2002. - №1. – С. 124-129.
15. Вожжов А. П. “Формування ресурсів комерційних банків // Фінанси України. – 2003. - №1. С. 166-129.
16. Ендовицкий Д. А. Комплексный анализ и контроль инвестиционной деятельности: методология и практика” / Под ред. проф. Л. Т. Гиляровской. – М.: Финансы и статистика, 2001.
17. Экономика предприятия / Под редакцией Ф. К. Беа, Э. Дихтла, - М.: ИНФРА-М, 1999 г.
18. Журавель С. А. “Економіка та держава” – 2004 - №3. С. 22-25.
19. Інвестиційний клімат в Україні / За ред. Гайдуцького П. А. – К., Т-во “Знання”, КОО, 2002.
20. Інститути спільного нвестування: проблеми перехідного періоду // Цінні папери України. – 1999. - 37. С. 1.
21. Калюжний В. “Роль державних витрат та інвестицій у ринкових економіках // Вісник НБУ – 2003 - №9.
22. Коласс Б. “Управление финансовой деятельностью предприятия. Проблемы, концепции и методы. – М.: Финансы: ЮНИТИ, 1997.
23. Луців Б. Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій. - Тернопіль: “Єконом-думка” & “Карт-Бланш”, 2001. – С. 122 – 131.
24. Ляхова О. Учать українських банків у лізиновому бізнесі // Вісник НБУ. – 2001. 0 №6. – С. 44.
25. Матук Ж. “Финансовые системы Франции и других стран”. – М.: Инфра-М, 1994.
26. Миркин Я. М. Банковские операции. Часть 3. Инвестиционные операции банков. - М., 1996. – С. 80.
27. Михайлова Е. В., Рожков Ю. В. “Финансово-кредитные методы регулирования инвестиционных рынков” –Л.: ЛФЭИ, 1991.
28. Мороз А. М., Савлук М. І., Пуховкіна М. І. та ін. Банківські операції: Підручник/ За ред. проф. А. М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2000.
29. Мусіна Л. “Основні засади переходу до економіки знань: перспективи для України” // Економіка прогнозування – 2003 №3.
30. Панова Г. С. “Кредитная политика коммерческого банка” – М.: ИКЦ “ДИС”, 1997.
31. Полунеев Ю. О новой стратегии ЕБРР в Украине и некоторых уроках прошлого // Зеркало недели. – 2002. - 32. – С. 11.
32. Романенко Л. Ф. “Фінанси України” – 2003. - № 5. – С. 99-105.
33. Степанов Д. В., Федоренко В. Г. Інвестиції як механізм виходу з кризи // Антикризове управління підприємством: проблеми та шляхи вирішення в умовах України.: Сб. наук. праць, додаток №2(17) до наук. журн. “Персонал”, №6 (66), - 2001.
34. Татаренко Н.О., Поручник А. М. “Теорії інвестицій” – К.: КНЕУ, 2000 рік.
35. Украинская инвестиционная газета. – 2002. - № 44. – С. 16.
36. Федоренко В. Г., Степанов Д. В., Степанова В. В. та інші “Розвинення фінансово-банківської сфери – шлях до удосконалювання інвестиційної політики” // Фондовий ринок. – 2001. - №2. С. 12-16.
37. Федоренко В. Г., Чувардинський О. Г., Степанов Д. В. “Міжнародні і правові аспекти інвестиційно діяльності в Україні”. К.: Наук. світ, 2003. – С 505.
38. Федоренко В. Г., Іткін О. Ф., Степанов Д. В. “Інвестиційні процеси в промисловості України” К.: Наук. світ, 2001 рік. – С. 447.
39. Федоренко В. Г., Степанова В. В. “Шляхи підвищення інвестиційної діяльності в Україні” “Видавництво Аспект-Поліграф”, 2003. – С. 724.
40. Федоренко В. Г., Чувардинський О. Г., Іткін О. Ф. та ін. Міжнародні і правові аспекти нвестиційної діяльності в Україні: Монографія / За наук. ред. Федоренко В. Г. К.: Наук, світ, 2002. – С. 505.
41. Шарп У., Александер Г., Бейли Дж. Инвестиции: Перевод с англ. – М.: ИНФРА. – М, 1997. – С. 10.
42. Шелудько Н. М. “Фінанси України” - 2003 - № 8 – С. 121-125.
