Дипломная работа: Формування патріотичних почуттів молодших школярів у позаурочній діяльності

У цілому так бесіди надали дітям можливість зацікавитися життям своєї родини, відчути власну відповідальність за все, що відбувається в сім’ї, сформувати об’єктивну оцінку родинним відносинам, активно цікавитися історією родини та завдяки цьому любити, шанувати, берегти свою родину.

Враховуючи вік учнів, ми надавали великого значення грі. Велику цінність для виховання патріотичних почуттів у дітей молодшого шкільного віку має сюжетно-рольова гра, яка виражає зв’язок дитини із суспільством. У процесі гри виника потреба в самостійній дії, відображенні навколишнього, в емоційних переживаннях. Вибір гри залежить від рівня знань і сили переживань дитини.

Особливе значення гри полягає в тому, що вона сприяє вихованню в молодших школярів особистого ставлення до явищ суспільного життя. Саме гра допомагає формуванню якостей особистості дитини. Завдяки їй дитина відтворює форми людської діяльності, відносини, почуття, мову тощо. Психологи вважають, що гра – це школа моральних оцінок і почуттів [120, с.130].

З метою розвитку почуттів любові, поваги, дбайливого ставлення до рідних проводилися такі ігри: Ласкаві слова рідним”, „Як підняти настрій мамі”, „Моє словечко лежить недалечко”, „Красуня мама (бабуся)” та інші.

Знайомлячи дітей з історією української родини, її життям, долею українського народу, ми вважали за потрібне використовувати у виховному процесі народні ігри. Серед них багато рухливих, у яких драматизація поєднується з елементами змагання. Деякі ігри супроводжувалися своєрідними поетичними та музичними вставками („Опанас”, „Іду на Січ”, „Козуню-любуню”, „Жмурки”). Ці ігри сприяли появі в дітей інтересу до минулого, викликали захопленість українською народною уявою.

Збагачення школярів патріотичними почуттями здійснювалося також під час засвоєння ними українських народних обрядів та звичаїв, релігійних та родинних свят. Це велика духовна зброя, яка вчить дитину любити людей, природу, навколишній світ, учить глибоко цінувати все те, чим багата українська земля.

Великий цикл народних, релігійних, родинних звичаїв і свят використовувався нами в експериментальній роботі. Дітей знайомили зі святом Миколая, Різдвом, Колядою, Водохрещем, Стрітенням, Великоднем, Святою Трійцею, святом Івана Купала, Маковія, Спаса, Воздвиження, Покрови та інші. Святкували День захисника Вітчизни, Свято Матері, День Батька, День Родини.

Наприклад, знайомлячи молодших школярів із традиційним українським релігійним святом Різдвом, ми розповідали, що це винятково багате, веселе, радісне й велике свято, що відрізняється від усіх інших особливою обрядовістю, багатством фольклору, оригінальністю етнографії, найбільшим збереженням стародавньої культури.

Головною обрядовою традиційною їжею Святої вечері є кутя. Це варена пшениця з медом та ншими приправами. Пшениця, її зерно щороку оживає і тому є символом вічності. А мед сприяє успішному веденню господарства й символізує багатство та здоров’я родини.

Наш народ вірив, що на Святвечір усі померлі предки приходять знову на землю і йдуть до хати своїх дітей, онуків, правнуків. І разом з ними їдять святу страву – кутю. Тому кожен, хто їсть кутю, з’їдає кілька ложок, а тоді кладе ложку знову в свою миску, щоб дати змогу поїсти померлим родичам. Так начебто підтримується зв’язок між різними поколіннями роду. Отож і виходить, що народ наш є без початку й кінця. Недарма існує приказка: „Нашому роду нема переводу”.

Символічною була й сама Свята вечеря. Стравами з неї ділилися з родичами. Таким чином відбувався обмін ритуальною вечерею, що символізував спорідненість сімей, їхню приязнь та взаємну щедрість [147].

Підсумком роботи з патріотичного виховання в першому класі стала виставка „Родинних альбомів”, які діти разом з батьками готували протягом навчального року. Альбом складався з сімейних фотографій та описання свят, подій, цікавих ситуацій у родині. Підсумком усієї виховної роботи з патріотичного виховання за рік було “Родинне свято” (Додаток В).

Для підведення підсумків виконання навчально-виховних завдань за рік, аналізу причин, як допомагали більш ефективному вихованню патріотичних почуттів, а також, щоб дати педагогічні поради в організації виховної роботи в літній період, був зроблений зріз та аналіз знань і розвитку патріотичних почуттів учнів першого класу. Результати обізнаності учнів у родинній історії (Родинний розділ) показано в таблиці (табл. 2.11).

Таблиця 2.11

Обізнаність учнів про родину та її історію

Знання Респонденти	Чемне ставлення до батьків, старших у сім’ї, вчителів (%)	Пошана до пращурів, до героїв Батьківщини, знання місце знаходження могил і пам’ятників, догляд за ними (%)	Знання народних і релігійних традицій, звичаїв, національних і родинних свят та дотримання їх (%)
Експериментальна група	58,3	51,8	35,8

У процесі формуючого експерименту значна трансформація відбулась у ставленні молодших школярів (1 клас) до батьків, старших у родині, пращурів, героїв війни та праці, у виявленні інтересу до народних і релігійних традицій, звичаїв, у бажанні брати участь у національних, родинних святах.

У другому класі робота з патріотичного виховання проводилася за темою „Батьківщина як місто, де людина народилась і пізнала щастя життя”. Зміст цієї теми включав: усвідомлення понять (людина, мова, сторія, події, природа, традиції, свята); поняття Батьківщини; край, місто, село, вулиця, дім, школа – моя Батьківщина.

Були розглянуті такі теми:

Тема 1. Краю мій рідний.

Тема 2. Найзаповітніша дума на світі – дума про хліб.

Тема 3. Про що співає рідна земля.

Тема 4. Дай же вам, Боже, у полі роду.

Тема 5. Я й мій тато.

Тема 6. Свято українського фольклору.

Тема 7. Без труда нема плода.

Тема 8. Свято весни в рідному краї.

Тема 9. Рідна матінка, ясне сонечко.

Тема 10. Великодні свята.

Тема 11. День Матері.

У ход позаурочної виховної роботи молодші школярі знайомилися з історією рідного краю, багатством його луків, ланів, лісів; із фольклором Полісся та українським національним одягом; працею людей у рідному місті; продовжували знайомство з працею селян, традиціями обмолоту зернових, народними прикметами та сільськогосподарськими обрядами; розповідали про релігійні свята та їхн святкування в рідному місті.

Знайомство дітей з історією рідного краю, назвами вулиць відбувалось у формі екскурсії. Це дозволяло організувати спостереження та вивчення різноманітних предметів і явищ у природних умовах, у музеях, на виставках.

У виховній робот використовувалися різноманітні види екскурсій: краєзнавчі, на підприємства, по сторичних місцях, у природу тощо.

Народний календар дає можливість здійснювати патріотичне виховання учнів. Знання рідного краю, народних свят дасть можливість дітям відчути тепло перших великодніх стежин та відгомін різдвяних колядок і щедрівок, легіт купальських надвечірь, красу старовинної хати з лелечим гніздом, легким скрипом ще сонного колодязя та чудодійні юріївські ладкання перших пастушків.

Народний календар, на думку М. Стельмаховича, виховує дітей і молодь шляхом залучення їх до сезонних робіт, звичаїв, символів, свят та обрядів українського року. Народний календар зберігає багатовікову історію України, її невичерпн традиції, які віддзеркалили в собі характерний для українського народу взаємозв’язок працьовитості та духовності [200].

Народний календар, за визначенням М. Фіцули, – система історично обумовлених дат, подій, спостережень за навколишньою дійсністю, народних свят, інших урочистостей, як в певній послідовності відзначаються протягом року. Народний календар – це енциклопедія знань про життя людей, їхній побут, виховну мудрість, природн явища [225, с.88]

Дітей знайомили з наступними святами й урочистостями:

-  ідейно-патріотичними (День Конституції України, День Незалежності України, День Соборності України, Свято Козацької Слави тощо);

-  загальнонаціональними (День Матері, День Батька, День Родини тощо);

-  релігійними (Свято Миколая, Різдво, Коляда, Водохреща, Стрітення, Великдень, Свята Трійця, Івана Купала, Маковія, Спаса, Воздвиження, Покрови Матері Божої тощо);

-  родинними, як складовою частиною народного календаря (дні народження членів сім’ї, річниці весілля, День пам’яті (проводи) тощо) [100].

Виховн можливості народного календаря благотворно впливали на формування особистост та всебічний розвиток школярів. Науковець Г. Лозко підкреслює: „Найкращі умови для виховання повноцінної людини за будь-яких умов дає поєднання родинних, а також загальнонаціональних традицій, регіональних звичаїв, які підтримуються батьками і продовжуються дітьми” [116, с.314].

Знайомство з народним календарем дало можливість підвести дітей до поняття про систему правил, які стимулюють поведінку людей у суспільстві. Вони закріплені в неписаному моральному кодексі:

-  Не роби зла ні людям, н природі.

-  Погані вчинки, недобре слово несуть зло.

-  Люби та шануй рідних близьких людей.

-  Добре вчись і чесно працюй у цьому твоя добра справа, велич твоєї країни.

-  Будь чуйним, допомагай людям.

-  Піклуйся про старих, дорожи хньою мудрістю.

Продовжуючи знайомство з працею селян, в експериментальній групі ми провели „Український ярмарок”. Його метою було ознайомлення дітей з господарсько-культурною спадщиною українського ярмарку; формування етнічної свідомості, кращих якостей національного характеру, прагнення до відродження національної культури (Додаток Г).

Така форма роботи дала можливість у доступній формі розширити коло знань дітей і закріпити вже снуючі. Ми спостерігали, як у школярів покращується емоційний стан, що служить поштовхом для розвитку почуттів любові, відповідальності, дбайливості, поваги тощо.

Як підсумок організованої нами роботи з патріотичного виховання у другому класі, було організовано та проведено конкурс, що складався з трьох етапів.

1. Виставка малюнків, карт, аплікацій „Пам’ятні куточки села”.

2. Сімейний конкурс як продовження роботи за темою „Сім’я людини в контексті життя суспільства”, розпочатої в першому класі. Діти разом з батьками малювали Родовідне дерево”. Виграла та родина, яка намалювала та заповнила найбільшу кількість гілочок.

3. Конкурс на кращого знавця народної пісні, який проходив під гаслом „Пісня – душа народу”.

Зазначимо, що знання, активність, зацікавленість, яку показали діти, свідчать про збагачення школярів патріотичними почуттями, а також про ефективність проведеної нами роботи.

Засвоєн школярами знання про рідний край, родину формували в учнів почуття прихильност до тих місць, де вони народилися й пізнали щастя життя. І це дуже важливо, бо великий патріотизм починається з любові до того місця, де живеш, на цьому наголошував російський письменник Л. Леонов.

Таблиця 2.12

Обізнаність учнів в історії життя та праці земляків

Знання Респонденти	Знання про історію рідного краю, героїчне минуле країни, життя прославлених земляків (%)	Дбайливе ставлення до національних багатств, рідної природи, до праці батьків та українського народу (%)	Уміння виявляти волю, доброзичливість, правдивість, старанність, ініціативність, працьовитість, наполегливість, самостійність та інші (%)
Експериментальна група	49,4	54,3	61,3

У другому клас для підведення підсумків виховної роботи, виявлення більш ефективних засобів формування патріотичних почуттів, бачення реальної картини вихованості учнів та планування роботи на наступний рік був проведений аналіз знань і вихованост учнів. У таблиці наведені показники обізнаності учнів в історії життя та прац земляків (табл. 2.12).

Експериментальна робота протягом року допомагала розширити знання дітей про історію рідного краю, життя прославлених земляків. Діти вчилися дбайливо ставитися до національних багатств, до природи, до праці, відчувати себе господарями у своєму місті, школі, на землі.

Третій розділ „Батьківщина (Україна), де людина пізнала щастя життя” розрахований на учнів третього класу (Державний блок). У ньому розглядалися теми:

Тема 1. Стежками Батьківщини.

Тема 2. Осінь прийшла, достаток принесла.

Тема 3. Козацькому роду нема переводу.

Тема 4. Різдву Христову поклонімося.

Тема 5. Золоті руки мого тата.

Тема 6. Мово рідна, слово рідне.

Тема 7. Умій учитись, щоб уміти трудитись.

Тема 8. Свято весни в Україні.

Тема 9. Свято жінки.

Тема 10. Великдень.

Тема 11. Свято Матері.

Тема 12. Зелені свята в Україні.

Упродовж навчального року були проведені бесіди про символи України – Прапор, Герб, Гімн та їхнє походження, про історію міста Києва, про значення української мови, про українських письменників, про професії, які є в Україні, розповіді про українські жниварські обряди, про традиції родичання, родинні обереги, реліквії, про традиції Різдвяного посту, святість йорданської води, про Великодні свята, традиційне писанкарство, про багатства природи України та Червону книгу”.

У результат проведеної роботи діти ознайомилися з поняттями „символ”, „прапор”, „гімн”, герб”, „Батьківщина”, „рід”, „родина”, „оберіг”, „реліквія”, „піст”, „Святий вечір”, „церковна пісня”, „писанка”, „крашанка”; народними обрядами: дізналися про походження української мови, про діяльність українських письменників, про традиційні професії в Україні, історію виникнення свята „День Матері”.

Учн експериментальної групи самостійно могли скласти розповіді про походження символів України, історію виникнення хліба, про працю людей у місті, про природу рідного краю, про релігійні свята в Україні, про Матір-неньку та Матір-Землю; розповісти легенди, повір’я, вірші, українські народні пісні тощо.

Важливим для нашого експерименту було залучення учнів до вивчення національної символіки, що мало на меті допомогти їм пройнятися патріотичним духом, осмислити важливість процесу державотворення, усвідомити своє місце в ньому, прагнути до самореалізації для блага Батьківщини.

Знайомлячи дітей з державними символами, ми проводили цикл бесід, розповідей. Наведемо приклад такої бесіди.

Бесіда Державні символи України”.

Мета. Розширювати знання про державні символи України – Герб, Прапор, Гімн та їхнє походження. Формувати національну свідомість. Виховувати патріотів рідної держави, повагу до державних символів, гордість за нашу Україну, її славне минуле.

Хід бесіди. Погляньте на карту Європи. На ній ви бачите багато різних країн. Кожна з них має свою територію, історію, культуру, мову, традиції, звичаї, вірування та символи. Україна - наша Батьківщина, розташована в центрі Європи. Вона теж має свою землю, набрану століттями культуру, історію, мову, має власні державні символи.

Кожна країна світу обов’язково має три державні символи.

– А що таке державний символ?

Державний символ – це предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції, господарювання, історичне минуле, прагнення народу.

– Які державн символи ви знаєте?

– Що вони означають?

Гімн – це головна пісня, яка виконується в державі під час усіх урочистих подій (ще її називають похвальною піснею).

– Де й коли ви чули Гімн України?

Герб – розпізнавальний знак держави.

Прапор – полотнище певного кольору чи поєднання кольорів, часто з певним зображенням, прикріплене до держака чи шнура. Це офіційна емблема держави, символ її суверенітету.

-  Де ви бачили Герб і Прапор України?

-  Що вони відображають?

-  Якого вони кольору та форми?

Герб має форму тризуба – це символ княжого роду Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Він відображає триєдність життя. Це – батько-мати-дитя, які символізують собою силу, мудрість, любов. Синьо-жовтий прапор відображає колір неба та пшеничного лану, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущому на землі; це ще й колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб на українських полях; це природна симфонія Землі, Неба, Сонця, Хліба – символу плодючості й достатку української держави. Про це дуже виразно сказано у віршах В. Крищенка:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18