Дипломная работа: Формування патріотичних почуттів молодших школярів у позаурочній діяльності
3.Любов до рідно мови.
Рідну мову педагог вважав духовним багатством, носієм мудрості, слави, культури, істор українського народу. Рідна мова є джерелом, з якого дитина здобуває знання про навколишній світ, про свою родину,місто, село, Батьківщину. Мова, зазначав Сухомлинський, здатна «піднести, звеличити людину в її власних очах, утвердити патріотичну свідомість і громадську гідність, на все життя відкрити в її серці невичерпн й вічні джерела любові до своїх предків…»(207,с.216).
4. Шанобливе ставлення до історії та культури українського народу.
Павлиський учитель широко використовував у практиці патріотичного виховання скарби народного виховного впливу – пісні, легенди, казки, оповіді, бувальщини, приказки, народні традиції, звичаї, обряди. У праці «Серце віддаю дітям» В.Сухомлинський підкреслю значення казки:»Казка – благородне і нічим не змінене джерело виховання любов до Вітчизни. Патріотична ідея казки – в глибині її змісту,…Казка виховує любов до рідної землі вже тому,що вона – творіння народу» (207,с.189).
5. Працелюбність.
Педагог вважав. Що не може бути виховання поза працею і без праці.
Аналіз досліджень дає можливість виявити позитивні та негативні риси патріотичного виховання в соціалістичному суспільстві.
Позитивні:
-любов до соціалістично батьківщини, відстоювання її інтересів;
-постійна готовність до захисту Вітчизни, турбота про її розквіт;
-гордість за історичн звершення першої у світі соціалістичної держави;
-зміцнення дружби та братерства між народами;
-повага до героїв війни та праці.
Негативні :
-підпорядкованість національних інтересів інтернаціональним;
-цілковита підтримка політичного курсу комуністичної партії та будь-яких його змін;
-заідеалізованість освіти;
-ігнорування ролі «малої» батьківщини, рідного краю;
-насадження російської мови та культури;
-формування нового типу людини «радянська людина», що привело до з націй;
-знивелювання націй;
-ігнорування інтересів, традицій, цінностей народів Радянського Союзу;
-попрання віри в Бога, атеїстичне виховання.
Таким чином, ми визначили основні етапи становлення та розвитку ідеї патріотичного виховання в сторії вітчизняної педагогічної думки, починаючи з основ народної педагогіки. Ми бачимо, що на різних етапах розвитку суспільства зміст патріотичного виховання постійно змінювався. Без патріотичних почуттів, переконань, дій людина не може бути справжнім громадянином і сином своєї Вітчизни.
1.3 Змістова структура патріотичного виховання
Сучасні умови життя в Україні висувають перед народною освітою якісно нові завдання у сфер виховання молоді, розв’язання яких допоможе подолати існуючий формалізм у змісті роботи школи. Виховання громадян України носить національний характер, базується
На національних традиціях українського народу, є ідейною силою національної свідомості., засобом збереження національної ідентичності. Сучасна модель виховання врахову особливості сьогодення, оскільки цього вимагають соціально-економічне становище країни, моральний і духовний стан українського народу, подальший розвиток культури, науки.
Становлення свідомого патріота з відповідними почуттями, переконаннями та діями залежатиме від накладених на національну свідомість певних відбитків. Національна свідомість - основа патріотичного виховання, це глибинне усвідомлення сво етнічної належності та своєрідності історичної долі, невід’ємним атрибутом кожної нації. Вона свідчить про зрілість народу як самочинного суб’єкта історичного процесу, є показником морального здоров’я, духовних та інтелектуального потенціалу особистості.
Національна свідомість включає:
-любов до України, історичного й самобутнього образу свого народу;
-віру в духовну силу народу та його призначення;
-силу волі й відповідальність за те, щоб народ України посів почесне місце в цивілізованому світі;
-уміння осмислювати історію, культуру, мистецтво, цінності, мораль, звичаї, обряди, символіку свого народу, нації, рідного краю
-систему вчинків, що наслідком любові до Батьківщини, віри, відповідальності, осмислення ; готовність свідомо служити інтересам України(237).
Вирішувати проблему формування істинної національної самосвідомості можливо лише у зв’язку з духовним розумінням Батьківщини. Тому що «Вітчизна – це дух народу в усіх його виявах і творіннях, а національність означає своєрідність цього духу, пише К.Чорна (236,с.210).
О.Вишневський виділяє три етапи розвитку патріотичної свідомості дитини та людини взагалі:
1. Етап раннього етнічно-територіального самоусвідомлення є основою, фундаментом патріотичного виховання і здійснюється переважно в батьківській родині та в школі. Він припадає на дошкільний і молодший шкільний вік. На цьому етапі формується почуття патріотизму.
2. Етап національно-політичного самоусвідомлення, припадає на підлітковий вік, коли дитина з лона сім’ї та школи переходить у громадське середовище. На цьому етап відбувається приєднання юнацтва до різноманітних дитячих й молодіжних громадських, політичних організацій і об єднань, які в змозі допомогти виховати сьогоднішнього школяра, завтрашнього громадянина України.
3. Етап державницько-патріотичного самоусвідомлення, коли поняття «національного» виходить за межі етнічності та сягає рівня державності. Характерними рисами даного етапу є вияв любові, поваги до своєї держави як головної мети нації(229,с.36).
Таким чином, проходження даних етапів свідчить про громадянсько-патріотичну зрілість людини.
А от філософи виділяють два рівні патріотичної свідомості – суспільно-психологічний та деологічний(152,с.8-14). Патріотичне становлення індивіда, підкреслю Р.Петронговський, відбувається як двоєдиний процес : на психологічному рівні це формування уявлень, почуттів, звичок, настроїв та прагнень; на ідеологічному формування патріотичної свідомості, ідей, поглядів і переконань (157,с.24).
Головна функція патріотичних почуттів полягає у позитивному ставленні до свого народу. Батьківщини. Як зазначає В.Вугрич, суб’єктом патріотизму є людина як суспільна стота, а об’єктом – народ, Батьківщина (36,с.10).
У філософсько-гуманітарних науках виділяється зовнішня структура патріотизму :
- патріотичн почуття;
- національна гідність людини ;
- потреба в задоволенні національних інтересів;
- патріотична свідомість на основі національної свідомості, розуміння своєї громадянсько ролі в суспільстві;
- національний такті толерантне ставлення до людей інших національностей;
- бажання й потреба в накопиченні, збереженні та предачі національних культурних цінностей ;
- готовність до патріотичної діяльності(157,с.24).
Патріотизм, як почуття має внутрішню структуру, що складається з кількох компонентів:
-перший, поверхневий, - природна любов до свого народу як до великої родини; любов до рідного слова, рідної природи;
-другий – це відчуття патріотизму розумом, усвідомлення обов’язку перед народом, готовність стати на захист його інтересів;
-третій – це переплетіння любові до рідного, близького з усвідомленням свого обов’язку перед народом;це прагнення, готовність служити Батьківщині (36,с.10).
Структуру патріотичних почуттів можна представити через відношення до:
-себе :національна самосвідомість, честь, гідність, щирість, доброта, терплячість, чесність, порядність;
-людей: толерантність, національний такт, милосердя, благородство, справедливість, гостинність, відкритість, щедрість, готовність допомогти, усвідомлення своєї належності до українського народу як його представника, відповідальність перед своєю нацією;
-Батьківщини :віра,надія, любов, громадянська відповідальність, вірність, готовність стати на захист, бажання працювати для розвитку країни, підносити міжнародний авторитет, повага до Конституції та законів держави;гордість за успіхи держави, біль за невдачі, суспільна активність та ініціативність.
-Національних цінностей :володіння українською мовою, бажання і потреба в накопиченні, збереженні та передачі родинних і національних звичаїв, традицій, обрядів, дбайливе ставлення до національних багатств, до рідної природи, сприяння розвиткові духовного життя українського народу; шанобливе ставлення до національних та державних символів; почуття дбайливого господаря своєї землі.
Зазначимо, що відповідно до педагогічних ідей процес виховання складається з ряду етапів, як характерні для будь-якого виховного процесу. Відомі сучасні педагоги Т.Ільїна(66), Н.Мойсеюк(130) виділяють такі етапи:
-усвідомлення вихованцями норм правил, які вироблені суспільством ; щоб поводити себе правильно, визначити певн критерії поведінки, усвідомити її необхідність;
-формування ставлення учнів до норм і правил, що пропонуються. Необхідно, щоб дитина не тільки розуміла й осмислювала те, про що їй розповідають, що пропонують виконати, але й виявляла при цьому почуття. Пояснюючи важливість добра, чуйності, порядності, дитина ма відчути жаль, співчуття, бажання допомагати, піклуватися. «Почуття патріотизму, зазначає Н.Мойсеюк,– легше пробудити, якщо спрямувати увагу учня на реальн зміни, що відбуваються в його родині, рідному селі, місті. Отже, лише загострюючи почуття і спираючись на них, вихователі можуть підвести учня до дії»(130,с.247);
- формування поглядів, переконань. Формування поглядів – це етап сприйняття, засвоєння та перетворення засвоєних норм на особисте надбання, потенціальна готовність до дії. Переконання – це погляди, що ґрунтуються на певних принципах, якими людина керується в житті. Для формування переконання необхідно створювати ситуації, які «вимагають прояву позицій дії, тренування з метою здійснення правильних дій» (130,с.247);
- формування загальної спрямованості особистості. У результаті діяльності, в ході повторень формуються навички та звички поведінки, які стають нормою. Система дій, вчинків поступово переходить у рису характеру, стає властивістю особистості.
Розглядаючи патріотичні почуття, спираємося на твердження психолога П.Якобсона, що розвиток почуттів відбувається в процесі спеціального впливу на емоціональну сферу людини(245,с.312). У патріотичних почуттях відбивається ставлення особистості до своєї держави, її минулого, майбутнього та сьогодення. Складовими патріотичних почуттів є:
-почуття належності до сво держави та її народу;
-почуття гордості за успіхи держави, біль за невдачі;
-повага до історії, культури, традицій, вірувань, менталітету;
-захоплення героїчними подвигами минулого та сучасності;
-любов до рідної природи;
-шанування рідної мови, традицій, звичаїв, обрядів рідної країни;
-ностальгія при розлуці з Батьківщиною;
-неприязнь до всього антиукраїнського;
-почуття національно гідності.
Патріотичн почуття не повинні бути споглядальними, обмежуватися пасивними реакціями милування й уподобання. В ідеалі, як зазначають П.Ігнатенко, В.Поплужний, Н.Косарєва, Л.Крицька, «вони спрямовуються на виконання надзавдання – піднести Україну до рівня високо розвинутих світових держав, що вимагає активно творчості всього українського народу. В нинішніх умовах емоційне начало патріотизму виявляється, насамперед, у мужності, рішучості, готовності українських громадян відстоювати незалежність своєї молодої держави всіма можливими засобами навіть міліарними»(70,с.45).
Як свідчить сторичний досвід, патріотичні почуття, особливо загострюючись у складних,екстремальних, доленосних для Батьківщини ситуаціях, єднають людей, спонукають ставити суспільне вище за особисте, зменшують життєвий егоїзм.
Патріотичн переконання містять у собі знання, поєднані зі щирою впевненістю в їхній істинності. На необхідності розвитку патріотичних переконань у дітей наголошував великий педагог-мислитель Я.А.Коменський, щоб «вони могли захищати все, що вони вважають істинним і добрим…чесним»(90,с.276). Мета переконань полягає у підведенні людини не тільки до розуміння невних положень патріотичних почуттів, а й до внутрішнього їхнього сприйняття. До патріотичних переконань належать:
-визнання визначальної рол народу й Батьківщини в житті людини;
-визнання здатност українського народу побудувати власну державу й навести в ній порядок;
-віра в майбутнє України та українського народу;
-віра в невичерпні сили, талант, неповторність, працьовитість українського народу;
-віра в незламність, силу, стійкість, міць та справедливість держави.
У формуванн патріотичних переконань важливу роль відіграє політичне та ідеологічне мислення. Науковці відзначають, що за допомогою політичного мислення розкривається державний зміст різних часткових акцій та подій внутрішнього життя держави (70,с.81)..
Справжній патріот не може жити повноцінним життям, бути щасливим без праці на благо своєї країни, без боротьби за краще життя українського народу та України. Польський письменник Ц.Норвіда зазначає: людина,щоб бути щасливою, має знати, навіщо жити, для чого жити, за що вмерти (213,с.153). Тому крім почуттів і переконань, важливим є діяльність - аспект патріотичного виховання.
Патріотична діяльність включає :
усвідомлення глибокого зв’язку з народом, участь у його справах, турбота про його благо;
- збереження та примноження культури, традицій, звичаїв, обрядів рідної країни;
-дотримання вироблених народом моральних норм і правил, законів держави;
-знання символів сво Батьківщини;
-діяльність, спрямовану на утвердження державності свого народу, зміцнення належності своєї держави та готовність її відстоювати;
-знання історії свого роду, народу, прихильність до рідних місць;
-сумлінне виконання своїх обов’язків у навчанні, вміння творчо працювати.
Спираючись на сутність, структуру й етапи патріотичного виховання, враховуючи вимоги соціально-економічного розвитку України, погляди педагогічної науки, досвід закладів освіти, визначається орієнтовний зміст патріотичного виховання.
Зміст патріотичного виховання розкривають такі розділи: державний, соціальний, родинний.
Державний розділ складають: уявлення про українську державу, Прапор, Герб, Гімн; про рідний край (село, селище, місто), про рідні місця, рідну мову; розуміння сутності обов’язку перед Батьківщиною, громадської активності, поняття про захист честі й гідності Батьківщини, гордість за свою країну, розуміння моральної суті основних громадянських прав та обов’язків, визначених у державних документах України; високий рівень національно самосвідомості; шанобливе ставлення до Збройних Сил України, бажання стати до х лав, розуміння величі українського народу, як основи непорушності держави.
Соціальний розділ патріотичного виховання передбачає: розвиток інтересу до історії рідного краю, героїчного минулого країни, життя прославлених земляків; знайомство з діяльністю дитячих громадських організацій ;виявлення потреби охороняти історичн пам’ятки, зберігати матеріальні цінності Вітчизни; вміння виявляти волю, доброзичливість, правдивість, наполегливість, самостійність, творчу активність, відповідальність у навчанні та праці; нетерпиме ставлення до порушників закону, до аморальних вчинків; дбайливе ставлення до національних багатств, рідно природи; розуміння значення праці батьків та українського народу, готовність виконувати громадські обов’язки; нетерпиме ставлення до анти патріотизму, фашизму, шовінізму, до вандалізму; толерантне відношення до людей, уміння жити поруч.
Родинний розділ спрямований на виховання любові до батьків, чемного ставлення до старших у сім’ї, вчителів, ветеранів, пошану до пращурів, до героїв Батьківщини, знання місць знаходження могил та пам’ятників, догляд за ними ; знання переказів, легенд, повір’їв, народних пісень, знайомство з народним мистецтвом; пошана до народних і релігійних традицій, звичаїв, національних і родинних свят та дотримання них.
Зазначимо,що у практиці всі розділи знаходяться у тісному взаємозв’язку, залежать один від одного. І за цієї умови утворюють систематичність, цілісність, національну спрямованість патріотичного виховання.
Таким чином, можна зробити висновок, що патріотичне виховання - це суспільна категорія, яка формує ставлення людини до себе, до свого народу й Батьківщини. Це ставлення виявляється у відповідних почуттях, переконаннях, ідеях. Лише переймаючись нтересами, прагненнями, потребами, ідеалами свого народу, усвідомлюючи свою національну неповторність і самобутність, людина стає зрілою, громадсько свідомою особистістю, справжнім патріотом, діяльним творцем своєї долі та дол Батьківщини.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18
