Быстрый поиск

Дипломная работа: Формування патріотичних почуттів молодших школярів у позаурочній діяльності

Під синім небом України зазолотилися жита,

У чуйнім серц воєдино з’єдналася палітра та.

Бо це дано нам споконвіку –

Від пращурів жива яса –

Душею, що не любить крику,

Єднати землю й небеса.

- Який Гімн має наша держава?

- Як треба поводитися, коли звучить Гімн?

Давайте разом виконаємо Державний Гімн України.

- Що ви відчуваєте, виконуючи Гімн?

Кожен народ з повагою ставиться до своїх символів. Прапор, Герб і Гімн є нашими державними святинями, тому їх слід шанувати й берегти. Пам’ятайте це завжди, діти, та шануйте наші святині! І тоді нас буде шанувати світ!

Дуже важливим був цикл бесід про столицю нашої Батьківщини місто Київ. Представимо одну з них у скороченому вигляді.

Перевіряючи результативність виховної роботи з патріотичного виховання в цьому напряму, ми запропонували школярам розв’язати ребус, запропонований учителем Н. Шугою, м. Рівне.

1. Установлене державною владою загальне, обов’язкове для всіх правило, що має найвищу силу.

2. Розпізнавальний знак держави.

3. Полотнище певного кольору чи поєднання кольорів.

4. Назва головного міста нашої держави.

5. Головна пісня, яка виконується в державі під час усіх урочистих подій.

6. Місцевість, де людина народилася, рідний край.

Результати нашого дослідження свідчать, що переважна більшість дітей після виконання завдання продемонструвала достатній рівень елементарних знань. Важливо, що вивчення цих питань рунтувалося на легендах, повір’ях, переказах та з використанням художньо літератури. Це розвивало у школярів інтерес, зацікавленість, бажання слухати, вивчати, запам’ятовувати.

У ході формуючого експерименту нами приділялася велика увага вивченню української мови. Мова виховує, навчає й розвиває дітей, під її впливом удосконалюються почуття й сприймання, збагачуються знання, уявлення, думки. На великому значенні мови наголошував відомий педагог К.Ушинський: „... вимерла мова в устах народу вимер і народ... Мова народу – відображення Батьківщини і духовного життя народу” [221, с.123]. Ось чому різні види позаурочної виховної роботи: бесіди, розповіді, свята, вечори, екскурсії – проводилися рідною мовою.

З метою виховання любові до української мови та бажання нею розмовляти організовувалися: перекази легенд, про історію виникнення української мови, про нищення її; читання віршів про мову („Рідна мова”, „Не цурайтесь мови”, „Він українець?”, „Весь Всесвіт в мові”, „Найвеличніша, рідна, проста” тощо).; виконання пісень („Прекрасн звертання”, „Мова у серці народу”, „Чарівні слова”, „Мово рідна моя, не мовчи!”); розповіді прислів’їв („Слово не горобець, випустиш, не спіймаєш”, Добре слово краще, ніж гроші”, „Від солодких слів буває гірко” тощо); словесн гри („Хто більше знає слів”, „Що означає слово?”, „Придумай слово”, „Назви, який... ” тощо).; перекази українських народних казок, легенд, оповідань, байок тощо; розповіді про українських письменників і письменників рідного краю, читання та переказ їхніх творів.

Збагачення школярів патріотичними почуттями здійснювалось і під час святкування знаменних дат села та країни. Для надання виховній роботі емоційного характеру ми використовували позитивні приклади патріотизму відомих політичних та історичних діячів, письменників, героїв війни та праці.

Кожне свято діти фіксували в особистому щоденнику-календарі.

Отже, в результаті такої діяльності учні розширили знання про минуле нашого краю та країни, усвідомили значення свят для українського народу, в них формувалося особисте ставлення до життя Батьківщини та свого народу.

Підсумком роботи було виготовлення учнями календаря „Видатні дати села, країни”. Кожен учень, демонструючи свій календар, розповідав про одне зі свят, яке йому найбільше сподобалось і запам’яталося.

Для виявлення знань учнів та розвитку патріотичних почуттів учнів третього класу, визначення можливих варіантів поліпшення виховної роботи, надання вчителям рекомендацій щодо виховної роботи, був проведений зріз та аналіз знань і розвитку патріотичних почуттів учнів (результати представлені в табл. 2.13).

Таблиця 2.13

Обізнаність учнів про державні й національні цінності

Знання

Респонденти

Пошана до національних і державних символів

(%)

Любов до рідного краю, до рідних місць, рідної мови

(%)

Громадська активність, поняття про захист честі й гідності Батьківщини, гордість за свою Вітчизну

(%)

Експериментальна група

53,4

68,3

63,7

Останній, четвертий розділ, присвячений роботі з учнями четвертого класу, охоплює тему Батьківщина у світі одна”. Робота була спрямована на закріплення та розширення знань, отриманих дітьми в 1–3 класах. Ми прагнули закріпити патріотичн почуття, які розвивали в попередніх класах.

Основний зміст цієї роботи: сім’я – мала батьківщина; край, місто, село, вулиця, дім, школа моя Батьківщина; турбота про Вітчизну; праця на благо Батьківщини; людина як патріот своєї Батьківщини.

Даний зміст обумовив вибір тем для виховних заходів на рік.

Тема 1. Червона калина.

Тема 2. Хліб наш насущний.

Тема 3. Родинн обереги в Україні.

Тема 4. Вітаю вас, пане господарю.

Тема 5. Тепло татусевих долонь.

Тема 6. Ми діти твої, Україно.

Тема 7. Народн промисли України.

Тема 8. А вже весна скресла.

Тема 9. І буде син, і буде мати, і будуть люди на землі.

Тема 10. Христос воскрес – воскресла Україна.

Тема 11. Свято Матері.

Тема 12. Зелен свята в Україні.

Розглядаючи теми патріотичного напряму, діти знайомились із поняттями „фольклор”, „ реліквія”, домовик”, „ангел”, „молитва”, „повір’я”, „кутя”, „Святе Різдво” тощо. Дітям розповідали про українські народні музичні інструменти (кобзу, гуслі, цимбали, трембіту тощо), про твори українських письменників, про різні заняття українців, традиційні ремесла та промисли України, про свята в українській міфології. Знайомили з народними творами (прислів’ями, приказками, казками, скоромовками, сміховинками) про хліб, працю, природу, дружбу тощо. Продовжували знайомство з народними, сімейними та релігійними святами.

У дітей формувалися вміння: складати різноманітні розповіді, пояснювати значення оберегів та святкової атрибутики, виконувати вірші, пісні патріотичного, громадянського спрямування тощо.

Насамперед, для того щоб продовжити формування знань про рідний край і почуття любові до рідних місць, його природи, звичаїв нашого народу, української мови, на початку четвертого класу було проведено свято „Червона калина” (Додаток Є). Його мета виховання інтересу до українського фольклору, поваги до національних традицій, любові до рідної землі; засвоєння моральних і духовних цінностей, закладених в усній народній творчості.

Суттєво, що учн глибше познайомилися з художніми символами та оберегами, з особливостями українського фольклору, легендами, казками, переказами, оповіданнями про наших зелених друзів – рослини, ґрунтовніше усвідомили значення історії України для майбутнього. Діти дійшли висновку, що калина – символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати. Вона символізує мужність і стійкість духу українського народу в боротьбі за незалежність, пов’язана з патріотичними почуттями, любов’ю до Батьківщини.

Особливого значення в ході формуючого експерименту надавалося знайомству з музичним мистецтвом. У творах відомих українських композиторів О.Білаша, С.Гулака-Артемовського, М.Лисенка, П.Майбороди, К.Стеценка, І.Шамо та інших, народній музичній творчості відображено прагнення народу до волі та свободи, героїчна боротьба за незалежність Батьківщини, змальовано картини чудово української природи, життя, побут, трудова діяльність українців.

Під час вивчення та засвоєння історичного матеріалу розширювалися патріотичні почуття. Повноцінне виховання патріотизму немислиме без знання історії України. Хто не знає славної історії своєї нації, - писав В. Целевич, - той не може її правдиво любити та присвятити їй життя. „Історична традиція зв’язує минувшину з теперішністю і будучністю, скріплює любов теперішніх і грядущих поколінь до великих предків і тим самим розпалює любов до своєї нації” [231, с.14].

Громадсько-патріотична діяльність мала пошуковий характер, передбачала збір краєзнавчих матеріалів (історико-літературних, етнографічних, архівних тощо). Це в свою чергу дозволяло підвищувати соціально-моральну значущість самостійної роботи, надавати їй творчого характеру. Така пошукова робота проходила у формі екскурсій, туристичних походів, рейдів, експедицій.

Виховне значення краєзнавчої роботи глибоко й тонко розумів видатний педагог В.Сухомлинський, який прищеплював школярам з найменших літ любов до рідної місцевості, “мало батьківщини. Він з повним правом стверджував, що отчий дім, його природа з невичерпним багатством явищ, дивовижною красою є “вічним джерелом дитячого розуму”. Тому важливо, підкреслював В. Сухомлинський, щоб перші наукові істини діти засвоювали не за підручником, а з життєдайних джерел рідного краю. Цьому сприяє створення краєзнавчих музеїв, світлиць, музеїв бойової слави.

Туристсько-краєзнавча експедиція школярів “Моя Батьківщина – Україна” суттєво поширювала роботу з патріотичного виховання.

Виконання краєзнавчих завдань передбачало пошукову, дослідницьку діяльність школярів: роботу з архівними матеріалами; вивчення фондів і експозицій музеїв, листування з ними; запис зустрічей з ветеранами війни та праці, з бабусями та дідусями, які добре знають народні звичаї та обряди України; проведення спостережень за явищами природи й процесами, що відбуваються в ній; пошук корисних копалин, вивчення природи рідного краю, тваринного й рослинного світу; ознайомлення з пам’ятниками історії та культури тощо.

Учасники туристсько-краєзнавчої експедиції “Моя Батьківщина – Україна” об’єднувалися в експедиційні загони, які працювали за напрямами:

- “Люби та знай свій рідний край”;

- “Національні герої України”;

- “Від роду до роду слався, країно”;

- “У боях відстояли Вітчизну свою”;

- “Про що співає рідна земля”.

Напрям “Люби та знай свій рідний край” передбачав: вивчення історії свого міста (села), вулиці, біографій відомих людей, які вийшли з населеного пункту, де знаходиться школа; збір книг про рідний край; ведення літопису міста (села); опис творчості народних майстрів із біографіями авторів та оповідачів.

Напрям “Національн герої України” передбачав : догляд за могилами героїв; пошукова діяльність у дослідженні невідомих сторінок історії; збирання оповідей про героїчні вчинки наших предків, яким довелося вести тяжку й виснажливу боротьбу проти чужинців, відстоювати свою незалежність; запис розповідей старожилів про національних героїв.

Напрям “Від роду до роду слався, країно” передбачав: облік історичних пам’яток, поховань предків, збирання предметів минувшини, записування традицій, звичаїв, пісень, легенд, прислів’їв, різних видів народної творчості, істор українських промислів; виявлення старовинних знарядь праці; збір речей домашнього вжитку (національного вбрання – святкового й буденного, рушників, вишивок, різьблених дерев’яних виробів та ін.).

Напрям “У боях відстояли Вітчизну свою” передбачав: зустрічі з учасниками історичних подій та запис їхніх розповідей; упорядкування могил воїнів; ведення літопису героїчних подій на території району, міста (села).

Напрям “Про що співає рідна земля” передбачав: розробку карт навколишніх полів, луків, водоймищ; дослідницьку діяльність у галузі садівництва, городництва, лісівництва, охорони природного середовища; пошук корисних копалин; збирання лікарських рослин; виготовлення гербаріїв.

Створення музеїв, світлиць, куточків - наступний крок у пошуковій діяльності школярів. Зібрані в процесі різноманітної пошукової роботи матеріали систематизувались, а потім використовувалися в повсякденній навчально-виховній роботі

Важливим виявом патріотизму є ставлення людини до праці. Усвідомлюючи необхідність трудово діяльності, людина може реалізувати себе, відчути потребу допомагати іншим, здатність власною працею приносити радість, примножувати багатства Батьківщини. В народі кажуть: „Без праці людину не виховаєш, бо праця є метою й суттю людського життя”.

Проводячи формуючий експеримент, ми прагнули перетворити працю в життєву потребу, джерело щастя й натхнення. Суспільно-корисна праця є одним із засобів патріотичного виховання, оскільки діти відчувають радість від того, що працюючи, приносять користь сім’ї, школі, іншим людям, Батьківщині в цілому. Завдання дослідження полягало в тому, щоб виховати в молодших школярів позитивно-емоційне ставлення до будь-якої праці. Для цього було створено умови, що забезпечували формування в молодших школярів любові та поваги до праці, бажання працювати, допомагати дорослим.

З цією метою ми роз’яснювали школярам значення корисної праці для українського народу та Батьківщини; підбирали об’єкти праці та визначали форми організації трудово діяльності з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей, знань, нтересів, досвіду молодших школярів; розвивали й постійно стимулювали суспільно ціннісні мотиви участі кожного школяра у трудовій діяльності; забезпечували взаємозв’язок навчальних і позаурочних форм трудової діяльності школярів [195].

Учні брали участь у таких видах праці:

- допомагали дорослим підтримувати порядок у своєму дворі, на своїй вулиці, в місті;

- прибирали класну кімнату, школу, шкільне подвір’я;

- допомагали інвалідам, ветеранам війни та праці, людям похилого віку;

- виконували домашні доручення;

- збирали кошти у фонд допомоги дітям-сиротам, дітям-інвалідам.

Діти брали участь у військово-спортивних іграх. Учні першого класу виконували доручення, спостерігали за ходом гри, вболівали за учасників. Військово-спортивні ігри школярів виховували в них сміливість, мужність, хоробрість, звитягу – якості, необхідні майбутньому захиснику нашої Батьківщини.

Значне місце в житті дітей молодшого шкільного віку належить грі. Вона, за умови вмілого керівництва з боку дорослих, може стати системою природних вправ, спрямованих на виховання моральної поведінки. Військово-спортивні ігри є могутнім засобом громадянського й патріотичного виховання дітей. Вони допомагають зміцнювати стосунки дітей у колективі, вчать організовано діяти, керувати власною поведінкою, емоціями, діяльністю, підкорятися загальним вимогам, формують важливі моральні риси – чесність, наполегливість, відповідальність та ін. У цих іграх виявляються ініціатива, винахідливість, формується стійкий характер і вольові якості.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18